Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1861/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2019. Зареєстровано: 15.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2019.
Дата набрання законної сили: 19.06.2019
Результат оскарження 19.06.2019 Другий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 січня 2019 року  м. ПолтаваСправа № 816/1861/17
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Клочка К.І.,    
		за участю:
		секретаря судового засідання - Вязун К.Ю.,                       
		позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідачів - Сиромятнікова В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії . Під час розгляду справи суд,-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		23 жовтня 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про :
		- визнання незаконним та скасування рішення від 24.01.2017 наради щодо розгляду кандидатур на прийняття на службу в ГУНП в Полтавській області в частині про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію";
		- поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання №7 Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 07.11.2015, обов'язки якого він виконував з 07.11.2015 по 17.11.2015 включно;
		- стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням премії до 100 (ста) відсотків та відповідних відрахувань до органів та установ, до яких вони належать.
		Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		Ухвалою від 22 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі №816/42/16.
		Ухвалою від 29.10.2018 поновлено провадження у даній справі.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року об'єднано в одне провадження справу №816/1861/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу зі справою №440/3684/18 за позовом  ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, присвоївши їм №816/1861/17.
		          З урахуванням заяв про зміну позовних вимог від 28.11.2018 та від 03.01.2019 позивач сформулював остаточний перелік позовних вимог у заяві від 03.01.2019, а саме:
		-  визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 709 о/с від 06.12.2018 про звільнення старшини міліції ОСОБА_1 з посади міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області;
		- зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області  України розглянути рапорт від 06.10.2018 про звільнення з займаної посади в запас Збройних Сил України передбаченого підпунктом "г", пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу - старшину міліції ОСОБА_1, міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області;
		- визнати  протиправним та скасувати  рішення від 24.01.2017 наради щодо розгляду кандидатур на прийняття на службу в ГУНП в Полтавській області в частині неможливості прийняти ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про національну поліцію";
		- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Полтавській області від 21.08.2018 № 1350 в частині   неможливості прийняти ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про національну поліцію";          
		-  зобов'язати Головне  управління  Національної  поліції  в  Полтавській області  розглянути питання щодо прийняття на службу в органи поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію";
		- зобов'язати Головне  управління  Національної  поліції  в  Полтавській області розглянути рапорт від 06.11.2015 ОСОБА_1 про бажання проходити службу в органах поліції.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки він своєчасно виявив бажання продовжити службу в органах внутрішніх справ шляхом подання відповідного рапорту від 06.11.2015. Приймаючи рішення про неможливості прийняти ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про національну поліцію" відповідач не взяв до уваги факту написання ним рапорту від 06.11.2015 року про бажання проходити службу в органах поліції, встановленого судовим рішенням. Також позивачу не було відомо про результати розгляду його рапорту від 06.10.2018 про звільнення з займаної посади в запас Збройних Сил України.
		В судовому засіданні позивач змінені та уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовільнити.  
		Відповідачі позов не визнали. У наданих до суду відзивах представники відповідачів звертали увагу на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Зазначали, що позивач вважається попередженим про звільнення через скорочення штатів в силу положень пункту 8 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію". Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обов'язку прийняття усіх без винятку працівників міліції на службу в органи поліції. До УМВС в Полтавській області рапорт позивача про згоду на переведення до Національної поліції не надходив. У зв'язку з викладеним, просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.   
		У судових засіданнях представник УМВС в Полтавській області та ГУНП в Полтавській області проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
		ОСОБА_1 з 28.10.2004 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах міліціонера-водія, інспектора патрульної служби, міліціонера конвойного відділення,      міліціонера окремого взводу конвойної служби      Кременчуцького МУ,      а      з 29.11.2013   на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області.
		Наказом УМВС в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с згідно з пунктами 10 та 11   розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію"   позивач був звільнений із займаної посади за пунктом 63 "з" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення) з 06.11.2015 у запас Збройних Сил.
