Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/29995/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2019. Зареєстровано: 06.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.

Номер судового провадження: 2/761/2456/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/29995/17
		Провадження № 2/761/2456/2018
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       19 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                                    Макаренко І.О.
		при секретарі                                          Триндюк А.М.,
		за участю:
		представника позивача                        ОСОБА_1,
		відповідача                                        ОСОБА_2,
		представника відповідача                        ОСОБА_3 (пр-к ОСОБА_2.),
		представника відповідача                        ОСОБА_4 (пр-к ОСОБА_2.),
		представника відповідача                        ОСОБА_5 (пр-к ОСОБА_2.),
		представника відповідача                        ОСОБА_6 (пр-к ОСОБА_2.),
		представника відповідача                        Сорокопуд О.П. (пр-к Інституту кардіології),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» НАМН України» про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому, просив суд: визнати незаконним рішення Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» про створення комісії фахівців для обстеження пацієнта ОСОБА_8 від 04.03.2017 року;
		визнати незаконними дії ОСОБА_2 та Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», які полягають у безпідставному, без належного оформленого направлення, у протиправному, без згоди ОСОБА_8, медичному обстеженні 04.03.2017 року ОСОБА_8;
		визнати незаконними дії ОСОБА_2, що полягають у розголошенні лікарської і медичної таємниці відносно ОСОБА_8, 07.03.2017 року під час надання показань, в якості свідка, у залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва, за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 10-Б;
		стягунти з Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» на користь ОСОБА_8 1 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок проведення працівниками цієї установи незаконного медичного обстеження;
		стягнути з провідного наукового співробітника відділу інтервенційної кардіології Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 1 000 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок розголошення лікарської таємниці.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.03.2017 року позивача було госпіталізовано на стаціонарне лікування в Клінічну лікарню «Феофанія» Державного управління справами до Діагностичного центру внутрішньої медицини, відділення інтенсивної терапії (кардіологічне) для надання вторинної медичної допомоги у стаціонарних умовах. При госпіталізації встановлено діагноз - гіпертонічний криз. В ніч з 2 на 3 березня 2017 року детективами Національного антикорупційного бюро України, позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та затримано, у той час коли останній перебував у непритомному стані через введення йому лікарських препаратів. 04.03.2017 р. позивача було доставлено до Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», де медичним персоналом цієї установи, без надання згоди позивача, було проведено його медичне діагностування та обстеження, при яких були присутні дружина позивача ОСОБА_11 та її батько ОСОБА_12, які також не надавали відповідної згоди. Позивач зазначає, що головою комісії, яка проводила його обстеження був ОСОБА_2, який надав незаконні вказівки щодо способу і порядку обстеження ОСОБА_8 іншим лікарям та персоналу лікарні. Також, позивач вказує, що ОСОБА_2 06.03.2017 р. при наданні показань в якості свідка у судовому засіданні, було розкрито лікарську та медичну таємницю без дозволу ОСОБА_8, що порушило його права на життя, охорону здоров'я та медичну таємницю, завдавши неправомірної шкоди його діловій репутації, честі та гідності.
		Відповідач Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» у своєму відзиві на позовну заяву, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволені, вказавши, що проведення комісійного обстеження ОСОБА_8 не є протиправними діями, фахівці Установи виконували свої професійні обов'язки. Виконання професійних обов'язків медичними працівниками не може трактуватися як протиправні дії, які полягають у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 та його представники в судовому засіданні, підтримавши свій відзив, проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували порушення його прав та наявності-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та порушеними правами.
		Представник відповідача Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» в судовому засіданні, підтримала викладене у відзиві, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні, зазначивши, що проведення комісійного обстеження ОСОБА_8 не є протиправними діями, фахівці Установи виконували свої професійні обов'язки. Виконання професійних обов'язків медичними працівниками не може трактуватися як протиправні дії, які полягають у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
		Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.
