Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 15/250-б : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Майнові спори з вимогами до боржника (ст.10 ЗУ) (СК5: п.42); визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником (СК5: п.42.1).
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2019. Зареєстровано: 18.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  15/250-б 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.
		за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В. 
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" в особі керуючого санацією Гончарова Д.О.
		арбітражний керуючий Гончаров Д.О., особисто
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нодексепт",
		третя особа - Державне агентство резерву України
		 
		розглянув касаційну скаргу Державного агентства резерву України
		на постанову Київського апеляційного господарського суду 
		від 04.09.2018 
		у складі колегії суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Зубець Л.П., Чорна Л.В. 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" в особі керуючого санацією Гончарова Д.О.  
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт"
		про визнання недійсним договору відступлення права вимоги  
		в межах справи №15/250-б  
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд-Україна" 
		про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп"
		ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		1. 12.10.2018, поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Державне агентство резерву України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі №15/250-б в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №15/250-б було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2018.
		3. Ухвалою від 05.11.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №15/250-б Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Державного агентства резерву України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018, призначив розгляд касаційної скарги Державного агентства резерву України на 15.01.2019.
		4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" в особі керуючого санацією Гончарова Д.О. (далі - ТОВ "Крампер Груп", позивач, боржник) та Державне підприємство "Ресурспостач" (далі - ДП "Ресурспостач", кредитор) подали відзиви на касаційну скаргу Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв України, скаржник).
		ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції та прийняте ним рішення
		5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 порушено провадження у справі №15/250-б на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції до 19.01.2013. 18.08.2014 ухвалою суду припинено ліквідаційну процедуру за статтею 52 Закону та перейдено до загальних процедур банкрутства.
		5.1 Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 6 131 321, 23 грн.
		5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 введено процедуру санації у справі, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 затверджено план санації боржника.
		5.3. 04.10.2016 від керуючого санацією боржника надійшла заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи №15/250-б, у задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 відмовлено. 
		6. Ухвалою від 26.04.2018 Господарський суд міста Києва заяву керуючого санацією ТОВ "Крампер Груп" задовольнив, визнав недійсним договір про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.10, укладений між ТОВ "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760) та ТОВ "Нодексепт" (ідентифікаційний код 37032829). Ухвала залишена в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018. 
		6.1. Місцевий суд встановив, що 04.06.2010 між ТОВ "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760) та ТОВ "Нодексепт" (ідентифікаційний код 37032829) укладено договір про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, що виникло за договором купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 та договором купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009, укладеними між ТОВ "Крампер Груп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (в особі Державного підприємства "Укрресурси") (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань за Договорами, в тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів на суму 3 678 720, 65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій. 
		При цьому, місцевий суд, з посиланням на статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину 4 статті 12, частину 5 статті 17 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, та з урахуванням того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 порушено провадження у справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а оспорюваний договір укладено 04.06.2010, тобто в час дії мораторію, дійшов висновку про задоволення поданої заяви та визнання договору про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 недійсним як такого, що укладений в процедурі банкрутства без погодження з розпорядником майна та порушує мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки відчуження майнових прав боржника відбулося на користь особи, яка була кредитором боржника, що в подальшому дозволило такій особі 11.06.2010 відповідно до протоколу про залік зустрічних грошових вимог, задовольнити свої вимоги до боржника поза межами колективного задоволення кредиторських вимог конкурсних кредиторів у справі про банкрутство №15/250-б.
		7. Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, а справу №15/250-б передано на новий апеляційний розгляд.
		7.1. Постанова суду мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду Заяви керуючого санацією ТОВ "Крампер Груп" арбітражного керуючого Гончарова Д.О. застосували приписи статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, однак не врахували, що оскільки провадження у справі №15/250-б про банкрутство ТОВ "Крампер Груп" порушене ухвалою Господарського суду міста Києва 01.06.2010, а справа перебуває на стадії санації, то провадження у цій справі має здійснюватись за приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заява керуючого санацією Гончарова Д.О. про визнання Договору про відступлення права вимоги недійсним подана та ґрунтується саме на приписах статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011), в той час як керуючий санацією Гончаров Д.О. обґрунтовував свою заяву порушенням статей 12, 17 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, при укладенні такого договору, які були чинними на момент укладення спірного договору.
		Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування його рішення
		8. Постановою від 04.09.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ТОВ "Нодексепт" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі №15/250-б залишив без змін.
		8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за умовами оспорюваного договору боржник 04.06.2010 відчужив своє право вимоги до Державного матеріального резерву України на суму 3 679 638, 65 грн. на користь одного з конкурсних кредиторів боржника, а згодом, 11.06.2010, здійснив залік зустрічних вимог цього кредитора за векселями на набуте право вимоги, задовольнивши таким чином грошові вимоги конкурсного кредитора ТОВ "Нодексепт" на зазначену суму поза межами процедури банкрутства, в той час як провадження у справі про банкрутство було порушено 01.06.2010. В результаті укладення таких правочинів ТОВ "Нодексепт" незаконно, з порушенням статті 12 Закону про банкрутство (в редакції, чинній на дату укладання оспорюваного правочину), під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, здійснив задоволення своїх вимог до боржника, що дозволило керуючому санацією заявити вимоги про визнання недійсним такого договору на підставі частини 11 статті 17 Закону про банкрутство.
		Апеляційним судом встановлено, що отримане від боржника право вимоги на суму 3 679 638, 65 грн. було предметом спору у справі №48/100-15/154-2012 за позовом ТОВ "Нодексепт" до Держрезерву України, ДП "Укрресурси", третя особа ДП "Укррезерв" про зобов'язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом ДП "Укрресурси" до ТОВ "Нодексепт", ТОВ "Крампер Груп" про визнання договору недійсним та в якій постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 за результатами нового розгляду справи первісний позов ТОВ "Нодексепт" до Держрезерву України задоволено частково, прийнято рішення про вилучення у Держрезерву України на користь ТОВ "Нодексепт" зерна пшениці 3 класу у кількості 6 999 тонн 65 кг, зерно пшениці 4 класу у кількості 1 019 тонн 737 кг, виявлене державним виконавцем у будь-яких місцях його зберігання та відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним спірного договору з посиланням на статтю 20 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013. 
		З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку, що за оспорюваним договором ТОВ "Нодексепт" отримало реальне задоволення своїх вимог за рахунок майнових прав боржника у незаконному порядку, з порушенням Закону про банкрутство. 
		Крім того, апеляційний суд не прийняв доводи скаржника про визнання дійсним оспорюваного договору у справі №48/100-15/154-2012, оскільки вимога "про визнання дійсним договору 04.06.2010" судом у цій справі не розглядалась, а правові підстави зустрічного позову "про визнання недійсним договору" у зазначеній справі за статтею 20 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013, є відмінними від підстав, які визначені керуючим санацією боржника при зверненні із заявою у даній справі про банкрутство.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
		Доводи скаржника (Державне агентство резерву України)
		9. Скаржник, з посиланням на порушення статей 73, 74, 76, 77, 79, 231, 287, 288 ГПК України, доводив, що аналогічна за змістом заява про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №2010/05-06/2 від 04.06.2010 вже розглядалась господарським судом у даній справі та ухвалою від 04.04.2016 вже було відмовлено у задоволенні тотожних вимог за заявою ліквідатора Кирика В.К.  
		9.1. Скаржник зазначав, що у визнанні недійсним договору №2010/05-06/2 від 04.06.2010 відмовлено як у справі №48/100-18/154-2012, так у справі №15/250-б, що встановлює преюдиційні обставини дійсності такого договору та є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні даної заяви в розумінні статті 231 ГПК України.
		9.2. Скаржник наполягав на неправильному застосуванні судами статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України, оскільки на його думку договір про відступлення прав вимоги від 04.06.2010 не містить жодних ознак недійсності договору згідно з приписами цивільного та господарського законодавства.
		Доводи інших учасників справи
		10. У відзиві ДП "Ресурспостач" на касаційну скаргу Держрезерву України зазначено, що скаржник помилково дійшов висновку про те, що наявність рішення від 04.04.2016 у справі №15/250-б є підставою для закриття провадження у даній справі, оскільки в першому випадку підставою звернення були обставини, передбачені статтею 20 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, а в даному випадку підставою звернення є обставини, передбачені статтею 12 Закону про банкрутство в редакції Закону України №2343-XII від 14.05.1992, чинній до 19.01.2013. При цьому, скаржник не зазначив, що ДП "Укрресурси" відмовлено у задоволені зустрічного позову у справі №48/100-18/154-2012 не внаслідок виявлення ознак недійсності даного договору, а виключно на тій підставі, що позивач за зустрічним позовом не є стороною договору від 04.06.2010 №2010/05-06/2, а тому він не обґрунтував належно порушення його прав оспорюваним договором на підставі статті 230 ЦК України.
