Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/20345/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Декларування недостовірної інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2019.
Дата набрання законної сили: 26.12.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		19 грудня 2018 року м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді  -  ОСОБА_1 
		суддів -  ОСОБА_2 
		 -  ОСОБА_3 
		за участю секретарів -  ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ПАТ «ВТБ-Банк» на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року,
		за участю сторін апеляційного провадження:
		прокурора  ОСОБА_7 
		особи, яка подала скаргу  ОСОБА_6 
		представників ПАТ «ВТБ-Банк»  ОСОБА_8 
		   ОСОБА_9 
		  ОСОБА_10 
		В С Т А Н О В И Л А :
		Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року відмовлено в задоволенні скарги представника ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_6 на постанову прокурора відділу САП ГПУ ОСОБА_11 від 24 липня 2018 про закриття кримінального провадження № 42017000000000035.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та скасувати постанову про закриття кримінального провадження № 42017000000000035.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 24 вересня 2018 року о 9 год. оскаржувана ухвала не була проголошена, а також вважає, що відсутність в ЄДРСР вказаної ухвали свідчить про те, що її текст не був виготовлений своєчасно.
		Окрім того, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає засадам кримінального судочинства, верховенства права, законності та обґрунтованості судового рішення, оскільки висновок слідчого судді не може ґрунтуватися на повному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи, так як матеріали кримінального провадження містять різні за змістом та тлумаченням документи. Цими документами роз`яснюється поняття терміну «фінансове зобов`язання».
		Також апелянт наголошує на тому, що кримінальне провадження закрито передчасно та потребує продовження досудового розслідування, необхідного для усунення сумнівів, оскільки в суді сторона обвинувачення вказувала, що документи під назвою: «науково-правове експертне дослідження», «роз`яснення норм чинного законодавства», «висновок експертизи» - сприймалось як висновки спеціалістів, однак, до провадження не долучено жодних документів про спеціалізацію осіб, які проводили вказані дослідження. Натомість стороною ПАТ «ВТБ-банк» в судовому засіданні надано науково-правове дослідження, до якого долучено документи, які підтверджують відомості щодо особи, яка проводила вказане дослідження: диплом доктора наук, атестат професора, довідка про місце роботи науковця в навчально-освітньому закладі. Однак, оскаржувана ухвала, як зазначає апелянт, не містить вірної правової оцінки дослідженням науковців та рішенням НАЗК, та взагалі не надано оцінку висновку, складеного за результатами проведення науково-правового дослідження, який наданий в суді.
		Апелянт наголошує, що висновки, які надані стороною обвинувачення, не є експертними, оскільки науковці не мають права проводити дослідження відповідно до Закону України «Про судове експертизу», не є вони й певними обґрунтуваннями спеціалістів, оскільки вправі проводити лише технічну роботу, а тому такі документи отримані не в порядку, передбаченому КПК України. Крім того, апелянт вказує про те, що висновки, на які посилається прокурор у постанові про закриття кримінального провадження, містять суперечності, які не були усунуті під час досудового розслідування, як і не були усунуті суперечності між цими висновками та рішенням НАЗК.
		Також, апелянт вказує про те, що рішеннями НАЗК № 276, 275 від 23 лютого 2018 року чітко вказано допущені порушення вимог закону ОСОБА_12 , а як наслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КУпАП, що залишилося поза увагою слідчого судді. 
		Крім того, апелянт звертає увагу на те, що під час досудового розслідування призначена економічна експертиза у сфері інтелектуальної власності для з`ясування ринкової вартості патентів, знаків для товарів і послуг, які належать Дзензерському Д.. Однак, не надавши для проведення експертизи документів на вимогу експертів, не дочекавшись результатів проведення такої експертизи, кримінальне провадження було закрито.
		Апелянт звертає увагу на те, що слідчим суддею під час розгляду скарги запитувалось у представників ПАТ «ВТБ - Банк», які необхідно провести слідчі дії у разі прийняття рішення про скасування постанови про закриття кримінального провадження, і, відповідно, було наведено перелік необхідних слідчих дій: допит науковців, завершення проведення експертизи, допит працівників НАЗК, отримання додаткових роз`яснень щодо трактування поняття «фінансові зобов`язання», а також наступним логічним кроком було б повторне звернення до Верховної Ради про надання дозволу на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата, так як таке звернення поверталось на усунення недоліків.
		В апеляційній скарзі стверджується про те, що висновки прокурора САП ОСОБА_13 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та зібраним матеріалам досудового розслідування, оскільки прокурор САП при винесенні постанови про закриття кримінального провадження вказує про висновки НАЗК за результатами перевірки декларацій ОСОБА_12 , але в подальшому їх ігнорує, а у самій постанові посилається лише на договір поруки як на боргове зобов`язання, яке не повинно бути відображено у декларації, що свідчить про те, що така позиція прокурора суперечить наявним у справі доказам.
		Зокрема, як вказує апелянт, посилання прокурора САП на судову практику ВСУ, викладеному у рішенні № 3-116гс11 від 14 листопада 2011 року, є необґрунтованим, оскільки дане рішення не стосується норм Закону України «Про запобігання корупції». При цьому апелянт акцентує увагу на тому, що вказаний закон прийнятий 14 жовтня 2014 року, тобто, значно пізніше, ніж згадане судове рішення, і, закон містить в собі положення, які мають імперативний характер, та повинні застосовуватись в першу чергу, ніж застаріла судова практика.
		Окрім того, на думку апелянта, прокурором безпідставно закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_14 складу злочину, оскільки, на думку апелянта, наявними у справі доказами спростовується вказаний висновок прокурора.
		Також апелянт зазначає, що матеріали кримінального провадження містять заяви ОСОБА_8 та ГО «ТОМ 14» про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, які залишились без реагування відповідно до вимог ст. 214 КПК України, і заява ОСОБА_8 містила повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, вчиненого у 2016 році, в той час, як кримінальне провадження ініційоване за подання недостовірних відомостей у декларації за 2015 рік. 
		Тому, на думку адвоката, постанова про закриття кримінального провадження  підлягає скасуванню, та у кримінальному провадженні повинно бути продовжене досудове розслідування.
		 
