Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/274/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 14.01.2019. Зареєстровано: 15.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.01.2019.
Дата набрання законної сили: 10.01.2019
Номер судового провадження: 948 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"10" січня 2019 р.                                                                Справа № 913/274/18  
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя  Пелипенко Н.М. 
		за участю секретаря судового засідання Кохан Ю.В.
		за участю представників сторін:
		позивача - адвоката Зубенко В.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія НОМЕР_1 від 25.04.2018, довіреність № 50 від 08.11.2018)
		відповідача - не з'явився
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС», м. Київ (вх. №948 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 (суддя Драгнєвіч О.В.; повний текст рішення підписано 09.10.2018)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС», вул.Миколи Гайцана, б.6, кв.4, м.Київ, 01010
		до Фермерського господарства «Застава-2014», вул.Комсомольська, буд.31, с.Соснівка Новопсковського району Луганської області, 92313
		про стягнення 875366 грн. 75 коп., -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фермерського господарства «Застава-2014» про стягнення грошових коштів в сумі 875366 грн. 75 коп. за договором поставки №1084 від 10.07.2017, з яких: збитки, понесені позивачем у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних відповідачем в розмірі 14745 грн. 85 коп., та штраф на підставі п. 6.5 договору в розмірі 860620 грн. 90 коп.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору поставки від 10.07.2017 №1084 в частині своєчасного реєстрування податкових накладних на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, на думку позивача, позбавило його очікуваного в певну дату отримання податкового кредиту в повному обсязі (за всі господарські операції по купівлі товару), та є підставою для стягнення штрафу з відповідача та відшкодування останнім збитків у відповідності до умов договору та закону. Зокрема, відповідач здійснив поставку соняшника врожаю 2016 року у кількості 350,32 тон на загальну суму 3580270 грн. 40 коп. на виконання умов вказаного договору та специфікації №1 від 10.07.2017. Оскільки відповідач не зареєстрував та не вжив усіх можливих заходів, спрямованих на своєчасну реєстрацію податкових накладних, позивач з простроченням в 92 дні отримав бюджетне відшкодування на загальну суму 573747 грн. 27 коп. (у період з 21.09.2017 по 21.12.2017). У цей період позивач не мав можливості використовувати грошові кошти від бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у своїй господарській діяльності. Позивач з метою здійснення господарської діяльності вимушений був використовувати залучені кредитні кошти за кредитним договором, укладеним з ПАТ «Мегабанк» №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 та за субкредитною угодою №20-16в/2017ГД-11/2011/АРЕХ-001-МGB від 21.11.2017, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи викладені обставини, позивач заявив до відшкодування збитки, понесені у розмірі відсотків за користування кредитними коштами та на підставі п.6.5 договору - штраф у розмірі 25 % від вартості поставленого товару у зв'язку із порушенням відповідачем строку реєстрації податкових накладних.
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» до Фермерського господарства «Застава-2014» про стягнення 875 366 грн 75 коп.  відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 13130 грн. 50 коп. віднесено на позивача.
		Дане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що; позовні вимоги є недоведеними; в діях відповідача відсутня вина в недоотриманні позивачем  відшкодування ПДВ; позивачем не надано доказів понесення реальних збитків на вказану суму; штрафні санкції за несвоєчасне надання та оформлення документів, передбачені п. 6.5 Договору, не можуть бути застосовані, оскільки невиконання або неналежне виконання таких умов договору (своєчасне здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, що виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, а тому зумовлює відмову в задоволенні позову в частині стягнення 860620 грн. 90 коп. - штрафу; висновки Верховного Суду у справі №917/877/17, на які посилається позивач, не можуть бути застосовані з огляду на відмінність обставин у цій справі та у справі, що розглядається, а також підстав подання позову.
		Позивач - ТОВ "АГРЕКС" із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, при ухвалені якого суд першої інстанції дійшов до невідповідних обставинам справи висновків, що привело до порушення норм матеріального та процесуального права, тому позивач просить рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Судові витрати по справі позивач просить покласти на відповідача. 
