Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/9868/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.01.2019.
Дата набрання законної сили: 27.11.2018
Номер судового провадження: 51-628км17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 521/9868/16-к
		провадження № 51- 628км17
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		прокурора ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року у кримінальному провадженні № 12016160470001304 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Одеси, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим в умисному вбивстві та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
		Вирішено питання про запобіжний захід та процесуальні витрати.
		Як установлено судом, 31 березня 2016 року в період з 00:00 до 03:00 в м. Одесі ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання своєї співмешканки ОСОБА_8 , під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, з метою позбавлення життя останньої умисно завдав їй ударів кулаками та ногами по голові та тілу, після чого стиснув ременем від жіночої сумочки її шию та утримував доки вона не перестала виявляти ознак життя, а потім ввів у ротову порожнину потерпілої металеву ложку, що призвело до смерті від механічної асфіксії.
		Апеляційний суд Одеської області ухвалою від 17 серпня 2017 року вказаний вирок залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
		Захисник вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання є надто суворим. Ці обставини, на його думку, залишились поза увагою апеляційного суду, який всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги засудженого про несправедливість призначеного останньому покарання та безпідставно залишив вирок місцевого суду без змін. 
		Крім того, на думку захисника, засуджений не мав умислу на вбивство, а тому його дії повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 або ст. 116 КК. 
		 
		Позиція учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу, а прокурор заперечив проти її задоволення. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник, поміж іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати доказам іншу оцінку, ніж її дали суди нижчих інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена. 
		У своїй касаційній скарзі захисник звертає увагу Суду на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК, оскільки, на його думку, останній не мав умислу на вбивство потерпілої, а тому вважає, що дії засудженого повинні бути кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 121 або ст. 116 КК.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер ілокалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смертьпотерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
		Як видно з матеріалів провадження, висновок суду щодо спрямованості умислу засудженого на вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 ґрунтується на аналізі досліджених у судовому засіданні та ретельно перевірених доказів.
		Зокрема, з показань засудженого ОСОБА_7 вбачається, що він через конфлікт з ОСОБА_9 ударив її в обличчя, а потім узяв ремінець від жіночої сумки іздавив ним шию потерпілої. Після того, як потерпіла перестала виявляти ознаки життя, він ввів їй у ротову порожнину металеву ложку.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 289-1012/16 від 26 травня 2016 року безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 стала механічна асфіксія. При дослідженні трупа потерпілої ОСОБА_8 експертом на її тілі було виявлено численні ушкодження, а саме: синці (13) і садна (22) обличчя, синці лівого плеча (4), правого стегна (1), поперекової ділянки (1) та крововиливи вм`яких тканинах грудної клітини справа.
		Згідно з цим висновком виявлені у потерпілої ушкодження верхніх кінцівок свідчать про її спротив та намагання захиститись від насильства. 
		Таким чином, установлені судом фактичні обставини справи, характер вчинених засудженим умисних дій переконливо доводять спрямованість його умислу саме на вбивство ОСОБА_8 .
		Ті обставини,на які посилається у своїй касаційній скарзі захисник, а саме, що ОСОБА_7 не бажав настання смерті потерпілої, вживав заходи для збереження життя останньої (за допомогою ложки, викликав швидку та поліцію), не спростовують правильності висновків місцевого суду про наявність у ОСОБА_7 умислу на позбавлення життя ОСОБА_9 .
		 
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 188 від 28 квітня 2016 року ОСОБА_7 не страждав і не страждає хронічним психічним розладом, недоумством, іншим, у тому числі хворобливим, розладом психічної діяльності, міг і може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Для злочину, передбаченого ст. 116 КК характерним є те, що вказане суспільно небезпечне діяння вчиняється особою внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого,при цьому суб`єктивна сторона злочину характеризується особливим емоційним станом винного  його душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, у такому випадку умисел на позбавлення життя потерпілого виникає в особи раптово і реалізується негайно. 
		У цьому кримінальному провадженні під час судового та апеляційного розгляду таких обставин встановлено не було, отже,і немає правових підстав вважати неправильною кваліфікацію вчиненого ОСОБА_7 діяння за ч. 1 ст. 115 КК.
		Доводи касаційної скарги захисника про несправедливість призначеного засудженому покарання є необґрунтованими.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно із ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався.
		Так, при призначенні ОСОБА_7 заходу примусу суд урахував ступінь тяжкості злочину, який є особливо тяжким, конкретні обставини справи, а також узяв до уваги всі дані про особу засудженого, котрий суспільно-корисною діяльністю не займався та не мав місця реєстрації.
		Вчинення засудженим злочину в стані алкогольного сп`яніння суд визнав обставиною, що обтяжує покарання.
		Взявши до уваги всі ці обставини та зважаючи на відсутність у справі обставин, які пом`якшують покарання, районний суд визначив ОСОБА_7 покарання у межах санкції відповідної норми кримінального закону, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин, яке з урахуванням тяжкості вчиненого, обставин справи та даних про особу засудженого не можна визнати явно несправедливим і суворим. 
		При перегляді справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 апеляційний суд ретельно перевірив доводи засудженого, які умотивовано спростував із посиланням на матеріали справи та досліджені судом першої інстанції докази, і, дійшовши висновку про законність вироку місцевого суду,залишив вказане рішення в силі.
		Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою і за своїм змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд при прийнятті рішення та підстави, якими він керувався.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були підставами для скасування або зміни судових рішень. 
		Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги захисника Суд не вбачає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 та пунктом 15 розділу ХІ«Перехідні положення» КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2017 року щодо ОСОБА_7  без зміни.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...