Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/475/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 16.01.2019. Зареєстровано: 16.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.01.2019.
Дата набрання законної сили: 10.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"10" січня 2019 р. Справа №909/475/18
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді Кордюк Г.Т.
		суддів Плотніцького Б.Д.
		ОСОБА_1
		 
		Секретар судового засіданняАндреюк Х.В.
		 
		розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК, б/н від 30.10.2018 (вх. № 01-05/1146/18 від 19.11.2018) та Національного Банку України, вих.№18-0016/58529 від 01.11.2018 (вх. № 01-05/1145/18 від 19.11.2018)
		на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 
		про зупинення провадження та призначення експертизи
		у справі №909/475/18 (суддя Грица Ю.І.)
		за позовом: Національного банку України, м. Київ
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Скорзонера, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК, м. Київ
		про: звернення стягнення на предмет іпотеки,
		 
		за участю представників: 
		від позивача  ОСОБА_2  представник;
		від відповідача  ОСОБА_3  адвокат;
		від третьої особи  ОСОБА_4  адвокат;
		 
		Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/475/18 розподілено до розгляду судді  доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів  Плотніцького Б.Д., Хабіб М.І. 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного Банку України на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18.
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 розгляд апеляційних скарг Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК та Національного Банку України на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 обєднано в одне провадження, розгляд апеляційних скарг призначено в судовому засіданні на 10.01.2019.
		 
