Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/1877/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 04.01.2019. Зареєстровано: 06.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.01.2019.
Дата набрання законної сили: 04.01.2019
Номер судового провадження: 11-кп/812/88/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016150260000182

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04 січня 2019 року         м. Миколаїв
		 
		Миколаївський апеляційний суд
		в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 
		 
		за участю секретаря      ОСОБА_4 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12016150260000182
		 
		за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , прокурора Миколаївського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7  ОСОБА_8 , 
		 
		на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року, яким 
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, 
		 
		- обвинуваченого за п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України.
		 
		Сторони судового провадження: 
		 
		прокурор     ОСОБА_9 
		потерпілий ОСОБА_7 
		представник потерпілого ОСОБА_8 
		обвинувачений ОСОБА_5 
		захисник ОСОБА_10 .
		 
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 
		 
		ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ч.4 ст.187 КК України та призначено покарання: 
		 
		- за п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; 
		 
		- за ч.4 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених п.п. 4,6 ч.2ст. 115 КК Українита ч. 4ст. 187 КК України,шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		В строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 24.02.2016 р. до 31.10.2016 р. (включно), із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 в рахунок відшкодування майнової шкоди 64396 грн 92 коп. та моральної шкоди - 200000 грн.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок змінити та пом`якшити призначене покарання до мінімального розміру. 
		 
		Представник потерпілого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_8 , просить вирок скасувати в частині призначеного покарання через його м`якість, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі. 
		 
		Прокурор ОСОБА_6 просить вирок скасувати з підстав істотного порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		 
		Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_11  зазначає, що вину у вбивстві він визнав повністю, але ножа заздалегідь не брав, умисел на заволодіння майном виник у нього після нанесення ударів потерпілому ножем. Зазначає, що перший удар випадково наніс ножем, який взяв на кухні. Доказів належності йому одного із ножів немає. 
		Стверджує, що на слідчому експерименті надавав показання під психологічним тиском працівників поліції.
		 
		Не згоден з кваліфікуючою ознакою вбивства - особлива жорстокість, яку йому інкримінують, оскільки не мав на меті спричинити потерпілому особливі страждання і не усвідомлював, що їх спричиняє. 
		 
		Також просить виключити кваліфікуючу ознаку - корисливий мотив, так як умисел на заволодіння майном виник у нього після нанесення тілесних ушкоджень ножем потерпілому. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України. 
		 
		На думку апелянта, висновки суду першої інстанції про заздалегідь приготовлений ніж та про наявність у нього умислу на заволодіння майном є припущенням, яке не підтверджується доказами. 
		 
		Зазначає, що суд першої інстанції у вироку не врахував жодної пом`якшуючої обставини, а саме: визнання вини, сприяння розкриттю злочину та встановленню істини у кримінальному провадженні, щиросердне каяття у вчиненому злочині, часткове відшкодування майнової шкоди (оскільки ноутбук повернений). Також, не врахована його позитивна характеристика та відсутність судимостей.
		 
		Представник потерпілого ОСОБА_8  вважає, що призначене ОСОБА_11  покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі обвинуваченого. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_5 вчинив особливо тяжкий злочин у стані наркотичного сп`яніння, що є обставиною, що обтяжує покарання. З урахуванням відсутності каяття обвинуваченого, а також вчинення злочину відносно особи, з якою він був давно знайомий, зухвалості та жорстокості злочину, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк вважає явно не справедливим через його м`якість.
		 
		Прокурор  ОСОБА_6  вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суд хоча й визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, за якими органом досудового розслідування висунуто обвинувачення, проте обвинувачення не сформулював таким чином, що дозволило би при зіставленні ознак установлених судом злочинних діянь і ознак вказаних злочинів, дійти висновку про їх відповідність. На думку апелянта, обвинувачення, визнане судом доведеним, не відображає такої кваліфікуючої ознаки як особлива жорстокість, не сформульовано, в чому саме полягала особлива жорстокість в діяннях обвинуваченого, а суд першої інстанції лише обмежився констатуванням факту нанесення чисельних ударів потерпілому.
		Встановлені судом першої інстанції обставини.
		 
