Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 576/24444/15-ц : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.01.2019.
Дата набрання законної сили: 17.01.2019
Номер судового провадження: 61-9867ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 576/2444/15-ц
		провадження № 61-9867св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		СтрільчукаВ.А. (суддя-доповідач), КарпенкоС.О., КузнєцоваВ.О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго»,
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» на рішення Апеляційного суду Сумської області від 01 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Шевченка В. А., Семеній Л. І., Сибільової Л. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» (далі - ПАТ «Сумиобленерго») звернулося до суду  з позовом  до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ «Сумиобленерго» посилалося на те,  що 12 серпня 2012 року між ним та          ОСОБА_4 було укладено договір № 2103117 про користування електричною енергією, за умовами якого воно зобов'язалося здійснювати електропостачання до будинку за адресою: Сумська область, Сумський район, село Косівщина, вулиця Набережна, 29, а відповідач - оплачувати спожиту електричну енергію.          ОСОБА_4 не допускав його представників до засобу обліку електричної енергії та самостійно надавав показання лічильника, що були заниженими, і не оплачував у повному обсязі кошти за спожиту електричну енергію. Лише 13 квітня 2015 року контролер філії «Сумське міжрайонне відділення «Енергозбут» ПАТ «Сумиобленерго» отримав доступ до засобу обліку та зафіксував фактичні показання лічильника. Станом на 14 серпня 2015 року у відповідача утворилася заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 25 370,18 грн, яку ПАТ «Сумиобленерго» просило стягнути із ОСОБА_4 на свою користь.
		 
		Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2016 року у складі судді Тимошенко В. О. в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факт споживання електроенергії ОСОБА_4 є доведеним, але обсяг спожитої електричної енергії та сума заборгованості не можуть братися до уваги, оскільки розраховувалися з показань лічильника, який був непридатний для обліку, тому неможливо визначити кількість реально спожитої електричної енергії, і фактичну суму заборгованості за її споживання.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Сумиобленерго» задоволено частково. Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнено із ОСОБА_4 на користь ПАТ «Сумиобленерго» 58,95 грн за користування електричною енергією           з 13 квітня 2015 року по 28 травня 2015 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що місцевим судом не з'ясовано всіх обставин справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Безпосередньо перед виникненням цього спору в період з 13 лютого до 13 березня 2015 року згідно з квитанцією від 13 квітня 2015 року № 1106518411 відповідачу нараховано до сплати 46 грн за спожиті 158 кВт*год. електричної енергії (попередній показник 002791, поточний - 002949), які були ним сплачені в повному обсязі. У зазначеній квитанції відсутні будь-які дані про наявність у відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію. В той же час у квитанції від 14 травня 2015 року в період з 16 березня 2013 року, тобто з часу встановлення лічильника, до 13 квітня 2015 року нараховано до сплати 24 896,47 грн із зазначенням попереднього показника 000001 і поточного - 036920. При цьому, виходячи з принципів розумності й справедливості, апеляційний суд вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача кошти за спожиту електричну енергію в період з 13 квітня                до 28 травня 2015 року згідно з пунктом 33. Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України          від 26 липня 1999 року № 1357 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПКЕЕН).
		 
		У вересні 2016 року ПАТ «Сумиобленерго» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Сумської області від 01 вересня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило його змінити і  ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховані положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, а також не взято до уваги фактичні показання лічильника, згідно з якими визначено обсяг спожитої електричної енергії. Судом безпідставно застосовано пункт 33. ПКЕЕН, оскільки у спірному випадку у відповідача був встановлений лічильник обліку електричної енергії. Також суд не врахував того, що відповідачем сплачена сума згідно із зазначеними ним показаннями лічильника, а не за фактичними показаннями, при цьому вказана сума була віднята при обчисленні розрахунку заборгованості. Споживаючи електричну енергію в значно більших розмірах ніж ті, що зазначені у платіжних документах, відповідач жодного разу не повідомляв ПАТ «Сумиобленерго» про помилкові показання приладу обліку. Судом не дано належної оцінки доказам, які підтверджували наявність заборгованості у визначеному позивачем  розмірі, та тому факту, що вилучений у відповідача лічильник, згідно з висновком експертизи, працював у межах класу точності, встановленого для такого типу лічильників. При цьому експертиза була проведена з порушенням строків, визначених законодавством. Суд не дослідив та не дав оцінки акту від 24 червня 2015 року № 174 зміни приладу обліку електричної енергії. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі. 
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		23 лютого 2018 року справу № 576/2444/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що на підставі договору від 12 серпня 2012 року     № 2103117, укладеного між ПАТ «Сумиобленерго» та ОСОБА_4, позивач зобов'язався постачати відповідачеві електроенергію до будинку за адресою: Сумська область, Сумський район, село Косівщина, вулиця Набережна, 29, а відповідач зобов'язався оплачувати спожиту електричну енергію.    
		 
