Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/1607/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.
Дата набрання законної сили: 20.12.2018
Номер судового провадження: 61-15144ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		20 грудня 2018 року
		місто Київ
		 
		справа № 707/1607/16-ц
		провадження № 61-15144св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_4,
		заінтересована особа - Черкаський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року у складі судді Василенка В. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Захарової А. Ф., Фетісової Т. Л., Качана О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Черкаський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
		На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_4 зазначала, що у липні 2011 року між нею та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів за 08 липня 2011 року зроблено відповідний актовий запис за № 334. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер у місті Донецьк. Єдиним наявним документом, який підтверджує факт смерті чоловіка, є свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1, видане Київським відділом записів актів громадянського стану м. Донецька державної реєстраційної палати міністерства юстиції так званої «Донецької народної республіки» 26 березня 2015 року, актовий запис про смерть від 10 грудня 2015 року № 1002.
		У червні 2016 року заявник звернулася до Черкаського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області для реєстрації факту смерті чоловіка ОСОБА_5 та отримання свідоцтва про смерть державного зразка. У державній реєстрації смерті чоловіка їй відмовлено, оскільки для підтвердження факту смерті ОСОБА_5 пред'явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Встановлення факту смерті в судовому порядку необхідно для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та видачі свідоцтва про смерть. Отримання свідоцтва про смерть надасть можливість заявнику оформити соціальні пільги, оскільки після смерті ОСОБА_5 на її утриманні залишився спільний малолітній син.
		На підставі наведеного, ОСОБА_4 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце смерті - м. Донецьк, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.
		Суд першої інстанції зазначив, що заявник на підтвердження заявлених вимог надала суду виключно свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_1, видане Київським відділом записів актів громадянського стану м. Донецька державної реєстраційної палати міністерства юстиції так званої «Донецької народної республіки», 26 березня 2015 року, актовий запис про смерть від 10 грудня 2015 року № 1002, яке відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків на території України.
		Суд роз'яснив заявнику, що для задоволення її заяви та встановлення факту смерті чоловіка їй необхідно надати, окрім зазначеного свідоцтва про смерть, копію медичного свідоцтва про смерть або копію довідки про причини смерті та за можливості відомості про поховання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідку з кладовища, квитанції про оплату ритуальних послуг, фотографії, тощо).
		Додатково надані суду апеляційної інстанції документи, зокрема, свідоцтво про захоронення, також відхилені як докази смерті ОСОБА_5 Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 не надала належних доказів на підтвердження своєї заяви щодо смерті ОСОБА_5, а саме будь-яких медичних довідок чи перфокарти швидкої медичної допомоги, які безпосередньо і достовірно підтверджували б факт смерті ОСОБА_5
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просила скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року, задовольнити заяву ОСОБА_7 про встановлення факту смерті ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території.
		Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що справу розглянуто з порушенням строків, визначених для цієї категорії справ, про розгляд якої її не було повідомлено, а тому ОСОБА_4 була позбавлена можливості надати пояснення у справі. Оскільки смерть ОСОБА_5 настала на непідконтрольній Україні території, заявник не мала можливості отримати додаткові письмові докази на підтвердження вимог заяви, а також залучити до участі у справі свідків, оскільки існує загроза її життю у м. Донецьк. На переконання заявника, суди мали керуватися «намібійським винятком» щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення, зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як реєстрація народжень, смертей, шлюбів, невизнання яких може завдати шкоди особам, які проживають на таких територіях.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		У статті 257-1 ЦПК України 2004 року передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України
		Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
		Відмовляючи у задоволенні заяви, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про недоведеність факту смерті на тимчасово окупованій території України.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
		Посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України.
		Заявник зобов'язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованій території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці тощо.
		Верховний Суд наголошує, що розгляд цієї категорії судових справ повинен відбуватися за загальними правилами здійснення цивільного судочинства з врахуванням окремих винятків, їй притаманних; а отже, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
		Ухвалюючи рішення у справі, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004 року). Досліджуючи виключно докази, надані органами, утвореними на тимчасово окупованій території, суд позбавлений можливості належним чином встановити факт смерті на непідконтрольній Україні території.
		Порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо строків розгляду заяви та неповідомлення заявника про розгляд заяви не вплинуло на правильність рішення у справі. При цьому, заявник мала можливість надати пояснення у справі під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, а також надати докази, яка не мала можливості подати до суду першої інстанції.
		Здійснюючи перевірку правомірності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд наголошує на тому, що обмежений процесуальним законом у повноваженнях зі зміни оцінки доказів, визнанні доведеними обставин, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що відповідає правовій функції суду касаційної інстанції, визначеній у статті 400 ЦПК України.
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зробила висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        О.В.Ступак
		 
		 
		                                                                                                                        Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...