		23 лютого 2016 року в період часу з 14 год 00 хв. по 15 год. 00 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_12 прийшов за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав потерпілий ОСОБА_12 , та заздалегідь приготовленим ножем, застосував до нього фізичне насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я, заподіявши ОСОБА_12 один удар в область черевної порожнини, від якого ОСОБА_12 впав на підлогу. 
		 
		Маючи на меті заволодіння майном потерпілого, у ОСОБА_5 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_12 , з метою реалізації якого, він почав наносити потерпілому удари зазначеним ножем в область грудей та тулубу, від чого його ніж вийшов з ладу, а ОСОБА_12 , незважаючи на кількість отриманих ушкоджень, продовжував подавати ознаки життя. 
		 
		ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що ОСОБА_12 може жити та розповісти про вчинене, бажаючи закінчити свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_12 , пішов до приміщення кухні, де взяв два ножа та почав ними наносити удари ОСОБА_12 в область обличчя, шиї грудей, спини та черева. Загальна кількість нанесених ударів становила приблизно 85. 
		 
		Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 заволодів належним потерпілому майном: ноутбуком «Lenovo G 510» вартістю 7299 грн 90 коп. та мобільним телефоном марки «Samsung» вартістю 2000 грн, та з викраденим майном зник з місця вчинення злочину.
		 
		Судом першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винним:
		 
		- у розбої, поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст. 187 КК України;
		 
		- в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_12 , вчиненому з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні злочину, передбаченомуп. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. 
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_10  на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого та їх заперечення на апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого; пояснення потерпілого та його представника на підтримку апеляційної скарги останньої та заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 ; пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та частково підтримав апеляційну скаргу представника потерпілого; вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, та частково дослідивши докази та дані про особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційних скарг у їх межах, апеляційній суд дійшов наступних висновків.
		 
		Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України при обставинах, викладених у вироку, підтверджуються доказами, дослідженими судом першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні злочинів визнав частково. Пояснив, що всіх обставин вчинення злочинів 23 лютого 2016 року в квартирі ОСОБА_12 він майже не пам`ятає, оскільки знаходився під впливом наркотичних засобів. Не заперечував, що перед тим, як прийти до ОСОБА_12 , вживав наркотичні заходи шляхом куріння коноплі (т.3, а.с. 64-65). 
		 
		Стверджував, що умисел на викрадення речей потерпілого у нього виник після того, як він наніс всі тілесні ушкодження та збирався піти з квартири. Не заперечував, що викрав ноутбук та телефон. Ноутбук продав, а телефон викинув.Пояснив, що ножів, якими він наносив удари ОСОБА_12 , було декілька, звідки вони взялись, він точно не пам`ятає, але інші ножі він став застосовувати після того, як перший ніж вийшов з ладу. 
		 
		Незважаючи на часткове визнання вини, суд першої інстанції, дослідивши обставини кримінального провадження, та пославшись у вироку на докази, оцінивши їх в сукупності, надав їм належну оцінку та обгрунтовано визнав ОСОБА_5 винним за обставин, викладених у вироку, у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_12 , з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів, а також у вчиненні розбою, поєднаному з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
		 
		Так, показання обвинуваченого ОСОБА_5 в суді про обставини вчинення злочинів узгоджуються з його поясненням при проведенні слідчого експеримента, протокол якого досліджений судом першої та апеляційної інстанцій. 
		 