		Згідно з актом технічної перевірки від 16 березня 2013 року в будинку відповідача було встановлено лічильник типу СА4-И678, заводський номер 154866, 2001 року виготовлення, з показаннями 000001.
		 
		З пояснень відповідача встановлено, що 13 квітня 2015 року контролер позивача дійсно зафіксував показання лічильника електричної енергії у його будинку на рівні 036920 кВт*год.
		 
		14 квітня 2015 року представник позивача здійснив позапланову технічну перевірку цього лічильника з показаннями на той день 036979 кВт*год., що підтверджується актом № 20, підписаним відповідачем.
		 
		14 травня 2015 року ОСОБА_4  виписано квитанцію на 24 896,47 грн за        36919 кВт*год. електричної енергії за період з 16 березня 2013 року до 13 квітня    2015 року, а 13 червня 2015 року - на 25 370,18 грн за період з 13 квітня 2013 року до 28 травня 2015 року, виходячи з попередніх показань лічильника 036920 кВт*год. і поточного - 037783 кВт*год. 
		 
		Таку ж суму заборгованості визначив позивач і у своєму розрахунку станом на           14 серпня 2015 року.
		 
		Зазначений вище лічильник було змінено на інший, що підтверджується актом           від 24 червня 2015 року № 174, складеним працівниками ПАТ «Сумиобленерго».
		 
		Згідно з актом експертизи приладу обліку електричної енергії від 30 березня            2016 року № 086, складеним комісією у складі представників Державного підприємства «Сумистандартметрологія», ПАТ «Сумиобленерго» та  за участю ОСОБА_4, лічильник було визнано непридатним для обліку електричної енергії.
		 
		Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		 
		Пунктом 19. ПКЕЕН передбачено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
		 
		Знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісячно. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача (пункт 21. ПКЕЕН).
		 
		Пунктом 29. ПКЕЕН визначено, що у разі виявлення в платіжному документі помилкових показань приладу обліку споживач зобов'язаний повідомити про це енергопостачальника. Представник енергопостачальника повинен протягом 5 днів від дня подання заяви перевірити рахунок, а в разі потреби протягом 20 днів перевірити прилад обліку та повідомити споживача про результати перевірки.
		 
		Якщо доступ до приладу обліку неможливий, представник енергопостачальника виписує платіжний документ на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період, про що робиться відповідна позначка в особовому рахунку споживача. Якщо протягом двох розрахункових періодів представник енергопостачальника не мав доступу до приладу обліку, він залишає споживачу в поштовій скриньці повідомлення про дату наступного відвідання чи прохання передати показання приладу обліку енергопостачальнику. Якщо після цього споживач не передав відомостей про кількість спожитої електричної енергії, енергопостачальник має право через 30 днів після дати відправлення письмового попередження припинити постачання електричної енергії споживачу (пункт                30. ПКЕЕН).
		 
		Пунктом 33. ПКЕЕН передбачено, що у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання. Величина середньомісячного споживання електроенергії визначається за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.
		 
		Згідно з пунктом 38. ПКЕЕН енергопостачальник зобов'язаний, зокрема проводити не менш як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у споживачів відповідно до затверджених графіків та планову повірку, ремонт і заміну приладів обліку в терміни, встановлені нормативно-технічними документами та договором.
		 
