Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/3911/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 17.01.2019
Номер судового провадження: 61-16945ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 488/3911/15-ц
		провадження № 61-16945св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О., 
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_4,
		заінтересовані особи: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корабельного  районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2016 року у складі судді                   Селіщевої Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня           2016 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Серебрякової Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, яку уточнила у процесі розгляду справи, заінтересовані особи: Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції (далі -Корабельний ВДРАЦС Миколаївського МУЮ), ОСОБА_5, ОСОБА_6, про встановлення факту народження. Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_4 посилалася на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві у циганській родині. Її матір'ю є ОСОБА_5, а батьком - ОСОБА_6, які лише  20 березня 1987 року зареєстрували шлюб. У зв'язку із втратою паспорта        ОСОБА_5 не змогла своєчасно зареєструвати її народження, а в подальшому цим не переймалася. Деякий час їх родина проживала в місті Славута Хмельницької області, де з першого по п'ятий клас вона навчалася у загальноосвітній школі № 4.            З часом родина повернулася в місто Миколаїв. Її виховували бабуся і дідусь, а після їх смерті у 1997 році - батько, який в подальшому створив іншу сім'ю та залишив її. Вона вийшла заміж за циганськими традиціями, без реєстрації шлюбу, проживала із сім'єю свого чоловіка та народила двох дітей. 19 лютого 2014 року Жовтневою центральною районною лікарнею (місто Миколаїв) ОСОБА_5 було видано дублікат медичного свідоцтва про її народження № 140. Після цього ОСОБА_5 звернулася до Корабельного ВДРАЦС Миколаївського МУЮ із заявою про реєстрацію її народження, однак у проведенні такої реєстрації було відмовлено. З часу народження вона ніде не зареєстрована та не отримувала жодного документа, що посвідчує її особу. Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила: встановити факт її народження  ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миколаєві від матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6; зобов'язати Корабельний ВДРАЦС Миколаївського МУЮ зареєструвати факт її народження та видати свідоцтво про народження дитини.
		Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2016 року у задоволенні заяви відмовлено.
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що заява є необґрунтованою, оскільки на час народження заявникаОСОБА_5 не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 Заявником не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання зазначених осіб та ведення ними спільного господарства до її народження, а також факту виховання і утримання ними дитини після народження.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено. Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2016 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеної заяви є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корабельного  районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні заяви, суди не застосовали норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Всупереч загальним засадам моралі, національному та міжнародному законодавству її безпідставно позбавлено права на ім'я. Оскаржувані судові рішення зачіпають інтереси її дітей, оскільки без встановлення факту її народження вона не може їх зареєструвати. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.  
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України      від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		16 квітня 2018 року справу № 488/3911/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено, що згідно з дублікатом медичного свідоцтва від 19 лютого          2014 року № 140, виданим Жовтневою центральною районною лікарнею міста Миколаєва, у пологовому відділенні цієї лікарні ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, яка проживала у АДРЕСА_1, народила дівчинку вагою 2 300 грамів. 
		Після отримання зазначеного свідоцтва ОСОБА_5 зверталася до Корабельного ВДРАЦС Миколаївського МУЮ із заявою про державну реєстрацію народження дитини, однак 02 березня 2014 року їй було відмовлено у такій реєстрації через відсутність паспорта та інших необхідних документів, що підтверджують походження дитини від батьків.
		З актового запису про шлюб від 20 березня 1987 року № 159, складеного Корабельним районним відділом реєстрації актів громадянського стану, встановлено, що 20 березня 1987 року був зареєстрований шлюб між громадянами  ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за національністю - українець, який проживав у АДРЕСА_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, за національністю - циганка, яка проживала у АДРЕСА_3. У розділі 10 цього актового запису у графі «відомості про спільних дітей» зазначено про відсутність спільних дітей на час укладення шлюбу, а в розділі 9 вказано про те, що раніше вказані особи у шлюбі не перебували.
		Укладений між  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шлюб був розірваний рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 13 жовтня 1998 року (справа № 2-1127/1998). 
		З мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що подружні відносини між сторонами були припинені з 1988 року і від шлюбу в них є одна спільна дитина - син ОСОБА_11, 1985 року народження, який після припинення подружніх відносин проживає разом з батьком. Відомості про наявність інших спільних дітей у вказаному рішенні суду відсутні. 
		На підставі зазначеного рішення 28 жовтня 1998 року Корабельним районним відділом реєстрації актів громадянського стану зроблений актовий запис про розірвання шлюбу № 400 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, у пункті 10 якого зазначено про наявність однієї спільної неповнолітньої дитини.
		Також встановлено, що при народжені ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 дитини вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
		У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що спір про походження дитини від осіб,  які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в  державні органи реєстрації  актів цивільного стану (далі - органи РАЦС)  спільної  заяви про реєстрацію їх як  батьків,  суд  може вирішувати за  заявою  про визнання батьківства, поданою:  одним  із батьків;  особою котра вважає себе батьком; опікуном  (піклувальником) дитини; іншою особою,  на  утриманні  якої  вона перебуває;  самою дитиною,  яка досягла повноліття.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15 наведений такий правовий висновок. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України), при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини. Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня   2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема частини другої статті 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільно-процесуального законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 53 КпШС України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі,  встановлюється  шляхом  подачі  спільної  заяви  батьком і матір'ю  дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану. В разі народження дитини у  батьків,  які  не  перебувають  у шлюбі,  при  відсутності  спільної  заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на  утриманні  якої знаходиться дитина,  а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні  батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з  достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
		Відповідно до частин четвертої, восьмої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини. У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.
		За змістом пункту 24 Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта та відповідно до законодавства, яке регулює порядок поновлення актових записів цивільного стану. 
		 
		Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту народження, ОСОБА_4 зазначала, що у неї наявне медичне свідоцтво про народження, проте вона не може зареєструвати факт свого народження. При цьому доказів її звернення до органів РАЦСу для реєстрації такого факту і відмови у проведенні такої реєстрації вона не надала.
		Суди попередніх інстанцій в цілому правильно визначили правову природу спірних правовідносин та дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення факту народження заявника. Разом з цим Верховний Суд визнає помилковим висновок судів про недоведеність вимог заяви. З врахуванням зазначених вище норм матеріального права правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що заявник не зверталася до відповідних органів РАЦСу із заявою про реєстрацію факту її народження у певний час, а тому її звернення до суду із заявою про встановлення факту народження є передчасним (пункт 7 частини першої вищенаведеної статті 256 ЦПК України 2004 року). 
		 
		Враховуючи, що окремі недоліки оскаржуваних судових рішень на вплинули на правильність правового результату вирішення справи, Верховний Суд, застосувавши правило частини другої статті 410 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення заяви та відповідний правовий результат - не впливають.
		 
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_4  про те, що суди безпідставно позбавили її права на ім'я, не заслуговують на увагу, оскільки вона вправі подати до органів РАЦСу заяву про встановлення факту її народження, а в разі відмови у проведенні такої реєстрації - звернутися до суду за захистом свого права.
		Крім того, згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішенням Корабельного районного суду Миколаївської області від 25 вересня 2017 року у справі № 488/3171/17 задоволено заяву ОСОБА_4 про встановлення факту народження.   Встановлено факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві ОСОБА_4 від матері ОСОБА_5 Зобов'язано Корабельний районний у місті Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зареєструвати факт народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, місцем народження вказати фактичне місце народження - місто Миколаїв, матір'ю вказати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, батьком дитини вказати - ОСОБА_8 відповідно до частини першої статті             135 СК України, та видати ОСОБА_4 свідоцтво про її народження.
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 29 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...