Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3848/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.01.2019.
Дата набрання законної сили: 26.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		                                   
		Справа № 372/3848/17                                                 Головуючий у 1 інстанції: Потабенко Л.В.
		провадження № 22-ц/824/2546/2018                                                Суддя-доповідач Олійник В.І.
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		26 грудня 2018 року                                                                                   м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: Олійника В.І., 
		суддів: Кулішенка Ю.М., Журби С.О.,
		при секретарі Задорожній О.Д., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2018 року у складі судді Потабенко Л.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю-телекомпанія «Міст-ТБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна Інформаційна корпорація» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-
		в с т а н о в и в :
		 
		У грудні 2017 року позивач (ТОВ «Телерадіокомпанія 112-ТВ») звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ТОВ-телерадіокомпанія «МістТБ», ТОВ «Західна інформаційна корпорація», в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», наступну інформацію: «…коли збігла вся команда ОСОБА_3 на чолі з ним, тут залишились їх ресурси, наприклад 112 канал. …112 канал де-факто належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5… Сьогодні 112 канал повністю взято під контроль весь контент, повністю вся система роботи 112 контролюється, режисується, контролюється ОСОБА_4. …журналістська команда, сильні люди, але частина з них іде тому, що вони вже не готові працювати під «смотрящим» від ОСОБА_4», яку поширено ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, ТОВ телерадіокомпанія «МістТБ» та ТОВ «Західна інформаційна корпорація». 
		Також позивач просив зобов'язати ТОВ Телерадіокомпанія «МістТБ» протягом 7 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом зачитування в ефірі в час з 19.30 годин до 20.30 годин наступного тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 в ефірі телеканалу «ZIK» повідомила недостовірну та негативну інформацію стосовно власників, керівництва та режисури Телеканалу «112 Україна». Необгрунтовано стверджувала, що Телеканал «112 Україна» належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5, та контролюється ОСОБА_4 Насправді Телеканал «112 Україна» був і залишається незалежним телеканалом, непідконтрольним жодним представникам влади», та зачитування тексту резолютивної частини, ухваленого у цій справі рішення суду дослівно без редагування, скорочення та коментування. При цьому загальний час для зачитування тексту спростування та резолютивної частини рішення суду не може бути меншим 10 хвилин. 
		Крім того, просив зобов'язати ТОВ Телерадіокомпанія «МістТБ» та ТОВ «Західна інформаційна корпорація» протягом 7 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом розміщення на веб-сайті http://zik.ua/публікації під заголовком «Спростування» із наступним текстом: «ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 в ефірі телеканалу «ZIK» повідомила недостовірну та негативну інформацію стосовно власників, керівництва та режисури Телеканалу «112 Україна». Необгрунтовано стверджувала, що Телеканал «112 Україна» належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5, та контролюється ОСОБА_4 Насправді Телеканал «112 Україна» був і залишається незалежним телеканалом, непідконтрольним жодним представником влади», та тексту резолютивної частини ухваленого у цій справі рішення суду дослівно без редагування, скорочення та коментування, та відеозапису оприлюдненого в ефірі телеканалу «ZIK» спростування. 
		Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в період доби з 19.35 годин до 20.29 годин народний депутат ОСОБА_2 надала інтерв'ю в передачі «Face 2 face» в ефірі телеканалу «ZIK», під час якого озвучила інформацію: «Дивіться, коли збігла вся команда ОСОБА_3 на чолі з ним, тут залишились їх ресурси, наприклад 112 канал. Ну всі знають і в інтернеті ще не один раз написано, що 112 канал де-факто належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5, а де-юре оформлений просто на людину, якою вони тоді прикрили цю історію. Сьогодні на 112 канал посаджений «смотрящий» від ОСОБА_4, повністю взято під контроль весь контент, повністю вся система роботи 112 контролюється, режисується, як і 5 канал, до речі, контролюється ОСОБА_4. Саме тому я хочу сказати, що я поважаю журналістів, абсолютно точно знаю, що на 112 каналі сильна журналістська команда, сильні люди, але частина з них іде тому, що вже не готові працювати під «смотрящим» від ОСОБА_4». 