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції прийшов до невідповідних обставинам справи висновків про те, що перебування своєчасно наданих відповідачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина відповідача в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня. Вказане на думку позивача призвело до неправильного застосування судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.
		Також позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов до невідповідного обставинам справи висновку про те, що до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасне надання та оформлення документів, передбачені п. 6.5 Договору, укладеного між відповідачем і позивачем, оскільки ці штрафні санкції не пов'язані з виконанням господарських зобов'язань, виникають з податкових правовідносин, що привело до порушення судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України. Вказана правова позиція позивача підтверджується існуючою судовою практикою, а саме постановою Верховного суду від 03.08.2018 по справі № 917/877/17. Крім того, за твердженнями скаржника суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення дійшов до невідповідного обставинам справи висновку, про те, що в діях відповідача відсутня вина в недоотриманні відшкодування ПДВ та позивачем не надано доказів понесення реальних збитків на вказану суму, що, привело до порушення судом першої інстанції ст.224 Господарського кодексу України.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12 листопада 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС»,  м. Київ (вх. №948 Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18; відповідачу встановлено строк до 26.11.2018 для подання відзиву на апеляційну скаргу, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
		Фермерське господарство «Застава-2014» надало відзив на апеляційну скаргу (вх. № 1657 від 28.11.2018), в якому просить рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС», що  викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, оскільки обставини про які йдеться мова у пункті 6.4. Договору та на які посилається ТОВ «АГРЕКС» у заявленому позові (порушення договірних  умов щодо  строку надання документів та проведення реєстрації податкових накладних) в даному спірному випадку не мали місця. ФГ «Застава-2014» виконало всі умови договору № 1084 від 10 липня 2017 року в повному обсязі, в тому числі й умови пункту 4.5. Договору. Всі податкові накладні та розрахунки коригування зареєстровані у порядку встановленому порядку, порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до положень Податкового кодексу України не відбулося. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 справу № 913/274/18 призначено до апеляційного розгляду на 10.01.2019 об 11:00 год.
		20.12.2018 позивачем надані для залучення до матеріалів справи документи на підтвердження повноважень представника ТОВ «АГРЕКС» - адвоката Зубенка В.М. в апеляційній інстанції, орієнтовний розрахунок судових витрат та копія постанови Верховного Суду від 03.12.2018 по справі № 908/76/18. 
		Представник відповідача в судове засідання 10.01.2019 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням № 61022 26711480. 
		Згідно частини дванадцятої   статті 270 Господарського процесуального кодексу України   неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на наявність у справі доказів належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, зважаючи на достатність наданих матеріалів для розгляду справи, колегія суддів виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України, вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку на підставі наявних у ній доказів та без участі представника ФГ «Застава-2014».
		Згідно з частиною першою   статті 270 Господарського процесуального кодексу України   у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. 
		Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС»,  м. Київ на рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
		Як свідчать матеріали справи, встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами 10.07.2017 між Фермерським господарством «Застава-2014» (відповідач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» (позивач/покупець) укладено договір поставки №1084 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти і оплатити соняшник врожаю 2016 року, іменований надані товар, за ціною і на умовах цього Договору    (том 1 аркуші справи 15-16).
		Відповідно до положень пунктів 2.1, 2.2 Договору кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Допускається постачання товару різновеликими партіями. Загальна кількість товару за цим договором дорівнює сумі товару по всім специфікаціям.                
		Ціна і загальна вартість обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Форма оплати-безготівковий розрахунок. Порядок оплати обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. У разі якщо сторони дійдуть згоди про попередню оплату товару покупець має право оплатити частину товару, а постачальник зобов'язаний поставити покупцеві сплачену частину товару на умовах цього договору та відповідної специфікації (пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору).  
		Пунктом 4.1 Договору встановлено, що товар (його частину) поставляється покупцеві на умовах «ІНКОТЕРМС - 2010», зазначених у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.                    
		Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичної передачі товару, який зазначений у відповідній накладній    на товар (його частину) (пункт 4.3 Договору).
		У пункті 4.4. Договору сторони дійшли згоди, що в якості доказу поставки товару (його частини) постачальник повинен передати покупцю відповідну видаткову накладну. Підписи сторін на накладних підтверджують факт приймання товару, посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей.
		Відповідно до пункту 8.2. Договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.08.2017, але в будь-якому випадку до остаточного його виконання сторонами.
		Згідно умов договору сторонами було підписано специфікацію №1    від 10.07.2017 на поставку соняшника врожаю 2016 року в кількості 370 тон на суму 3781400 грн. (том 1 аркуш справи 17).
		Поряд із цим, у пункті 4.5. Договору сторони узгодили, що постачальник, який є платником ПДВ повинен надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи. Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі здійснюються постачальником та покупцем у порядку, визначеному законодавством.
		Усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Прийняття електронних податкових накладних покупцем здійснюється за допомогою програмного продукту «М.Е.Dос.» (електронна адреса agrexzvit@aerex.corn.ua) та додаткового модуля «Електронний документообіг». постачальник підтверджує своє зобов'язання видавати згідно з чинним законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги покупця.
		Пунктом 6.5. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку надання або оформлення документів, передбачених пунктами 4.5. і 4.6. Договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару.
		Штрафні санкції, штраф та пеня сплачуються понад збитків (пункт 6.6. Договору).
		Протягом 11-19 липня 2017  року відповідачем на виконання умов Договору поставлено позивачу товар - соняшник в кількості 350,32 тон на загальну суму 3580270,40 грн., в т.ч. ПДВ - 596711,73 грн., що підтверджується  видатковими  накладними (том 1 аркуші справи 105-111; 152-158) та товаро-транспортними  накладними (том 1 аркуші справи 112-120).
		Оплату за вказаний товар, поставлений за Договором, позивач здійснив в повному обсязі (3025120,00 грн. - внесено позивачем в якості попередньої оплати; 555150,40 грн.  - сплачено 21.07.2017), що підтверджується виписками по рахунку  (том 1 аркуші справи 148-151).
		За підсумками даної господарської операції відповідачем було оформлено  податкові накладні, а саме: 
		- №1 від 11.07.2017 на суму 296993 грн. 20 коп. (том 1 аркуш справи 159);
		- №2 від 12.07.2017 на суму    389279 грн. 80 коп. (том 1 аркуш справи 172);
		- №3 від 13.07.2017 на суму 734613 грн. 60 коп. (том 1 аркуш справи 186);
		- №4 від 14.07.2017 на суму 365467 грн. 20 коп. (том 1 аркуш справи 200);
		- №5 від 15.07.2017 на суму 727664 грн. 00 коп. (том 1 аркуш справи 214);
		- №10    від 16.07.2017 на суму 348195 грн. 40 коп. (том 1 аркуш справи 242);
		- №8 від 19.07.2017 на суму 580270 грн. 40 коп. (том 1 аркуш справи 228)
		для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), які були затверджені позивачем і доставлені до центрального рівня ДФС України, що не заперечується сторонами.
		Однак, ДФС України, прийнявши вищезазначені податкові накладні, зупинила їх реєстрацію з посиланням на пункт 201.16  статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується наданими позивачем квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 1 аркуші справи 160, 173, 187, 201, 215, 229, 243).
		У зв'язку з цим  відповідач направив до ДФС України додаткові документи про підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором з позивачем, про що повідомив податковий орган електронним повідомленням, яке доставлено до центрального рівня ДФС України 02.08.2017 (том 1 аркуші справи  161, 174, 188, 202, 216, 230, 244).
