Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/3655/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 16.01.2019. Зареєстровано: 17.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: 22-ц/814/65/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 552/3655/18  Номер провадження 22-ц/814/65/19Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л.  Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2019 року м. Полтава
		Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
		судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
		секретар Філоненко О.В.,
		з участю позивача ОСОБА_2, її представника - ОСОБА_3, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
		на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2018 року, постановлене суддею Яковенко Н.Л. (повний текст складено 30 серпня 2018 року),
		у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_4, про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за певною адресою,
		в с т а н о в и в:
		25.06.2018 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області про встановлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства із ОСОБА_5, з 27.04.2012 по день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1.
		Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що після одруження у 2012 році з ОСОБА_6 проживала разом з ним та його бабусею - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, так як бабуся тяжко хворіла та потребувала постійного лікування і догляду, який вона, позивач, здійснювала, перебувала поруч з нею.
		ІНФОРМАЦІЯ_3. помер її чоловік - ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_2. померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилася недоотриманою пенсія за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 в розмірі 7188,75грн.
		У зв'язку із відмовою ГУ ПФУ в Полтавській області у виплаті недоотриманої пенсії звернулась до суду із вказаним позовом для реалізації права на отримання недоотриманої ОСОБА_5 пенсії.
		Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
		Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факт постійного проживання разом з померлою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, ведення ними спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонту. 
		 
		З рішенням районного суду не погодилася позивач та подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		Вважає, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що з квітня 2012 рока вона переїхала за місцем проживання свого чоловіка - ОСОБА_6, який жив разом з бабусею - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Між ними склалися доброзичливі відносини, після смерті чоловіка вона залишилася проживати з останньою, продовжила її доглядати, допомагала по господарству та дбала про її стан здоров'я. 
		Заперечує факт свого постійного проживання у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_3, вказувала зазначену адресу для листування. 
		Доводить, що здійснювала весь потрібний догляд за ОСОБА_5, проживаючи разом з нею та ведучи спільне господарство, оскільки остання за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, але не обслуговувалася соціальними працівниками, 
		ГУ ПФУ в Полтавській області надало до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на відсутність належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. 
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).
		Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, наполягаючи на позовних вимогах, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. При цьому враховує наступне.
		Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що 27.04.2012 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2./ а.с.7/
		Подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали за адресою: АДРЕСА_3. Зазначена адреса є зареєстрованою у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_2./а.с.46/
		Факт проживання ОСОБА_2, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, саме за адресою: АДРЕСА_3 підтверджуються також дослідженими районним судом матеріалами справ про вчинення адміністративних правопорушень №552/7720/14-п та №552/719/15-п.
		Так, постановою Київського районного суду м. Полтави від 17.12.2014 в справі №552/7720/14-п встановлено, що 24.11.2014 ОСОБА_6 за місцем проживання АДРЕСА_3 вчинив сварку з дружиною ОСОБА_2
		Постановою Київського районного суду м.Полтави від 26.02.2015 по справі №552/719/15-п встановлено, що 04.02.2015 ОСОБА_6 за адресоюАДРЕСА_3, вчинив насильство у сім'ї по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2
		Також ОСОБА_2 зверталася до суду в межах цивільних справ за її позовом №552/2642/15-п та 552/468/15-ц, у яких єдиним місцем проживання за вказаний період позивачем було зазначено адресу, зареєстровану у встановленому законом порядку:АДРЕСА_3.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5./а.с.6,8/
		За життя ОСОБА_5, 1927 року народження, проживала за адресою АДРЕСА_1, на обліку в територіальному центрі не перебувала та соціальні послуги не отримувала./а.с.41/
		Також встановлено, що за життя ОСОБА_5 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»./а.с.78/
		Розмір недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_5, згідно перерахунку за період з 01.01.2018 по 31.03.2018, становить 7188,75 грн./а.с.14/ 
		Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_5 не потребувала сторонньої допомоги та самостійно себе обслуговувала.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для встановлення факту сумісного проживання без реєстрації та ведення спільного господарства за певною адресою між ОСОБА_2 та нині померлою ОСОБА_5 При цьому районний суд визнав недоведеним позивачем належними та допустимими доказами факт постійного проживання та ведення спільного господарства, тоді як сама по собі обставина здійснення догляду не є свідченням того, що ОСОБА_2 за життя ОСОБА_5 вважалася членом її сім'ї та потребувала такої допомоги.
		Апеляційний суд погоджується з висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 77 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 69 ЦПК). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК України).
		Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що особа повинна бути зареєстрована за місцем свого фактичного проживання.
		Згідно зі ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
		З матеріалів справи вбачається, що за наявними обліками Реєстру територіальної громади виконавчого комітету Полтавської міської ради ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3./а.с.46/
		Обставини місця проживання ОСОБА_2 встановлені судовими рішеннями по справам №552/468/15-ц та №552/2642/15-ц та відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		У якості спростування обставин місця свого фактичного проживання ОСОБА_2 посилається на пояснення ОСОБА_8,ОСОБА_9, які не були предметом дослідження суду першої інстанції.
		Доводи позивача, що з квітня 2012 року фактичним місцем проживання ОСОБА_2 була квартира АДРЕСА_1, у якій вона проживала разом з ОСОБА_5, як і посилання на не проживання за місцем реєстрації є власними твердженнями, однак не грунтуються на належних і допустимих доказах, а тому до уваги апеляційним судом не приймаються.
		Також не заслуговує на увагу, як на доказ, підтверджуючий факт проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 акт від 17.05.2018, оскільки по-перше, він складений самою позивачкою та засвідчений підписами сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які будучи допитані в суді, дали показання відмінні його змісту, а по друге, не підтверджує факт ведення спільного побуту, наявності спільних прав та обов'язків.
		Апеляційним судом також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо обставин спільного проживання та ведення господарства між позивачкою та ОСОБА_5, які обмовлені реалізацією ОСОБА_2 права на отримання недоотриманої ОСОБА_5 пенсії, з таких підстав. 
		Відповідно до ст. 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
		Статтею 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		Відповідно дорішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 членами сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). 
		Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. 
		Районним судом з дотриманням вимог цивільного процесуального закону оцінено докази, а саме показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, які є малоінформативними та зводяться до того, що ОСОБА_2 часто відвідувала ОСОБА_5, допомагала їй в придбанні продуктів, здійснювала витрати на поховання. 
		Не заслуговують на увагу доводи позивачки, що ОСОБА_5 за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, який їй вона забезпечувала, проживаючи разом та ведучи спільне господарство, оскільки ґрунтуються на викривленні наданої районним судом оцінки встановлених обставин. Суд першої інстанції, враховуючи показання свідка ОСОБА_7, які підтверджені відомостями територіального центру соціального обслуговування виконкому Київської районної в м.Полтаві ради, дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність потреби ОСОБА_5 в додатковій допомозі від інших осіб.
		Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 серпня 2018 року- залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 15.01.2019.
		 
		Головуючий суддя                                                                Л.І. Пилипчук
		Судді                                                                                 Ю.В. Дряниця
		                                                                               О.В. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...