		Постановою Національного антикорупційного бюро України від 04.03.2017 р. було вирішено провести медичне обстеження затриманого підозрюваного ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, для встановлення стану здоров'я останнього. Проведення медичного обстеження ОСОБА_8 доручено спеціалістам Національного наукового центру «Інституту кардіології імені Академіка М.Д. Стражеска».
		04.03.2017 р. каретою швидкої допомоги ОСОБА_8 було доставлено до Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» НАМН України» з підозрою в пацієнта гострого коринарного синдрому, що підтверджуєтьсялистом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2018 р. № 5325/05/12-2017, показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15
		За направленням НАБУ від 04.03.2017 р. заступником директора з науково-клінічної роботи проф. ОСОБА_17 створено комісію фахівців у складі: голова комісії - головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Кардіологія» проф. ОСОБА_2., члени комісії - головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Хірургія серця та магістральних судин у дорослих» д.м.н. ОСОБА_18, зав. Відділення реанімації та інтенсивної терапії інституту кардіології к.м.н. ОСОБА_14 Для проведення обстеження залучені співробітники відділення реанімації та інтенсивної терапії інституту кардіології к.м.н. ОСОБА_19, ОСОБА_15, а також співробітники Національного інституту серцевого-судинної хірургії ім. М. Амосова НАМНУ ст.н.с. відділу хірургічного лікування ІХС к.м.н. ОСОБА_20, к.м.н. ОСОБА_21, к.м.н. ОСОБА_22
		Того ж дня комісією було проведено обстеження ОСОБА_8 в Державній установі «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України».
		Згідно п. "е" ч. 1 ст. 78 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Основ)медичні та фармацевтичні працівники зобов'язані надавати консультативну допомогу своїм колегам та іншим працівникам охорони здоров'я. Відповідно до п. 5 ч. 1 Клятви лікаря, затвердженої Указом Президента України від 15 червня 1992 року лікар присягає у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти. Відповідно до п. 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 78 "Охорона здоров'я", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117, погодженого з Міністерством праці та соціальної політики України до повноважень директора, головного лікаря лікувально-профілактичного закладу відноситься організація лікувально-профілактичної діяльності закладу та забезпечення його взаємодії з іншими спеціалістами. 
		Таким чином, медичні працівники закладів охорони здоров'я наділені правом звертатись за допомогою до інших лікарів - спеціалістів у відповідній галузі. При цьому безпосередньо керівником закладу охорони здоров'я визначається порядок залучення інших спеціалістів та форма такої співпраці. Відповідно, головний лікар наділений правом залучити інших спеціалістів та формувати комісію з таких спеціалістів з метою надання професійних висновків про стан здоров'я пацієнта.
		З наведеного вбачається, що медичним закладом на підставі постанови НАБУ від 04.03.2017, яка позивачем не була оскаржена, не є скасованою та чи визнаною незаконною, враховуючи серйозність попереднього діагнозу, з яким поступив ОСОБА_8, головним лікарем було запрошено фахівців в галузі кардіології, з метою забезпечення надання кваліфікованої допомоги та об'єктивних висновків про стан здоров'я пацієнта, що також не заборонено законом, належить до повноважень керівника відповідного закладу, і жодним чином не впливає на права та інтереси пацієнта. Позивачем протилежного належними та допустимими доказами не доведено.
		Пунктом 3.4 Порядку передбачено, що транспортування пацієнта до закладу ТМД для госпіталізації (консультації) в екстреному порядку здійснюється санітарним транспортом закладу ВМД чи службою швидкої медичної допомоги.
		Частиною 6 ст. 35-3 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається відповідно до медичних показань за направленням лікуючого лікаря з надання первинної чи вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або закладу охорони здоров'я, який забезпечує надання первинної, вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, у тому числі й іншої спеціалізації.
		Статтею 35-3 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я» передбачено, що без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога також надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров'я пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані.
