Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/287/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 09.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		09 січня 2019 року                                                                                      м. Київ
		Справа № 22-723 Головуючий у судді 1-ї інстанції  - Цокол Л.І.                                            
		Унікальний №   Доповідач - Гаращенко Д.Р.
		 
		Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
		головуючого                           Гаращенка Д.Р.
		суддів                                       Пікуль А.А., Борисової О.В.  
		при секретарі                          Гавриленко М.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
		ВСТАНОВИЛА:
		У  січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, просив визнати недостовірною інформацію, що містилась у виступі старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_1 на парламентських слуханнях на тему «Стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні», які проводились ІНФОРМАЦІЯ_1 у сесійній залі Верховної Ради України, а саме слова: «На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2, ну, який вчить студентів невідомо чому...»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
		В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що на підставі постанови Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_1 в залі пленарних засідань Верховної Ради України проводились парламентські слухання на тему: &q?кі;Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні&q?ві; з запрошенням для участі в парламентських слуханнях членів Кабінету Міністрів України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів; Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України за участю Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України, яке забезпечувало трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України; Управлінню комп'ютеризованих систем, Інформаційному управлінню Апарату Верховної Ради України та Державному підприємству &q?жа;Парламентський телеканал &q?ла;Рада&q?й ;, які забезпечували аудіо- та відеотрансляцію парламентських слухань на телеканалі &quсл;Рада&q? т; та у мережі Інтернет.
		Під час свого виступу на зазначеному парламентському слуханні старший науковий співробітник Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_1 заявила наступне: «На жаль, у нас  в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2, ну, який вчить студентів невідомо чому.»
		Виступ відповідача транслювався на Першому загальнонаціональному каналі національної телекомпанії України, Першому загальнонаціональному каналі Національної l компанії України, на телеканалі &q?ра;Рада&q? т; та у мережі Інтернет. Відеоматеріали слухань розміщені на офіційній сторінці Youtube Інформаційного управління Верховної Ради України в Інтернеті з 30:15 по 30:25 хв.; з 1:01:56 по 1:02:05 парламентських слухань, ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Вважаючи дану інформацію недостовірною, такою, що порушує права та інтереси позивача, поширеною відповідачем з прямим умислом, яка розуміла наслідки своїх фактичних тверджень та були сприйняті аудиторією, просив позов задовольнити. 
		Посилався на те, що висловлена відповідачем інформація не може бути віднесена до категорії оціночних суджень, оскільки з огляду на визначення слів та фраз, що були застосовані їх можна перевірити.
		Окрім того, вважав, що діями ОСОБА_1 йому завдано моральну шкоду, яку оцінив у розмірі 50 000,00 грн. та просив стягнути з останньої. 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано недостовірною інформацію, що містилася у виступі старшого наукового співробітника Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_1 на парламентських слуханнях на тему: «Стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні», які проводились ІНФОРМАЦІЯ_1 у сесійній залі Верховної Ради України, а саме: «… у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдо науковець пан ОСОБА_2, ну, який вчить студентів невідомо чому»; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, 19 листопада 2018 року, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити.
		В обґрунтування апеляційних вимог, апелянт посилалась на те, що предмет позову ОСОБА_2 має всі ознаки наукового спору, позовні вимоги направлені на спростування інформації наукового характеру, а висловлена апелянтом інформація має оціночний характер.
		Судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не було враховано правову позицію Верховного Суду України викладену п. 17 Постанови Пленуму №1 від 27 лютого 2009 року, щодо неможливості розгляду у порядку цивільного чи господарського судочинства наукових спорів, тобто вимог про спростування інформації наукового характеру.
		Апелянт зазначила, що позивач є автором теорії несилової взаємодії та інших наукових праць, та вважає результат своєї роботи науковим здобутком, в той час як апелянт не вважає діяльність позивача науковою, а лише псевдонауковою, неодноразово наводячи аргументи на свою користь під час багаточисельних дискусій.
		Апелянт наголошувала, що її твердження стосовно того, що позивач є псевдонауковцем, являє собою квінтесенцію її позиції щодо результатів його роботи.
		Застосоване до позивача слово «псевдонауковець», не зачіпає його як особу, але ставить під сумнів наукову «якість» його здобутків.
		Між сторонами виник науковий спір стосовно діяльності позивача, який може бути вирішений виключно науковою спільнотою шляхом експериментів, розрахунків, побудови робочих пристроїв, проведення дискусій та надання експертних висновків.
		Апелянт наголошувала, що висловлена нею наукова позиція щодо робіт позивача існувала задовго до вказаних парламентських слухань та є не лише її власною позицією, але і ряду інших науковців.
		З огляду на коло запрошених на слухання осіб та представників, порушувані питання, парламентські слухання від ІНФОРМАЦІЯ_1 мали ознаки наукової дискусії та зроблена апелянтом заява здійснена виключно у професійному колі.
