Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9583/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2019. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 904/9583/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я. 
		за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.
		 
		учасники справи:
		позивач - Державна інноваційна фінансово-кредитна установа,
		представник - адвокат Одинцов А.В. (договір про надання правової допомоги від 17.04.2018 №17-1/04/18),
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "INNOLEX CORP.s.r.o.",
		представник - адвокат Іванова О.М. (довіреність №01/19 від 08.01.2019)
		 
		розглянув касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 
		на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду 
		від 03.09.2018 
		у складі колегії суддів: Чередко А.Є. (головуючий), Білецька Л.М., Верхогляд Т.А. 
		та рішення Господарського суду Дніпропетровської області 
		від 18.04.2018  
		у складі судді Юзікова С.Г.
		у справі №904/9583/17
		за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "INNOLEX CORP.s.r.o."
		про визнання права іпотекодержателя 
		ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		1. 24.09.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 у справі №904/9583/17 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/9583/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018.
		3. Ухвалою від 01.11.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №904/9583/17 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційною скаргою Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2018, призначив розгляд касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи на 15.01.2019.
		4. Товариство з обмеженою відповідальністю "INNOLEX CORP.s.r.o." (далі - ТОВ "INNOLEX CORP.s.r.o.", відповідач) подало відзив на касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (далі - скаржник, позивач).
		ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Короткий зміст позовних вимог 
		5. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "INNOLEX CORP.s.r.o.", в якому просила визнати за нею права іпотекодержателя на об'єкти нерухомості: літ. А-4 цех металоконструкцій та адміністративно побутовий комплекс загальною площею 12 033, 4 кв.м.; літ. Г-1 цех металоконструкцій загальною площею 374, 8 кв.м.; літ В-1 ремонтно-механічні майстерні загальною площею 1 699, 4 кв.м.; літ. І-1 вбиральня та 1-4 огорожі, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Західний проїзд, будинок 2б.; визнати за нею права заставодержателя на майно, яке передано згідно з договором застави від 19.12.2007 на суму 13 949 470 грн., що зареєстрований в реєстрі за №4432; договором застави від 20.12.2007 на суму 26 631 939 грн., що зареєстрований в реєстрі за №4438; договором застави від 27.03.2007 на суму 15 316 572 грн., що зареєстрований в реєстрі за №845; договором застави від 15.04.2008, з додатковим договором №1199 від 23.04.2008 на суму 6 681 673, 20 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1144; договором застави від 07.05.2008 на суму 5 982 990 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1279; договором застави від 06.06.2008 на суму 4 238 423,64 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1499; договором застави від 03.10.2008 на суму 8 853 596, 04 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3207; договором застави від 25.11.2008 на суму 9 941 981, 35 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3775; договором застави від 22.12.2008 на суму 6 207 593, 46 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3994; договором застави від 29.12.2008 на суму 7 612 553, 33 грн., що зареєстрований в реєстрі за №500; договором застави від 23.02.2009 на суму 20 609 300 грн., що зареєстрований в реєстрі за №293.
		Короткий зміст рішення першої інстанції
		6. Рішенням від 18.04.2018 Господарського суду Дніпропетровської області, з посиланням на статті 11, 546, 572, 589, 599, 610, 612, 629, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1, 11, 17, 37 Закону України "Про іпотеку", статтю 20 Закону України "Про заставу", статті 23, 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", пункт 7 частини 1, частину 4 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", статті 74, 77, 86 ГПК України, у задоволенні позову відмовлено.
		6.1. Суд першої інстанції встановив обставини укладення Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ "Аскон Україна" (боржник) Договору №07-007/К про надання кредиту (далі - Договір) для реалізації проекту зі створення багатофункціонального виробничого комплексу для зміцнення, захисту та ремонту виробничого обладнання методом термічного напилення, відповідно до пункту 1.1. якого позивач на підставі протоколу конкурсної комісії від 10.10.2007 №8 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 "Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива" зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, надати позичальнику кредит на суму 80 000 000 гривень. При цьому, на забезпечення кредитних зобов'язань, Державною інноваційною фінансово-кредитною установою з ТОВ "Аскон Україна" укладено Іпотечний договір від 20.12.2007, за яким на забезпечення виконання ТОВ "Аскон Україна" зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, в іпотеку передано об'єкти нерухомості та договори застави від 19.12.2007 на суму 13 949 470 грн., що зареєстрований в реєстрі за №4432, від 20.12.2007 на суму 26 631 939 грн., що зареєстрований в реєстрі за №4438, від 27.03.2007 на суму 15 316 572 грн., що зареєстрований в реєстрі за №845, від 15.04.2008, з додатковим договором №1199 від 23.04.2008 на суму 6 681 673, 20 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1144, від 07.05.2008 на суму 5 982 990 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1279, від 06.06.2008р. на суму 4 238 423,64 грн., що зареєстрований в реєстрі за №1499, від 03.10.2008 на суму 8 853 596, 04 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3207, від 25.11.2008 на суму 9 941 981,35 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3775; від 22.12.2008 на суму 6 207 593,46 грн., що зареєстрований в реєстрі за №3994, від 29.12.2008 на суму 7 612 553,33 грн., що зареєстрований в реєстрі за №500, від 23.02.2009 на суму 20 609 300 грн., що зареєстрований в реєстрі за №293. Крім того, місцевим судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 у справі №25/31-10(П25/4853-09) задоволені позовні вимоги ДІФКУ до ТОВ "Аскон Україна" про стягнення з ТОВ "Аскон Україна" заборгованості на суму 19 570 902, 71 грн., рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 у справі №38/5005/7177/2011 задоволено позовні вимоги позивача до ТОВ "Аскон Україна" про стягнення з ТОВ "Аскон Україна" заборгованості в розмірі 46 675 578, 54 грн., шляхом звернення стягнення на предмет Іпотечного договору від 20.12.2007 та Договорів застави, укладених в забезпечення кредитних зобов'язань Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ "Аскон Україна".