		Відповідно до ч. 1 ст. 37 Основ медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. 
		Враховуючи, що ОСОБА_8 було доставлено до лікарні каретою швидкої допомоги, лікарями в порядку ч. 1 ст. 37 Основ, було його обстежено відповідно до локального протоколу надання допомоги хворим на гострий коронарний синдром без елевації сегменту ST на основі уніфікованого клінічного протоколу, який затверджений наказом МОЗ № 164 від 03.03.016 р. по спеціалізації кардіологія. Стан його здоров'я в цілому не з'ясовувався.
		Надання такої допомоги не залежить від належно оформленого направлення, наявності (відсутності) будь-якої документації, способу транспортування особи, письмової згоди пацієнта на надання такої допомоги, у зв'язку з підозрою на загрозу життю.
		Враховуючи невідкладність стану, в якому перебував Позивач в силу норм ч. 2 ст. 43 Основ, ч. 5 ст. 284 ЦК, ст. 8 Конвенції про захист прав та гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) (ETS-164), працівники Інституту мали надати медичну допомогу ОСОБА_8 без попереднього отримання його згоди або згоди його законних представників, це також узгоджується з практикою ЄСПЛ у справах "Арская проти України" (Arskaya v. Ukraine) (2014) та "Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT)" проти Швейцарії (№ 2)".
		Під час проведення огляду ні позивач, ні його родичі (дружина ОСОБА_11 та батько дружини ОСОБА_12.) не заперечували проти дій лікарів. Дані факти підтверджуються діями ОСОБА_8 під час зазначених подій, а саме: виконання ним прохань лікарів при проведенні обстеження, також зазначене підтверджується показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що також спростовує твердження позивача, що він під час проведення його огляду, перебував без свідомості, у стані медикаментозного сну. 
		Судом встановлено, та підтверджується показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, що ОСОБА_2 не здійснював жодних медичних обстежень ОСОБА_8 та не надавав розпоряджень щодо їх здійснення, при цьому позивачем не надано суду доказів зворотнього.
		Покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11 відносно незгоди та заборони проведення обстеження, висловленої лікарям ОСОБА_8 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_11, суд оцінює критично, оскільки вони протирічать встановленним в судовому засіданні фактам та наданим сторонами доказам.
		За результатами проведеного дослідження, спеціалістами комісійно було надано відповідь детективу НАБУ ОСОБА_23, що внаслідок проведених дообстежень ОСОБА_8, даних щодо гострої невідкладної кардіологічної паталогії невстановлено, та рекомендовано дообстеження в баготопрофільному стаціонарі, а також було зазначено, що надання висновку щодо можливісті чи неможливісті позивача приймати участь у слідчих діях, не відноситься до компетенції комісії.
		На доповнення висновку щодо стану здоров'я ОСОБА_8 із врахуванням результатів обстеження серцево-судинної системи в умовах КЛ «Феофанія» ДУС (медична карта стаціонарного пацієнта №42/6), комісією встановлений діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеню, високого ризику, Гіпертензивний криз від 02.03.2017. Серцева недостатність І стадії. КВГ (від 03.03.2017 р.) Метаболічний синдром. Порушення толерантності до вуглеводів.
		При стабілізації артеріального тиску, пацієнт може продовжувати подальше лікування в амбулаторних умовах. На час обстеження невідкладної допомоги не потребує.
		Позивач вказує на те, що ОСОБА_2 06.03.2017 р. при наданні ним показань в якості свідка у судовому засіданні, було розкрито лікарську та медичну таємницю відносно ОСОБА_8, що порушило право на життя, охорону здоров'я та медичну таємницю останнього, завдало неправомірної шкоди його діловій репутації, честі та гідності.
		Відповідно до ст. 40 Основ медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
		Згідно із ст. 65 КПК України свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.
