Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/31729/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 03.01.2019. Зареєстровано: 04.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 03.01.2019
Номер судового провадження: 11-кп/801/9/2018
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42012010000000002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/31729/13-к
		Провадження №11-кп/801/9/2018
		Категорія: крим.
		Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 грудня 2018 року   м. Вінниця
		   Вінницький апеляційний суд в складі:
		 
		головуючого  судді             ОСОБА_2 ,
		суддів                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі                 ОСОБА_5 ,
		за участю:
		прокурора                     ОСОБА_6 ,
		захисника                 ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні вприміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та апеляційною скаргою (зі змінами та доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року, яким 
		 
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Бершадського району село Пятківка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
		 
		   визнаного винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012 р.), ч.3 ст.368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012 р.), та призначено покарання: 
		- за ч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012 р.) у вигляді обмеження волі строком 3 роки з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 1 рік;
		- за ч.3 ст.368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012 р.) у вигляді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки.
		Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 10 років з конфіскацією майна, що належить засудженому на праві власності, з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 роки.
		   Вирішено долю речових доказів та питання судових витрат,
		   
		в с т а н о в и в :
		 
		Згідно з Указом Президента України від 10.11.2009 р. за № 918/2009 «Про призначення суддів» ОСОБА_8 призначено у межах п`ятирічного строку на посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області, а відповідно до Указу Президента України від 21.09.2012 р. за № 557/2012 «Про переведення суддів» ОСОБА_8 переведено в межах п`ятирічного строку на роботу на посаду судді Вінницького районного суду Вінницької області.
		На підставі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону, що діяв на час вчинення інкримінованого злочину) ОСОБА_8 як суддя є посадовою особою судової влади і відповідно до ст. 124 Конституції України наділений повноваженнями на здійснення правосуддя.
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції закону, що діяв на час вчинення інкримінованого злочину) суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу та здійснюють правосуддя на основі Конституції України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Згідно зі ст. 54 вказаного Закону ОСОБА_8 як суддя при здійсненні правосуддя повинен своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, виявляти повагу до учасників процесу, додержуватись присяги судді тощо.
		27.11.2009 р. ОСОБА_8 урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об`єктивним та справедливим.
		Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про державну службу» державна служба ґрунтується на принципах служіння народу України, демократизму і законності, професіоналізму, компетентності, чесності, персональної відповідальності за виконання службових обов`язків і дисципліни, а основними обов`язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України, недопущення порушення прав і свобод людини та громадянина, постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації.
		Відповідно до п. 4 ст. 213 КУпАП суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення та приймати рішення за результатами їх розгляду.
		31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_10 04.08.2012 р.
		Справа про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, заведена за вказаним протоколом, прийнята до свого провадження суддею Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 , яким судове засідання було призначене на 03.09.2012 р. 
		За наслідками розгляду зазначеної справи 03.09.2012 р. суддя ОСОБА_8 в судовому засіданні проголосив прийняте ним рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
		ОСОБА_10 , не погодившись з таким рішенням, звернувся по юридичну допомогу до адвоката, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_8 можливість застосування до ОСОБА_10 стягнення, не пов`язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
		Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_8 в його службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області. Під час вказаної зустрічі адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не будучи обізнаною про наявність проголошеного судового рішення в справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, запропонувала ОСОБА_8 ухвалити рішення про накладення на ОСОБА_10 стягнення, не пов`язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
		В подальшому суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 11.09.2012 р. біля 09.17 год., перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, діючи умисно, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, діючи на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 та в його інтересах, підписав завідомо неправдивий офіційний документ  підроблену постанову суду від 03.09.2012 р. у справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_10 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді 60 год. громадських робіт.
		Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 17.09.2012 р. біля 12.50 год., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті у приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області одержав від ОСОБА_11 хабар (неправомірну вигоду) у значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення йому стягнення не пов`язаного з позбавленням спеціального права керувати транспортним засобом, у справі № 207/1960/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Зокрема, 31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке 09.08.2012 р. було вчинене ОСОБА_12 . Вказана справа про адміністративне правопорушення № 207/1880/2012 р. перебувала у провадженні судді ОСОБА_8 , який призначив її до розгляду.