		Згідно рішень комісії ДФС України № 65698/38763248 від 11.08.2017, № 65670/38763248 від 11.08.2017, № 65697/38763248 від 11.08.2017, № 65710/38763248 від 11.08.2017, № 65757/38763248 від 11.08.2017, № 99220/38763248 від 18.08.2017, № 94244/38763248 від 17.08.2017 (том 1 аркуші справи 163, 176, 190, 204, 218, 232, 246) в реєстрації  вищевказаних податкових накладних відповідача в ЄРПН було відмовлено з тих підстав, що платником податку надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. В рішеннях вказано, що вони можуть бути оскаржені відповідно до підпункту 201.16.3 пункту  201.16  статті  201  розділу  V Податкового кодексу України в адміністративному або в судовому порядку.
		26.09.2017 відповідачем до ДФС України подано скарги на рішення комісії ДФС України щодо відмови у реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що підтверджується копіями скарг та поштовими документами про їх відправлення  (том  1 аркуші справи 167-169, 180-183, 194-197, 208-211, 222-225, 236-239; том 2 аркуші справи 1-4). До скарг відповідачем було надано додаткові документи.
		Змістом листа ДФС України від 10.10.2017 №13444/Д/99-99-11-04-25 про розгляд звернень підтверджується, що відповідач з метою швидкого врегулювання питання щодо здійснення реєстрації податкових накладних також звертався на Урядову «гарячу лінію» ДФС, вважаючи порушеними свої права, просив розібратися з неправомірними діями податкової та скасувати відповідні рішення про відмову у реєстрації накладних.
		В подальшому, комісією ДФС з питань розгляду скарг прийняті рішення від 03.10.2017 про задоволення скарг відповідача та скасування відповідних рішень комісії ДФС (лист ДФС України від 10.10.2017 №13444/Д/99-99-11-04-25; том 1 аркуші справи 170). Також відповідача повідомлено, що у день прийняття відповідних рішень про задоволення скарг фіскальна служба внесла відповідні записи до ЄРПН про реєстрацію податкових накладних з тими ж датами і номерами, які присвоював накладним відповідач (том 1 аркуші справи 170-171, 184-185, 198-199, 212-213, 226-227, 240-241; том 2 аркуші справи 5-6).
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи квитанцій, податкові накладні №1 від 11.07.2017, №2 від 12.07.2017, №3 від 13.07.2017, №4 від 14.07.2017, №5 від 15.07.2017 були зареєстровані згідно рішень ДФС 03.10.2017; податкові накладні №8 від 19.07.2017, №10 від 16.07.2017 - зареєстровані 09.10.2017.
		Санкції зі сторони Державної фіскальної служби України до відповідача за неправомірні дії чи помилки при направленні податкових накладних для реєстрації, прострочення реєстрації - не застосовані.
		Як зазначив позивач, 19.08.2017 ним було подано до ДФС податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року без зазначення обсягу постачання без ПДВ на суму 2868736,33 грн (на який не було реєстрації податкових накладних) та отримано    19.09.2017 на поточний рахунок бюджетне відшкодування податку на додану вартість за липень місяць без врахування вказаного податкового кредиту. І лише після здійснення реєстрації податкових накладних, 20.11.2017 позивачем було подано декларацію податку на додану вартість за жовтень 2017 року    із зазначенням обсягу постачання без ПДВ на суму 2868736,33 грн., та 21.12.2017 позивачем було отримано бюджетне відшкодування за жовтень 2017 року, у складі якого було включено відшкодування ПДВ за вказаними операціями з відповідачем на загальну суму 573747,27 грн. 
		Позивач вважає, що відповідачем порушено договірні  умови щодо строку надання документів (пункт 6.4. Договору), оскільки відповідач мав провести реєстрацію податкових накладних 31.07.2017 та 15.08.2017, тоді як здійснив це 03.10.2017 та 09.10.2017, тому відповідач зобов'язаний нести відповідальність у вигляді штрафу.
