Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/12928/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано судом: 29.12.2018. Зареєстровано: 04.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 29.12.2018
Номер судового провадження: 2-о/243/1819/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		провадження № 2-о/243/1819/2018
		справа № 243/12928/18
		                        УХВАЛА
		29 грудня 2018 року                                м. Словянськ
		Суддя Словянського міськрайонного суду Донецької області Ільяшевич О.В, розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,-
		ВСТАНОВИЛА:
		27 грудня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті.
		Заявниця просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 21, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», п. 7 Прикінцевих положень ЗУ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській області».
		ЗУ «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії, до першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.
		Аналіз положень ст.1 ЗУ «Про судовий збір» дозволяє дійти висновку, що на законодавчому рівні визначено, що судовий збір не справляється лише за подання заяви про встановлення факту смерті за певних обставин, а саме:
		особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
		встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
		Аналізуючи ж положення п. 21 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, необхідність у встановленні якого виникла внаслідок:
		1) вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, 
		2) загибелі,
		3) поранення,
		4) перебування в полоні,
		5) незаконного позбавлення волі або викрадення,
		6) порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		В свою чергу, вище перелічені обставини, виникли внаслідок:
		1) збройної агресії, 
		2) збройного конфлікту, 
		3) тимчасової окупації території України,
		4) надзвичайної ситуації природного чи техногенного характеру.
		Отже законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий звязок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію  наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджені судом як факт, що має юридичне значення.
		Сама по собі наявність у заявниці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не звільняє її від сплати судового збору на підставі п. 21, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за звернення до суду із будь-яким фактом, що має юридичне значення, навіть, якщо він і повязаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території. Тлумачення цієї норми у такий спосіб призведе лише до дискримінації за місцем проживання, адже в такому випадку, особи, які не взяті на облік як вимушені переселенці (зокрема: постійно проживають на території, підконтрольній владі України, або постійно проживають на тимчасово окупованій території та не взяті на облік внутрішньо переміщеної особи) за звернення із аналогічними заявами, з незрозумілих підстав, вважалися б такими, що не звільняються від сплати судового збору. Це є неприпустимим та суперечить як принципу верховенства права, так і змісту норми закону.
		Як видно із поданої до суду заяви та доданих до неї документів, заявниця просить суд встановити факт смерті її чоловіка, який за її твердженням, проживав та помер в ІНФОРМАЦІЯ_1, причиною його смерті, за доданими до заяви копіями документів, стала хронічна сердечна недостатність. Атеросклеротичний кардіосклероз. Ішемічна хвороба серця.
		У заяві також зазначено, що факт смерті необхідно встановити задля доотримання пенсії та оформлення спадщини. 
		Разом з тим, у заяві не зазначено та не підтверджено жодними доказами, що необхідність у встановленні вказаного факту виникла внаслідок вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, у звязку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.
		Суд повторно наголошує на тому, що при подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в даному випадку факту смерті, навіть, якщо він і повязаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території, наявність лише довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - не є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 21, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки вказаною нормою передбачено також наявність вищенаведених обставин, які відсутні у поданій суду заяві та доданих до неї документах.
		Суд також зазначає, що за наслідками дослідження заяви та доданих до неї документів, не встановлено підстав, передбачених ст. 1 ЗУ «Про судовий збір», за якими вказана заява підпадала б під категорію заяв, судовий збір за які не справляється.
		Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
		Відповідно до п. п. 4, п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Враховуючи, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2018 року становить  1762,00 грн., то за подання до суду даної заяви, розмір судового збору становить - 352,40 грн.
		Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу,протягомпятиднів зднянадходженнядо судупозовноїзаявипостановляє ухвалупрозалишенняпозовної заявибезруху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
		При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
		Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобовязання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від предявлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
		У звязку із наведеними недоліками, а також враховуючи, що судом не знайдено підстав для звільнення заявниці від сплати судового збору, дану заяву слід залишити без руху.
		При цьому, суд зазначає, що вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, не є перешкоджанням доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.
		Разом з тим, суд вважає за необхідне розяснити в цій ухвалі, що заявниця не позбавлена права звернення до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України, за якими суд, з урахуванням майнового стану заявниці, може прийняти відповідне рішення.
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.4, 5, 6 ЗУ «Про судовий збір», - 
		УХВАЛИЛА:
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору  відмовити.
		Заяву ОСОБА_1про встановленняфакту смерті залишитибез руху,та надатизаявниці строкв 10(десять)днів здня врученняїй копіїцієї ухвалидля наданнясудудокументів,щопідтверджуютьсплату судовогозборуврозмірі 352 (триста пятдесят дві) грн. 40 коп., або документів, що підтверджують підстави звільнення заявниці від сплати судового збору відповідно до закону.
		Кошти в оплату судового збору мають бути перераховані на р/р 31218206005075, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів - Словянське УК/м. Словянськ/22030101, код ЄДРПОУ - 37803368, МФО  899998, код класифікації доходів бюджету  22030101.
		У випадку не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявниці.
		Розяснити в цій ухвалі, що заявниця не позбавлена також права звернутися до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України.
		Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
		Суддя Словянського 
		міськрайонного суду                             ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...