Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/2946/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.
Надіслано для оприлюднення: 11.01.2019. Зареєстровано: 12.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.01.2019.
Дата набрання законної сили: 14.03.2019
Номер судового провадження: 2/154/38/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/2946/18 
		2/154/38/19 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 січня 2019 року                                                         м. Володимир-Волинський 
		Володимир - Волинський міський суд Волинської області в складі: 
		головуючого судді Вітера І.Р.,
		при секретарі Вараниці А.П.,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		ВСТАНОВИВ:
		30 жовтня 2018 року до Володимир-Волинського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (далі - ОСББ «Добробут») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за понесені в період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території в загальній сумі 14743 гривень 08 копійок, а разом з тим 1208 гривень 53 копійок інфляційних втрат та 595 гривень 33 копійок - 3% річних від простроченої суми зобов'язання, а також судових витрат.
		Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСББ «Добробут», яке зареєстроване у 2002 році, є неприбутковою організацією та балансоутримувачем батоквартирного будинку АДРЕСА_1 У відповідності до мети його створення, ОСББ здійснює утримання та обслуговування, ремонту і реконструкції вказаного житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків, отриманих і використаних об'єднанням відповідно до мети його діяльності.
		Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться у вказаному будинку. В даному приміщенні розміщений магазин - гуртівня (торговий центр «Ірена»), загальною площею 261 м2. Підтвердженням вказаного факту є витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 31.03.2006 року та технічний паспорт на приміщення. 
		У зв'язку з цим право власності на житлове приміщення зобов'язує відповідача своєчасно вносити платежі на розрахунковий рахунок об'єднання у розмірі, встановленому загальними зборами та правлінням об'єднання з урахуванням реальних витрат.
		Однак відповідач відмовляється від сплати членських внесків і платежів, обов'язок по яких визначений статутом ОСББ «Добробут» та чинним законодавством України, у зв'язку з чим за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року утворилась заборгованість по їх сплаті у розмірі 14743 гривень 08 копійок.
		Позивач неодноразово скеровував відповідачу ОСОБА_1 письмові повідомлення про участь у загальних зборах ОСББ «Добробут», пропонував укласти договір про надання послуг по утриманню будинку і прибудинкової території та оплатити заборгованість, однак остання пропозиції ОСББ ігнорувала, у загальних зборах співвласників участі не приймала, договору не уклала, заборгованості не оплатила.
		31 жовтня 2018 року ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської області відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання. 
		03 грудня 2018 рокувід відповідача ОСОБА_1 в адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вона підтвердила, що є власником нежитлових приміщень загальною площею 261 м2 за адресою: АДРЕСА_1, які використовує будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець у комерційних цілях (господарській діяльності), а тому правовідносини, які виникли між сторонами та цей спір мають характер господарських, які згідно предметної і суб'єктної юрисдикції повинні вирішуватися в господарському суді. Просила провадження в даній справі закрити на підставі ст.255 ЦПК України.
		10 грудня 2018 року від позивача ОСББ «Добробут» в адресу суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якого голова ОСББ не погодився із доводами відповідача, зазначив, що у червні 2018 року вже звертався до господарського суду Волинської області із аналогічним позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території (справа № 903/419/18). В ході розгляду цієї справи у господарському суді ОСОБА_1 03 серпня 2018 року подала відзив, в якому стверджувала, що житлово-комунальні послуги надаються їй та отримуються нею як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем. За результатами цієї справи ухвалою господарського суду Волинської області від 13 серпня 2018 року провадження у справі було закрито у зв'язку поданням позову з порушенням предметної та суб'єктної юрисдикції. 
		За доводами позивача у відповіді на відзив, витягом з Державного реєстру права власності на нерухоме майно підтверджується, що власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_1, як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, а тому в даному випадку ОСББ «Добробут» вірно подано позов до суду загальної юрисдикції, а відповідач зловживає своїми процесуальними правами, навмисно вводячи в оману суд та надає недостовірну інформацію. Позивач вважає свій позов обґрунтованим та просить його повністю задовольнити.
		В судові засідання представник позивача ОСББ «Добробут» не з'явився, 27 грудня 2018 року подав заяву в якій просив провести слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. 
		Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судові засідання також не з'явились, 27 грудня 2018 року від представника відповідача в адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони відповідача. Підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, провадження у справі просив закрити.
		З врахуванням вищезазначеного суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) без фіксації судового процесу.
		Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСББ «Добробут», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, зареєстровано 17 червня 2002 року, що підтверджується завіреною копією його Статуту.
		У своїй діяльності позивач керується Статутом ОСББ «Добробут», затвердженим рішенням загальних зборів співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 від 14 травня 2002 року. 
		Відповідно до п.1.3 Статуту ОСББ «Добробут» визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створено виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків, отриманих і використаних об'єднанням відповідно до мети його діяльності.
		Рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради №25/16 від 19 квітня 2013 року надано згоду на передачу на баланс позивача від ЖЕК №1 житлового будинку з усіма будівлями та спорудами, які розташовані на території цього домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		На виконання вказаного рішення, ЖЕК № 1 передав, а позивач прийняв житловий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 31 липня 2014 року.
		З матеріалів справи вбачається, що до житлового будинку АДРЕСА_1, належить вбудоване приміщення магазину - гуртівні (торговий цент «Ірена») площею 261 м2 (літера «А-9»), яке згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 31 березня 2006 року та технічного паспорту на приміщення загальною площею 261 кв.м. літера «А-9» перебуває у приватній власності ОСОБА_1.
		При цьому, відповідач ОСОБА_1, як в статусі фізичної особи, так само і в статусі фізичної особи-підприємця, не є членом ОСББ «Добробут» та будь-яких договорів про надання послуг з позивачем не укладала, вартість витрат на утримання будинку та прибудинкової території не сплачувала. Вказаний факт також не заперечувався відповідачем.
		У відповідності до ст.385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
		Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку регулюються Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», № 2866-ІІІ від 29 листопада 2001 року (далі - Закон). Крім іншого, цей Закон також регулює відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об'єднанні.
		Згідно з приписами ч.1 ст.4 названого Закону, об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
		За ч.4 ст.4 Закону, основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
		Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
		Відповідно до ст.10 Закону, вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання, серед іншого, відноситься затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань віднесених до компетенції загальних зборів приймається рішення.
		За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання (ст.12 Закону).
		У відповідності до п.3.1 Статуту ОСББ «Добробут», власники квартир, частин квартир і нежилих приміщень будинку є співвласниками на праві спільної часткової власності допоміжних приміщень будинку, його конструктивних елементів і технічного обладнання, примірний перелік наведено у розділі IV цього Статуту. 
		Частка власності кожного власника квартири (квартир) чи нежилого приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежилого приміщення, які перебувають у його власності, до загальної площі квартир і нежилих приміщень будинку.
		За приписами ст.360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
		Згідно ч.1 ст.15 Закону, власник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі.
		На підставі ч.1 ст.20 Закону, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
		У відповідності до ч.5 ст.22 Закону, для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.
		Якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об'єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об'єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч.ч.1 та 6 ст.13 Закону).
		Статтею 17 Закону передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; і вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
		Згідно ст.23 Закону, утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
		Відтак за вказаними приписами законодавства України, об'єднання може бути створене лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках), а власники квартир та нежитлових приміщень зобов'язані своєчасно та у повному обсязі сплачувати належні платежі.
		Аналіз наведених вимог чинного законодавства дає усі підстави стверджувати, що особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13.
		З матеріалів справи вбачається, що Загальними зборами ОСББ «Добробут» (протокол №2 від 17 лютого 2013 року) було затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ, які складають 1,2062 грн. за м2 щомісячно. Вказаними щомісячними внесками співвласників мали оплачуватися витрати з обслуговування та поточного ремонту внутрібудинкових систем загального користування, проведення ремонту конструктивних елементів; освітлення місць загального користування; витрати з прибирання прибудинкової території; дератизація; витрати з обслуговування димовентиляційних каналів. 
		У відповідності до протоколу Загальних зборів ОСББ «Добробут» № 7 від 27 грудня 2016 року, вказаний розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території був підвищений до 1,80 грн. за м2 щомісячно.
