Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7936/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 17.01.2019. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.

Результат оскарження 18.04.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції із закриттям провадження
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		17 січня 2019 року                      № 826/7936/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи 
		за позовомОСОБА_1 доМіністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити діїВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністра Міністерства внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича в якому просив:
		- визнати офіційне оголошення міністром Міністерства внутрішніх справ України - Аваковим Арсеном Борисовичем  працівникам органів Міністерства органів внутрішніх справ України про додатковий набір до патрульної поліції недержавною мовою - протиправним;
		- зобов'язати міністра Міністерства внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича використовувати при здійсненні своїх посадових повноважень українську мову як державну. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач здійснюючи свої посадові повноваження органу державної влади, зокрема урочисто оголошуючи недержавною мовою працівникам органу МВС України про додатковий набір до патрульної поліції, всупереч ст. 10 Конституції України, не використовував українську сову, як державну, яка є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади.
		Відповідачем подано заперечення на адміністративний позов в якому зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки на офіційному сайті МВС України 10.06.2017р. в розділі "Новини" були розміщені статті з перекладом на українську мову виступу відповідача про  додатковий набір до патрульної поліції проголошений в Ізмаїлі Одеської області. Більше того, відповідач є політичним діячем, а на території Одеської області, відповідно до рішення Одеської обласної ради, використовується регіональна мова, російська. Одночасно наголошує на тому, що позивачем не доведено безпосереднього порушення його прав, свобод чи законних інтересів, а відтак у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.07.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі.
		Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо можливості перейти до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
		15.12.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до КАС України, виклавши його в новій редакції.
		Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. 
		Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
		Так, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.
		10.06.2017р. під час візиту до м. Ізмаїл Одеської області міністр Міністерства внутрішніх справ України Аваков Арсен Борисович урочисто оголосив працівника органів МВС України про додатковий набір до патрульної поліції на півдні Одеської області, однак здійснював таке оголошення російської мовою.
		Позивач вважаючи використання міністром Міністерства внутрішніх справ України Аваковим Арсеном Борисовичем під час офіційного візиту недержавної мови таким, що порушує його права, свободи та законні інтереси., звернувся до суду.  
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
		Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
		В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
		Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
		Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначається, зокрема, порядок застосування мов.
		Згідно з рішенням Конституційного суду України від 14.12.1999 № №1-6/99, положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України). 
		Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
		Засади державної мовної політики в Україні на момент виникнення спірних правовідносин визначались Законом України «Про засади державної мовної політики».
		Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року № 2-р/2018 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про засади державної мовної політики" від 3 липня 2012 року № 5029 VI зі змінами.
		У рішенні Конституційного Суду України також визначено, що цей Закон, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
		Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
		Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
		Враховуючи те, що положення Закону України "Про засади державної мовної політики" були діючими на момент виникнення спірних правовідносин, а неконституційним вказаний Закон визнано вже в ході рлозгляду справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку, надаючи оцінку діям відповідача, слід керуватись саме положеннями Закону України "Про засади державної мовної політики" (далі - Закон № 5029-VI).
		Так, ч.1 ст.6 Закону № 5029-VI передбачено, що державною мовою України є українська мова.
		Українська мова, як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
		Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.
		Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.7 Закону № 5029-VI у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
		До кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.
		За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.
		Згідно ч. 6 ст. 7 Закону № 5029-VI регіональна мова або мова меншини (мови), що відповідає умовам частини третьої цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом.
		В свою чергу, рішенням Одеської обласної ради від 15.08.2012р. № 578-VI "Про заходи щодо імплементації положень Закону України "Про засади державної мовної політики" на території Одеської області", російську мову визнано як регіональну мову.
		При цьому, відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України "Про засади державної мовної політики", що мовою роботи конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, які проводяться органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, є державна мова. В їх роботі можуть використовуватися й інші мови. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), у роботі конференцій, зборів та інших офіційних зібрань може використовуватися і ця регіональна мова (мови). У разі необхідності забезпечується відповідний переклад.
		Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що при проведенні конференцій, зборів та інших зібрань, органи державної влади можуть в своїй роботі використовувати й інші мови, і у тому числі, але не виключно, регіональну мову, яка поширена у межах певної території.
		Судом встановлено, що 10.06.2017р. під час робочої поїздки відповідача до м. Ізмаїл Одеської області Міністром МВС України Аваковим А. Б. було виголошено промову щодо передачі поліцейським міста 10 нових службових автомобілів «Renault Duster» та про додатковий набір до патрульної поліції, однак такий виступ  проведений  відповідачем російською мовою.
		          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації, зокрема, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
		          Згідно з частиною другою статті 24 Закон України «Про засади державної мовної політики» у разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.
		          Також, відповідно до пункту 16 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 №3, інформація на офіційному веб-сайті подається українською мовою, а також за потребою - англійською мовою і мовами національних меншин. Обсяг інформації, що підлягає перекладу на інші мови, визначається рішенням органу виконавчої влади.
		На офіційному сайті МВС України, зокрема за посиланням http://mvs.gov.ua/ua/news/8621_Arsen_Avakov_ta_Sergiy_Knyazv_peredali_novu_tehniku_policii_Izmaila_FOTO.htm, 10.06.2017р. о  15:50 розміщено статтю "АРСЕН АВАКОВ ТА СЕРГІЙ КНЯЗЄВ ПЕРЕДАЛИ НОВУ ТЕХНІКУ ПОЛІЦІЇ ІЗМАЇЛА (ФОТО, ВІДЕО)",  яка фактично відтворює зміст виступу відповідача 10.06.2017р. в місті Ізмаїл Одеської області на російській мові, який є предметом судового оскарження.  
		З огляду на що, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача про порушення порядку надання інформації з перших джерел є помилковими, оскільки МВС України було створено необхідні умови для доступу до такої інформації на державній мові шляхом її опублікування на офіційному сайті.
		Більше того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України роз'яснив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
		Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		Відповідно до п. 8, 9  ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
		Отже, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав, свобод та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення її прав, свобод чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстави для задоволення позову відсутні.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у чинному законодавстві України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Отже, наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто внаслідок певних дій, рішень чи бездіяльності було порушено його права, свободи чи законні інтереси.
		Одночасно, суд звертає увагу на те, що якщо порушення прав, свобод та законних інтересів є дійсним, а не уявним, то таке порушення мало б спричинити несприятливі, негативні наслідки для позивача. Належних та допустимих доказів на підтвердження настання таких наслідків для позивача до суду не надано.
		Суд звертає увагу та той факт, що позивач участі в таких зборах не приймав, а відповідачем під час таких зборів, як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, було лише надано інформацію про додатковий набір до патрульної поліції, без жодної конкретизації. (а.с. 6)
		В чому безпосередньо полягало порушення прав позивача при наявності перекладу виступу відповідача на офіційному сайті МВС України, в частині зафіксованій на відеозаписі, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що факти порушення прав, свобод, законних інтересів позивача внаслідок проголошення промови під час робочого візиту до міста Ізмаїл Одеської області 10.06.2017р., не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Щодо позовних вимог про зобов'язання міністра Міністерства внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича використовувати при здійсненні своїх посадових повноважень українську мову як державну, суд зазначає таке.
		Вимога зобов'язати вчиняти дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право. Для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться це у майбутньому - невідомо.
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 р. № 6-951цс16
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. 
		Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову, судові витрати розподілу не підлягають. 
		Керуючись ст. 77, 242, 243, 251, 255 КАС України, 
		В И Р І Ш И В:
		1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.  293, 295 - 297 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                Я.І. Добрянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...