		ОСОБА_11 , усвідомлюючи, що за вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддею може бути накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, 17.09.2012 р. звернувся по юридичну консультацію до адвоката, матеріали відносно якої були виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_8 можливість застосування до ОСОБА_11 стягнення не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом.
		Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_8 у його службовому кабінеті в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, де запропонувала ОСОБА_8 одержати від ОСОБА_11 матеріальну винагороду в розмірі 5 тис. грн. за прийняття рішення, не пов`язаного з позбавленням ОСОБА_11 права керування транспортним засобом, тобто почала підбурювати ОСОБА_8 до вчинення злочину, після чого в нього виник злочинний умисел, направлений на одержання від ОСОБА_11 хабара (неправомірної вигоди).
		В подальшому ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи можливість одержання грошових коштів в сумі 5 тис. грн. в якості хабара (неправомірної вигоди), повідомив адвокату, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що за умови передачі йому ОСОБА_11 обумовленої суми хабара (неправомірної вигоди), він винесе рішення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про накладення на нього стягнення не пов`язаного з позбавленням права керування транспортними засобами.
		Одразу після домовленості із суддею про одержання хабара (неправомірної вигоди) адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась з ОСОБА_11 у своєму офісі за адресою: АДРЕСА_2 та повідомила ОСОБА_11 , що суддя ОСОБА_8 погодився винести постанову, якою накладе на нього адміністративне стягнення не пов`язане з позбавленням права керування транспортним засобом, за умови передачі судді хабара (неправомірної вигоди) в сумі 5 тис. грн.
		Після цього адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання до одержання хабара (неправомірної вигоди) суддею ОСОБА_8 , привела ОСОБА_11 до службового кабінету судді та повідомила ОСОБА_8 про готовність ОСОБА_11 передати йому хабар (неправомірну вигоду).
		ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди), погодився одержати від ОСОБА_11 грошові кошти, якого в подальшому запросив до свого кабінету. В подальшому ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті у приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області біля 12.50 год. одержав від ОСОБА_11 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі у сумі 5 тис. грн. за призначення йому стягнення не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом, у справі № 207/1960/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_8 також обвинувачується у тому, що він, тобто суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 , розглянувши справу № 207/1957/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, 03.09.2012 р. проголосив рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у виді позбавлення спеціального права керувати транспортними засобами строком 3 роки.
		У подальшому 04.09.2012 р. суддя ОСОБА_8 , будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, біля 12-ї год. у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Віннцької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_10 хабар (неправомірну вигоду) в розмірі 3 тис. грн. за зміну проголошеної ним постанови суду від 03.09.2012 р. у вищезазначеній справі про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
		Зокрема, 31.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке було вчинене ОСОБА_10 04.08.2012 р.
		Справа про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, заведена за вказаним протоколом, прийнята до свого провадження суддею Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 , яким судове засідання було призначене на 03.09.2012 р. 
		За наслідками розгляду зазначеної справи 03.09.2012 р. суддя ОСОБА_8 в судовому засіданні проголосив прийняте ним рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
		ОСОБА_10 , не погодившись з таким рішенням, звернувся по юридичну допомогу до адвоката, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, яка запропонувала обговорити із суддею ОСОБА_8 можливість застосування до ОСОБА_10 стягнення, не пов`язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом.
		Цього ж дня адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась із суддею ОСОБА_8 в його службовому кабінеті, розташованому в адміністративній будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області. Під час вказаної зустрічі адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не будучи обізнаною про наявність проголошеного судового рішення в справі про адміністративне правопорушення № 207/1957/2012, запропонувала ОСОБА_8 одержати винагороду від ОСОБА_10 за прийняття рішення, не пов`язаного з позбавленням права керувати транспортним засобом, тобто почала підбурювати ОСОБА_8 до вчинення злочину. У цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди).