		Встановлені розміри внесків власників квартир та нежитлових приміщень також затверджені загальними зборами у кошторисах ОСББ «Добробут» на 2015-2018 роки.
		В ході розгляду справи відповідачем не заперечувалось факту несплати нею позивачу внесків на утримання будинку та прибудинкової території в період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року. Водночас відповідачем у заперечення такого факту не було подано до суду жодного доказу.
		Як вбачається з проведеного позивачем розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем по внесках на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1, з яким повністю погоджується суд, загальна сума основного боргу відповідача ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року становить 14743 гривень 08 копійок.
		Суд звертає увагу на те, що надані в період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року послуги ОСББ були спожиті відповідачем, проте їх вартість нею не сплачена. 
		Вартість даних послуг цілком обґрунтовано розрахована позивачем із врахуванням розміру затверджених Загальними зборами ОСББ щомісячних внесків у відповідний період часу пропорційно площі нежитлового приміщення, яке належить за вказаною вище адресою відповідачу. 
		При цьому, як вже зазначалося, розмір плати/внесків (на підставі яких розрахована вартість спірних послуг) був затверджений рішеннями загальних зборів членів позивача, як то передбачено законом; такі рішення недійсними у встановленому порядку не визнавалися та не оспорюються відповідачем.
		Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14743 гривень 08 копійок заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року.
		Правовідносини, які склалися між сторонами з приводу виконання грошового зобов'язання також регулюються ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		У відповідності до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		На підставі ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		У відповідності до ч.ч.1 та 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
		Згідно ч.1-3 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 на підставі Закону зобов'язана була в період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року щомісячно сплачувати грошові внески ОСББ «Добробут» на утримання будинку та прибудинкової території, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, однак цього свого зобов'язання не виконувала. Жодного доказу відсутності її вини до суду не подала та відсутність своєї вини у невиконанні грошового зобов'язання не оспорювала. Станом на день ухвалення даного рішення зобов'язання залишається невиконаним.
		На підставі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відтак, суд прийшов до висновку про підставність відповідальності відповідача за порушення грошового зобов'язання перед позивачем та обґрунтованості стягнення з нього на користь позивача, крім суми основного боргу, інфляційних втрат за весь час прострочення в загальній сумі 1208 гривень 53 копійок та 3% річних від простроченої суми, що становить 595 гривень 33 копійок, згідно поданого позивачем розрахунку, який судом було перевірено і з ним суд також погодився.
		Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Заперечуючи заявлений до неї позов, відповідач ОСОБА_1 не оспорювала фактичні обставини справи, стверджуючи, що дійсно є власником нежитлового приміщення загальною площею 261 м2, що знаходиться у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 Однак у своєму відзиві зазначила, що вказане приміщення використовує у комерційних цілях (господарській діяльності), оскільки зареєстрована фізичною-особою підприємцем, а отже на її думку позивачем порушено предметну та суб'єктну юрисдикцію, і вказаний спір має розглядатися господарським судом.
		В підтвердження даного факту до суду стороною відповідача подано копію свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_4 від 04 січня 1995 року ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємцями та копії договорів, дозвільних та інших документів про здійснення нею в такому статусі за даною адресою господарської діяльності.
		В той же час, відповідачем подано до суду копію пропозиції ОСББ «Добробут» № 45 від 04 січня 2016 року укласти договір про оплату послуг по утриманню в належному стані комунікаційних систем неподільного майна будинку та прибудинкової території, проект договору № 1 про участь у витратах з утримання будинку та прибудинкової території від 04 січня 2016 року та копії рахунків про сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території. 
		Проте пропозицію ОСББ «Добробут» відповідач ОСОБА_1 проігнорувала та у жодні договірні відносини із позивачем, як у статусі фізичної особи, так і в статусі фізичної особи-підприємця, не вступила.
		У відповідності до ст.6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Укладення договору є правом особи, а не її обов'язком. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. За відсутності договору між сторонами, цивільні правовідносини регулюються актами цивільного законодавства України та міжнародними договорами, а за їх відсутності також звичаєм, аналогією закону або права.
		Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
		У відповідності до ч.1 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. 
		Згідно ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Статтею 20 ГПК України, встановлено чіткий перелік категорій справ, які відносяться до предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів.