		Не погоджуючись з апеляційною скаргою, прокурор САП ГПУ ОСОБА_15 подав заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді  залишити без змін.
		В запереченнях прокурор посилається на те, що в апеляційній скарзі не зазначено підстав для скасування ухвали слідчого судді, а посилання апелянта на те, що судове рішення не було проголошено в зазначений час не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Прокурор звертає увагу на те, що висновки НАЗК, хоч і є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, не мають наперед встановленої сили, і є не завжди обґрунтованими, а крім того, прокурор зазначає, що за наслідками розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, складених уповноваженими особами НАЗК, суд досить часто закриває провадження за відсутністю складу чи події правопорушення.
		Прокурор вважає, що слідчий суддя правильно спростував доводи скаржника щодо неврахування наукових висновків.
		Також прокурор звертає увагу на те, що висновки науковців, оформленні у виді документів, не містять суперечностей, а обґрунтування НАЗК, виїденими у висновку щодо існування в ОСОБА_12 фінансових зобов`язань зумовлено саме наявністю договір поруки, а не фактом стягнення коштів за рішеннями судів, а тому з висновків підтверджується лише існування зобов`язань.
		Щодо неотримання висновку за результатами призначення експертизи у сфері інтелектуальної власності, і прийняття рішення без результатів експертизи, то прокурор вказує, що судом надано належну оцінку таким доводам скаржника, оскільки факти, стосовно яких призначене експертиза, не була предметом досудового розслідування, тим більше за заявою скаржника.
		Також, щодо допиту науковців, то прокурор наголошує, що вони висловили власну правову позицію, а тому підстав для проведення таких слідчих дій  немає. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , які підтримали доводи апеляційної скарги з доповненнями та просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення слідчого судді законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження та матеріали закритого кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, ухвала слідчого судді  скасуванню з постановленням нової ухвали про скасування постанови прокурора відділу САП ГПУ  ОСОБА_11 від 24 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017000000000035, з таких підстав. 
		 
		Згідно ст..ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим, прокурором всіх зібраних та перевірених доказів.
		 
		Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання,які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу. 
		 
		У свою чергу, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудовогорозслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим, прокурором постанови. Зокрема,якщо провадження закрито за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин,за яких заявник вважав,що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь,які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого, прокурора щодо відсутності складу кожного злочину в діях особи (осіб).
		 
		Проте, обставини, викладені у скарзі, не в повній мірі стали предметом дослідження як під час досудового розслідування, так і судового контролю.
		 
		 Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні НАБ України перебувало кримінальне провадження № 42017000000000035 від 5 січня 2017 року, внесене до ЄРДР за ст. 366-1 КК України.
		 