		З цією метою суддя ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи можливість одержання хабара (неправомірної вигоди), повідомив адвокату, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, що він не позбавить ОСОБА_10 права керування транспортним засобом за умови передачі йому хабара (неправомірної вигоди) в розмірі 500 доларів США. З цим адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, погодилась за умови одержання нею грошової винагороди від ОСОБА_10 у розмірі 500 грн., з чим ОСОБА_8 також погодився.
		Одразу після досягнення домовленості із суддею ОСОБА_8 про одержання хабара (неправомірної вигоди) адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зустрілась з ОСОБА_10 у своєму офісі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , де про вимоги судді ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_10 . Також адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомила ОСОБА_10 , що з визначеної суми хабара (неправомірної вигоди) він повинен передати їй особисто в якості винагороди 500 грн., а решту  передати судді ОСОБА_8 .
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на підбурювання до одержання суддею ОСОБА_8 хабара (неправомірної вигоди), адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, привела ОСОБА_10 до службового кабінету судді ОСОБА_8 та повідомила ОСОБА_8 про готовність ОСОБА_10 передати йому хабар (неправомірну вигоду).
		ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання хабара (неправомірної вигоди), погодився одержати від ОСОБА_10 хабар (неправомірну вигоду), запросивши його до свого службового кабінету, а адвокат, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вийшла зі службового кабінету судді ОСОБА_8 . В подальшому 04.09.2012 р. біля 12-ї год. ОСОБА_10 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА_8 за вказівкою останнього передав йому хабар (неправомірну вигоду) в сумі 3 тис. грн., які поклав до ящика робочого столу, який ОСОБА_8 відкрив особисто.
		У подальшому 04.09.2012 р. суддя ОСОБА_8 , будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, біля 12-ї год. у своєму службовому кабінеті, розташованому в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_10 хабар (неправомірну вигоду) у значному розмірі в сумі 3 тис. грн. за зміну проголошеної ним постанови суду від 03.09.2012 р. у справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 3 роки. Після одержання від ОСОБА_10 хабара (неправомірної вигоди) суддя ОСОБА_8 умисно змінив проголошене ним рішення у вказаній справі від 03.09.2012 р. та призначив ОСОБА_10 адміністративне стягнення за ч.2 ст.130 КУпАП у виді 60 год. громадських робіт.
		Також суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів, у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, 14.08.2012 р. біля 08.45 год. одержав від ОСОБА_13 хабар (неправомірну вигоду) у розмірі 2 тис. грн. за прискорення розгляду цивільної справи № 207/1591/2012 та винесення рішення на користь останнього про встановлення юридичного факту його участі у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження строкової військової служби.
		Зокрема, 12.07.2012 р. ОСОБА_13 звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із заявою про встановлення юридичного факту його участі у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження ним строкової військової служби.
		Цивільна справа № 207/1591/2012 р. про встановлення юридичного факту участі ОСОБА_13 у бойових діях перебувала у провадженні судді Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 , який 17.07.2012 р. постановив ухвалу про залишення вказаної заяви без руху, а після усунення її недоліків тривалий час не призначав вказану заяву до розгляду. Під час першого судового засідання у справі, яке відбулось приблизно 08.08.2012 р. суддя ОСОБА_8 переніс розгляд справи на 24.09.2012 р. у зв`язку з відсутністю усіх необхідних документів.
		З метою прискорення розгляду цивільної справи та прийняття суддею позитивного рішення у справі ОСОБА_13 вирішив надати судді ОСОБА_8 хабар (неправомірну вигоду). З цією метою 14.08.2012 р. біля 08.45 год. ОСОБА_13 , перебуваючи у службовому кабінеті судді ОСОБА_8 , розташованому за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області, передав, а суддя ОСОБА_8 , діючи умисно, обіймаючи посаду судді Іллінецького районного суду Вінницької області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, отримав хабар (неправомірну вигоду) в розмірі 2 тис. грн. за прискорення розгляду та прийняття рішення у цивільній справі № 207/1591/2012 про встановлення юридичного факту участі ОСОБА_13 у бойових діях в період з 01.02.1990 р. по 20.11.1991 р. під час проходження ним строкової військової служби.
