Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16376/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2018. Зареєстровано: 04.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 24.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		24 грудня 2018 року                                        № 826/16376/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс»до1)Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни; 2) Комунального підприємства «Центр державної реєстрації»провизнання протиправними дій, скасування рішення про державну реєстрацію В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: 
		визнати незаконним дії державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни щодо прийняття рішення про державну реєстрацію обтяження № 38047719  від 09 листопада 2017 року;
		скасувати рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни про державну реєстрацію обтяження № 38047719 від 09 листопада 2017 року. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни про державну реєстрацію обтяження № 38047719 від 09 листопада 2017 року є неправомірним, вчинене за відсутності законних підстав, зокрема, на думку скаржника існує невідповідність між зареєстрованими відомостями про об'єкт нерухомості та відомостями про арештоване майно, вказане в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі №752/7937/17. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16376/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Також, вказаною ухвалу витребувано від відповідача належним чином копії матеріалів реєстраційної справи, проте, відповідач не надав суду вказаних документів, як і не надав пояснень щодо неможливості надання копій матеріалів реєстраційної справи позивача.
		Зважаючи на неявку представників сторін, фіксування судового засідання 23 лютого 2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року, суд вийшов із стадії письмового провадження та призначив судове засідання.
		Враховуючи необхідність для всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 30 березня 2018 року зобов'язано Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (код ЄДРПОУ 37035395).
		26 квітня 2018 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла завірені належним чином копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (код ЄДРПОУ 37035395).
		На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідному судовому засіданні суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
		Дослідивши подані документи, судом з'ясовано, що реєстраційна справа позивача, надана Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, закінчується документами датованими травням 2016 року, в той час, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» оскаржує реєстраційну дію вчинену у 2017 році.
		Разом з тим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року відповідача зобов'язано надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи в якій прийнято оскаржуване рішення.
		Водночас, відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
		З урахуванням наведеного, а також враховуючи необхідність для всебічного, повного та об'єктивного вирішення справи, суд ухвалою від 26 червня 2018 року зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження від 09 листопада 2017 року №38047719 реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (код ЄДРПОУ 37035395).
		До Окружного адміністративного суду міста Києва від Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» надійшов лист в тексті якого зазначено, що виконати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2018 року не видається можливим, з огляду на те, що Пархомчук Анна Василівна була звільнена з Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» 07 червня 2018 року на підставі наказу від 06 червня 2018 року №173-к.
		Згідно з частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
		Частиною третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги спрямовано до Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни, яка на момент прийняття рішення про державну реєстрацію обтяження від 09 листопада 2017 року №38047719 була службовою особою Комунального підприємства «Центр державної реєстрації».
		На підставі викладеного, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року залучено до участі в справі №826/16376/17 у якості співвідповідача - Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» (далі по тексту - відповідач - 2) та зобов'язано Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» надати суду протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію обтяження від 09 листопада 2017 року №38047719 реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегетіс" (код ЄДРПОУ 37035395).
		На виконання вимог ухвали суду від 28 вересня 2018 року, відповідачем - 2 надані належним чином засвідченні копії документів на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення.
		Відзиву на адміністративним позов відповідача - 2 суду не подав. 
		          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. 
		          Судом встановлено, що 09 листопада 2017 року Державним реєстратором Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анною Василівною на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі № 752/7937/17 накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А).    
		          Підставою внесення зазначеного запису вказано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38047719 від 09 листопада 2017 року; особа, в інтересах якої встановлено обтяження - Прокуратура міста Києва, обтяжувач - Голосіївський районний суд міста Києва; зміст обтяження - заборона відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином об'єктом нерухомого майна. 
		          Відповідно до Витягу, наявного в матеріалах справи, державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38047719 від 09 листопада 2017 року, арешт накладено ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі № 752/7937/17 за клопотанням прокурора першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жила О.Б. в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110070000045 від 04 грудня 2012 року на об'єкти нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А). 
		          Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
		Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає   Закон України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон N 1952-IV).
		За визначенням статті 2 Закону N 1952-IV   обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або   законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону N 1952-IV   державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
		Відповідно до частини першої статті 15 Закону N 1952-IV   державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
		прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
		виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
		встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
		перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
		прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
		відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
		формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
		видача/отримання документів за результатом розгляду заяви. 