		 24 липня 2018 року за результатами досудового розслідування прокурором винесена постанова про закриття кримінального провадження у зв`язку встановленням відсутності в діях ОСОБА_12 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України (ас. 57-67 т. 11 матеріалів кримінального провадження).
		 
		Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги на вказану постанову, мотивував своє рішення тим, що під час досудового слідства проведено всі необхідні слідчі дії, а прокурор надав правильну оцінку фактичним обставинам справи і наявним доказам, та в ході досудового розслідування не зібрано достатніх даних, які можуть спростовувати висновки науково-правових досліджень щодо відсутності в діях ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України.
		 
		 Однак, колегія суддів не може погодитися з даним рішенням слідчого судді і вважає його передчасним з таких підстав. 
		 
		Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25 листопада 2016 року та 21 грудня 2016 року до Спеціалізованої Антикорупційної прокуратури подана заява представника ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_17 про вчинення кримінального правопорушення за ст. 191, 209, 366-1 КК України (ас. 5-24, 208-216 т.1).
		 
		5 січня 2017 року шляхом самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення до ЄРДР за № 42017000000000035 внесені відомості за ст. 366-1 КК України, по обставинах подання народним депутатом ОСОБА_12 недостовірних відомостей в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2015 рік, зокрема, не задекларував відомості про наявність фінансових зобов`язань перед ПАТ «ВТБ банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «БТА Банк» та наявність корпоративних прав у ПАТ «МНК «Веста» (ас. 1 т. 1 матеріалів кримінального провадження). 
		 
		11 січня 2017 року за № 06-17635-17 на ім`я ОСОБА_17 направлено відповідь, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_17 про вчинення злочинів, 5 січня 2017 року розпочате кримінальне провадження за № 42017000000000035 за ст. 366-1 КК України за фактом декларування завідомо недостовірної інформації. Також встановлено, що слідчими ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування за фактами заволодіння у шахрайський спосіб службовими особами ТОВ коштами ПАТ «ВТБ Банк» (ас. 1 т. 11). 
		 
		Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42017000000000035 : 
		- отримано тимчасовий доступ до особової справи народного депутата України ОСОБА_12 і поданих ним декларацій, з долученням до матеріалів кримінального провадження відповідних документів (ас.16-80 т.2); 
		- долучений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданий представником ПАТ «ВТБ-Банк» (ас. 208-241 т.2)
		- допитані свідки: працівники ПАТ «ВТБ «Банк», ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» з приводу укладення ОСОБА_12 договорів поруки; помічник - консультант народного депутата України ОСОБА_12 по обставинам ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України з питань виконання зведеного виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_12 (ас. 242-263 т.2);
		- отримано тимчасовий доступ до документів виконавчого провадження у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, з долученням до матеріалів кримінального провадження фотокопій вказаних матеріалів (т. 3, 4, 5);
		- отримано тимчасовий доступ до речей та документів у судах м. Дніпропетровська, з долученням до матеріалів кримінального провадження документів відповідно до опису (т. 6, ас. 1-8 т. 8);
		- отримано тимчасовий доступ до речей і документів у ПАТ «БТА Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «ВТБ Банк» з долученням до матеріалів кримінального провадження документів відповідно до опису (т.7);
		- отримано тимчасовий доступ до речей і документів у реєстратора по ПАТ «МНПК «Веста» з долученням до матеріалів кримінального провадження документів відповідно до опису (т.7);
		- отримано звернення ГО «Том 14», адвоката ОСОБА_8 , ГО «Центр протидії корупції» з наданням відповідей на відповідні звернення (ас. 150-285 т. 8);
		- отримані рішення НАЗК від 23 лютого 2018 року за № 275 та від 23 лютого 2018 року за № 276 про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно за 2015 рік та 2016 рік, поданої ОСОБА_12 (ас. 14-52 т. 9);
		- отримано Обґрунтований висновок щодо корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням НАЗК 23 лютого 2018 року за № 280 (ас. 55-88 т.9);
		- отримано копії документів, які використовувалися при проведенні повної перевірки декларацій за 2015 та 2016 рік, серед яких копії пояснень ОСОБА_12 , договорів про надання послуг, довідки ПАТ «КБ «ПриватБанк», довідки про доходи та інш. (ас. 91-197 т. 9);
		- зроблені запити до НАЗК, Управління справами ВРУ, до Інституту ім.. Корецького, на які отримані відповіді (ас. 1-37 т.10);
		- отримано тимчасовий доступ до речей та документів у ВРУ, з долученням до матеріалів кримінального провадження відповідних документів (ас. 38-88 т. 10);
		- призначена 6 жовтня 2017 року у справі та проведена почеркознавча експертиза (ас. 116-132, 175-211 т. 10);
		- призначена 18 квітня 2018 року економічна експертиза у сфері інтелектуальної власності (ас. 217-218 т.10); на виконання клопотання експерта про надання додаткової інформації витребувані документи (ас. 220-324 т.10);
		- вирішувалось питання про направлення подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності стосовно народного депутата України ОСОБА_12  (ас. 3-30 т.11), у зв`язку з яким ОСОБА_12 надавались письмові заперечення (ас. 34-38 т.11) з долученням копії науково-правового експертного дослідження Національної академії правових наук (ас. 39-46 т. 11).
		 
