Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/2434/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 15.01.2019. Зареєстровано: 17.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 11.02.2019
Номер судового провадження: 2/212/392/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 212/2434/18 
		2/212/392/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		10 січня 2019 року м. Кривий Ріг 
		     Жовтневийрайонний судм.Кривого РогуДніпропетровської областіу складі:головуючого судді ВаврушакН.М.,з участюсекретаря судовогозасідання МариненкоІ.О., представникапозивача ОСОБА_1,представника відповідачаОСОБА_2,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Кривому Розів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_3до Приватного акціонерноготовариства «Центральнийгірничо-збагачувальнийкомбінат» простягнення невиплаченоїпри звільненніодноразової допомоги, середньогозаробітку зачас затримкивиплати, -
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення невиплаченої при звільненні одноразової допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати. Уточнивши позовні вимоги просила стягнути з відповідача невиплачену при звільненні одноразову допомогу у розмірі 14327,52 грн. без урахування податків та інших обовязкових платежів, та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.08.2011 по 30.06.2012 року у розмірі 48459, 39 грн. без урахування податків та інших обовязкових платежів.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у період з 27.10.1989 по 31.08.2011 року перебувала у трудових відносинах з приватним акціонерним товариством «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК»). Наказом по підприємству від 31.08.2011 року за № 739 позивач була звільнена з підприємства за власним бажанням у звязку із виходом на пенсію. Зазначає, що у лютому 2018 року вона дізналась, що при звільненні у звязку із виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, оскільки вона пропрацював на підприємстві відповідача більше 20 років та була звільнена за власним бажанням у звязку із виходом на пенсію. Однак до часу звернення до суду належні до виплати кошти у вигляді одноразової допомоги при виході на пенсію не виплачені. 
		Відповідач не погодившись із позовом подав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що Колективним договором на 2011-2012 роки дійсно передбачена виплата працівникам, які досягли пенсійного віку при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі, залежному від безперервного стажу роботи на комбінаті від 20 і більше років  три середньомісячні заробітні плати працівника. Однак додаткові умови виплат можуть встановлюватись у колективному договорі, у п. 7.10 якого передбачена виплата працівникам, які досягли пенсійного віку ( жінки 55 років, чоловіки 60 років) при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на комбінаті, зокрема від 20 і більше років три середньомісячні заробітні плати працівника. Зазначає, що оскільки на момент звільнення не досягла встановленого пенсійного віку для жінок-55 років років, вік останньої на момент звільнення становив 52 роки, виплати позивачу при звільненні не було проведено на законних підставах. Крім того зазначив, що позивач звільнилась із підприємства 31.08.2011 року, тому передбачений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду строк сплинув. Стосовно розміру заявлених позовних вимог зазначив, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості, порівняно із середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не зверталась до суду за вирішенням спору про стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію, тому просив застосувати принцип співмірності між заявленою сумою та сумою невиплаченої одноразової вихідної допомоги та зменшити суму середнього заробітку до суми за один рік. Окрім того зазначив, що із визначеної судом суми середнього заробітку підприємству необхідно утримати суми податку з доходів фізичних осіб та інші обовязкові платежі.
		Ухвалою суду від 18 квітня 2018 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
		Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в уточненому позові.
		Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала посилаючись на письмовий відзив на уточнений позов.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		ОСОБА_3 народилась 20 травня 1959 року, що підтверджується паспортом громадянина України, серії АМ 924107.(а.с.11)
		В судовому засіданні встановлено, що позивач у період з 27.10.1989 по 31.08.2011 року, часу звільнення у звязку із виходом на пенсію, перебувала у трудових відносинах з ПрАТ «ЦГЗК» та працювала машиністом конвеєра, машиністом огрудковувача фабрики огрудкування, зазначені обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи, та підтверджуються копією трудової книжки. (а.с.5).
		Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_3, звільнено з роботи 31.08.2011 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, ст. 38 КЗпП України, наказ № 739 від 31.08.2011 року. (а.с.5 зв.бік).
		У відповідності до розрахункового листа ПрАТ «ЦГЗК» ОСОБА_3 при звільненні із підприємства відповідача допомога при виході на пенсію не виплачувалась. (а.с.8). 
		Відповідно до довідки ПрАТ «ЦГЗК» за № 627 від 07.06.2018 року, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3 за два останні місяці перед звільненням червень-липень 2011 року склала: 4775,84 грн., середньогодинна заробітна плата за останні два місяці перед звільненням склала 29,21 грн. (а.с.86).
		Згідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до положень ст. 13 КЗпП України колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
		Відповідно дост. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
		Згідно п.7.10 Колективного договору на 2010-2011 роки між генеральним директором ВАТ «ЦГЗК» та спільним представницьким органом профспілкових організацій ВАТ «ЦГЗК» (далі  Колективний договір) встановлено зобовязання підприємства відповідача виплачувати працівникам, які досягли пенсійного віку( жінки 55 років, чоловіки 60 років) при виході на пенсію за власним бажанням одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу роботи на комбінаті, зокрема від 20 і більше років - три середньомісячні заробітні плати працівника. (а.с.42-43) 
		Відповідно до п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, встановлено, виплачувати працівнику при виході на пенсію одноразову допомогу врозмірі,залежному відстажу йогороботи напідприємстві,але неменше:при стажівід 7,5до 15років -середньомісячної заробітноїплати;від 15до 20 років  двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати. (а.с. 9-10).
		Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XII встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. 
		Стаття 9 цього Закону передбачає, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.
		Статтею 16 КЗпП Українивстановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.
		Судом встановлено, що вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України та колективного договору підприємства, в частині соціальних гарантій працівників при виході на пенсію, які були чинні на час звільнення позивача із підприємства відповідача різняться, так Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, така ж норма передбачена і колективним договором, однак колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умова Галузевої Угоди, оскільки встановлює вікові обмеження у виплаті вихідної допомоги. 
		У звязкуз викладенимсуд приходитьдо висновкупро необхідністьзастосування доспірних правовідносинумов самеГалузевої Угоди,виконання якоїє обовязкомдля відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.
		Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві. 
		Як встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_3 безперервно відпрацювала на підприємстві відповідача 21 рік 10 місяців 4 дні та була звільнена за власним бажанням у звязку із виходом на пенсію. 
		Таким чином суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо - металургійного комплексу України та їй при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі тримісячної середньої заробітної плати. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( із змінами та допосвненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. 
		Так, позивач була звільнена з підприємства відповідача 31 серпня 2011 року, тому розрахунковим періодом є два поперердні повні місяці  червень 2011 року, липень 2011 року. В зазначені місяці середньомісячна заробітна плата позивача за два остнанні місяці перед звільненням складає 4775,84 грн. 
		При середньомісячній заробітній платі 4775,84 грн. вихідна допомога повинна становити 14327,52 грн., враховуючи, що відповідачем при звільненні позивача не сплачено вихідну допомогу, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14327,52 грн.
		Положеннями ст. 47 КЗпП України встановлений обовязок для власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. 
		Положеннями ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		У разі не проведення розрахунку у звязку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 6-2404цс15 від 05 жовтня 2016 року, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Враховуючи, що позовні вимоги позивача в частині стягнення вихідної допомоги задоволені у повному обсязі, тому підстави для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.
		Враховуючи, що кількість робочих годин затримки виплати зарплати у вигляді одноразової допомоги за період з 31.08.2011 по 30.06.2012 року становить 1659 годин, середньогодинна заробітнаплата позивачаза останнідва місяціперед звільненнямсклала 29,21грн. стягненнюз відповідачана користьпозивача підлягаєсередній заробітокза часзатримки виплативихідної допомогипри звільненнів розмірі48459,39грн.(1659год.х29,21грн.) 
		При цьому суд відкидає доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду з огляду на наступне.
		Згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України роз'яснив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
		Рішенням №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України розяснив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня2013 року, дає підстави вважати, що порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строкомзвернення працівника до суду з відповідним позовом незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		Так, згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Оскільки вихідна допомога є грошовою виплатою, яка не передбачена актами чинного законодавства та входить до структури заробітної плати, а тому позовні вимоги щодо її виплати не обмежується будь-яким строком звернення до суду.
		Також згідно до положень ст. 141 ЦПК України з ПрАТ «ЦГЗК» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.
		На підставі ст.ст. 47, 97, 116, 117, 233,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		позовні вимоги ОСОБА_3  задовольнити.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса 50066, м. Кривий Ріг (ЄДРПОУ 00190977) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1):
		- невиплачену одноразову допомогу при звільненні в розмірі 14327, 52 гривень (чотирнадцять тисяч триста двадцять сім грн. 52 коп.);
		- середній заробіток за час затримки розрахунку, у розмірі 48459, 39 гривень (сорок вісім тисяч чотириста пятдесят девять грн. 39 коп.)
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса 50066, м. Кривий Ріг (ЄДРПОУ 00190977) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири грн. 80 коп.)
		Апеляційна скарга на рішення суду подається в Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення складено та підписано 16 січня 2019 року.
		 
		 
		 
		       Суддя:      Н.  М.  Ваврушак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...