		6.2. Місцевим судом також встановлено, що 27.10.2011 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №24/5005/14436/2011 про банкрутство ТОВ "Аскон Україна" за заявою ТОВ "Група компаній "ДОБРОБУТ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно зі статтями 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2012 у зазначеній справі ТОВ "Аскон Україна" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. При цьому, 28.11.2012 на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Аскон Україна" (протокол №1) погоджувалося питання порядку продажу майна боржника. У цьому засіданні брала участь представник позивача Сосєдко М.О., 18.12.2012 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області скасовано арешти, обмеження та інші обтяження рухомого та нерухомого майна ТОВ "Аскон Україна", а 25.12.2012 та 16.01.2013 Товарною біржею "УМТБ" проведено аукціони з продажу рухомого та нерухомого майна ТОВ "Аскон Україна", за результатами яких ліквідатор ТОВ "Аскон Україна" Тущенко С.В. продав майно банкрута, що перебувало в іпотеці та заставі позивача в якості забезпечення Договору №07-007/К від 23.10.2007 про надання кредиту. Крім того, місцевим судом зазначено, що за Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, майно ТОВ "Аскон Україна" 18.01.2013 відчужено на користь Компанії "LIPINEX TRADE LIMITED" (ЛІПІНЕКС ТРЕЙД ЛІМІТЕД), яка не є резидентом України, країна реєстрації: Кіпр, Стасіну 1, Мітсі Білдінг 1, перший поверх, кВ./офіс 4, Платея Елефтеріас, 1060, м. Нікосія, Кіпр.
		7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що спірне нерухоме майно реалізоване в процесі провадження у справі про банкрутство ТОВ "Аскон Україна" в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, позивач не надав доказів визнання недійсними аукціонів з відчуження спірного майна та договорів купівлі-продажу, укладених за їх наслідками, доказів того, що боржник та іпотекодавець поєднані в одній особі, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які правовідносини з приводу спірного майна, а також доказів придбання відповідачем рухомого майна у ТОВ "Аскон Україна", переданого в заставу позивачеві. З огляду на таке, місцевий суд дійшов висновку про припинення іпотеки та застави за наслідком продажу майна боржника з публічних торгів у процедурі банкрутства та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем прав іпотекодержателя.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		8. Постановою від 03.09.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишив без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 у справі №904/9583/17 залишив без змін.
		8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що погашення грошових вимог позивача до ТОВ "Аскон Україна" за рахунок предмета іпотеки має здійснюватися шляхом продажу майна на відкритих торгах (аукціоні) саме в процедурі банкрутства останнього та відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", а не в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку", оскільки положення Закону про банкрутство застосовуються в даному випадку переважно як такі, що є спеціальними. При цьому, позивачем пред'явлено позов про визнання за ним прав іпотекодержателя до відповідача, який набув право власності на предмет іпотеки на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з Компанією "WARENOX TRADING LIMITED" (ВАРЕНОКС ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД) після продажу предмета іпотеки з публічних торгів в процедурі банкрутства ТОВ "Аскон Україна", тобто відповідач не придбавав в іпотекодаця предмет іпотеки, права іпотекодавця припинилися за наслідком продажу майна боржника з публічних торгів в процедурі банкрутства. Відповідач не є правонаступником застоводавця, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Закону України "Про іпотеку". 