		Постановляючи рішення за результатами досудового розслідування про закриття кримінального провадження, прокурор у постанові послався на:
		- показання свідка ОСОБА_18 , яка підтвердила факт ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження за дорученням ОСОБА_12 ;
		- те, що ОСОБА_12 відмовився від дачі показань на підставі ст. 63 Конституції України;
		- лист НАЗК від 21 лютого 2017 року за № 51-12/3867/17, зі змісту якого вбачається, що «якщо у суб`єкта декларування станом на останній день звітного періоду за рішенням суду, яке набрало законної сили, виникли зобов`язання, їх необхідно відобразити у розділі 13 «Фінансові зобов`язання» декларації;
		- матеріали НАЗК (лист від 12 березня 2018 року за №54-14/9684/18), згідно з якими НАЗК проведено повну перевірку декларацій ОСОБА_12 за 2015 та 2016 роки, в результаті чого констатовано факт не відображення суб`єктом декларування фінансових зобов`язань у зв`язку з наявністю рішень судів, що набрали законної сили, про стягнення з нього, як з поручителя, відповідних сум коштів, що перевищує мінімальний розмір, необхідний для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК України;
		- лист за №24-03/312 від 25 липня 2017 року від імені ОСОБА_12 на адресу Генеральної прокуратури України, в якому ОСОБА_12  заперечував факт умисного декларування завідомо недостовірних відомостей (щодо не відображення фінансових зобов`язань), із зазначенням, що чинним законодавством, рішеннями НАЗК і формою декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не передбачено договір поруки, як окрему підставу виникнення фінансових зобов`язань, що підлягають декларуванню;
		- консультаційне роз`яснення фахівців у галузі права (першого віце-президента Національної академії правових наук України, академіка академії правових наук України, доктора юридичних наук, професора ОСОБА_19 , асистента кафедри фінансового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, кандидата юридичних наук ОСОБА_20 ), подане ОСОБА_12 на підтвердження своїх заперечень, згідно з яким віднесення обов`язку суб`єкта декларування за порукою до складу об`єктів декларування суперечить цілям декларування, закладеним у Закон України «Про запобігання корупції». Обов`язок суб`єкта декларування, як поручителя, сплатити кошти відповідному кредитору не є «фінансовим зобов`язанням» і не є об`єктом декларування у розумінні абз.1 п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» та у системному зв`язку з іншими нормами Закону;
		- роз`яснення норм чинного законодавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (листи від 20 листопада 2017 року за №126/444 та від 22 січня 2018 року за №126/25), одержані детективами, згідно з якими акцесорне зобов`язання, що виникає на підставі договору поруки, має похідний характер від основного фінансового зобов`язання та відповідно не може розглядатись, як самостійне зобов`язання. Тому зобов`язання поручителя за договором поруки відповідати перед кредитором за виконання боржником його зобов`язань перед кредитором в частині повернення тіла кредиту (грошових коштів) у разі порушення боржником таких зобов`язань, не можна розглядати в якості фінансового зобов`язання в розумінні п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є поручителем за договором поруки, що забезпечує виконання фінансового зобов`язання третьої особи перед кредитором, сума боргу за яким підлягає стягненню з поручителя за рішенням суду, що набуло законної сили, таке акцесорне зобов`язання не може розглядатись в якості «фінансового зобов`язання» у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». Тільки після сплати боргу поручителем за рішенням суду, коли до поручителя перейдуть права кредитора в фінансовому зобов`язанні він стане кредитором у такому фінансовому зобов`язанні (ст. 556 ЦК України). Відповідно з цим лише з настанням вказаного моменту у поручителя - особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, виникне обов`язок щодо декларування фінансового зобов`язання у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
		- постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11, в якій зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (ас. 57-67 т. 11 матеріалів кримінального провадження).
		З посиланням на вказані докази прокурор дійшов висновку, що обов`язок  ОСОБА_12 сплатити відповідні кошти, які з нього стягнуті як з поручителя рішеннями судів, що набрали законної сили, не є фінансовим зобов`язанням у розумінні п. 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим відповідні відомості не підлягали внесенню до поданих ним декларацій за 2015 і 2016 роки; що інформація про декларування ОСОБА_12 завідомо недостовірних відомостей в іншій частині (щодо наявності/відсутності корпоративних прав та немайнових прав), які б відрізнялись від достовірних на суму, зазначену в примітці до ст. 366-1 КК України, в ході слідства також не знайшла підтвердження, а тому в діях ОСОБА_12 відсутня як об`єктивна, так і суб`єктивна сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, у зв`язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю.
		 