		Національний банк України звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 115114196 грн.
		Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" про призначення судової експертизи фінансово-кредитних операцій за кредитним договором № 19 від 24.10.2008 (з наступними змінами та доповненнями) відмовлено.Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера" про призначення судової оціночно-земельної експертизи задоволено частково. Призначено у справі судову оціночно-земельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		На вирішення судової оціночно-земельної експертизи поставлено наступне питання:
		Яка ринкова вартість предмету іпотеки за іпотечним договором № 110 від 17.10.2014 укладеним між власником іпотекодавцем ТОВ "Скорзонера" та іпотекодержателем Національним банком України, а саме:
		1) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2039, площею 0,8639 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		2) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2038, площею 0,5758 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		3) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2037, площею 1,0291 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		4) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2036, площею 2,6956 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		5) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2035, площею 0,7984 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		6) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2034, площею 7,4611 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		7) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2041, площею 0,3753 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		8) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2042, площею 0,7573 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		9) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2043, площею 0,282 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		10) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2040, площею 0,3388 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		11) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2047, площею 2,1206 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця;
		12) земельної ділянки, кадастровий № 2611092001:22:002:2048, площею 2,4342 га, цільове призначення: рекреаційного призначення, розташованої за адресою: Івано-Франківська область, м. Яремче, с. Поляниця.
		Витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорзонера". Провадження у справі зупинено.
		Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. ст.38, 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, яка встановлюється за згодою сторін або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. 
		Враховуючи наявність між сторонами спору щодо початкової вартості предмету іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення, а також сумнівів щодо правильності наданого третьою особою 06.09.2018 звіту від 01.11.2017 про оцінку майна гірськолижного курорту "Буковель" (оскільки, земельні ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1867 та 2611092001:22:002:1802, які були предметом іпотеки, поділені на 12 земельних ділянок, а жодних документів щодо новоутворених земельних ділянок в оцінці не використано за 2014-2016 роки), відсутність рецензії наданого третьою особою звіту та строк дії відповідної оцінки (6 місяців з дня його підписання), суд дійшов до висновку про необхідність призначення судової оціночно-земельної експертизи. 
		При цьому, суд першої інстанції заперечив щодо проведення експертизи Львівським НДІСЕ та вирішив проведення судової оціночно-земельної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Національний банк України та Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, з підстав неправильного застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що наявність в матеріалах справи звіту про оцінку предмета іпотеки та неподання відповідачем альтернативного звіту про вартість предмета іпотеки, який би суперечив наявному в матеріалах справи звіту про оцінку майна, спростовує наявність підстав для застосування ч. 1 ст. 99 ГПК України і призначення судової експертизи у справі. 
		Третя особа в обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що наданий суду звіт про оцінку майна відповідає вимогам чинного законодавства та є чинним, однак він протиправно не був врахований та належним чином досліджений судом. При цьому, скаржник зазначає, що відсутність рецензії звіту не свідчить про недостовірність та нечинність такого, а судом не враховано, що відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні господарський суд входить до переліку осіб, уповноважених звернутися з вимогою про здійснення рецензування звіту про оцінку майна.
		Разом з тим, третя особа зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено вимоги ч.3 ст.99 ГПК України при визначенні експертної установи, якій доручено проведення експертизи.
		Окрім того, апелянти звертають увагу суду на висновки ОСОБА_5 Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, щодо обовязковості призначення по справі експертизи для визначення правильної початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні та зазначають, що очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у тому числі права на розгляд справи судом у встановлений законом розумний строк.
		5 грудня 2018 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Скорзонера надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи, в якому відповідач просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що в силу ч.4 ст. 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні проведення рецензування звіту про оцінку майна, який приймається органом державної влади, є обовязковим, однак рецензія звіту не проведена; строк дій оцінки майна, яка виконана станом на 01.11.2017, відповідно до ч.6 ст. 57 ЗУ  Про виконавче провадження закінчився, тому такий звіт не міг бути прийнятим судом для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки.
		Враховуючи наведене вище, відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність призначення експертизи у справі.
		В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційних скаргах та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційних скарг.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:
		Предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №110 від 17.10.2014 в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ Приватбанк перед Національним банком України за кредитним договором №19 від 24.10.2014 та встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження, за початковою ціною 88 542 678,00грн та 26 572 196,00 грн., згідно з умовами іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 від 24.10.2014.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
		Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
		Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинна бути зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації
		Отже, зазначення у рішенні суду початкової ціни продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки є обовязковим. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
		Як вбачається з матеріалів справи, іпотекодержатель (позивач) просив визначити початкову ціну продажу предмета іпотеки у розмірі вартості предмета іпотеки за початковою ціною 88 542 678,00грн. (земельні ділянки, виділені з земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1867, що була предметом іпотеки) та 26 572 196,00 грн. (земельні ділянки, виділені з земельної ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1802, що була предметом іпотеки), згідно з умовами іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 від 24.10.2014.
		Однак, з матеріалів справи, в тому числі і з іпотечного договору, не вбачається, що сторони досягли згоди щодо початкової ціни продажу предмета іпотеки. 
