Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/5153/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано судом: 09.01.2019. Зареєстровано: 10.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.01.2019.

Номер судового провадження: 2/761/408/2018

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/5153/17
		Провадження № 2/761/408/2018
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       26 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді                                                Піхур О.В.,
		за участі:
		секретаря судового засідання                                Орел П.Ю., 
		представника позивача -                                        ОСОБА_1,
		розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», ОСОБА_3 про визнання винним у завданні шкоди та стягнення страхового відшкодування, -
		в с т а н о в и в:
		У лютому 2017 року позивач ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) про визнання винним у завданні шкоди та стягнення страхового відшкодування. 
		Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вул. Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1 - під керуванням ОСОБА_2, автобуса марки «БАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3. Внаслідок даного ДТП транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. Поліцейським Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області Мальованим М.Г відносно позивача було складено протокол АП2 №151789 про порушення ним вимог п. 10.11 ПДР та притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП. Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Отже, відповідно до вказаної постанови, ДТП від 08.06.2016р. сталося за відсутності порушень Правил дорожнього руху позивачем. Проте даною постановою судом було встановлено, що відповідачем 2 було порушено вимоги п. 12.9 та п.1 Глави 34 ПДР, оскільки він перетнув лінію 1.1, яку дозволяється перетинати для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд не перетинаючи цю лінію. 01.09.2016р. позивач звернувся до начальника Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про притягнення до відповідальності відповідача 2 та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Листом Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області від 28.09.2016р. позивача було повідомлено про неможливість складення протоколу про адміністративне правопорушення та рекомендовано вірішувати питання про визнання відповідача 2 винним у скоєнні ДТП у судовому порядку. Позивач зазначає, що оскільки в постанові Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року встановлено вину відповідача 2 в скоєному ДТП, то його має бути визнано винним. Цивільно-правова відповідальність відповідача 2 на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АЕ/6849187. 12.09.2016 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою на виплату страхового відшкодування. Позивач самостійно звернувся до ТОВ «Клевер Експерт» для визначення вартості матеріального збитку. Відповідно Звіту №536/9-16 від 11.10.2016 року про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту складає 43833,00 грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 37023,00 грн. Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №536/9-16/2, складеного СОД Баранковим О.О. від 14.12.2016 року вартість знищеного у ДТП транспортного засобу позивачу складає 3000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідачем 1 має бути сплачено різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП, в межах ліміту страхового відшкодування, грошові кошти в розмірі 34023,00 грн. Відповідачем 1 не було сплачено страхове відшкодування, усно повідомлено, що за відсутності про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача 2 - відсутні підстави для виплати позивачу страхового відшкодування.
		Тому позивач просив суд визнати ОСОБА_3 винним у завданні шкоди позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу «ИЖ 27189» реєстраційний номер НОМЕР_1, спричиненого взаємодією автобуса БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що відбулась 08.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вул. Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування в розмірі 34023,00 грн.
		Ухвалою судді Малинникова О.Ф. від 24.02.2017 року відкрито провадження у справі. 
		У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи на підставі доповідної помічника судді Малинникова О.Ф. від 22.05.2018 року, відповідно до якої суддя Малинников О.Ф. з 02.04.2018 року перебуває на довготривалому лікарняному, строк якого може перевищувати два місяці, що свідчить про неможливість продовження розгляду даної справи раніше визначеним суддею в строки, встановлені законом.
		Ухвалою судді Піхур О.В. від 05.06.2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		У судове засідання представник відповідача 1, відповідач 2 не з'явився, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, відзиву на позовну заяву не надали, відповідач 1 надав письмові заперечення, відповідно яких не заперечує проти виплати страхового відшкодування, але за умови надання позивачем постанови про притягнення до адміністративної відповідності відповідача 2, крім того, надає власний розрахунок страхового відшкодування, за яким розмір становить 14594,43 грн., пеня за прострочення виплати з 05.02.2017 року по 17.08.2017 року - 2037,62 грн., на підтвердження надає звіт №69-R/26/8 від 07.12.2016 року, виконаного ТОВ «Всеукраїнська експертна компанія «Сова», за яким вартість після аварійного транспортного засобу складає 21428,57 грн.
		Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 08.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вул. Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1 - під керуванням ОСОБА_2, автобуса марки «БАЗ» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується схемою місця ДТП (а.с. 17). 
		Внаслідок даного ДТП транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження. 
		Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення (а.с. 12). 
		Відповідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		Судами встановлено, що поліцейським Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області Мальованим М.Г відносно позивача було складено протокол АП2 №151789 про порушення ним вимог п. 10.11 ПДР та притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП. 
		Відповідно до вказаної постанови, судом було встановлено, що ДТП від 08.06.2016р. сталося за відсутності порушень Правил дорожнього руху позивачем, проте зазначено, що відповідачем 2 було порушено вимоги п. 12.9 та п.1 Глави 34 ПДР, оскільки він перетнув лінію 1.1, яку дозволяється перетинати для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд не перетинаючи цю лінію. 
		01.09.2016р. позивач звернувся до начальника Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про притягнення до відповідальності відповідача 2 та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 13). 
		Листом Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області від 28.09.2016р. позивача було повідомлено про неможливість складення протоколу про адміністративне правопорушення та рекомендовано вірішувати питання про визнання відповідача 2 винним у скоєнні ДТП у судовому порядку (а.с. 14). 
		Позивач зазначає, що оскільки в постанові Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року встановлено вину відповідача 2 в скоєному ДТП, то його має бути визнано винним. 
		Цивільно-правова відповідальність відповідача 2 на момент настання ДТП була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз» відповідно до Полісу ОСЦПВВНТЗ № АЕ/6849187 (а.с. 18). 
		12.09.2016 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с. 19).
		Відповідно Звіту №536/9-16 від 11.10.2016 року про вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_1, складеного ТОВ «Клевер Експерт», вартість відновлювального ремонту складає 43833,00 грн., ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 37023,00 грн. (а.с. 20-37). 
		Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №536/9-16/2, складеного ФОП Баранковим О.О. від 14.12.2016 року вартість знищеного у ДТП транспортного засобу позивачу складає 3000,00 грн. (а.с. 38-58).
		Позивач зазначає, що відповідачем 1 не було сплачено страхове відшкодування, усно повідомлено, що за відсутності про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача 2 - відсутні підстави для виплати позивачу страхового відшкодування, а тому відповідачем 1 має бути сплачено різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП, в межах ліміту страхового відшкодування, грошові кошти в розмірі 34023,00 грн. 
		В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача 1, відповідно яких не заперечує проти виплати страхового відшкодування, але за умови надання позивачем постанови про притягнення до адміністративної відповідності відповідача 2, крім того, надає власний розрахунок страхового відшкодування, за яким розмір становить 14594,43 грн., пеня за прострочення виплати з 05.02.2017 року по 17.08.2017 року - 2037,62 грн., на підтвердження надає звіт №69-R/26/8 від 07.12.2016 року, виконаного ТОВ «Всеукраїнська експертна компанія «Сова», за яким вартість після аварійного транспортного засобу складає 21428,57 грн. (а.с. 90-100).
		Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів регулюються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Згідно ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
		Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2016 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування.
		Відповідно п. 34.2., 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня  отримання  повідомлення про  дорожньо-транспортну   пригоду   страховик   (у   випадках, передбачених  статтею  41  цього  Закону,  -  МТСБУ)  зобов'язаний направити свого представника (працівника,  аварійного комісара або експерта)  на  місце  настання  страхового   випадку   та/або   до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). 
		За положеннями п. 36.2.ст. 62 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, зокрема, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначеними статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.
		Матеріали справи не містять відомостей щодо прийняття страховиком відповідного рішення у строк, передбачений Законом.
		Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування  може  посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
		Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні, або іншій особі страхову виплату.
		При цьому за положеннями страховий випадок відповідно ст. 8 Закону України «Про страхування» - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
		Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
		Згідно із п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про виконання страховою компанією вимоги позивача та виплати страхового відшкодування відповідно до вимог чинного законодавства України.