		11. У відзиві ТОВ "Крампер Груп" на касаційну скаргу Держрезерву України зазначено, що касаційна скарга не містить жодного заперечення щодо порушення банкрутом встановлених правил про режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться з порушенням справи про банкрутство. Крім того, в даному випадку є всі підстави для висновку про відмінність підстав та предмета спору у справах №48/100-18/154-2012 та №15/250-б. При цьому, боржник зазначив, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, а у випадку зміни хоча б одного з цих елементів, позови не вважаються тотожними. 
		11.1. Боржник аргументував, що з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 ЦК України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний закон, також норм ЦК України, зокрема, щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника. При цьому, ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким в судовому порядку.
		НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ 
		12. Цивільний кодекс України
		Частина 1 статті 203 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Частина 2 статті 203 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Частина 3 статті 203 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Стаття 215. Недійсність правочину
		Частина 1 статті 215 - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частина 3 статті 215 - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		13. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №2343-ХІІ, чинній станом на 04.06.2010
		Абзац 24 частини 1 статті 1 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;  
		Частина 4 статті 12 - мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 
		- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; 
		- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). 
		Частина 5 статті 12 - мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону. 
		Частина 6 статті 12 - дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. 
		Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. 
		Частина 7 статті 12 - дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
		Частина 11 статті 17 - угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: 
		угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; 
		угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. 
		Все отримане за такою угодою повертається сторонам. 
		Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
		Частина 1 статті 52 - у разі, якщо громадянин-підприємець-боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
		Частина 7 статті 52 - задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.
		14. Господарський процесуальний кодекс України
		Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Частина 1 статті 76 - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Частина 2 статті 76 - предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частина 1 статті 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частина 1 статті 79 - достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Частина 2 статті 79 - питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Частина 3 статті 231 - у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		15. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 203, 215 ЦК України, статей 1, 12, 17 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, статей 73-79, 231 ГПК України. 
		А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права
		16. Виходячи з положень частини 1 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з моменту порушення справи про банкрутство, а згідно з абзацом 3 частини 13 статті 13 Закону про банкрутство, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна боржника укладає угоди про одержання та видачу позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника.
		Отже, порушення справи про банкрутство має наслідком введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та запровадження особливого механізму контролю за господарською діяльністю боржника, який, зокрема, обмежує керівника боржника у правомочностях укладати певні правочини без попереднього погодження з розпорядником майна.
		При цьому, відповідно до абзацу 24 частини 1 статті 1 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Крім того, частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у даній справі №15/250-б порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010. Відтак, саме з цієї дати починає діяти мораторій, передбачений приписами статей 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, щодо укладення спірного договору. Судами встановлено укладення 04.06.2010 оспорюваного договору відступлення прав вимоги боржника заінтересованій особі ТОВ "Нодексепт" (конкурсному кредитору боржника) без погодження з арбітражним керуючим, оскільки такий не призначався у даній справі та до моменту введення ліквідаційної процедури боржника в порядку статті 52 Закону про банкрутство. Суди встановили, що відступлення прав вимоги за оспорюваним договором було використано ТОВ "Нодексепт" для проведення зарахування його зустрічних конкурсних вимог до боржника згідно з Протоколом заліку взаємних зустрічних вимог 11.06.2010.
		17. Відповідно до частини 11 статті 17 Закону про банкрутство, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, у випадках, якщо така угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки або угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, а все отримане за такою угодою повертається сторонам. 