		Окрім того, предметом іпотеки виступали 2 земельні ділянки кадастровий номер 2611092001:22:002:1867 та кадастровий номер 2611092001:22:002:1802.
		Судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1867, яка була предметом іпотеки, згідно умов Іпотечного договору № 110 від 17.10.2014, поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2039, 2611092001:22:002:2038, 2611092001:22:002:2037, 2611092001:22:002:2036, 2611092001:22:002:2035, 2611092001:22:002:2034, 2611092001:22:002:2041, 2611092001:22:002:2042, 2611092001:22:002:2043, 2611092001:22:002:2040; а земельна ділянка кадастровий номер 2611092001:22:002:1802, яка була предметом іпотеки, поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 2611092001:22:002:2047, 2611092001:22:002:2048, на які позивач і просить звернути стягнення.
		06.09.2018 третьою особою до суду першої інстанції було подано звіт про оцінку майна від 01.11.2017 № АЕ/2017/243, виконану оцінювачем ТОВ  Ессет Експертайз ОСОБА_6 станом на 01.11.2017, яким визначено ринкову вартість земельних ділянок, що були виділені з предмета іпотеки, зокрема: 2611092001:22:002:2039  22 607434 грн.; 2611092001:22:002:2038  15 068 892грн.; 2611092001:22:002:2037  26 932 734 грн.; 2611092001:22:002:2036  70 545 076 грн.; 2611092001:22:002:2035  20 895 366 грн.; 2611092001:22:002:2034  195 259 761 грн.; 2611092001:22:002:2041  9 820 417 грн.; 2611092001:22:002:2042  19 818 797 грн.; 2611092001:22:002:2043  7 379 688 грн.; 2611092001:22:002:2040  8 867 126 грн.; 2611092001:22:002:2047  55 495 379 грн.; 2611092001:22:002:2048 - 63 702 350 грн.
		У названому звіті вказано, що його замовником був позивач  Національний банк України.
		За приписами ч.3 ст. 13 ЗУ Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
		Відповідно до ч. 6 ст.57 ЗУ Про виконавче провадження звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
		Апеляційний суд вважає, що вказана у звіті вартість майна не могла бути використана судом для визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки у виконавчому провадженні, оскільки в силу ч. 6. ст.57 ЗУ Про виконавче провадження він втратив чинність станом на момент подання його суду. Крім того, не було проведене рецензування звіту про оцінку майна від 01.11.2017 № АЕ/2017/243.
		Посилання третьої особи на неврахування судом положень ч.1 ст. 13 Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні щодо проведення рецензування звіту на вимогу суду, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки за приписами вказаної норми рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється не лише на вимогу суду, рецензування звіту про оцінку майна здійснюється, зокрема, на вимогу замовників (платників) оцінки майна та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Відтак, позивач, як замовник оцінки, вправі був вимагати проведення рецензування звіту для можливості його використання судом.
		Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
		В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обовязків (ч.5 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальністю за завідомо неправдивий висновок.
		Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
		Наявний у справі висновок суб'єкта оціночної діяльності на даний момент та за станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали, не може слугувати належним та допустимим доказом у даній справі для визначення вартості майна, яке є предметом звернення стягнення, оскільки: не визнається відповідачем, відсутня рецензія вказаного звіту, строк його дії закінчився. Окрім того, вказаний звіт складений особою, яка не була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. 
		При цьому, між сторонами існує спір щодо вартості предмета іпотеки на даний час.
		З огляду на викладене, колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про необхідність призначення судової експертизи, оскільки встановлення дійсної вартості предмету іпотеки, виходить за межі компетенції господарського суду та потребує спеціальних знань.
		При цьому, колегія суддів не погоджується з покликанням скаржників на відсутність підстав для призначення експертизи з огляду на позицію ОСОБА_5 Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 у справі №235/3619/15-ц, з огляду на наступне.
		Як вбачається з вказаної постанови ОСОБА_5 Верховного Суду, у справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов'язків іпотекодавцем, прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна ПАТ "Укрсоцбанк" від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
		При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку".
		Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
		Разом з тим відповідно до статей 19 (Закон N 1404-VIII), 57 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон N 1404-VIII) сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.
		З урахуванням наведеного, ОСОБА_5 Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.
		Отже, у вказаній справі, суд прийняв рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб'єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Разом з тим, у справі №909/475/18 Національний банк України просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки встановивши спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за чітко встановленою початковою ціною - 88 542 678,00 грн. та 26 572 196, 00 грн.
		Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З огляду на наведені вище положення ГПК України та Закону України «Про іпотеку»,, приймаючи рішення у даній справі, у випадку задоволення позовних вимог, суд повинен зазначити початкову ціну продажу предмета іпотеки і така ціна повинна підтверджуватись наявними в матеріалах справи доказами. 
		Отже, призначення господарським судом першої інстанції судової експертизи у даній справі є цілком обґрунтованим, а зупинення провадження у справі до завершення експертних досліджень є необхідною процесуальною дією, яка виправдовує тривалий розгляд цієї справи з метою повного та всебічного з'ясування суттєвих обставин спору, та не може вважатися порушенням прав сторін на розгляд даної справи судом впродовж розумного строку, які визначені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Частиною 3 статті 99 ГПК України встановлено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.
		З матеріалів справи не вбачається, що сторонами було досягнуто згоди щодо призначення судової експертизи, у т.ч. щодо експерта або експертної установи. При цьому, як вбачається з оскаржуваної ухвали, в судовому засіданні 16.10.2018 при вирішенні судом питання про призначення експертизи були присутні представники усіх учасників справи, а відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про недосягнення сторонами згоди щодо визначення експертної установи.
		Разом з тим, як вбачається з Переліку регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 № 1420/5, Івано-Франківська область віднесена до зони обслуговування Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
		Відтак, самостійне визначення судом експертної установи та доручення проведення експертизи у справі Київського НДІСЕ є таким, що відповідає приписам ч.3 ст. 99 ГПК України.
		Таким чином, доводи скаржників про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 колегія суддів не вбачає.
		Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржників в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
		Керуючись ст.ст.86, 99, 129, 236, 269, 271, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, -
		 
		Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі №909/475/18 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК та апеляційну скаргу Національного банку України  без задоволення.
		2.Постанова набирає законної сили моменту прийняття ізгідно з п.2 ч.1 ст.287 ГПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
		Суддя Плотніцький Б.Д.
		Суддя Хабіб М.І.
		Повний текст постанови виготовлено 16.01.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...