		Відтак, відповідно до статей 12, 23, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (в попередній редакції), статті 593 ЦК України, статті 17 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки є підставою для її припинення, а позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явлення до відповідача позову про визнання за ним права іпотекодержателя на предмет іпотеки та застави, який вже реалізовано з публічних торгів на виконання зобов'язань ТОВ "Аскон Україна" перед позивачем. Разом з тим, апеляційним судом зазначено, що позивач не позбавлений права на одержання задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки в процедурі банкрутства ТОВ "Аскон Україна", де він приймає участь у справі як кредитор та наділений рядом повноважень для захисту власних інтересів, зокрема, шляхом оскарження дій ліквідатора та зобов'язання ліквідатора здійснити погашення вимог позивача за рахунок одержаних від продажу предмета іпотеки в ліквідаційній процедурі грошових коштів чи шляхом визнання недійсними аукціонів з продажу майна боржника.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
		Доводи скаржника (позивач у справі)
		9. Скаржник, з посиланням на статтю 1 Закону України "Про заставу", статтю 23 Закону України "Про іпотеку", статті 526, 599 ЦК України доводив, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили в задоволенні позову в частині визнання права іпотекодержателя на нерухоме майно. При цьому, скаржник зазначив, що при порушенні справи про банкрутство виконавчі дії не проводяться. Відтак, реалізувавши своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та застави за судовим рішенням від 01.11.2011 у справі №38/5005/7177/2011 та будучи визнаним заставним кредитором у справі про банкрутство №24/5005/14436/11, скаржник не повинен повторно доказувати свої майнові права іпотекодержателя та заставодержателя. А тому відмова судів у визнанні за ним прав іпотекодержателя та застоводержателя є незаконною та не враховує висновків судів у зазначених справах. 
		9.1. Скаржник аргументував, що припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов'язання, неправильно ототожнювати з припиненням іпотеки. Суди не врахували, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, чого боржником здійснено не було, а тому встановлення фактів здійснення ліквідаційної процедури щодо боржника ТОВ "Аскон Україна" не припиняє чинності такої іпотеки.
		9.2. Скаржник зазначав про труднощі в заявленні вимог про визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство №24/5005/14436/11, оскільки ліквідатор ТОВ "Аскона Україна" тривалий час не надавав доказів на підтвердження реалізації активів боржника на аукціонах в ході проведення ліквідаційної процедури цього боржника.
		Доводи інших учасників справи
		10. У відзиві ТОВ "INNOLEX CORP.s.r.o." на касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи зазначено, що майно боржника (предмет іпотеки), на який звернено стягнення за рішенням суду, згідно з чинним законодавством, законно увійшло до складу ліквідаційної маси та мало бути реалізоване ліквідатором в межах ліквідаційної процедури. При цьому, скаржник не звертався з позовом про визнання недійсними або оскарження угод з продажу іпотечного майна і скаржником пропущено спеціальний строк для такого оскарження, який відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку" поновленню не підлягає.
		10.1. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 593 ЦК України, статей 12, 23, 26, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" іпотека припиняється у разі реалізації предмета іпотеки. Тож всі доводи касаційної скарги суперечать матеріалам справи і зводяться до переоцінки доказів у справі.
		НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
		11. Цивільний кодекс України 
		Частина 1 статті 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Стаття 599 - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Частина 1 статті 593 - право застави припиняється у разі:
		1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
		2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
		3) реалізації предмета застави;
		4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
		Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
		12. Закон України "Про іпотеку"
		Частина 1 статті 17 - іпотека припиняється у разі:
		- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
		- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;
		- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
		- визнання іпотечного договору недійсним;
		- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
		- з інших підстав, передбачених цим Законом.
		Частина 1 статті 23 - у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
		Частина 3 статті 23 - якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи-іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
		13. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла щодо ТОВ "Аскон Україна" на час реалізації майна у 2012 - 2013 роках)
		Частина 2 статті 26 - речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. 
		Частина 1 статті 30 - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. 
		Частина 8 статті 30 - кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону. 
		Частина 10 статті 30 - продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України. 
		Підпункт "а" пункту 1 статті 1 статті 31 - кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею: у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.
		14. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017
		Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Частина 1 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Частина 2 статті 86 - жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 526, 593, 599 ЦК України, статей 17, 23 Закону України "Про іпотеку", статті 28 Закону України "Про заставу", статті 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013. 
		А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права 
		16. Відповідно до статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна. При цьому, загальні підстави припинення застави нерухомого майна передбачені статтею 593 ЦК України, до яких належить реалізація предмета застави, зокрема,в процедурах банкрутства боржника-заставодавця. Також, відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу", застава припиняється в разі примусового продажу заставленого майна. Отже, продаж предметів застави в ліквідаційній процедурі боржника, яка вводиться судом у справі про банкрутство та за наслідками якої припиняються повноваження органів управління боржника, визначені його установчими документами, є одним із способів примусового продажу заставного майна, який припиняє дію застави згідно із статтею 28 Закону України "Про заставу".