		Крім цього, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 10.09.2012 р., будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області біля 14.30 год. одержав від ОСОБА_14 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення ОСОБА_15 стягнення, не пов`язаного з позбавленням спеціального права керувати транспортним засобом у справі № 207/1880/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
		Зокрема, 22.08.2012 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області з ВДАІ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, яке 04.08.2012 р. було вчинене ОСОБА_15 . Вказана справа про адміністративне правопорушення № 207/1880/2012 р. перебувала у провадженні судді ОСОБА_8 , який призначив її до розгляду.
		10.09.2012 р. ОСОБА_15 через знайомого ОСОБА_16 звернувся до ОСОБА_14 з проханням посприяти у прийнятті ОСОБА_8 рішення у справі про адміністративне правопорушення, не пов`язаного з призначенням адміністративного стягнення з позбавленням його права керування транспортним засобом, на що ОСОБА_14 погодився.
		Цього ж дня ОСОБА_17 зустрівся із суддею ОСОБА_8 біля адміністративної будівлі Іллінецького районного суду Вінницької області за адресою: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області та запитав про можливість накладення на ОСОБА_15 стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП, не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом. ОСОБА_8 погодився на таке рішення за умови передачі йому хабара (неправомірної вигоди) в розмірі 5 тис. грн., які ОСОБА_14 отримав від ОСОБА_15 
		10.09.2012 р. біля 14.30 год. ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з корисливих мотивів у своєму службовому кабінеті в адміністративному приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області за адресо: вул. К. Маркса, 28-а в м. Іллінці Вінницької області одержав від ОСОБА_14 хабар (неправомірну вигоду) в значному розмірі в сумі 5 тис. грн. за призначення ОСОБА_15 стягнення, не пов`язаного з позбавленням спеціального права керування транспортним засобом, у справі № 207/1880/2012 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
		Cудомпершої інстанції відповідно до ч.1 ст.373 КПК України ОСОБА_8 за фактом отримання від ОСОБА_10 грошових коштів, за фактом отримання 14.08.2012 р. від ОСОБА_13 хабар (неправомірну вигоду), а також 10.09.2012 р.  від ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_15 про ухвалення в інтересах останнього рішення у справі про адміністративне правопорушення про накладення стягнення, не пов`язаного з позбавленням права керування транспортним засобом  виправдано. 
		В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати обвинувальний вирок та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості та провести часткове дослідження обставин по даному кримінальному провадженню, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуваний вирок є незаконним внаслідок невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а також з огляду на істотні порушення норм процесуального права. 
		Судом першої інстанції не взяті до уваги вагомі доводи,які стверджують про провокаційні дії правоохоронних органів відносно ОСОБА_8 , які були розпочаті ще до звернення ОСОБА_10 . 
		В процесі судових дебатів прокурором підтримано обвинувачення ОСОБА_8 в частині підписання завідомо неправдивого офіційного документу  підробленої постанови суду від 03.09.2012 року у адміністративній справі №207/1057/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_10 накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 60 годин. 
		Сторона захисту зауважила про неконкретність обвинувачення по даному епізоду. Крім того, захист наголошував, що ОСОБА_8 не ставилося у вину підроблення офіційного документа. При цьому як в обвинувальному акті, так і у промові прокурором не зазначалось, яка особа, коли, при яких обставинах підробила даний офіційний документ. Тобто, в обсязі обвинувачення взагалі відсутня подія стосовно підроблення офіційного документа, з огляду на що суд першої інстанції з власної ініціативи конкретизував пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення, чим вийшов за межі своїх повноважень, що суперечить положенням ч.1 ст.337 КПК України.
		Сторона обвинувачення представила суду довідку від 12.09.2012 складену заступником начальника відділу Генеральної прокуратури України за результатами вивчення оперативно-розшукової справи №108/11 (т.6 а.с.37), згідно якої не вбачається на проведення яких саме оперативно-технічних заходів надавалися дозволи Апеляційним судом Житомирської області.