		Таким чином, за твердженнями позивача, у період з 21.09.2017 по 21.12.2017  (92  календарних дні) ТОВ «АГРЕКС» не мало можливості використовувати грошові кошти від бюджетного відшкодування з ПДВ у своїй господарській діяльності, в зв'язку з простроченням ФГ «Застава-2004» терміну виконання зобов'язань за Договором поставки щодо обов'язкової реєстрації податкових накладних (пункт 4.5. Договору). Протягом зазначених 92 днів позивач з метою здійснення підприємницької діяльності був вимушений використовувати кредитні кошти за кредитним договором №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 та субкредитною угодою №20-16в/2017ГД-11/2011/АРЕХ-001-МGB від 21.11.2017 з ПАТ «Мегабанк», зі сплатою відсотків за період з 21.09.2017 по 21.12.2017 за користування кредитними коштами. Всього позивачем сплачено кредитній установі 14745,85 грн. відсотків, які визначені позивачем як збитки. 
		Враховуючи викладені обставини, позивач заявив до відшкодування збитки в розмірі 14745,85 грн., понесені ним у розмірі відсотків за користування кредитними коштами у період з 21.09.2017 по 21.12.2017, та на підставі пункту 6.5 Договору штраф в розмірі 860620,90 грн. - 25 % від вартості поставленого товару, у зв'язку із порушенням відповідачем строку реєстрації  податкових накладних. Штраф розраховано позивачем враховуючи вартість поставленого товару на суму 3442483,60 грн, а не 3580270,40 грн (з огляду на те, що податкова накладна №7 від 17.07.2017 на суму 137786,80 грн була зареєстрована одразу).
		Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором, а також заявлених до відшкодування збитків.
		Розглядаючи даний спір суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення штрафу в розмірі 860620,90 грн., зазначивши про те, що обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку, не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання цих умов договору не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог частини 1 статті  230, статті  218 Господарського кодексу України  виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій, навіть, якщо їх сплата передбачена у договорі.
		Крім того, відмовляючи у задоволенні вимог позивача в цій частині суд першої інстанції дійшов висновків про те, що перебування своєчасно наданих відповідачем на реєстрацію податкових накладних у незареєстрованому стані зумовлене діями (безвідносно до їх правомірності) податкового органу, і вина відповідача в несвоєчасній реєстрації податкових накладних відсутня.
		Поряд із цим, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заявлених до відшкодування збитків в розмірі 14745,85 грн. із посиланням на відсутність вини відповідача в несвоєчасній  реєстрації податкових накладних та в недоотриманні позивачем відшкодування ПДВ в очікуваний час, а також з огляду на  ненадання доказів понесення реальних збитків на вказану суму. 
		Ініціювавши апеляційний перегляд справи позивач послався, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов до невідповідних обставинам справи висновків про те, що:
		- в діях відповідача відсутні помилкові (неправомірні) дії з приводу реєстрації податкових накладних; ДФС України самостійно зареєструвало податкові накладні;  відповідач не припустився порушення податкового законодавства; 
		- в діях відповідача відсутня вина в недоотриманні відшкодування ПДВ, а позивачем не надано доказів понесення реальних збитків на вказану суму;
		- до відповідача не можуть бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасне надання та оформлення документів, передбачені пунктом 6.5 Договору, укладеного між відповідачем і позивачем, оскільки ці штрафні санкції не пов'язані з виконанням господарських зобов'язань, виникають з податкових правовідносин.
		Вказане на думку скаржника призвело до неправильного застосування судом першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, норм статті 224 Господарського кодексу України та статей 216 - 218 Господарського кодексу України, з чим не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.
		Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
		Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		Згідно зі  статтею 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої  статті 216 Господарського кодексу України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Згідно з частиною другою  статті 217 Господарського кодексу України  у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
		Частина перша статті 218 Господарського кодексу України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
		Зі змісту статей  3,  173 Господарського кодексу України  вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).
		При цьому, штрафні санкції, відповідно до статей  173,  230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
		Колегія суддів апеляційної вважає, що виходячи з положень статей  173,  174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
		Як вже зазначалось, за умовами пункту 4.5. укладеного між сторонами у справі договору поставки відповідач, як постачальник, який є платником ПДВ, повинен  надати позивачу (покупцю) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного цифрового підпису уповноваженої платником особи. Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі повинно здійснюватися відповідачем (постачальником) та позивачем (покупцем) у порядку, визначеному законодавством, а усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Зазначення сторонами у Договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
		Тому невиконання або неналежне виконання таких умов Договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті  218, частини 1 статті  230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
		Пунктом 6.5. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення строку надання або оформлення документів, передбачених пунктами 4.5. і 4.6. Договору, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25% від вартості поставленого товару.
		Відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату виникнення податкових зобов'язань) платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
		При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту.
		Тобто, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що встановлюючи відповідальність постачальника (відповідача) у вигляді штрафу в розмірі 25% від вартості товару, тобто вище розміру ПДВ, який сплачується покупцем (позивачем) при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв'язку з цим отримати податковий кредит.
		При цьому, передбачена пунктом 6.5 договору відповідальність продавця не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем приписів податкового законодавства. Отже, невиконання відповідачем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов поставки або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони.
		Більш того, обставини, про які йдеться мова у пункті 6.4. Договору та на які посилається ТОВ «АГРЕКС» у заявленому позові (порушення договірних  умов щодо  строку надання документів та проведення реєстрації податкових накладних) в даному спірному випадку не мали місця.
		Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач не припустився порушення податкового законодавства, а ДФС України здійснюючи свої повноваження відмовила у реєстрації податкових накладних, тому відсутні неправомірні дії відповідача з приводу реєстрації податкових накладних, оскільки ДФС самостійно зареєструвала спірні податкові накладні на підставі свого ж рішення і з тими ж самими реквізитами накладних, не застосовуючи санкцій до відповідача. 
		Так, в ході апеляційного розгляду справи підтверджуються встановлені судом першої інстанції обставини про те, що на виконання пункту 4.5. Договору та відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України      відповідач своєчасно оформив податкові накладні за липень 2017 року для реєстрації в ЄРПН з дотриманням всіх умов щодо реєстрації, які було затверджено покупцем - ТОВ «АГРЕКС» та доставлено до центрального рівня ДФС України. Всі податкові накладні ДФС прийнято, а саме:
		- податкову накладну № 1 від 11.07.2017 на суму 296993,20 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 31.07.2017,
		- податкову накладну № 2 від 12.07.2017 на суму 389279,80 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 31.07.2017,
		- податкову накладну № 3 від 13.07.2017 на суму 734613,60 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 31.07.2017,
		- податкову накладну № 4 від 14.07.2017 на суму 365467,20 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 31.07.2017,
		- податкову накладну № 5 від 15.07.2017 на суму 727664,00 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 31.07.2017,
		- податкову накладна № 8 від 19.07.2017 на суму 580270,40 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 08.08.2017,
		- податкову накладну № 10 від 16.07.2017 на суму 348195,40 грн. з ПДВ - документ доставлено та прийнято ДФС 09.08.2017, але їх реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до квитанцій автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів.
		Згідно статті 201 Податкового кодексу України у разі якщо реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН зупинена в порядку, визначеному в пункті 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєстрація таких податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. 
		У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. 
		Підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України  передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких обставин: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
		За наявними в матеріалах справи документами судом першої інстанції було достеменно з'ясовано, що ФГ «Застава-2014» було вжиті всі заходи передбачені законодавством з метою реєстрації податкових накладних (шляхом подачі скарг  на дії комісії ДФС щодо відмови в реєстрації та звернень на Урядову «гарячу лінію» ДФС). В результаті цих звернень подані скарги були    податковою задоволені, скасовані рішення, та комісією ДФС з питань розгляду скарг вже 03.10.2017 та 09.10.2017 були внесені відповідні записи до Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію накладних в день прийняття відповідних рішень.