		ОСОБА_1 не погодився зі звільненням та оскаржив його до суду.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 816/42/16 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 06.11.2015 №625 о/с в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ за пунктом 63 "з" (через скорочення штатів) старшини міліції ОСОБА_1, міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області   розглянути питання щодо прийняття на службу в органи поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 9      Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. по справі № 816/42/16 в частині відмови в задоволенні позову та в частині стягнення судових витрат у сумі 1612,71 грн за рахунок бюджетних асигнувань      Головного управління Національної поліції в Полтавській області скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині задоволено частково.    Адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області від 29.11.2013 № 563 о/с про призначення на посаду міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області залишено без розгляду. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог про встановлення проходження публічної служби на посаді поліцейського ізолятора тимчасового тримання №7 Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 07.11.2015 року по 17.11.2015 року; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити заробітну плату за фактично відпрацьований час з 07.11.2015 року по 17.11.2015 року включно та середньодобову заробітну плату за кожен день затримки з урахуванням премії до 100 відсотків; встановлення фактичного розміру середньоденної заробітної плати поліцейського ізолятора тимчасового тримання № 7 Головного управління Національної поліції в Полтавській області з урахуванням премії до 100 відсотків-закрито.      
		Поновлено ОСОБА_1      на посаді міліціонера відділення      охорони ізолятора тимчасового тримання, затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області      починаючи з 06.11.2015 року.
		Зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області здійснити нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення      за час вимушеного прогулу      починаючи з 06.11.2015 року по дату поновлення на посаді. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1      відмовлено.
		На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду, нарадою ГУНП в Полтавській області 24.01.2017 розглянуто кандидатуру ОСОБА_1 для прийняття на службу до ГУНП в Полтавській області, за наслідками чого прийнято рішення про неможливість прийняття його на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію». Рекомендовано ОСОБА_1 взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад у ГУНП в Полтавській області.
		21.08.2018 Головним управління Національної поліції в Полтавській області на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 видано наказ № 1350 від 21.08.2018 про розгляд кандидатури ОСОБА_1 для прийняття на службу до ГУНП в Полтавській області (Т. № 1, а.с. 188). За наслідками чого складено доповідну записку про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (Т. № 1, а.с. 189-190). 
		Рекомендація щодо неможливості прийняття ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою погоджена резолюцією начальника ГУНП в Полтавській області № 1718/115/12/01-2018 (Т.№ 1, а.с. 191).
		На підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2018 УМВС України в Полтавській області також видано наказ № 706 о/с від 20.08.2018 про поновлення ОСОБА_1 на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області (Т. № 1, а.с. 229).
		02.10.2018 УМВС України в Полтавській області направило ОСОБА_1 попередження про звільнення з посади у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області, яке відбудеться через 2 місяці. (Т.№ 1, а.с. 232), яке позивачем отримано 05.10.2018 (Т. № 1, а.с. 233).
		Наказом УМВС України в Полтавській області № 709 о/с від 06.12.2018 ОСОБА_1, міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, звільнено за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників).
		ОСОБА_1 не погодився зі звільненням та оскаржив його до суду.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про міліцію" №565-ХІІ від 20.12.1990 р. (далі - Закон №565-ХІІ) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).
		За змістом пункту 64 "г" Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
		Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. №565-ХІІ втратив чинність 7 листопада 2015 року, та набрав законної сили Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07 2015 р. №580-VIІI (далі - Закон №580-VIІI), який опубліковано 6 серпня 2015 року в газеті "Голос України".
		Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
		На підставі пункту 9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
		За приписами пункту 10 розділу XI Закону №580-VIII, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		Виходячи з наведених приписів розділу XI Закону №580-VIII, звільнення працівників міліції за скороченням штатів відбувається за наступних підстав: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.
		Як слідує з п. 9 розділу XI Закону №580-VIII, за результатами розгляду рапорту (заяви), якою працівник міліції виявив бажання проходити службу в поліції, керівник може прийняти рішення про: призначення за згодою на запропоновану посаду чи про проходження конкурсу.
		Очевидно, що проходження конкурсу відбувається у разі висновку керівника про прийняття особи до поліції, але наявності декількох бажаючих зайняти одну й ту саму посаду. 