		Сторона захисту наголошує про незаконність заведення ОРС та проведення відповідних дій в її межах. В ході судового розгляду не встановлено, на які конкретно оперативно-технічні заходи були отримані дозволи суду, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачених відповідними судовими рішеннями.
		По епізоду отримання суддею ОСОБА_8 хабара від ОСОБА_11 не встановлено достатність доказів для доведення вини. Досудове слідство проводилось без порушення кримінальної справи, що є порушенням ст.ст.98,113 КПК України в ред. 1960 р. та виключає постановлення обвинувального вироку в цій частині. За наведених обставин ОСОБА_8 підлягає виправданню за даним фактом обвинувачення в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності його винуватості.
		В апеляційній скарзі (зі змінами та доповненнями) прокурор,який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9 просить скасувати оскаржуваний вирок у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, мотивуючи тим, щопри прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_8 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 суд першої інстанції не надав належну правову оцінку та безпідставно не врахував при винесенні вироку показання ОСОБА_18 , яка у судовому засіданні показала, що розмовляла з ОСОБА_19 з приводу надання йому неправомірної вигоди ОСОБА_20 , а також той факт, що ОСОБА_8 погодився одержати неправомірну вигоду. 
		Факт одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 підтверджується також наданим суду протоколами ОТЗ №1 та №5 від 03.09.2012 року (розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ) та ОТЗ №1 та №5 від 04.09.2012 року (розмова між ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_18 ) з додатками, на яких зафіксовано домовленість про надання неправомірної вигоди ОСОБА_8 за призначенням адміністративного стягнення у виді громадських робіт, сам факт обставини надання такої неправомірної вигоди у розмірі 3000 грн.
		При прийнятті рішення про виправдання ОСОБА_8 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 судом першої інстанції безпідставно не враховано показання, надані останнім під час судового розгляду, якими ОСОБА_13 підтвердив факт надання ОСОБА_8 грошових коштів у розмірі 2000 грн. за обставин, встановлених досудовим розслідуванням.
		Факт вказаної розмови та передачі грошових коштів ОСОБА_13 також підтверджується наданими суду протоколом ОТЗ №1 та №5 від 14.08.2012 року (розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 ) з додатками, на якому зафіксовано факт передачі ОСОБА_13 неправомірної вигоди ОСОБА_8 .
		Стосовно обставин одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди від ОСОБА_14 , то вони підтверджуються наданими суду та дослідженими у ході судового розгляду протоколом ОТЗ №1 та №5 від 14.08.012 року (розмова між ОСОБА_8 , та ОСОБА_14 ) з додатками, на якому зафіксовано факт передачі ОСОБА_14 неправомірної вигоди ОСОБА_8 .
		Крім того, згідно мотивувальної частини оскаржуваного вироку суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_8 за фактами одержання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , проте у порушення ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку судом про виправдання ОСОБА_8 за вказаними фактами не зазначено. 
		Адвокат ОСОБА_7 подала заперечення на апеляційну скаргу (зі змінами та доповненнями) прокурора та просила залишити її без задоволення, зазначаючи те, що сторона обвинувачення намагалась довести в суді про отримання суддею Іллінецького районного суду Вінницької області неправомірної вигоди від ОСОБА_10 в своєму службовому кабінеті (за адресою м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28 а), проте даний кабінет знаходиться за іншою адресою - м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28, про що стороною захисту надана довідка за підписом Голови Іллінецького районного суду Вінницької області від 02.02.2015 року №236/вих.
		Відсутній доказ на підтвердження доводу прокурора, що суддя ОСОБА_8 03.09.2012 року проголосив рішення про накладення на ОСОБА_10 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення спеціального права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Наведене стороною захисту обґрунтування свідчить про відсутність в діях ОСОБА_8 основної ознаки об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України  виконання в інтересах ОСОБА_10 будь-якої дії з використанням наданої влади.