		Згідно з частиною третьою статті 17 Закону N 1952-IV   документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим   Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до частини другої статті 19 Закону N 1952-IV   державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі:
		1) встановленої законом   заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном;
		2) рішень судів, що набрали законної сили;
		3) ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно;
		4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом;
		5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
		6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом;
		7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
		Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що судове рішення, зокрема,  ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно є підставою для проведення державної реєстрації обтяжень. 
		Матеріали справи свідчать, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі № 752/7937/17 за клопотанням прокурора першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва Жила О.Б. в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110070000045 від 04 грудня 2012 року на об'єкти нерухомого майна - нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А).
		Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, позивач на сьогодні є власником об'єкта нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень з №1 по №10 (група приміщень №136, 136а), заклад торгівлі та громадського харчування (літ. «А»), за адресою; м. Київ, бул. Л. Українки, 14, загальною площею 468,90 кв.м.
		Позивачем зазначено, що в процесі перепланування нежитлових приміщень, квадратури та площі нежитлових приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами підряду від 07.08.2013 №17/90 та від 28.10.2013 №28/10-13, було здійснено реєстрацію 24.02.2014 в Державному реєстрі прав за позивачем права власності вже на новостворені нежитлові приміщення.
		Отже, з 2014 року в відомостях про об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі прав зазначалась інформація щодо даного об'єкта нерухомого майна - нежилі приміщення з №1 по №10 (група приміщень №136, 136а), заклад торгівлі та громадського харчування (літ. «А»), за адресою; м. Київ, бул. Л. Українки, 14, загальною площею 468,90 кв.м.
		Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» №1952-IV від 01 липня 2004 року, починаючи з 01 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.
		Водночас, починаючи з 01 січня 2013 року суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких належить державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не повноважні вносити будь-які зміни або доповнення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте використовують ці дані під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Не повноважні вносити зміни та доповнення до Реєстру прав і посадові особи бюро технічної інвентаризації.
		Положеннями ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
		Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
		1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
		2) об'єкт нерухомого майна розміщений   на території іншого органу державної реєстрації прав;
		3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
		4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
		5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
		51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
		52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених   статтею 42   та   частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
		53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
		54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
		55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
		56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
		6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
		За наявності підстав для відмови в державній реєстрації   державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
		При цьому, положеннями ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно   та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію   прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені   в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент   оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених   речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.
		Тобто, відповідачем при винесенні спірного рішення не встановлено відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно в порушення ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Положеннями ст.321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		З наведеного вище вбачається, що при винесенні спірного рішення відповідач, зокрема, повинен був перевірити відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
		При цьому, матеріалами справи підтверджено, що у 2014 році внесено зміни щодо об'єкта нерухомого майна, на яке накладено спірне обтяження - нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А) шляхом перепланування нежитлових приміщень, квадратури та площі нежитлових приміщень, а саме: нежилих приміщень з №1 по №10 (група приміщень №136, 136а), заклад торгівлі та громадського харчування (літ. «А»), за адресою; м. Київ, бул. Л. Українки, 14, загальною площею 468,90 кв.м.
		Тобто, станом на дату прийняття спірного рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни про державну реєстрацію обтяження № 38047719 від 09 листопада 2017 року, відповідачем не перевірено відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.
		З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно винесено рішення, індексний номер 38047719 від 09 листопада 2017 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, накладення арешту на нежилі приміщення з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А).
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)     на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)     з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)     обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)     розсудливо; 7)     з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» підлягає задоволенню.
		Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 77, 78, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегетіс» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 7, код ЄДРПОУ 37035395) - задовольнити.
		2. Визнати протиправними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни щодо прийняття рішення від 09 листопада 2017 року №38047719 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, арешту нерухомого майна на нежилі з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А).
		3. Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Пархомчук Анни Василівни від 09 листопада 2017 року №38047719 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, арешту нерухомого майна на нежилі з № 1 по № 6 (групи приміщень № 136а), з № 1 по № 19 (групи приміщень № 136), №№ XXI, XXII, XXXVIII загальною площею 344,30 кв.м., які розташовані за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 14 (літера А)
		 
		Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15   розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                 В.В. Аверкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...