		Такі ж положення закріплені у пункті 10.4 договору про користування електричною енергією від 12 серпня 2012 року.
		 
		За змістом пункту 42. ПКЕЕН споживач зобов'язаний оплачувати вартість спожитої електричної енергії та здійснювати інші платежі відповідно умов договору та цих Правил; надавати розрахункові документи на вимогу представників енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу обліку; забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки.
		 
		Порядок проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів визначається Положенням про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 21 червня 2003 року № 322 (далі - Положення).
		 
		У пункті 2.8. Положення зазначено, що експертиза  лічильника  за   умови   цілісності   пломби проводиться комісією протягом 20 днів з дати зняття лічильника.
		 
		Встановивши, що відповідач не виконував належним чином зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, постачальником якої бів позивач, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в період з 13 квітня до 28 травня 2015 року, виходячи із середньомісячного споживання.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 316 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення (далі - ЦПК України 2004 року), правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи ПАТ «Сумиобленерго» про те, що судом апеляційної інстанції не враховані положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, є необґрунтованими і фактично зводяться до помилкового тлумачення позивачем вищенаведених правових норм.  
		 
		Посилання заявника на безпідставність застосування до спірних правовідносин пункту 33. ПКЕЕН є неспроможним, оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що в період з 13 квітня (дата фіксування у квитанції показань лічильника 002949) до 28 травня 2015 року не була оплачена відповідачем у повному обсязі. При цьому заборгованість була розрахована позивачем з показань лічильника, який був непридатний для обліку електричної енергії. Тобто позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальний обсяг спожитої відповідачем електричної енергії.
		 
		Аргументи скарги про те, що відповідачем сплачена сума згідно з указаними ним показаннями лічильника, а не за фактичними показаннями, не заслуговують на увагу, виходячи з такого.
		 
		Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України 2004 року, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		 
		Згідно з частинами третьою, четвертою статті 60 ЦПК України 2004 року доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що доказів наявності перешкод з боку відповідача у допуску представників ПАТ «Сумиобленерго» до лічильника у період з 16 березня 2013 року до 13 березня 2015 року позивачем не надано. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що працівниками позивача було зафіксовано неправильність показань лічильника та оформлення платіжних документів споживачем. У виписаних позивачем платіжних документах до 14 травня 2015 року не було відображено, що вони оформлені на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії за попередній період. Тобто позивачем не доведено факту неправильності показань лічильника, які зазначалися відповідачем.
		 
		Доводи про те, що вилучений у відповідача лічильник, згідно з висновком експертизи, працював у межах класу точності, встановленого для такого типу лічильників, а тому розрахунок заборгованості виконаний правильно, є неспроможними з огляду на таке. 
		 
		Як зазначено вище, висновком експертизи від 30 березня 2016 року лічильник  було визнано непридатним для обліку електричної енергії, а тому відсутні підстави вважати, що його показання відповідали обсягу реально спожитої відповідачем електричної енергії, і наданий позивачем розрахунок заборгованості є дійсним. Інших розрахунків, в тому числі із зазначенням показань середнього споживання позивачем електричної енергії суду не надано, а тому, встановивши період, за який відповідачем не у повному обсязі сплачено кошти за спожиту електричну енергію, суд правильно достягнув суму, виходячи із середньомісячного її споживання.
		 
		Експертиза лічильника була призначена місцевим судом, а не за зверненням енергопостачальника чи споживача в порядку, передбаченому ПКЕЕН та Положенням, тому доводи щодо порушення строків її проведення, визначених пунктом 2.8. Положення, є безпідставними. При цьому експертиза проводилася за участю працівників позивача.
		 
		Посилання ПАТ «Сумиобленерго» на ненадання судом оцінки акту від 24 червня     2015 року № 174 є безпідставними, оскільки цей доказ був предметом дослідження в суді апеляційної інстанції. При цьому вказаний акт не спростовує висновок експертизи про непридатність лічильника для обліку електричної енергії.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго»  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Сумської області від 01 вересня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...