		Заслухавши адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та заперечили проти апеляційної скарги (зі змінами та доповненнями) прокурора;прокурора, який підтримав апеляційну скаргу (зі змінами та доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції та заперечив проти апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
		Відповідно до п.1 ч.1ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
		Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_8 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України за які він засуджений, за обставин встановлених судом першої інстанції є вірними, його вина у вчиненні даних злочинів повністю доведена сукупністю зібраних і ретельно перевірених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою та відображають дійсний перебіг досліджуваної події.
		Відповідно до вимогст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексута в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За правиламист.94 КПК Українисуд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Вказані вимоги закону, як вважає колегія суддів, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 були дотримані.
		   Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтував його доказами, які були досліджені в ході судового розгляду та відповідають вимогам належності та допустимості.
		Так, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 ч.1 ст.366 КК України та зач.3 ст.368 КК України по епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду.
		Юридична кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.366 КК України  видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей є вірною, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочині повністю доведена сукупністю зібраних і ретельно перевірених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою та відображають дійсний перебіг досліджуваної події.
		Згідно обвинувального акту від 15.06.2016 року продовжуючи свої злочинні дії суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_8 11.09.2012 року, приблизно о 09 год. 17 хв. перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області у м. Іллінці Вінницької області, вул. Карла Маркса, 28-А, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, діючи на виконання попередніх домовленостей з ОСОБА_10 та в його інтересах підписав завідомо неправдивий офіційний документ  підроблену постанову суду від 03.09.2012 року у адміністративній справ №207/1957/2012, у яку внесено завідомо неправдиві відомості про те, що на ОСОБА_10 накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 60 годин, з огляду на що доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не ставилося в обвинуваченні у вину підроблення офіційного документа є безпідставними.
		Сторона захисту оскаржуючи судового рішення про засудження ОСОБА_8 за ч.1 ст.366 КК України посилалась на ту обставину, що ОСОБА_10 фізично не міг вчинити правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а тому ОСОБА_8 за даним фактом мав бути виправданий. Разом з тим, суд враховує, що стороною захисту надано відомості про те, що ОСОБА_10 не міг здійснювати керування транспортним засобом марки «Заз», д.н.з. НОМЕР_1 , у зв`язку з його фізичним не існуванням. Разом з тим, суд враховує, що предметом злочину, у вчиненні якого ОСОБА_8 визнаний винним є підроблення офіційного документу, в даному випадку судового рішення. 
		З наданих сторонами кримінального провадження доказів випливає, що ОСОБА_8 під час первинного розгляду адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, ухвалено рішення про позбавлення останнього права керування транспортним засобом, а в подальшому виготовлено рішення (постанову), згідно з яким до ОСОБА_10 застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт. При цьому, як слідує з наданих суду матеріалів, питання щодо здійснення керування ОСОБА_10 саме вищезазначеним автомобілем ОСОБА_8 під час розгляду адміністративного матеріалу не досліджувалось. 
		Також суд вважає не обґрунтованим твердження сторін про те, що судом першої інстанції безпідставно в якості доказу винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного злочину взято до уваги докази, які судом визнано недопустимими за фактом одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди від ОСОБА_10 .
		Так, судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, визнано недопустимим доказом протокол обшуку. Разом з тим, доказами винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, є протоколи ОТЗ та висновок експерта №66к від 24.10.2012 р., які судом оцінені у їх сукупності.
		Щодо засудження обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст368 КК України по епізодуотримання неправомірноївигоди від ОСОБА_11 слід зазначити наступне.
		Сторона захисту при оскарженні вироку посилалась на ту обставину, що за фактом одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди від ОСОБА_21 фактично мало місце провокація хабара, а також на те, що заява останнього не була зареєстрована в установленому законом порядку і першочергові слідчі дії проведені з порушенням встановленої процедури. 
		Разом з тим, в судовому засіданні, як під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_8 надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_11 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП. В матеріалах кримінального провадження також наявна заява ОСОБА_11 про вимагання від нього неправомірної вигоди, у зв`язку з чим було здійснено помітку та вручення останньому грошових коштів. 