		Окрім того, судом першої інстанції досліджено відеозапис зазначеної слідчої дії, під час якої ОСОБА_5 пояснив, що вжив коноплю перед тим, як прийти до ОСОБА_12 , та при собі мав ніж. 
		Також зазначив, що за місцем проживання потерпілого, в приміщенні кухні, він наніс ОСОБА_12 один удар ножем у правий бік. Ніж приніс з собою. Після цього, він іншим кухонним ножем, який взяв на кухні, заподіяв ОСОБА_12 чисельні удари в область шиї, груді, кількість ударів не пам`ятає. Удари наносив приблизно до 20 хвилин. Після нанесених ударів потерпілий ще подавав ознаки життя. Не заперечував, що заволодів ноутбуком та телефоном потерпілого (т.2, а.с. 213-217, 234, т.3, а.с.14).
		 
		Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про застосування до нього психологічного тиску при проведенні слідчого експеримента не відповідають дійсності, оскільки дана слідча дія проведена у присутності понятих, захисника та з застосуванням відео-зйомки, тобто в обстановці, яка виключає будь-який тиск. При цьому, заяви ОСОБА_5 , його захисника чи інших учасників даної слідчої дії щодо недозволених методів слідства чи будь-які зауваження не надходили. 
		 
		Більш того, пояснення ОСОБА_5 в суді першої інстанції щодо вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння, застосування ножа, який приніс з собою, при нанесенні ударів потерпілому, а потім застосування іншого ножа, заподіяння чисельних ударів в життєво-важливі органи ножем, тобто вчинення вбивства з особливою жорстокістю, а також заволодіння майном потерпілого, повністю узгоджуються з його поясненнями при проведенні слідчого експеримента, в ході якого він на місці події вказав, при яких обставинах вчинив злочини. 
		 
		Зокрема, ОСОБА_5 добровільно пояснив, що був у стані наркотичного сп`яніння та мав при собі ніж.
		 
		Хоча під час апеляційного розгляду ОСОБА_5 заперечував перебування у стані наркотичного сп`яніння при вчиненні злочинів, але ж ці пояснення спростовані його показаннями під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, а також при проведенні слідчого експеримента. 
		 
		Окрім того, згідно протоколу затримання ОСОБА_5 від 24.02.2016 р. (т.1, а.с.111-113), у нього в кишені брюк виявлено та вилучено металевий ковпачок (наперсток), на якому відповідно до висновку судової експертизи виявлено нашарування канабісу, який відноситься до особливо-небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено (т. 2, а.с. 99-101). 
		 
		Також, згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5  страждає в теперішній час і раніше страждав емоційно нестійким розладом особистості у стані компенсації, ускладненим епізодичним вживанням канабіноїдів (т. 2 , а.с. 133-141 ). 
		 
		Тобто, ці дані в їх сукупності підтверджують пояснення ОСОБА_5 в суді першої інстанції про те, що 23.02.2016 р. до того, як він прийшов до потерпілого, він вживав канабіс шляхом куріння, тобто перебував у стані наркотичного сп`яніння.
		 
		Висновки суду першої інстанції про вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю підтверджуються наступними доказами.
		 
		Згідно протоколу огляду місця події від 23.02.2016 р. та доданої до нього фототаблиці, під час огляду квартири АДРЕСА_3 , в одній з кімнат (спальні) на підлозі виявлено труп ОСОБА_12 . Біля трупу виявлено ніж із зігнутим лезом, а також два інші ножі. Також перед вхідними дверима до квартири, на ручках вхідної двері, як ззовні та і зсередини, в коридорі квартири, на кухні, у ванній кімнаті виявлені плями бурого кольору (т.1, а.с. 117-139).
		 
		З пояснень потерпілого ОСОБА_7 в суді вбачається, що 23.02.2016 р., повернувшись додому, виявив, що вхідні двері відчинені, в квартирі були сліди крові, розкидані бинти, кров у ванній. У спальні він побачив сина, який лежав на боці, та не подавав ознак життя, на шиї в нього була глибока рана. Біля сина лежало два ножі, один з яких був зігнутий. Під сином знайшли третій ніж, чужий, не з їх квартири. Виявив, що з квартири викрадено ноутбук «Lenovo G 510» та мобільний телефон марки «Samsung», які належали сину.
		 