		Зазначав, що розповсюдження недостовірної інформації відповідачами порушує ділову репутацію позивача, і у зв'язку з цим така інформація підлягає визнанню в судовому порядку недостовірною та такою, що підлягає спростуванню виходячи з наступного.                  Так, відповідачка ОСОБА_2 обов'язки щодо перевірки інформації не виконала, внаслідок чого стосовно Телеканалу «112 України» поширено недостовірну інформацію, а тому настало порушення особистого немайнового права юридичної особи на недоторканість ділової репутації. Недостовірна інформація була поширена відповідачами шляхом її доведення до відома необмеженому колу осіб - глядачів як на території України так і за її межами. 
		Поширена інформація стосується саме ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», так як у інтерв'ю йдеться про діючі суб'єкти телевізійного мовлення, які отримали ліцензії на цей вид діяльності, в тому числі про суб'єкт телевізійного мовлення, в назві якого фігурує цифросполучення «112».                                                                                                               Посилався на те, що поширена інформація щодо належності телеканалу «112 Україна» ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посилання на телеканал «112 Україна» як на бізнес актив зазначених осіб, інформація щодо взяття під контроль контенту (програмного наповнення) та «режисування» роботи Телеканалу «112 Україна» з боку ОСОБА_4, є твердженнями, які не відповідають дійсності, а твердження про звільнення працівників з причин незгоди у співпраці з представниками ОСОБА_4 є похідними від твердження, що робота на каналі контролюється останнім, а тому також не відповідає дійсності. 
		Внаслідок поширення недостовірної інформації порушено право ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ» на недоторканість ділової репутації. Поширена відповідачами інформація, висловлена народним депутатом України ОСОБА_2 у категоричній стверджувальній формі, оскільки вказує на факти та дії, які легко можна перевірити на предмет відповідності дійсності. Поширена недостовірна інформація не є оціночними судженнями, а є твердженнями про факти, оскільки не містить припущень чи вказівки на чиюсь особисту думку, в ній відсутнє використання мовно-стилістичних засобів. Також, позивач вказував на те, що спростування, поширеної інформації, має здійснюватися шляхом оприлюднення такого спростування в ефірі Телеканалу «ZIK» під час транслювання передачі «Face 2 face» та цього ж дня на веб-сайті http://zik.ua/ шляхом розміщення відеозаписів та публікації, оскільки спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. 
		Представником відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» було подано до суду відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що спірну інформацію було поширено ОСОБА_2, яка не є представником ТОВ телерадіокомпанія «Міст ТБ», а тому немає підстав для їх відповідальності за поширення спірної інформації.
		Представником відповідача ОСОБА_2 подано відзив на позов, в якому він теж просив відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, вказуючи те, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що спірна інформація транслювалася в ефірі телеканалу «ZIK». Диск, що подав позивач із відеозаписом, на якому вбачається, що ОСОБА_2, нібито оголошує інформацію, не є допустимим доказом, оскільки з вказаного диску не можливо встановити де та як здійснювався цей відеозапис, чи не піддавався цей відеозапис монтажу та підробці нарізних фраз відповідачки ОСОБА_2 із загального контексту всієї інформації. Посилаючись на ст.64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» представник зазначив, що позивач повинен був звернутися до телеканалу «ZIK», який здійснював поширення такої інформації в своєму телевізійному ефірі, та отримати оригінальну відеофонограму, і лише в такому випадку даний доказ був би належним та допустимим. Позивач також не надав доказів про те, хто з трьох відповідачів є власниками веб-сайту в мережі Інтернет. на якому розміщена спірна інформація. Крім того, зі змісту оскаржуваної інформації не вбачається, що вона стосується саме позивача та у позові ним не доведено зворотнього. Також позивачем не наведено обгрунтування та не надано до позову жодного доказу, що саме інформація, яку він просить спростувати, завдала шкоди його ділової репутації або ділової репутації телеканалу «112 Україна».
		Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		В апеляційній скарзі позивача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови, якою позовні вимоги задовольнити.
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка була висловлена відповідачкою ОСОБА_2, є оціночним судженням, а тому за змістом ЦК України та Закону України «Про інформацію» не підлягає спростуванню, і саме з цих підстав вважав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року народний депутат України ОСОБА_2 надала інтерв'ю в передачі «Face 2 face» в ефірі телеканалу «ZIK», під час якого озвучила наступну інформацію: «…коли збігла вся команда ОСОБА_3 на чолі з ним, тут залишились їх ресурси, наприклад 112 канал. …112 канал де-факто належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5… Сьогодні 112 канал повністю взято під контроль весь контент, повністю вся система роботи 112 контролюється, режисується, контролюється ОСОБА_4. …журналістська команда, сильні люди, але частина з них іде тому, що вони вже не готові працювати під «смотрящим» від ОСОБА_4».