		Посилання сторони захисту на те, що дана процесуальна дія не передбачена КПК 1960, за правилами якого здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, суд оцінює критично, оскільки ст. 97 КПК 1960 року передбачала проведення перевірки заяви. 
		Зі змісту ст.10 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» випливає, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються, зокрема, як приводи та підстави для початку досудового розслідування, а також для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами укримінальному провадженні.
		З матеріалів кримінального провадження, окрім наведеного, випливає, що в ході санкціонованого обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_8 було виявлено та вилучено грошові кошти, які були оглянуті, помічені та вручені ОСОБА_11 для перевірки відомостей, викладених у його заяві. З висновку експерта №136 від 22.10.2012 р. випливає, що на вказаних грошових купюрах знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофор), що люмінесціює яскраво-зелено-жовтим кольором, нашарування зазначеної речовини з речовинами, вилученими в ході проведення змивів рук ОСОБА_8 та кишені його сорочки за фізико-хімічними властивостями, за однаковими спектрами поглинання в УФ області співпадають між собою та мають спільну родову належність.
		Особистий обшук у ОСОБА_8 було проведено на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва, винесеної за результатами розгляду відповідного подання. Правила підсудності при винесенні даного судового рішення порушені не були. Крім того, вказана постанова була винесена в межах кримінальної справи, яка була порушена 13.09.2012 р. заступником Генерального прокурора України ОСОБА_22 .
		Вище наведені обставини спростовують доводи сторони захисту про незаконність заведення ОРС, проведення відповідних дій в її межах, невідповідність протоколу особистого обшуку.
		Згідно з листом за підписом в.о. голови Апеляційного суду Житомирської області від 18.06.2015 р. за № 50 ухвали № 53-3 від 20.06.2012 р. (60 діб), № 26-4 від 04.09.2012 р. (75 діб) виносились слідчими суддями Апеляційного суду Житомирської області. Аналогічні відомості відображено й у довідці щодо законності заведення ОРС, з якої випливає, що вказані оперативно-технічні заходи відносно ОСОБА_8 було проведено з дотриманням вимог чинного на час їх проведення законодавства.
		Посилання сторони захисту на недопустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного злочину суд апеляційної інстанції також оцінює критично з огляду на приписи п. 8 Перехідних положень КПК України 2012 року, згідно з якими допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
		Крім того, слід зазначити що допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_21 надав чіткі та послідовні показання стосовно обставин передачі грошових коштів ОСОБА_8 , які за своїм змістом узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 , а також з відомостями, викладеними у протоколах ОТЗ та відеозаписами, зафіксованими на носіях інформації, з яких вбачається що ОСОБА_21 разом з ОСОБА_18 заходив до кабінету ОСОБА_8 й після привітання з останнім передав йому об`єкти, схожі на грошові кошти. 
		При цьому судом першої інстанції враховано, що в протоколі ОТЗ від 17.09.2012 р. зафіксовано розмову ОСОБА_18 та ОСОБА_21 , в ході якої вони досягають згоди про суму коштів, які необхідно передати ОСОБА_8 .В подальшому, як вбачається з протоколу ОТЗ, ОСОБА_21 приніс грошові кошти до ОСОБА_18 , перерахував їх у її кабінеті, після чого вони разом пішли до суду.
		Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.366 КК України (в редакції станом на 11.09.2012) та ч.3 ст.368 КК України (в редакції станом на 17.09.2012) по епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 знайшла своє підтвердження як в ході розгляду судом першої інстанції так і апеляційної, з огляду на що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
		Колегія суддів, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги (зізмінами тадоповненнями)прокурора,який бравучасть урозгляді провадженняв судіпершої інстанції ОСОБА_9 вважає за необхідне зазначити наступне.