		Як встановлено при проведенні комплексної криміналістичної експертизи №485/271/486, на трьох ножах, виявлених та вилучених під час огляду місця події 23.02.2016 р., виявлено кров людини. Генетичні ознаки крові та клітин на руків`ї ножа №1 довжиною 237 мм є змішаними та містили генетичні ознаки потерпілого ОСОБА_12 та іншої невстановленої особи (питання про належність крові на ножах ОСОБА_5 на вирішення експертів не ставилось). Генетичні ознаки крові та клітин на лезі ножа №1 довжиною 237 мм, лезі та руків`ї ножа №2 довжиною 250 мм, лезі та руків`ї ножа №3 довжиною 303 мм збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками потерпілого ОСОБА_12 (т.2, а.с. 104-117)
		 
		Згідно висновку судової експертизи № 426 від 04.07.2016 р., генетичні ознаки крові у змиві з підлоги під`їзду збігаються з генетичними ознаками зразка крові підозрюваного ОСОБА_5 , а походження крові у змиві з підлоги під`їзду від потерпілого ОСОБА_12 виключається (т.2, а.с. 178-180). 
		 
		Як встановлено при проведенні судової експертизи №425 від 04.07.2016 р,. генетичні ознаки крові у змиві з дверної ручки вхідних дверей до квартири ОСОБА_12 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_5 , походження крові у змиві з дверної ручки вхідних дверей до квартири від потерпілого ОСОБА_12 виключається (т.2, а.с.191-197).
		Згідно висновку експертизи №211 від 15.04.2016 р., на куртці, вилученій з місця вчинення злочину, знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_12 і виключається від ОСОБА_5 (т.1, а.с. 112-213)
		 
		Відповідно довисновку експертизи № 214 від 11.04.2016 р., на футболці (ліцьова сторона), на кросівці з лівої ноги, на кросівці з правої ноги, які зняті з трупу ОСОБА_12 , знайдена кров людини. Дані серологічного дослідження не виключає можливості: а) змішування крові і походження її від ОСОБА_12 та ОСОБА_5 ; б) походження крові від ОСОБА_5 (т.1, а.с. 149-151)
		 
		З наведених у вироку показань свідка ОСОБА_13 , наданих суду, слідує, що 23 лютого 2016 року у другій половині дня він зустрів ОСОБА_5 , який був знервований, і у нього були порізані руки на внутрішній поверхні. ОСОБА_5 йому розповів, що побився. В той же день, увечері, він ( ОСОБА_13 ) дізнався, що в районі, де бачив ОСОБА_5 , було вбито хлопця.
		 
		Зазначені висновки судових експертиз та показання свідка ОСОБА_13 підтверджують пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що під час нанесення ударів ножем потерпілому він також порізав руку. Ці пояснення та висновки судових експертиз беззаперечно доводять вину ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 та, зокрема, ті обставини, що наносячи численні удари ножем, ОСОБА_5 переслідував потерпілого по усій квартирі. Окрім того, при нанесенні ударів ОСОБА_5 використовував три ножі, один з яких належав йому. Більш того, коли один ніж зламався, ОСОБА_5 , маючи на меті вбивство з особливою жорстокістю, використав ще два ножі, переслідував потерпілого по усій квартирі, що вказує на те, що він мав на меті спричинити особливі фізичні страждання потерпілому. 
		 
		Та обставина, що на місці вчинення злочину знайдено ніж, який за поясненнями потерпілого ОСОБА_7 , не належав їх родині, і пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 в суді першої інстанції про те, що при собі він мав ніж, яким одразу заподіяв удар в правий бік потерпілого ОСОБА_12 , а потім, коли цей ніж зламався, він наносив чисельні удари іншим ножем в життєво-важливі органи, який взяв на кухні, вказують на наявність прямого умислу ОСОБА_5 саме на вбивство потерпілого.
		 
		Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_12 з особливою жорстокістю, не є слушними, оскільки при огляді трупа ОСОБА_12  на тілі останнього виявлено велика кількість колото-різаних ран - 85 поранень, що були розташовані хаотично по всій поверхні тулубу, шиї, верхніх кінцівок та голови (т.1, а.с. 100-102).
		 
		 
		 
		Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №597 від 06.04.2016 р., смерть ОСОБА_12 настала внаслідок численних колото-різаних поранень тулуба, шиї, верхніх кінцівок, з пошкодженням внутрішніх органів, що супроводжувались гострою внутрішньою та наружною кровотечею, та ускладнилося геморагічним шоком. 
		 
		При судово-медичному дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень тулуба, шиї верхніх кінцівок, з пошкодженням легень, серця, печінки. Ці тілесні ушкодження були прижиттєвими, на що вказує наявність крововиливів в місцях ушкоджень, і утворилися внаслідок дії плоского колюче-ріжучого предмету, який мав вістря, лезо та обух, незадовго до настання смерті. 
		 
		По ступеню тяжкості заподіяні тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. 
		 
		Потерпілому було спричинено не менш ніж 85 травматичних дій. В момент заподіяння тілесні ушкодження становили небезпеку для життя та здоров`я. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати які-небудь активні дії короткий проміжок часу. Тілесні ушкодження у вигляді ран верхніх кінцівок свідчать про наявну боротьбу, самозахист та фізичний супротив. 
		 
		Під час спричинення тілесних ушкоджень, взаєморозташування нападаючого та потерпілого змінювалось. У разі надання потерпілому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги життя потерпілому не могло бути врятовано (т.1, а.с. 100-102).
		 
		Таким чином, встановлені обставини кримінального провадження дають підстави вважати, що, наносячи чисельні ножові поранення, в тому числі декількома ножами, один з яких зламався під час нанесення ударів, заподіяння їх у різні частині тіла, в тому числі по тулубу, у шию, з пошкодженням легень, серця, печінки, тобто у життєво-важливі органи, свідчать про те, що ОСОБА_5 усвідомлював, що завдає потерпілому ОСОБА_12 особливі фізичні страждання і бажав цього. Як слідує з висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження були прижиттєвими, потерпілий міг здійснювати які-небудь активні дії короткий проміжок часу. 
		 
		Також є доведеним, що потерпілий, усвідомлюючи реальну небезпеку своєму життю, намагався захищатися від нападу, оскільки плями крові потерпілого буди виявлені як в коридорі, так і у ванній та у кімнаті. Але ж, ОСОБА_5 , переслідуючи потерпілого, і продовжуючи завдавати йому особливі фізичні страждання, наніс ОСОБА_12 велику кількість ножем ударів в область грудей, живота та голови, доки останній перестав подавати ознаки життя. 
		Тобто, є достатні підстави вважати, що потерпілий зазнавав особливі фізичні страждання, відчував сильний біль, а обвинувачений ОСОБА_5 спричинив потерпілому значну кількість тілесних ушкоджень, що привели до смерті потерпілого. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_5 діяв не тільки з умислом на вбивство ОСОБА_12 , від яких настала смерть потерпілого, а й ще з умислом, спрямованим на його вбивство з особливою жорстокістю.
		 
		   Отже, позбавлені підстав доводи щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, наведені з цього приводу у апеляційній скарзі обвинуваченого. 
		 