		Відповідно до ст. 385 КК Ураїни відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді, Вищій раді правосуддя, Конституційному Суді України або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України - караються штрафом від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
		Згідно із ст. 352 КПК України перед допитом свідка головуючий встановлює відомості про його особу та з'ясовує стосунки свідка з обвинуваченим і потерпілим. Крім того, головуючий з'ясовує чи отримав свідок пам'ятку про права та обов'язки свідка, чи зрозумілі вони йому, і в разі необхідності роз'яснює їх, а також з'ясовує, чи не відмовляється він з підстав, встановлених цим Кодексом, від давання показань, і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
		Відповідно до ст. 65 КПК України  не можуть бути допитані як свідки: медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю.
		Разом з тим, слідчий суддя в судовому засіданні, приводячи свідка ОСОБА_2 до присяги, попередив останього про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань, при цьому вирішення питання щодо осіб, які не можуть бути допитані як свідки (ст. 65 КПК України) належить до компетенції слідчого судді, а не свідка. Крім того, свідку не було роз'яснено можливість відмовитись від дачі показань щодо лікарської таємниці, а ОСОБА_8 або його захисниками не було заявлено клопотань про закриття судового засідання на час допиту в якості свідка ОСОБА_10 Дані факти підтверджуються аудіо записом судового засідання від 06.03.2017 р.
		Таким чином, ОСОБА_2 законно та правомірно, перебуваючи під присягою та будучи попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, надавав покази як свідок, по обставинах, які були йому відомі.
		Крім того, ОСОБА_2 надавав пояснення щодо тієї інформації, яка містилась у Висновку Інституту, який вже був розповсюджений в засобах масової інформації, як в інтернет так і друкованих виданнях, що підтверджується протоколами огляду веб-сайтів та витягами з даних сайтів (а.с. 174-247 т.1).
		На момент допиту ОСОБА_2 відомості про стан здоровя ОСОБА_8, його діагноз та інші дані, що могли становити лікарську таємницю, вже були відомі необмеженому колу осіб.
		Враховуючи викладене, ОСОБА_2 не було порушено вимог закону щодо розголошення лікарської і медичної таємниці відносно ОСОБА_8, під час надання показань, в якості свідка, у залі судових засідань Солом'янського районного суду м. Києва .
		Позивач зазначає, що у зв'язку із незаконними діями працівників Установи та ОСОБА_2, які полягали у безпідставному (без належного направлення), протиправному (без його згоди) медичному обстежені та розголошенні лікарської таємниці, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у порушені його права на життя, охорону здоров'я, ділової репутації, гідності, честі та моральних стражданнях.
		Частиною 1 та ч. 5 ст. 23 ЦК  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Проведення комісійного обстеження ОСОБА_8 не є протиправними діями, фахівці Установи виконували свої професійні обов'язки. Виконання професійних обов'яків медичними працівниками не може трактуватися як протиправні дії, які полягають у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Таким чином позивачем не доведено та не надано належних доказів того, що дії працівників Установи та ОСОБА_2, не є незаконними чи протиправними та такими, що завдали моральної шкоди позивачу.
		Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.                                                                                
		З огляду на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Відповідачем ОСОБА_2 було подані клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 700,00 грн. та у розмірі 22 500,00 грн.
		Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Позивачем, було надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та були долучені договори про надання правової допомоги від 19.02.2018 р. та договори про внесення змін до договорів про надання правової допомоги від 26.02.2018 р., однак як зазначено в п.п. 4.1. п. 4 договорах про надання правової допомоги, розмір гонорару адвоката визначається у відповідному додатку до даного договору, який відповідачем не наданий до суду, що позбавляє суд можливості перевірити суми, які підлягали сплаті за надання послуг, у зв'язку з чим, клопотання про стягнення витрат на правову допомогу задоволенню не підлягає.        
		КеруючисьЗаконом України «Про Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст.ст. 65, 66 КПК України, ст. 23, 284 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
		 
		в и р і ш и в:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска» НАМН України» про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
		Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.        
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...