		Апелянт наполягала, що висновки суду першої інстанції щодо викладання позивачем навчальної наукової дисципліни, яка є загальновизнаною, є хибними, оскільки наявність вченого ступеня та державних нагород не може бути запорукою отримання вірного результату.
		Апелянт як науковець завжди стверджувала, що позивач у своїй професійній діяльності використовує спірну з точки зору науки та вигадану ним теорію, а він сам даного факту ніколи цього не заперечував.
		Критичне ставлення в наукових колах до того чи іншого здобутку може зачіпати лише наукову честь та гідність позивача, але не честь та гідність в загально-соціальному розумінні.
		Таке критичне ставлення апелянта до робіт позивача є лише ознакою існуючої наукової дискусії.
		З огляду на правову позиція викладену в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року інформація, яка стала приводом для судового позову, є виразом суб'єктивної думки та поглядів відповідача, що не можуть бути перевірені на предмет відповідності їх дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а тому не може бути предметом судового захисту.
		Висловлена апелянтом суб'єктивна думка не була здійснена в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що могла б принизити гідність, честь чи ділову репутацію позивача, та з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, яка міститься в справі від 07.12.1976р. по Справі Handyside v. United Kingdom, Series A, N24, §49, від 23.09.1994р. по Справі Jersild v. Denmark, Series A, N298, §37 та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вільним вираженням поглядів апелянта на наукові здобутки позивача.
		Висловлювання апелянта про діяльність позивача не містить фактичних даних про нього як особу, яка не має вченого звання та навчає невідомо чому, не може сприйматися як встановлений факт, оскільки є оціночним судженням.
		Твердження суду першої інстанції про те, що позивач викладає «навчальні наукові дисципліни, які є загальновизнаними», свідчить про формальність висновків суду, при неповному з'ясуванні обставин справи та очевидному їх перекручуванні, що спростовується наявними матеріалами справи щодо існуючих неоднозначних відгуків стосовно теорії позивача у наукових колах.
		 Апелянт наголошувала, що нормативного визначення поняття «псевдонауковец» не існує, тому суд першої інстанції не мав еталону для нормативного порівняння. Таке висловлювання можна тільки оцінити за практикою звичайного, загальновизнаного використання такого висловлювання, а тому суд повинен був або визнати це поняття оціночним і відмовити у позові, або виходити із загальновизнаної практики використання цього судження у контексті ст.7 ЦК України.
		Надана апелянтом оцінка діяльності позивача ґрунтувалася на експертній думці, яка була сформована як до виголошення спірної промови, так і підтверджена думкою ряду інших науковців починаючи з 2014 року.
		31 грудня 2018 року ОСОБА_2 направив до суду відзив, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та ії представники підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.  
		Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її представників, доводи і заперечення позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про проведення парламентських слухань на тему: &q?ен;Про стан та проблеми фінансування освіти науки в Україні&q?ан; від 06.09.2016 р. № 1484-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР). 2016 № 39, ст. 603) Верховна Рада України постановила провести ІНФОРМАЦІЯ_1. в залі пленарних засідань Верховної Ради України парламентські слухання на тему: &q?ме; Про стан та проблеми фінансування освіти науки в Україні&q?ан; з запрошенням для участі в парламентських слуханнях членів Кабінету Міністрів України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування,  навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів; Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України за участю Інформаційного управління Апарату Верховної Ради забезпечити трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України; Управлінню комп'ютеризованих систем, Інформаційному управлінню Апарату Верховної Ради України  та Державному  підприємству &q?но;Парламентський телеканал &quДе;Рада&q?&n; забезпечити аудіо- та відеотрансляцію парламентських слухань на телеканалі &q?ти;Рада&quта; та у мережі Інтернет.
		Під час зазначених парламентських слуханнях ІНФОРМАЦІЯ_1. у сесійній залі Верховної ради України у присутності членів КМ України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів та безпосередньо під час виступу, старшим науковим співробітником Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_3 було зазначено, окрім іншого:    &q?ем;На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2 ну, який вчить студентів невідомо чому.&q?ул; 
		Виступ транслювався на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України, Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України, на телеканалі «Рада» та у мережі Інтернет.
		Задовольняючи позов частково суд першої інстанції прийшов до висновку, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, оскільки вона не у повній мірі відповідає дійсним обставинам, при цьому викладена у стверджувальній формі.
		Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.  
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає зазначеній нормі процесуального закону, оскільки судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
		Зазначені обставини відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Колегія суддів встановила, що під час парламентських слухань ІНФОРМАЦІЯ_1. у сесійній залі Верховної ради України за присутності членів КМ України, представників Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, навчальних закладів, профільних наукових установ, професійних спілок, освітян, науковців, експертів та безпосередньо під час виступу, старший науковий співробітник Інституту математики Національної академії наук України ОСОБА_3 заявила наступне:    - &q?у ;На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2 ну, який вчить студентів невідомо чому.&q?ів; 
		Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. 
		Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		За правилами ч.1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Частиною 1 першою ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. 
		Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. 
		З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. 
		Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. 
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
		Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Згідно із ч. 4,7 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Колегія суддів проаналізувала доводи апелянта у цілому, та вважає їх необґрунтованими в частині того, що висловлена нею наступна фраза: - &quex;На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2 ну, який вчить студентів невідомо чому.&q?ов; є науковим спором.
		Поняття наукового спору нормативно не визначено, тому використовуючи визначення, які приводиться в книзі Л. Г. Павлової &qula;Суперечка, дискусія, полеміка&qust;: колегія суддів встановила наступне: 
		суперечка - всяке зіткнення думок, розбіжність в точках зору з якого-небудь питання, предмету; боротьба, при якій кожна сторона відстоює свою правоту. Часто в якості синонімів цього слова сприймають слова: дискусія, диспут, полеміка, дебати, дебати. Але в науковій літературі ці поняття відображають окремі різновиди спорів;
		дискусія - публічний спір, метою якого є з'ясування і зіставлення різних точок зору, пошук, виявлення справжнього думки, знаходження правильного рішення спірного питання. Це ефективний спосіб переконання, оскільки учасники дискусії самі приходять до того чи іншого висновку;
		диспут - публічна суперечка на наукову або суспільно важливу тему - Спочатку це слово означало публічний захист наукового твору, написаного для отримання вченого ступеня;
		полеміка - такий спір, при якому є конфронтація, протиборство сторін, ідей і промов, протистояння. Учасники дискусії, диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину. Мета полеміки інша: треба здобути перемогу над супротивником, відстояти і утвердити власну позицію. Полеміка - це ще й наука переконувати, підкріплювати свої думки переконливими і незаперечними доводами, науковими аргументами.
		З урахуванням того, що загалом усі зазначені визначення можуть бути використанні при наявності публічного спору між науковцями, колегія суддів вважає, що виступ відповідача на парламентських слуханнях ІНФОРМАЦІЯ_1. на тему: &q?ям;Про стан та проблеми фінансування освіти і науки в Україні&q?та;, не є та не може бути науковим спором.
		На думку колегії такий спір міг би існувати у посиланнях у наукових роботах, статтях, диспутах на науковій Раді по конкретній науковій тематиці.
		  Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 р., у  порядку  цивільного  чи  господарського судочинства не можуть  розглядатися позови  про  спростування  інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах  органів досудового   слідства,   висновках судових експертиз, рішеннях  органів  влади,  місцевого самоврядування та інших відповідних  органів,  атестаційних  комісій,  рішеннях  про накладення  на  особу дисциплінарного стягнення,  для яких законом установлено інший порядок оскарження. 
		У такому ж порядку не можуть розглядатися  наукові спори, тобто  вимоги  про  спростування інформації наукового характеру.
		Колегія суддів вважає, що інформація яка була викладена відповідачем не має ознак наукового спору, а тому не підпадає під обмеження розгляду наявного спору у судовому порядку.   
		Також колегія суддів вважає, що парламентські слухання від ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали ознаки наукової дискусії, оскільки науковці викладали свої особисті думки щодо фінансування вищих учбових закладів, що не є науковою темою, навіть при тому що науковці там приймали участь в обговоренні питання &q?, ;Про стан та проблеми фінансування освіти науки в Україні&q?уд;. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України - фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Таким шляхом захисту своїх прав позивач не скористався, обмежившись вимогами  про визнання інформації недостовірною.
		 З зазначених обставин колегія суддів вважає, що згідно із ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» висловлювання відповідача : - &qute;На жаль, у нас навіть в Київському університеті декан факультету відомий псевдонауковець пан ОСОБА_2 ну, який вчить студентів невідомо чому.&qu/s;, є оціночним судженням, яке не містить фактичних даних, є критикою, оцінка дій, не згодою з діяльністю позивача.
		Зазначене висловлювання, не може бути витлумачено як таке, що містить фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). 
		Згідно з зазначеною нормою оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Колегія суддів  вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, щодо визнання вислову інформацією яка підлягає доведенню її правдивості.
		З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю в тому числі і в частині відмови у задоволенні позову  в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції зазначив, що встановлення недостовірності викладеної інформації  була справедливою сатисфакцією для позивача, а апеляційна скарга задоволенню.    
		Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2 643,00 грн.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
		Повний текст постанови складений 16 січня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                             Д.Р. Гаращенко
		 
		Судді                                                                                                          А.А. Пікуль
		 
		                                                                                                                   О.В. Борисова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...