		Зокрема господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Інші категорії спорів у справах, які визначені ст.20 ГПК України до юрисдикції господарських судів, за своєю сутністю не є та не можуть бути предметом в даній справі. 
		За змістом ч.ч.1 та 3 ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
		У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і виниклий спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГК України. 
		Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		При вирішенні цієї справи судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 як фізичній особі на праві приватної власності належить нежитлове приміщення площею 261 м2, яке знаходиться у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.
		Правовідносини, які є предметом даного спору, виникли між фізичною особою - власником нежитлового приміщення, що розташоване у багатоквартирному будинку, та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку з приводу несплати внесків на утримання такого будинку та прибудинкової території, і жодним чином не пов'язані із провадженням підприємницької (господарської) діяльності відповідача ОСОБА_1 (як фізичної особи-підприємця) у вказаному будинку.
		При цьому суд також констатує, що договір про надання послуг між ОСББ «Добробут» та ФОП ОСОБА_1 не укладався, а відтак між ними в такому статусі не укладалися, не змінювалися, не розривалися та не виконувалися будь-які правочини, а відповідно і не виникали будь-які зобов'язання.
		Наявність у відповідача статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи - підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо отримання житлово-комунальних послуг.
		Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи, а цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
		Відтак, зважаючи на відсутність договору про надання комунальних послуг з ФОП ОСОБА_1 і визначений законодавцем обов'язок саме власника приміщення, яким є фізична особа - ОСОБА_1, сплачувати вартість комунальних послуг, суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства лише тому, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та використовує приміщення для здійснення господарської діяльності.
		Правова позиція з даного приводу у подібній справі також висловлена у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа № 916/2791/16).
		Разом з тим, про підвідомчість цього спору судам цивільної юрисдикції наголошувалось ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву, поданому до господарського суду Волинської області 03 серпня 2018 року у справі № 903/419/18 за позовом ОСББ «Добробут» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по утриманню будинку і прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 
		З цих же підстав в даній справі ухвалою господарського суду Волинської області від 13 серпня 2018 року було закрите провадження 
		Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		На підставі ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		У відповідності до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Примусове виконання обов'язку в натурі та відшкодування збитків, є способами захисту цивільних прав та інтересів судом у відповідності до ст.16 ЦК України.
		Невиконання відповідачем своїх зобов'язань, суперечить загальним засадам цивільного законодавства та порушує законні права та інтереси позивача, які у відповідності до Закону необхідно захистити в судовому порядку.
		Таким чином суд прийшов до висновку про законність вимог позивача та необхідність задоволення позову.
		Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Виходячи із змісту вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1762 гривень та понесені ним витрати на правову допомогу адвоката Матвіюк Н.Р. у відповідності до укладеного договору про надання правової допомоги від 02 травня 2018 року, акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 26 жовтня 2018 року, ордеру серії ВЛ № 000029970, квитанції до прибуткового касового ордеру від 26 жовтня 2018 року, - в сумі 2012 гривень 50 копійок.
		Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 6, 360, 385, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 627 ЦК України, ст.3 ГК України, ст.ст.1,4, 20 ГПК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 15, 17, 20, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», № 2866-ІІІ від 29 листопада 2001 року,- 
		УХВАЛИВ:
		Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
		Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (ЄДРПОУ: НОМЕР_5, юридична адреса: АДРЕСА_1) заборгованість за понесені в період з 01 листопада 2015 року по 26 жовтня 2018 року витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що знаходиться за адресою: Волинська область, АДРЕСА_1, у розмірі 14743 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок три) гривень 08 копійок суми основного боргу, а також 1208 (одна тисяча двісті вісім) гривень 53 копійок - інфляційних втрат, та 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 33 копійок - 3% річних від простроченої суми зобов'язання.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (ЄДРПОУ: НОМЕР_5, юридична адреса: АДРЕСА_1) витрати на сплату судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 2012 (дві тисячі дванадцять) гривень 50 копійок.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене у відповідності до п.п.15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою, яка була відсутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, у цей же строк з дня його отримання.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                (підпис).
		 
		Згідно з оригіналом. 
		Суддя Володимир-Волинського міського суду                                         І.Р.Вітер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...