		Вищезазначені податкові накладні, реєстрацію яких в ЄРПН було зупинено - зареєстровано на підставі рішень ДВС України про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у відповідності до підпункту 201.16.4 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема: 
		- податкову накладну № 1 від 11.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС № 12129/38763248 від 03.10.2017 - 31.07.2017 (день доставки та прийняття ДФС);
		- податкову накладну № 2 від 12.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС № 12130/38763248 від 03.10 2017 - 31.07.2017;
		- податкову накладну № 3 від 13.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС № 12128/38763248 від 03.10.2017 - 31.07.2017;
		- податкову накладну № 4 від 14.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС № 12131/38763248 від 03.10.2017- 31.07.2017;
		- податкову накладну № 5 від 15.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС№ 12132/38763248 від 03.10.2017 - 31.07.2017;
		- податкову накладна № 8 від 19.07.2017 зареєстровано на підставі рішення комісії ДФС № 13633/38763248 від 09.10.2017 - 08.08.2017;
		- податкову накладну № 10 від 16.07.2017 зареєстровано на підставі рішення  комісії ДФС № 13632/38763248 від 09.10.2017 - 09.08.2017.
		Таким чином, у порядку визначеному законодавством, податкові накладні зареєстровані та надані покупцю, при цьому номери податкових накладних, дати виписування, реєстраційні номери документу (№ реєстрації податкової накладної в ЄРПН) з моменту складання, прийняття ДФС, реєстрації ДФС - не змінюються. 
		Матеріалами справи підтверджено, що всі податкові накладні та розрахунки коригування зареєстровані у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України та Податковим кодексом України - днем доставки та прийняття ДФС.
		Порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до положень ПКУ - не відбулося. Штрафних санкцій зі сторони ДФС України у відповідності з ПКУ до ФГ «Застава-2014» по даним випадкам не застосовувалося.
		Відтак, ФГ «Застава-2014» виконало всі умови договору № 1084 від 10 липня 2017 року в повному обсязі, в тому числі й умови пункту 4.5. цього договору.
		З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення штрафу в сумі 860620,90 грн.
		Отже, доводи заявника апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та статей 216 - 218 Господарського кодексу України, є необґрунтованими, а тому судом апеляційної інстанції відхиляються.
		При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, судом першої інстанції відповідно до частини 4  статті 236 Господарського процесуального кодексу України  враховані висновки, викладені в постановах Верховного Суду    від 10.05.2018 у справі    №917/799/17 та від 02.05.2018 у справі №908/3565/16.
		Однак позивач у своїй апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції в порушення частини 4  статті 236 Господарського процесуального кодексу України помилково враховані висновки Верховного Суду у справах №917/799/17 та №908/3565/16, які на думку скаржника не є аналогічними справі, що розглядається.
		Натомість позивач вважає, що його правова позиція підтверджується існуючою судовою практикою, а саме постановою Верховного суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. 
		Проте дослідивши обставини справи, що наразі розглядається, а також висновки Верховного Суду, наведені у справі №917/877/17, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неможливості застосування відповідної правової позиції в порядку ч.4  ст.236 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на відмінність обставин у справах, а також підстав подання позову.
		Так, предметом розгляду справи № 917/877/17 за позовом ПАТ «Полтаваобленерго» до КП «Благоустрій Кременчука», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, було стягнення 1541930,45 грн. збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо надання позивачу податкових накладних за договором від 01.03.2001 № 291 на послуги з оренди майна.
		Позов у справі № 917/877/17 обґрунтовано тим, що всупереч вимозі позивача відповідач, порушуючи  статтю 201 Податкового кодексу України,  взагалі не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, у такий спосіб позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 1541930,45 грн.
		За результатами розгляду спору у справі № 917/877/17, судом касаційної інстанції зроблено висновок про те, що матеріалами підтверджується порушення відповідачем вимог пункту  201.10  статті  201 ПК України та доведеність належними доказами усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: не здійснення реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1541 930,45 грн., а тому в цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. 
		Також в цій постанові суд касаційної інстанції відступив від висновку, викладеного раніше у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17 (відносно права покупця товарів/послуг згідно положень пункту  201.10  статті  201 ПК України  додати до податкової декларації скаргу на такого продавця - у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту).
		Такі відмінності стали підставами для неможливості застосування судом першої інстанції правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. 