		17. Системний аналіз положень статей 17 та 23 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок про те, що зазначені норми регулюють різні правовідносини, які виникають між заставодержателем та заставодавцем (його правонаступником). Так, у випадках реалізації (продажу) предмета іпотеки іпотекодавцем, такі правовідносини регулюються частиною 1 статті 17 зазначеного Закону, та мають наслідком припинення іпотеки, а у випадку встановлення фактичних обставин переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, регулюються статтею 23 зазначеного Закону. 
		18. Як встановлено судами у справі, яка переглядається, спірне майно, що було предметом іпотеки за іпотечним договором від 20.12.2007, продано з публічних торгів в ході здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Аскона Україна" №24/5005/14436/11, а відповідач є набувачем цього майна за наслідком його повторного перепродажу, що визнається сторонами у даній справі та підтверджується документально.
		Отже, суди дійшли правильного висновку про застосування до таких правовідносин наслідків припинення прав іпотекодержателя відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" та відсутність правових підстав для застосування наслідків статті 23 цього Закону, за відсутності встановлення фактичних обставин переходу права власності до правонаступника чи спадкоємця іпотекодавця.
		19. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також погоджується з правильністю висновків судів про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав шляхом звернення до суду з позовними вимогами у даній справі з огляду на те, що позивач є учасником справи про банкрутство ТОВ "Аскона Україна" №24/5005/14436/11, як заставний кредитор, та наділений спеціальними правами щодо захисту своїх майнових прав та інтересів в межах такого провадження, зокрема, із застосуванням механізмів визнання недійсними публічних торгів з продажу заставного майна чи оскарження незаконних дій ліквідатора з розподілу коштів від реалізації предметів застави (іпотеки).
		20. Колегія суддів касаційного суду вважає помилковими висновки відповідача про можливість застосування щодо позивача спеціальних строків давності відповідно до статті 48 Закону України "Про іпотеку", оскільки продаж предметів іпотеки відбувався в процедурі банкрутства, яка не передбачає таких строків, а не за процедурою, визначеною Законом України "Про іпотеку". 
		Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлює Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відчуження майна, переданого в іпотеку, під час проведення ліквідаційної процедури здійснюється в порядку, визначеному цим Законом. Також, виходячи з особливостей провадження у справі про банкрутство, реалізуються права учасників такого провадження (кредиторів) про визнання недійсними правочинів, укладених боржником в ліквідаційній процедурі.
		21. Доводи скаржника згідно з пунктом 9.2 описової частини даної постанови про те, що ліквідатор ТОВ "Аскона Україна" у справі про банкрутство №24/5005/14436/11 тривалий час не надавав доказів на підтвердження реалізації активів боржника на аукціонах в ході проведення ліквідаційної процедури цього боржника не спростовують правильності висновків судів про припинення спірної іпотеки за наслідком продажу майна з публічних торгів в процедурі банкрутства, однак, встановлення таких обставин може бути підставою для захисту судом порушених прав позивача у випадку заявлення ним позовних вимог у справу про банкрутство про визнання недійсними правочинів з реалізації предметів застави (іпотеки) в ліквідаційній процедурі боржника.  
		22. Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника (пункт 6 частини 1 статті 23 Закону про банкрутство (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
		Заставне майно реалізується із застосуванням процедури, визначеної Законом про банкрутство, і за встановлення судами відсутності обставин недійсності укладених в ліквідаційній процедурі правочинів, наслідком реалізації заставного (іпотечного) майна є припинення іпотеки за попередньо укладеним договором іпотеки, незалежно від прийнятих судами попередніх рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в інших справах позовного провадження, зокрема, згідно з рішенням від 01.11.2011 у справі №38/5005/7177/2011. За таких обставин, набувач майна з публічних торгів або особа, до якої перейшло право власності на майно внаслідок перепродажу, не набуває статусу іпотекодавця і на таке майно повторно не може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 38, 39 Закону України "Про іпотеку". 
		23. За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
		Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
		При цьому, забезпечувальне зобов'язання (взаємні права й обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням), а виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права. 
		Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що спірне майно вибуло від застоводавця у процедурі його реалізації у справі про банкрутство ТОВ "Аскон Україна" в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, а позивачем не надано доказів визнання недійсними публічних торгів з відчуження спірного майна, а також доказів того, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які правовідносини з передання в іпотеку спірного майна, касаційний суд погоджується з правильністю висновків судів про відсутність підстав для задоволення позову та визнання за позивачем прав іпотекодержателя та заставодержателя щодо зазначених у позовній заяві предметів нерухомого та рухомого майна за договорами 2007-2009 років.
		24. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
		А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги 
		25. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 9-9.2. описової частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-24 мотивувальної частини цієї постанови.
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та залишення без змін прийнятих судами рішень.
		В. Судові витрати 
		27. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи залишити без задоволення.
		2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2018 у справі №904/9583/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Л.Й. Катеринчук
		Судді                                                                                                       В.В. Білоус
		                                                                                                                        В.Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...