		Однак, всупереч вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, прокурор, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, в постанові послався на частину наявних у справі доказів, що стосуються обставин декларування ОСОБА_12 відомостей в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, про наявність фінансових зобов`язань перед ПАТ «ВТБ банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ПАТ «БТА Банк». 
		Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження висновку про відсутність в діях ОСОБА_12  складу кримінального правопорушення по обставинах наявності або відсутності у останнього корпоративних прав у ПАТ «МНК «Веста» не навів, як і не вказав доказів на підтвердження висновку про відсутність в діях ОСОБА_12 суб`єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення.
		 
		Вказані обставини залишилися поза увагою слідчого судді під час розгляду скарги в суді першої інстанції.
		 
		Окрім того, прокурор в постанові про закриття кримінального провадження послався на матеріали та висновки НАЗК, відповідно до яких НАЗК проведено повну перевірку декларацій ОСОБА_12 за 2015 та 2016 роки, в результаті чого констатовано факт не відображення суб`єктом декларування фінансових зобов`язань у зв`язку з наявністю рішень судів, що набрали законної сили, про стягнення з нього, як з поручителя, відповідних сум коштів, що перевищує мінімальний розмір, необхідний для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст. 366-1 КК України. 
		Проте, жодної оцінки даним матеріалам не дав, як і не зазначив, у зв`язку з чим вказані висновки НАЗК не прийняті до уваги під час прийняття рішення.
		 
		Як на одну з підстав закриття кримінального провадження, прокурор у постанові послався на одержані детективами роз`яснення норм чинного законодавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (листи від 20 листопада 2017 року за №126/444 та від 22 січня 2018 року за № 126/25).
		Так, відповідно до роз`яснень, наданих старшим науковим співробітником Інституту держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України ОСОБА_21 (лист від 20 листопада 2017 року за № 126/444), судове рішення не породжує, а лише підтверджує підставу виникнення приватноправового зобов`язання, в тому числі грошового характеру.
		Отже, якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є боржником у фінансовому зобов`язанні, сума боргу за яким підлягає стягненню з такої особи за рішенням суду, що набуло законної сили, сума коштів такого боргу може розглядатись як фінансове зобов`язання у розумінні пункту 9 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-УІ (ас. 16-25 т. 10 матеріалів кримінального провадження).
		В той же час, роз`яснення, надані цією ж особою (лист від 22 січня 2018 року за № 126/25), містять висновок про те, що, якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є поручителем за договором поруки, що забезпечує виконання фінансового зобов`язання третьої особи перед кредитором, сума боргу за яким підлягає стягненню з поручителя за рішенням суду, що набуло законної сили, таке акцесорне зобов`язання не може розглядатись в якості «фінансового зобов`язання» у розумінні пункту 9 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VI. Тільки після сплати боргу поручителем за рішенням суду, коли до поручителя перейдуть права кредитора в фінансовому зобов`язанні, він стане кредитором у такому фінансовому зобов`язанні (ст. 556 ЦК України). Відповідно з цим лише з настанням вказаного моменту у поручителя - особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування виникне обов`язок щодо декларування фінансового зобов`язання у розумінні пункту 9 частини 1 статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VI (ас. 27-37 т. 10 матеріалів кримінального провадження).
		Cлідчий суддя, визнаючи вказані роз`яснення допустимими доказами у провадженні, вказав, що вони по своїй суті є науково-правовими висновками, послався на сталість судової практики обґрунтування рішень висновками наукових установ чи окремих вчених, які надаються судам з метою узагальнення судової практики, і вказав, що Європейський Суд з прав людини також вважає, що для з`ясування змісту правових норм слід враховувати результати доктринального (наукового) тлумачення. При цьому, слідчий суддя вказав про те, що такий висновок має всі необхідні ознаки письмового доказу (документу.)
		Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		До документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першоюцієї статті, можуть належати:
		1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);
		2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України;
		3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;
		4) висновки ревізій та акти перевірок.
		На думку колегії суддів, вказані роз`яснення ознакам документів в розумінні положень ст. 99 КПК України не відповідають. 
		Окрім того, а ні прокурор, а ні слідчий суддя не звернули увагу на те, що вказані роз`яснення, які надавались однією і тією ж особою, містять суперечливі за своїм змістом висновки. 
		 