		При оскарженні вироку суду першої інстанції сторона обвинувачення посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про виправдання ОСОБА_8 за фактом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 безпідставно не враховано протоколи ОТЗ № 1 та № 5 від 03.09.2012 р. (розмова між ОСОБА_10 та ОСОБА_18 ) та №1 і №5 від 04.09.2012 р. (розмова між ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_18 ) з додатками, на яких зафіксовано домовленість про надання неправомірної вигоди за призначення ОСОБА_8 адміністративного стягнення у виді громадських робіт.
		Зі змісту оскаржуваного судового рішення та досліджених в ході апеляційного перегляду доказів, наданих сторонами кримінального провадження, вбачається, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було порушено процедуру отримання доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину, про що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку. Зокрема, посилання на відомості, зафіксовані в протоколі обшуку не можуть бути прийняті судом до уваги у зв`язку з недотриманням вимог ч.5 ст.177 КПК України (1960 р.) при отриманні дозволу на проведення обшуку. Крім того, стороною обвинувачення в якості мотивів для скасування судового рішення першої інстанції зазначено, що винуватість ОСОБА_8 підтверджується показаннями ОСОБА_10 та ОСОБА_18 . 
		Однак, склад злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 вимагає наявності предмету злочину, тобто неправомірної вигоди. За відсутності предмету злочину відсутні підстави для ствердження про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину. Тому, посилання сторони обвинувачення на зазначені протоколи ОТЗ, згідно з якими ОСОБА_10 передавав ОСОБА_8 предмети, схожі на грошові кошти та згідно з якими розмова між ОСОБА_8 та ОСОБА_23 йшла про домовленість передачі коштів саме в інтересах ОСОБА_10 судом першої інстанції обґрунтовано поставлено під сумнів.
		Вирок суду про засудження ОСОБА_18 відповідно до ч. 1 ст. 90 КПК України не може бути преюдиційним актом у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_8 не був присутній під час розгляду даного кримінального провадження і, відповідно, був позбавлений можливості висловлювати свої заперечення щодо обставин, визнаних судом доведеними у справі. На недопустимість преюдиційного значення вироків у кримінальних справах, розглянутих за відсутності обвинуваченого, також неодноразово звертав увагу і Європейський суд з прав людини.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_8 за фактом одержання останнім неправомірної вигоди від ОСОБА_10 .
		Судом першої інстанції при постановленні виправдувального вироку за фактами одержання ОСОБА_8 неправомірної вигоди від ОСОБА_13 та ОСОБА_15 зазначено, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено, що обвинувачений ОСОБА_8 здійснював спілкування у службовому кабінеті саме з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 .
		З наданих стороною обвинувачення протоколів ОТЗ випливає лише, що до ОСОБА_8 заходили особи чоловічої статі та передавали предмети, ззовні схожі на грошові кошти. Однак, відповідних даних, які б свідчили, що до кабінету ОСОБА_8 заходили саме зазначені особи та передавали саме грошові кошти суду надано не було.
		Показання ОСОБА_15 та ОСОБА_13 щодо надання обвинуваченому ОСОБА_8 неправомірної вигоди підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, зібраними у кримінальному провадженні. При цьому, як вже зазначено судом, одержання неправомірної вигоди має підтверджуватись її предметом  тобто вилученням неправомірної вигоди. З наданих суду матеріалів випливає, що зазначена вимога дотримана не була.
		Допитані в ході апеляційного перегляду свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_18 повністю підтвердили свої показання, надані ними в ході судового розгляду в суді першої інстанції, проте ці показання жодним чином не впливають на правильність судових висновків щодо необхідності виправдання обвинуваченого ОСОБА_8 за згаданими вище епізодами. 
		Аналізуючи вищевикладенев сукупності,колегія суддів,відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, приходить до висновку, що вимоги, заявлені у них є необґрунтованими, задоволенню не підлягають, з огляду на що оскаржуваний вирок слід залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та апеляційну скаргу (зі змінами та доповненнями) прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді першої інстанції ОСОБА_9  залишити без задоволення.
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 13 вересня 2016 року щодо ОСОБА_8  залишити без змін. 
		Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		 
		Судді: (підпис)
		Згідно з оригіналом

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...