		Апеляційний суд також вважає необґрунтованими наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що обвинувачення, визнане судом доведеним, не відображає такої кваліфікуючої ознаки як особлива жорстокість, не сформульовано, в чому саме полягала особлива жорстокість в діяннях обвинуваченого. Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю, виходячи з меж висунутого обвинувачення, яке визнав доведеним, та з якого вбачається, що ОСОБА_5 , використовуючи заздалегідь приготовлений ніж, спочатку заподіяв ОСОБА_12 один удар в область черевної порожнини, а в подальшому наносив потерпілому удари зазначеним ножем в область грудей та тулубу, від чого його ніж вийшов з ладу, а ОСОБА_12 , незважаючи на кількість отриманих ушкоджень, продовжував подавати ознаки життя. Потім ОСОБА_5 , бажаючи закінчити свій злочинний умисел, направлений на позбавлення життя ОСОБА_12 , на кухні взяв два ножа та ними наносив чисельні удари ОСОБА_12 в область обличчя, шиї грудей, спини та черева. Загальна кількість нанесених ударів становила приблизно 85. 
		 
		Висунуте обвинувачення у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю, яке органом досудового слідства кваліфіковано за п.4 ч.2 ст. 115 КК України, та яке визнано судом доведеним, і яке прокурор не змінював в ході судового розгляду, цілком містить формулювання обвинувачення у вчиненні зазначеного злочину.
		 
		За наведене, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		 
		   Оспорюючи наявність корисливого мотиву при вчиненні умисного вбивства потерпілого, обвинувачений вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за п. 6 ч.2 ст. 115 КК України. Однак і ці доводи також не є слушними.
		 
		   В своїх поясненнях обвинувачений ОСОБА_5 в суді першої інстанції не заперечував, що прийшов до потерпілого, вже маючи при собі ніж, яким відразу спричинив тілесне ушкодження потерпілому в область черевної порожнини. 
		Потім, заподіяв чисельні удари ножем, від яких настала смерть потерпілого. При вчиненні вбивства потерпілого він заволодів ноутбуком та мобільним телефоном, якими розпорядився на власний розсуд. 
		 
		Допитаний судом свідок ОСОБА_14 підтвердив, що 23.02.2016 р. він придбав ноутбук «Леново», який в подальшому був вилучений працівниками міліції.
		 
		Отже, досліджені судом першої інстанції докази доводять ту обставину, що ОСОБА_5 прийшов до ОСОБА_12 саме з метою заволодіння майном, в зв`язку із чим заподіяв смерть потерпілого. Між вбивством і заволодінням майном потерпілого не було розриву в часі. Усі дії ОСОБА_5 були продиктовані єдиним умислом, спрямованим на вчинення розбійного нападу та вбивства потерпілого, з метою заволодіння його майном, тобто із корисливих мотивів, та вчинене з особливою жорстокістю.
		 
		Показання обвинуваченого про виникнення умислу на викрадення майна потерпілого після вбивства потерпілого суперечать встановленим обставинам кримінального провадження. 
		 
		Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 доводи про відсутність кваліфікуючих ознак - корисливого мотиву та особливої жорстокості, не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом під час судового розгляду. 
		 
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 страждає емоційно нестійким розладом особистості в стані компенсації, ускладненим епізодичним вживанням канабіноїдів. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння він міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.2, а.с.133-141). 
		 
		Суд першої інстанції дав вірну правову оцінку злочинним діям ОСОБА_5 та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_12 , вчиненому з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів, тобто у вчиненні злочину, передбаченому п.п. 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України. Крім того, є доведеною вина ОСОБА_5 у розбої, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 4 ст.187 КК України. 
		 
		Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про призначення йому занадто суворого покарання, а також доводів представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, апеляційний суд дійшов наступних висновків. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України покарання призначається в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає покарання за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		 
		Цих вимог закону судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_5 покарання за п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України у повній мірі не дотримано.
		 
		Як вбачається із вироку, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 послався на врахування ступеню тяжкості вчинених злочинів, у тому числі вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, внаслідок якого настала смерть потерпілого, обставини вчиненого  використання довірливого ставлення жертви до обвинуваченого, яке використане для її пограбування, спосіб позбавлення життя  особливу жорстокість, та корисливу мету злочину. 
		 
		Обставиною, що обтяжує покарання, суд першої інстанції обгрунтовано визнав вчинення злочину в стані наркотичного сп`яніння. 
		 