		Також, як на одну з підстав закриття кримінального провадження, прокурор послався на постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 3-116гс11, залишивши поза увагою викладені в доповідній записці заступника Генерального прокурора ОСОБА_22 посилання на постанову Верховного Суду України у справі № 6-113цс14 від 1 жовтня 2014 року (ас. 4-6 т.11).
		 
		Окрім того, 18 квітня 2018 року детективом НАБУ винесена постанова про призначення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності (ас. 217-218 т.10 матеріалів кримінального провадження).
		На виконання експертизи експертом ОСОБА_23 направлено до НАБУ клопотання про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи (ас. 22 т. 10 матеріалів кримінального провадження). 
		Листом № 0424-012/23629 від 15 червня 2018 року за підписом детектива ОСОБА_24 , експертну установу повідомлено про те, що вказане клопотання експерта задоволено, на даний час здійснюється збір зазначених у клопотанні матеріалів (ас. 221 т. 10 матеріалів кримінального провадження). 
		Проте, матеріали кримінального провадження не містять висновку вказаної експертизи.
		Також матеріали кримінального провадження не містять і постанови прокурора в порядку п. 7 ч. 2 ст. 36 КПК України про скасування постанови про призначення економічної експертизи у сфері інтелектуальної власності.
		Вказані обставини свідчать про неповноту досудового розслідування.
		 
		З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, колегія суддів доходить висновку, що прокурором за наявності неповноти досудового розслідування, а також відсутності належної оцінки сукупності доказів у кримінальному провадженні, без належного обґрунтування зроблено передчасний висновок щодо обставин,які обумовлюють закриття провадження у справі, прийняв рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України.
		 
		Таким чином постанова прокурора не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення, а тому підлягає скасуванню.
		 
		Вказані обставини залишилися поза увагою слідчого судді, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про задоволення скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
		 
		Доводи апелянта про те, що 24 вересня 2018 року о 9 год. оскаржувана ухвала не була проголошена, а також відсутність в ЄДРСР вказаної ухвали свідчить про те, що її текст не був виготовлений своєчасно, на думку колегії суддів, є безпідставними. З матеріалів судового провадження вбачається і не спростовано сторонами, що 24 вересня 2018 року вони не були під час оголошення повного тексту ухвали, а відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
		Вказані доводи також спростовуються наявним у справі журналом судового засідання спростовуються доводи апеляційної скарги. 
		 
		Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що матеріали кримінального провадження містять заяви ОСОБА_8 та ГО «ТОМ 14» про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-1 КК України, які залишились без реагування відповідно до вимог ст. 214 КПК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час досудового розслідування з`ясовувались обставини щодо подання ОСОБА_12 декларацій за 2015 та 2016 роки.
		 
		З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 про скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження, підлягає до задоволення. 
		 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ПАТ «ВТБ-Банк» - задовольнити.
		 
		Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні скарги представника ПАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_6 на постанову прокурора відділу САП ГПУ ОСОБА_11 від 24 липня 2018 про закриття кримінального провадження № 42017000000000035 - скасувати, постановити нову ухвалу, якою постанову прокурора відділу САП ГПУ ОСОБА_11 від 24 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017000000000035  скасувати.
		Матеріали кримінального провадження № 42017000000000035  повернути для проведення досудового розслідування.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		_______________________ ____________________________ ____________________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...