		Як вбачається з письмових заперечень відповідача 1, відмовляючи у виплаті позивачу страхового відшкодування, відповідач 1 виходив із того, що відносно відповідача 2 протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності судом не приймалась, отже, прийшов до висновку, що матеріальні збитки, які були завдані позивачеві внаслідок ДТП не підлягають стягненню з відповідача 2, оскільки в діях останнього відсутня вина у спричиненні шкоди.
		Проте, суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, з вказаними висновками не може погодитись з наступних підстав.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
		Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
		Відповідно матеріалів справи та встановлено судом, транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником.
		Статтею 221 КУпАП визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі ст.124 цього Кодексу.
		Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
		Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення було закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
		Як вбачається із вказаної постанови, поліцейським Комінтернівського ВП ГУНП в Одеській області Мальованим М.Г відносно позивача було складено протокол АП2 №151789 про порушення ним вимог п. 10.11 ПДР та притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП, судом було встановлено, що ДТП від 08.06.2016р. сталося за відсутності порушень Правил дорожнього руху позивачем, проте зазначено, що відповідачем 2 було порушено вимоги п. 12.9 та п.1 Глави 34 ПДР, оскільки він перетнув лінію 1.1, яку дозволяється перетинати для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд не перетинаючи цю лінію. 
		Враховуючи вищевикладене, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, беручи до уваги постанову Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року, відповідно якої закрито адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та встановлено, що ДТП 08.06.2016р. сталося за відсутності ним порушень Правил дорожнього руху, проте зазначено, що ОСОБА_3 було порушено вимоги п. 12.9 та п.1 Глави 34 ПДР, оскільки він перетнув лінію 1.1, яку дозволяється перетинати для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд не перетинаючи цю лінію, тому суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вулиці Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, між автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автобусом БАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування, суд приходить до висновку про часткове їх задоволення, виходячи з наступного.
		Між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено поліс № АЕ/6849187 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого був забезпечений транспортний засіб автобус БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, який станом на 08.06.2016 року дійсний.
		Відповідачем 1 у письмових запереченнях не заперечувалося щодо укладеного полісу, за яким ліміт шкоди заподіяної майну потерпілих становить 50000,00 грн., розмір франшизи - 1000,00 грн. 
		Як вбачається з рішення Апеляційного суду Запорізької області справа №335/3899/15-ц від 27.04.2016 року: «Відсутність постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду».
		Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснює, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).
		Як вбачається з рішення Апеляційного суду м. Києва №753/21537/15-ц від 22.06.2016 року: «Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок».
		Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
		Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.
		Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
		Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		Відповідно до п. 9.1, п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
		Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). 
		Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого відповідно Полісу ОСЦПВВНТЗ № АМ/015916, франшиза - 1000,00 грн..
		Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
		У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування, але, як вбачається із матеріалів справи, враховуючи ліміт відповідальності страховика щодо шкоди, заподіяної майну на одного потерпілогозгідно Полісу ОСЦПВВНТЗ № АЕ/6849187, кошти страховиком не виплачено, тому, враховуючи вимоги п. 9.2 ст. 9, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не вирахувано розмір франшизи, а тому відповідачем 1 має бути сплачено страхове відшкодування в розмірі 33023,00 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
		Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим доказам, беручи до уваги постанову Біляївського районного суду Одеської області від 19.08.2016 року, вимоги ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вулиці Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, між автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автобусом БАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 підлягають задоволенню, а оскільки, цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз», позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування, з урахуванням вимог п. 9.2 ст. 9, ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Звітів№536/9-16 від 11.10.2016 року, №536/9-16/2 від 14.12.2016 року, підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 33023,00 грн., у зв'язку з тим, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не вирахувано розмір франшизи, а тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1280,00 грн.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, Закон України «Про страхування», Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд, 
		 
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (м. Київ, вул.. Михайла Коцюбинського, 6, код ЄДРПОУ 33552636), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) про визнання винним у завданні шкоди та стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
		Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.06.2016 року на території «Ашан Рив'єра» по вулиці Южній в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, між автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автобусом БАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 33023,00 грн.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 640,00 грн.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Дата складення повного судового рішення 10.12.2018 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...