		Обставини, що пом`якшують покарання, не встановлено.
		 
		Суд першої інстанції також зазначив, що обвинувачений не працює, посередньо характеризується за місцем проживання.
		 
		Разом з тим, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не в повній мірі, формально, враховано тяжкість вчинених ОСОБА_5 злочинів, зокрема, що злочини, передбачені п.п.4, 6 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187 КК України є особливо тяжкими, обставини вчинених злочинів (їх спосіб, вчинення вбивства за обтяжуючих обставин), а також дані про особу ОСОБА_5 , який становить особливу небезпеку для суспільства.
		 
		За змістом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		 
		Апеляційний суд приходить до висновку, що покарання за злочин, передбачений п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на певний строк не є достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 409 КПК України, необхідність призначення більш суворого покарання є підставою для ухвалення нового вироку. 
		 
		За таких обставин, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання за п.п. 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості призначеного покарання, з ухваленням в цій частині свого вироку на підставі п.2 ч.1 ст. 420 КПК України.
		 
		Призначаючи ОСОБА_5 покарання за п.п. 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким, а також обставини його вчинення, непоправність наслідків у виді загибелі молодої людини (18 років), який навчався у вищому навчальному закладі, характеризується виключно позитивно, і позицію потерпілого про призначення винному найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі.
		 
		Крім того, враховує дані про особу обвинуваченого, який хоча раніше не судимий, але характеризується посередньо, не працював, вживав наркотичні засоби.
		 
		Зважаючи надані проособу обвинуваченого ОСОБА_5 ,який вчинивзлочин встані наркотичногосп`яніння,на обставинисправи,зокрема, вчиненняним особливотяжкого злочину-умисного вбивстваза обтяжуючихобставин (зкорисливого мотивута зособливою жорстокістю),характер насильницькихдій ОСОБА_5 ,яким потерпіломувпродовж тривалогочасу заподіювалисявелика кількістьножових поранень,чим заподіянізначні страждання,наявність обтяжуючоїпокарання обставини-вчинення злочинув станінаркотичного сп`яніння,та відсутністьобставин,які бпом`якшувалипокарання, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_5 становить особливу небезпеку для суспільства.
		 
		Також апеляційний суд враховує обставини злочину, вчиненого у стані наркотичного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
		 
		Обставини, що помякшують покарання, не встановлені. 
		 
		Із урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість призначення ОСОБА_5 позбавлення волі на певний строк і вважає справедливим застосування щодо нього виняткової міри покарання - довічного позбавлення волі за злочин, передбачений п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України. 
		 
		Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.
		 
		 
		 
		 
		За таких обставин, апеляційний суд вважає апеляційну скаргу представника потерпілого обгрунтованою, а обвинуваченого  в частині пом`якшення призначеного покарання такою, що не підлягає задоволенню. 
		 
		Судом першої інстанції, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції від 26.11.2015 р., строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 зараховано у строк відбування призначеного основного покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі у період з 24.02.2016 р. до 31.10.2016 р., тобто до дня ухвалення вироку, а не до дня набрання вироком законної сили.
		 
		Оскільки ОСОБА_5 вчинив злочин до 20 червня 2017 року, тому під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5ст. 72 КК Українив редакціїЗакону №838-VIIIв силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Тому, на підставі ч.5 ст. 72 КК України ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання та до дня набрання вироком законної сили. 
		    
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 420, 424, 532 КПК України, - 
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5  та прокурора Миколаївського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7  ОСОБА_8 , задовольнити.
		 
		Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року у відношенні ОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання за п.п. 4,6 ч.2 ст. 115 КК України.
		 
		Призначити ОСОБА_5 за п.п. 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		 
		 
		На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначити у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		 
		Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_5 з 24 лютого 2016 року.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст.72КК України в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення з 24 лютого 2016 року до 04 січня 2019 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 
		В іншій частині вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		 
		 
		Судді: 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1      ОСОБА_3 ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...