		При цьому, розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.10.2016 від керуючого санацією боржника надійшла заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 04.06.2010 в межах справи №15/250-б. При цьому, як вбачається зі змісту заяви керуючого санацією, підставою для звернення стало порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Крампер Груп" шляхом укладення з ТОВ "Нодексепт" договору від 04.06.2010, за яким передано боржником право вимоги боргу на загальну суму 3 679 638, 65 грн., що було єдиним активом боржника за висновками керуючого санацією та унеможливило пропорційне задоволення вимог інших конкурсних кредиторів боржника (т. 1, а.с. 10-16)
		18. Норми статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину. Законодавець не виключає можливості застосування цивільно-правових підстав для визнання недійсними правочинів в межах провадження у справі про банкрутство. Отже, обмеження в законодавчому порядку правового статусу керівника боржника щодо укладення певних видів правочинів згідно з частиною 13 статті 13 Закону про банкрутство (в редакції на момент укладення оспорюваного договору) може бути підставою відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України для визнання недійсним правочину укладеного в ході провадження у справі про банкрутство. 
		19. Приймаючи оскаржувані рішення про задоволення заяви про визнання недійсним договору від 04.06.2010, укладеного між боржником та ТОВ "Нодексепт", суди попередніх інстанцій встановили порушення статті 12 Закону про банкрутство при вчиненні оспорюваного правочину, оскільки правочин, за яким відбулося відчуження майнових прав на користь одного з конкурсних кредиторів ТОД "Нодексепт", був спрямований на реальне настання правових наслідків, що надавали можливість цьому кредитору задовольнити поза межами провадження у справі про банкрутство свої конкурсні вимоги шляхом проведення їх зустрічного зарахування на ті майнові права, які набуті ТОВ "Нодексепт" за оспорюваним правочином 04.06.2010, в той час як мораторій на задоволення вимог кредиторів унеможливлює індивідуальне задоволення боржником вимог кредиторів після порушення справи про банкрутство та визначає спеціальні процедури, які забезпечують пропорційність задоволення вимог кредиторів однієї черги в ході такого провадження.
		20. Касаційний суд погоджується з відсутністю правових підстав для застосування частини 4 статті 75 ГПК України та зазначає, що апеляційним судом спростовані твердження скаржника про те, що тотожні вимоги про визнання недійсним договору №2010/05-06/2 від 04.06.2010 вже розглядалась у справах №48/100-18/154-2012 та №15/250-б, з посиланням на те, що підстави та суб'єкти звернення з позовами у зазначених справах є відмінними від тих підстав та того спеціального суб'єкта (керуючого санацією), який звернувся із заявою 04.10.2016 в даному провадженні.
		Зокрема, апеляційним судом встановлено, що підставою для недійсності договору відступлення прав вимоги 04.06.2010 позивач за зустрічним позовом у справі №48/100-18/154-2012 зазначав відсутність на момент укладення оспорюваного договору у ТОВ "Крампер Груп" права займатися підприємницькою діяльністю у зв'язку з порушенням Господарським судом міста Києва справи про його банкрутство; відсутність у товариства ліцензії на надання фінансових послуг; вчинення оспорюваного договору внаслідок введення в оману і саме з цих підстав суд відмовив у визнанні недійсним оспорюваного договору. А підставами звернення ліквідатора Кирика В.М. про визнання недійсним договору у справі №15/250-б були доводи з посиланням на статтю 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, яка не діяла на момент укладення оспорюваного правочину, а тому визначені нею підстави не доводили недійсності договору від  04.06.2010.
		Отже, оскільки в даному випадку керуючий санацією звернувся із заявою про визнання недійсним укладеного договору в порядку частини 11 статті17 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 та зазначив правові підстави недійсності договору відповідно до статті 12 цього Закону, Суд погоджується з необґрунтованістю доводів скаржника про преюдиційність попередніх судових рішень про відмову у визнанні недійсним правочину у справах №48/100-18/154-2012 та №15/250-б.
		Відтак, доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог процесуального закону, зокрема, статей 73-79, 231 ГПК України спростовуються наявними матеріалами справи та встановленими судами обставинами.
		А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги 
		21. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9-9.2. описової частини даної постанови, Верховний Суд вважає необґрунтованими з підстав, зазначених у пунктах 16-20 мотивувальної частини цієї постанови.
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		22. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення апеляційним судом, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду. 
		В. Судові витрати 
		23. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державного агентства резерву України залишити без задоволення.
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 у справі №15/250-б залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         Л.Й. Катеринчук
		Судді                                                                                                    В.В. Білоус
		                                                                                                              В.Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...