Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/21724/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 28.12.2018. Зареєстровано: 06.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 27.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА
		про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
		27 грудня 2018 року                                        м. Київ                                        № 640/21724/18
		 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-А, корпус Е, офіс 44) до Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17) про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України від 12.12.2018 № 833-рш про втрату чинності розпорядчим актом Національного банку України та умови реалізації майнових прав за кредитними договорами, переданих Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" у заставу Національного банку України;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.12.2018 № 3310.
		Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
		хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
		З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
		Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
		Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		Так, предметом даного позову є рішення Правління Національного банку України від 12.12.2018 № 833-рш, яким визнано таким, що втратило чинність рішення Правління Національного банку України від 18.10.2018 № 710-рш "Про погодження умов реалізації майнових прав за кредитними договорами, переданих Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" у заставу Національного банку України".
		Вказане рішення стало підставою для прийняття Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 13.12.2018 № 3310 "Про зняття лотів з продажу та скасування торгів по активах ПАТ "КБ "Надра".
		Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, необхідно враховувати не лише суб'єктний склад сторін, а й характер таких правовідносин.
		Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.
		Одночасно статтею 17 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, Національний банк України у межах спірних правовідносин є застоводержателем майна банку, який перебуває у процесі ліквідації.
		Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у частині першій статті 48  Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI), збігаються за змістом з повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у частинах третій, п'ятій статті 22 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Частинами першою, другою статті 50 Закону № 4452-VI встановлено, що з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
		До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.
		Відповідно до частини першої статті 51 Закону № 4452-VI Виконавча дирекція Фонду затверджує заходи з передпродажної підготовки майна одного або кількох банків (майно, об'єднане у пули активів, цілісні майнові комплекси, пакети акцій тощо), ремонту основних засобів, добудови об'єктів незавершеного будівництва, реалізації девелоперських проектів (зокрема операцій з експлуатації нерухомості) на належних банку земельних ділянках із залученням інвестицій, вилучення з непридатного для експлуатації майна окремих деталей, вузлів, агрегатів тощо для подальшої реалізації.
		Частинами другою та третьою вказаної статті Закону № 4452-VI передбачено, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
		Фонд затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, включеного до ліквідаційної маси, у разі потреби організовує консолідований продаж майна кількох банків, що одночасно перебувають у процедурі ліквідації.
		Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб:
		1) на відкритих торгах (аукціоні);
		2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.
		Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках) (частина шоста статті 51 Закону № 4452-VI).
		Враховуючи викладене та те, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати підготовку банку до ліквідації та здійснення ліквідації такого банку, а спірні правовідносини стосуються проведення відкритих торгів майна банку, а Національний банк України у даному випадку діє не як суб'єкт владних повноважень, оскільки не здійснює будь-яких управлінських функцій стосовно позивача, а виступає як заставодержатель майна банку, який перебуває у процесі ліквідації, суд приходить до висновку, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" у відкритті провадження в адміністративній справі.
		Згідно з частиною п'ятою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
		Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.
		Керуючись статтями 170, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13-А, корпус Е, офіс 44) у відкритті провадження в адміністративній справі.
		Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
		 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до частини четвертої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                В.П. Катющенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...