		При цьому, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу внутрішніх справ зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, а також дотриматись всіх прав та гарантій при звільненні такого працівника, що відповідає конституційному праву громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
		Під час розгляду адміністративної справи № 816/42/16 за позовом ОСОБА_1 про поновлення його на посаді судами було встановлено факт наявності рапорту ОСОБА_1 про бажання проходити службу в органах поліції, що стало підставою для висновку суду про дотримання ОСОБА_1 трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» (ухвала ВАСУ від 23.05.2017, а. с. 130 - 131).
		Факт волевиявлення ОСОБА_1 щодо наміру продовжити роботу у правоохоронних органах знайшов своє підтвердженні і при новому розгляді справи  № 816/42/16, що відображено у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2017, яке залишено в силі в частині задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
		Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		В судовому засіданні при розгляді даної справи позивач також підтвердив своє бажання проходити службу в органах національної поліції.
		Враховуючи викладені обставини висновок відповідачів про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» суперечить встановленим судом обставинам справи.
		Відтак, оскаржене рішення  комісії Головного  управління Національної поліції в Полтавській області про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про національну поліцію", оформлене протоколом від 24.01.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Аналогічний помилковий висновок було зроблено ГУНП в Полтавській області під час виконання наказу № 1350 від 21.08.2018 про розгляд кандидатури ОСОБА_1 для прийняття на службу до ГУНП в Полтавській області.
		Разом з тим, оскаржений позивачем наказ ГУНП в Полтавській області № 1350 від 21.08.2018 (Т. № 1, а.с. 188) лише визначає необхідність розгляду кандидатури ОСОБА_1 для прийняття на службу до ГУНП в Полтавській області, встановлює певний порядок розгляду цього питання і не містить ніяких рішень по суті, а, відтак, не порушує прав чи інтересів позивача і, як наслідок, не підлягає скасуванню.
		З приводу доводів відповідачів про відсутність можливості подальшого використання на службі позивача у зв'язку з ліквідацією УМВС України в Полтавській області та повним скороченням штатної чисельності працівників, суд зазначає наступне. 
		Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією та законом.
		Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій  такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. 
		Постановою  Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 р. "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС" передбачено ліквідацію УМВС України в Полтавській області та створення  Головного  управління Національної поліції в Полтавській області.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. 
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Зміст наведених законів дає підстави для висновку, що основні завдання та функції держави, які покладались на міліцію та поліцію є тотожними, однорідними.
		З аналізу положень Закону України "Про Національну поліцію" слідує висновок, що у зв'язку з його прийняттям проводилась реорганізація юридичних осіб публічного права.
		Суд зазначає, що замість  ліквідованого УМВС України в Полтавській області та його структурних підрозділів утворено Головне управління Національної поліції  в Полтавській області з відповідними структурними підрозділами, на які законом покладені аналогічні  функції, що полягають у забезпеченні охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства  і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. 
		Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		Згідно наказу МВС № 1388 від 06.11.2015 року затверджено перелік змін у штатах МВС, яким серед інших скорочено 6096 посад УМВС України в Полтавській області.
		Таким чином, дійсно, мало місце скорочення штатів у відповідачів.
		Під час розгляду цієї адміністративної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, висловлену у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", та зазначений у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 р. правовий висновок по справі № 21-52а15 про те, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
		Доказів, що позивачу пропонувались будь-які наявні посади, які відповідно до своєї кваліфікації міг обіймати позивач в органах Національної поліції, відповідачами не надано.
		Враховуючи встановлений факт подання ОСОБА_1 рапорту від 06.11.2015, яким він висловив бажання щодо проходження служби в поліції, за результатами розгляду вказаного рапорту керівник повинен був прийняти рішення у формі наказу про призначення позивача або, у разі сумнівів щодо його відповідності вимогам до поліцейських, - провести атестацію, або, у разі наявності підстав для проведення конкурсу-організувати проведення конкурсу. Такі дії та рішення, що передбачені пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" за результатами розгляду рапорту позивача, відповідачем не здійснені та не прийняті. 
		У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
		Обраний судом спосіб захисту прав позивача у спірних правовідносинах є належним та ефективним і не потребує встановлення окремого обов'язку ГУНП в Полтавській області розглянути рапорт від 06.11.2015. 
		Відтак, позовна вимога щодо зобов'язання ГУНП в Полтавській області розглянути рапорт від 06.11.2015 не підлягає задоволенню. 
		Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання УМВС України в Полтавській області розглянути рапорт від 06.10.2018 про звільнення у запас, оскільки зазначений рапорт було розглянуто відповідачем та надано відповідь за № М-53р від 19.10.2018 (Т.№ 1, а.с. 237).
		Згідно з пунктом 24 розділу II Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу. Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України.
		Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений   постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100   (надалі   Порядок №100).
		З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
		Відповідно до пунктів 5, 8 розділу ІV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,   на число календарних днів за цей період.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
		Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку №100 передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.
		На виконання вимог ухвали суду 03.01.2019 відповідачем надано довідку № 4/2424 від 12.12.2018, згідно якої ОСОБА_1 за останні чотири кадендарні місяці перед звільненням грошове забезпечення не нараховувалося  і не виплачувалося, у зв'язку з чим розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення 06.12.2018 відповідно до Порядку № 100 складає 0 грн. 00 коп.
		Враховуючи те, що грошове забезпечення позивачу не нараховувалося, а обчислення грошового забезпечення належить до повноважень відповідачів, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати УМВС України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.12.2018 по дату поновлення на посаді.
		Позивачем заявлені до відшкодування судові витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 755 грн.  
		Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України  судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
		Згідно наданих позивачем до матеріалів справи квитанцій в підтвердження вартості переїзду до суду першої інстанції позивачем сплачено за проїзд 735 грн.
		Таким чином, позивачем під час розгляду справи було понесено судові витрати у загальному розмірі 735 грн., які документально підтверджені.
		Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього      Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Частиною 3 ст.139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_1 містив 9 (дев'ять) позовних          вимог, з яких судом задоволено 4. При цьому 2 позовні вимоги стосуються першого відповідача та 2 - другого відповідача.
		Враховуючи приписи 3 ст.139 КАС України суд приходить до висновку про      стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області на користь позивача судових витрат у розмірі 163,40 грн (735 грн:9 вимог*2 задоволені вимоги) та стягнення з      Головного управління національної поліції в Полтавській області на користь позивача судових витрат у розмірі 163,40 грн (735 грн:9 вимог*2 задоволені вимоги).
		За таких обставин, позивач має право на присудження йому понесених ним судових витрат у загальному розмірі 326,80 грн, які підлягають стягненню з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та Головного управління Національної поліції в Полтавській області пропорційно      до розміру задоволених позовних вимог.
		За  приписами  частини 1, 2 статті 6 Кодексу  адміністративного  судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачі не довели суду, що діяли у спірних правовідносинах в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а, відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,                        
		В И Р І Ш И В:
		 
		          Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 08592276) про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
		           Визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області № 709 о/с від 06.12.2018 про звільнення ОСОБА_1, міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затримання і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
		           Поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера відділення охорони ізолятора тимчасового тримання, затримання і взятих під варту осіб Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області з 07.12.2018.
		       Визнати  протиправним  та   скасувати  рішення  комісії   Головного  управління Національної поліції в Полтавській області про неможливість прийняття ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Полтавській області шляхом видання наказу про призначення за його згодою відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із закінченням трьохмісячного терміну з дня опублікування Закону України "Про національну поліцію", оформлене протоколом від 24.01.2017.            
		     Зобов'язати Головне  управління  Національної  поліції  в  Полтавській області  розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у Головному  управлінні  Національної  поліції  в  Полтавській області відповідно до пункту 9 розділу 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
		           Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу починаючи з 07.12.2018 по дату поновлення на посаді.
		           У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		         Стягнути  за  рахунок бюджетних асигнувань  Управління  Міністерства  внутрішніх справ України в Полтавській області (м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 08592276)  на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 163 (сто шістдесят три гривні сорок копійок) грн 40 (сорок) копійок.
		        Стягнути  за  рахунок бюджетних асигнувань Головного  управління  Національної  поліції  в  Полтавській області (м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 163 (сто шістдесят три гривні сорок копійок) грн 40 (сорок) копійок.
		Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
		Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів  з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення складено 14 січня 2019 року.
		 
		                                        
		 
		Суддя К.І. Клочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...