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року відеозапис інтерв'ю ОСОБА_2 був розміщений в мережі Інтернет, що підтверджується копіями веб-сторінок з інтернет ресурсу http://zik.ua/. 
		Розповсюдження саме вищевказаної інформації було перевірено судом шляхом відтворення запису вказаної програми, що поширена в мережі Інтернет.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. 
		Згідно зі  ст.34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Проте, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		За ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Відповідно до ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Згідно зі ст.2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
		Як вбачається з положень ст.5 Закону України «Про інформацію», реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до роз'яснень, викладених в п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року за №1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з ч.1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
		Право на недоторканність ділової репутації юридичної особи, а також судовий захист цього права  гарантовано ст.ст.94, 201, 299 ЦК України 
		Відповідно до ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена 
		За ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичних даних, критика, оцінка, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів вживання гіпербол, алегорій, сатири) оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.  Верховний Суд України наголосив на тому, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції. 
		Так, в п.46 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року Суд вказав, що «Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. У зв'язку з цим Суд зауважив, що факти, на яких пан Лінгенс ґрунтував свої оціночні судження, були незаперечними, як і його добросовісність. ... Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу (про обов'язок підтвердження відомостей) неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
		У п.76 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фельдек проти Словакії» Суд встановив, що «У випадку, коли сказане зводиться до оціночного судження, питання про пропорційність втручання у здійснення прав вирішується залежно від того, чи підкріплено це оціночне судження достатніми фактами».
		Таким чином, у розумінні ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно  з  ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За ч.ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.  Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
		Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Таким чином, в силу вимог ст.ст.2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зокрема, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Обґрунтованим є  рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту оскаржуваної інформації не вбачається, що вислови відповідачки ОСОБА_2 стосувалися саме позивача ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ». Зазначення у виступу: «230; коли збігла вся команда ОСОБА_3 на чолі з ним, тут залишились їх ресурси, наприклад 112 канал. …112 канал де-факто належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5… Сьогодні 112 канал повністю взято під контроль весь контент, повністю вся система роботи 112 контролюється, режисується, контролюється ОСОБА_4. …журналістська команда, сильні люди, але частина з них іде тому, що вони вже не готові працювати під «смотрящим» від ОСОБА_4», ніяким чином не може свідчити про те, що мова йде саме про позивача, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні і не спростовано представником позивача під логотипом «112 канал» могли здійснювати трансляцію ще декілька юридичних осіб, які мають різні ліцензії на програмні концепції та аналогові трансляції під брендом «112 канал», або компанії, які здійснюють поширення та розміщення інформації в ефірі телеканалу під знаком «112 Україна», а не лише ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», які в сукупності складають бренд загальнонаціонального цифрового ефірного інформаційного телеканалу «112 Україна», що також підтверджується рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення прийнятими в 2017 році за результатами розгляду заяв щодо переоформлення ліцензій на мовлення з логотипом та емблемами «112 Україна». 
		Крім того, за умовами ч.ч.1, 3, 5 ст.64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою. 
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до вірного висновку, що позивачем не доведено та не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 в інтерв'ю в передачі «Face 2 face» в ефірі телеканалу «ZIK» ІНФОРМАЦІЯ_1 року висловлювалась саме про ТОВ «Телерадіокомпанія «112-ТВ», як і не надано належних і достовірних доказів, а саме оригінальної відеофонограми телеканалу «ZIK», який здійснював поширення такої інформації в своєму телевізійному ефірі.
		Також суд вірно зазначив, що спростування висловлень відповідачки порушуватиме її право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що гарантовано ст.34 Конституції України та ст.10 Конвенції. 
		З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що інформація, яка була висловлена відповідачем ОСОБА_2, є оціночним судженням, а тому рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є законним і належним чином обґрунтованим.
		Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. 
		Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
		Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в  рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 
		Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. 
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
		    п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «112-ТВ» залишити без задоволення.
		Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 липня 2018 року залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		Повний текст постанови складено 27 грудня 2018 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач:  
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...