Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 437/11433/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.01.2019.
Дата набрання законної сили: 27.12.2018
Номер судового провадження: 61-22070ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 грудня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 437/11433/13
		 
		провадження № 61-22070св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Луганська,
		зацікавлена особа - ОСОБА_4,
		представник зацікавленої особи - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 2014 року у складі колегії суддів: Галан Н. М., 
		Назарової М. В., Фаряттєва С. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 23 березня 
		2006 року було задоволено заяву ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_8 та визнано ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім. 
		 
		У червні 2012 року до суду звернулося Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська (далі - Управління) про скасування рішення суду про визнання ОСОБА_9 безвісно відсутнім, мотивуючи заяву тим, що відповідно до індивідуальних відомостей форми ОК5 у 2007 році ОСОБА_9 працював на підприємстві ТОВ «Інтерфлот», у 2008 році - ТОВ «Антарктика», ТОВ «Південний РКК», у 2009 році - ТОВ «Південний РКК», у 
		2011 році - ТОВ «Інтерфлот». 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 23 жовтня 
		2012 року у задоволенні заяви Управління було відмовлено з підстав відсутності доказів відносно безумовної належності даних персоніфікованого обліку саме ОСОБА_9 та відсутності доказів появи фізичної особи, зокрема в судовому засіданні. 
		 
		Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 лютого 2013 року рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 23 жовтня 
		2012 року залишено без змін.
		 
		У липні 2013 року Управління повторно звернулося до суду із заявою про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. 
		 
		Заява мотивована тим, що Управлінням було зроблено запити до підприємств, де працювала фізична особа ОСОБА_9, та отримано відповіді, згідно яких ТОВ «Антарктика» підтверджує, що ОСОБА_9 працював на підприємстві з 
		24 грудня 2007 року по 11 серпня 2008 року на посаді електромеханіка, та ТОВ «Південний РКК» також підтверджує, що вказана особа працювала на підприємстві з 29 вересня 2008 року по 09 лютого 2009 року. 
		 
		Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 04 грудня 
		2013 року у задоволенні заяви відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано інформації та доказів про фактичну появу та місцезнаходження ОСОБА_9, тому суд дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для задоволення заяви Управління про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. При цьому, суд встановив, що доказів появи фізичної особи суду не надано, фізична особа до суду не з'явилася, що відповідно до статті 250 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) є перешкодою для задоволення заяви Управління про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
		 
		Рішенням апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 2014 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 
		2014 року про виправлення описки, апеляційну скаргу Управління задоволено.
		 
		Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 04 грудня 
		2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 23 березня 2006 року за заявою 
		ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_8 про визнання безвісно відсутнім 
		ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Донецької області - скасовано.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано доведеністю підстав для скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
		 
		18 квітня 2014 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 
		2014 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 04 грудня 2013 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5, як представник ОСОБА_4 був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції та надати свої пояснення стосовно апеляційної скарги.
		 
		Справа розглянута в порушення вимог статті 250 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій), оскільки ОСОБА_9 не повідомлявся про розгляд справи та не викликався до суду.
		 
		Судом апеляційної інстанції не взято до уваги рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 23 жовтня 2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 11 лютого 2013 року, яким у задоволенні заяви Управління про скасування судового рішення про визнання ОСОБА_9 безвісно відсутнім - відмовлено.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2014 року поновлено представнику 
		ОСОБА_4 - ОСОБА_5 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 2014 року.
		 
		Відкрито касаційне провадження у справі за заявою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року касаційну скаргу із доданими до неї матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року направлено до Троїцького районного суду Луганської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-22070ск18 у справі № 437/11433/13-ц за заявою Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Луганська про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
		 
		Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 30 серпня 
		2018 року передано питання, ініційоване Верховним Судом про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі за заявою Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Луганська про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою на розгляд до Сватівського районного суду Луганської області,
		 
		Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 09 листопада 2018 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі 
		№ 437/11433/13-ц за заявою Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі міста Луганська про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, у частині тексту ухвали Ленінського районного суду міста Луганська від 01 серпня 2013 року, тексту рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 04 грудня 2013 року, тексту рішення апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 2014 року, тексту ухвали апеляційного суду Луганської області від 10 квітня 2014 року.
		 
		У грудні 2018 року матеріали відновленого втраченого судового провадження надійшли до Верховного Суду.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 45 ЦК України якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
		 
		Вказані наслідки виникають не тільки у разі появи особи, щодо якої ухвалене рішення про визнання її безвісно відсутньою, але й у результаті отримання відомостей про місце її перебування.
		 
		Згідно із статтею 57 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Встановивши фактичні обставини справи, висновок суду про наявність правових підстав для задоволення заяви про скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою, є правильним. При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував те, що ОСОБА_9 зобов'язаний за рішенням суду сплачувати аліменти на утримання дитини, але злісно ухиляється від виконання рішення суду, на підставі чого його було об'явлено у розшук.
		 
		Доводи заявника про те, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 23 жовтня 2012 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 
		11 лютого 2013 року, є безпідставними, оскільки цими судовими рішення було відмовлено з підстав відсутності доказів відносно безумовної належності даних персоніфікованого обліку саме ОСОБА_9 та відсутності доказів появи фізичної особи, зокрема в судовому засіданні, що не позбавляло можливості Управління повторно звернутися до суду з даною заявою, при цьому надати відповідні докази на підтвердження заявлених вимог.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Луганської області від 20 лютого 2014 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. П. Курило
		 
		 
		В. М.Коротун
		 
		 
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...