		Що стосується наданої позивачем суду апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, колегія суддів зазначає про неможливість її застосування в порядку ч.4  ст.236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позовні вимоги у цій справі також обґрунтовані невиконанням боржником обов'язку щодо реєстрації податкових накладних. 
		Стаття 15 Цивільного кодексу України  передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно із  статтею 16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема,    відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		  Статтею 22 Цивільного кодексу України  встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Статтею 623 Цивільного кодексу України  передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
		Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
		Згідно із  статтею 1166 Цивільного кодексу України  майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Відповідно до  статті 224 Господарського кодексу України  учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.    
		Стаття 225 Господарського кодексу України  передбачає склад та розмір відшкодування збитків.
		До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:
		вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
		додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
		Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.
		За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
		Відповідно до вимог статей  13,  74 Господарського процесуального кодексу України  на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема щодо наявності неправомірної поведінки з боку відповідача; вина правопорушника; розмір збитків.
		Однак позивачем вказані обставини не доведені.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до стягнення заявлено збитки в сумі 14745,85 грн., що складають суму сплачених відсотків за період з 21.09.2017 по 21.12.2017 користування кредитними коштами за кредитним договором №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 з ПАТ «Мегабанк», здійснюючи свою господарську діяльність. Відсотки розраховані за ставками 11% та 9%    за кредитом в доларах США за офіційним курсом на 21.09.2017, на 31.10.2017, 01.11.2017, 21.12.2017 на суму недоотриманого ПДВ 573747,27 грн.    
		Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем не доведено шляхом подання відповідних доказів обставин неналежного виконання відповідачем договірного обов'язку та вимог закону зі своєчасного складення, а також їх подачі для реєстрації за поставлену протягом липня 2017 року продукцію, а протягом серпня - вересня 2017 року відповідачем вчинялися всі необхідні дії для вирішення питання щодо невідкладного проведення реєстрації накладних. 
		Висновок компетентного органу щодо допущення порушень відповідачем під час складання податкових накладних також відсутній, санкції зі сторони Державної фіскальної служби України до відповідача за неправомірні дії чи помилки при направленні податкових накладних для реєстрації, прострочення реєстрації не застосовувалися.
		Доказів на підтвердження понесення позивачем реальних збитків в розмірі суми 14745,85 грн., які останній зазначає як сплачені відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку саме з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Надані позивачем в підтвердження його вимог про стягнення збитків кредитний  договір №20-06в/2017/ГД-11/2011 від 10.04.2017 та субкредитна угода №20-16в/2017ГД-11/2011/АРЕХ-001-МGB від 21.11.2017 обґрунтовано визнані судом першої інстанції неналежними доказами, які підтверджують понесення позивачем збитків в заявленій до стягнення сумі та у зв'язку із діями відповідача щодо несвоєчасного проведення реєстрації накладних, оскільки укладені без зазначення цілей кредитування та в різні хронологічні періоди із спірними обставинами у справі. 
		Протиправна поведінка відповідача не підтверджена позивачем належними доказами в розумінні  статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
		Більше того, позивачем в даному випадку жодним чином не доведено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та сплатою позивачем відсотків за користування кредитними коштами    в зазначений період за кредитним договором  та у заявленому до стягнення розмірі.
		Вина відповідача у понесенні позивачем збитків, що складають суму сплачених позивачем відсотків за період з 21.09.2017 по 21.12.2017 за користування кредитними коштами і  саме в розмірі 14745,85 грн., позивачем не доведена, судом першої інстанції не встановлена і в ході апеляційного розгляду справи не підтверджується.
		Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 14745,85 грн. збитків.
		Підсумовуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у даній справі Господарський суд Луганської області правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а його висновки є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону.
		Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу  України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС»,  м. Київ залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 - без змін.
		Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, то згідно статті 129  Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС»,  м. Київ залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Луганської області від 27.09.2018 у справі № 913/274/18 залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено 14.01.2019 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    С.В. Барбашова
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.Є. Медуниця  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.М. Пелипенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...