Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/40996/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.
Надіслано для оприлюднення: 18.01.2019. Зареєстровано: 20.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.01.2019.

Номер судового провадження: 1-кп-479/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015220750000052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/40996/15-к 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18.01.2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі :
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі  ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижін Тростянського р-ну Вінницької обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого комбайнером в ТОВ «Адамівка агро», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 402, ч.4 ст. 407, ст. 429 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_4 будучи командиром протитанкової батареї 25 окремого мотопіхотного батальйону, у період з 21.15 год. 31 січня до близько 02.00 год. 01.02.2015 року, перебуваючи з особовим складом вказаного підрозділу на вогневих позиціях у с. Комуна на території недіючого дитячого садку між містами Вуглегірськ та Дебальцеве Донецької обл., в бойовій обстановці, отримавши від свого безпосереднього начальника командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 капітана ОСОБА_5 чіткий та зрозумілий бойовий наказ керівника сектору «C» в зоні АТО № 272пу 31.01.2015 року, правильно розуміючи визначений ним замисел, не уточнюючи його змісту, при цьому діючи умисно, усупереч його положень, проявляючи боягузтво, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 28, 30, 37, 58, 59, 111 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту ЗС України та пункту 28 Бойового статуту Сухопутних військ ЗС України, визначені до виконання даним бойовим наказом дії у повному обсязі не здійснив, зокрема, бойові позиції першого та другого розрахунку з 100-мм протитанкових гармат МТ-12 «Рапіра» на позиціях 128 окремої механізованої бригади неподалік від с. Булавине з обох сторін автомобільної дороги у напрямку м. Вуглегірська Донецької обл. бойовими розрахунками станкових протитанкових гранатометів СПГ-9 не укріпив та наказав підлеглим військовослужбовцям даного підрозділу, які розмістились по місцю вказаного недіючого дитячого садку припинити наступне виконання визначених ОСОБА_6 завдань в частині не допущення прориву танків, легкоброньованої техніки та живої сили противника з напрямку Горлівка - Вуглегірськ - Комуна - Дебальцеве шляхом використання протитанкових керованих ракетних комплексів «ФАГОТ», забезпечення вогневою підтримкою вогневої позиції 2-го розрахунку протитанкової гармати МТ-12 «Рапіра» протитанковими засобами з правого флангу у разі спроби прориву противника у напрямку Вуглегірськ - Дебальцеве та постійної бойової готовності для виконання завдань резерву сектора «C» в зоні АТО, після чого 01.02.2015 року близько 02.00 год. самовільно, в бойовій обстановці, без дозволу безпосереднього командира капітана ОСОБА_7 , командування сектору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в зоні АТО або штабу АТО, самостійно, протиправно сформувавши та особисто очоливши колону військової техніки разом з особовим складом птб 25 омпб у кількості 53 військовослужбовців з ввіреною їм зброєю, безпідставно наказав розпочати її рух та самовільно залишив визначені місця служби та поле бою під час бою на території недіючого дитячого садку у АДРЕСА_2 між містами Вуглегірськ та Дебальцеве Донецької обл., вибув із зони АТО через міста Артемівськ і Слов`янськ Донецької обл. чим відійшов від займаних позицій, ухилився від бою та рухаючись у напрямку місця постійної дислокації військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) відмовився повернутись до місця виконання бойових завдань згідно вимог командування АТО, доки не був зупинений 01.02.2015 року близько 12.30 год. в м. Ізюм Харківської обл. військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У результаті вказаного іншого умисного невиконання командиром птб 25 омпб старшим лейтенантом ОСОБА_4 бойового наказу керівника сектору «C» в зоні АТО № 272пу від 31.01.2015 року спричинено тяжкі наслідки у бойовій обстановці, що виразились у зірванні якісного виконання Бойового наказу № 272пу, створенню безпосередньої загрози дестабілізації обстановки у напрямку м. Дебальцеве та утримання лінії зіткнення сторін, а також зниженні ефективності запобігання проникнення диверсійно розвідувальних груп на територію Донецької області звільнену від НЗФ, через виведення останнім з місця виконання бойового завдання за територію зони АТО особового складу птб 25 омпб у складі НОМЕР_2 військовослужбовців, військової техніки, зброї та бойових припасів.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень відповідно до пред`явленого обвинувачення, з якого вбачається, що ОСОБА_4 у період з 21.15 год. 31 січня до близько 02.00 год. 01.02.2015 року, перебуваючи з особовим складом вказаного підрозділу на вогневих позиціях у с. Комуна на території недіючого дитячого садку між містами Вуглегірськ та Дебальцеве Донецької обл., в бойовій обстановці, не виконав наказ командира, 01.02.2015 року близько 02.00 год. самовільно без дозволу безпосереднього командира капітана ОСОБА_7 , командування сектору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в зоні АТО або штабу АТО, самостійно, сформував та очолив колону військової техніки разом з особовим складом наказав розпочати її рух та самовільно залишив визначені місця служби та поле бою під час бою, чим відійшов від займаних позицій, ухилився від бою та рухаючись у напрямку місця постійної дислокації військової частини в АДРЕСА_3 відмовився повернутись до місця виконання бойових завдань, доки не був зупинений 01.02.2015 року близько 12.30 год. в м. Ізюм Харківської обл. військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пояснив, що він не виконав наказ командира батальйону, самовільно вивів свій підрозділ, бойову техніку, все озброєння, боєприпаси та речове майно, залишив місце служби та місце бою. Також обвинувачений зазначив, що щиро кається у вчиненому та зробив для себе відповідні висновки.
		В судовому засіданні, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, визнано недоцільним дослідження доказів у справі, а саме: показів свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини нікім не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції учасників судового провадження.
		Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень повністю доведеною.
		Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у непокорі, тобто іншому умисному невиконанні наказу в бойовій обстановці, що спричинило тяжкі наслідки, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 402 КК України (в редакції Закону 2001 року).
		Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні місця служби в бойовій обстановці, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції Закону 2001 року).
		Умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному залишенні поля бою під час бою, суд кваліфікує за ст. 429 КК України.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєних ним кримінальних правопорушень, те що вони відносяться до тяжких злочинів, є умисними, особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, має позитивні характеристики, усвідомив протиправність своїх дій, ставлення обвинуваченого до вчиненого.
		У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого - є щире каяття.
		У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого  не встановлено.
		З урахуванням викладеного вище, враховуючи думку прокурора щодо призначеного покарання, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статтей, застосувавши ст. 70 КК України, остаточно обравши обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є учасником АТО.
		Прокурор не заперечував проти застосування відносно ОСОБА_4 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
		Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд вважає, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 
		Згідно ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року особи звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 цього Закону).
		Закон України від 22.12.2016року «Про амністію у 2016 році» набрав законної сили 07.09.2017року.
		Згідно ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» питання про застосування амністії - вирішує суд.
		ОСОБА_4 не відноситься до осіб, зазначених у ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», щодо яких не може бути застосована амністія.
		Судом встановленою, що ОСОБА_4 має статус учасника бойових дій, а тому суд вважає необхідним звільнити його від призначеного судом покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд,
		 
		З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 402 КК України (в редакції Закону 2001 року), ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону 2001 року), ст. 429 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 3 ст. 402 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді 5 років позбавлення волі;
		- за ч.4 ст. 407 КК України (в редакції Закону 2001 року) у виді 5 років позбавлення волі;
		- ч. 429 КК України у виді 6 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити до відбуття ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 6 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.
		Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки  скасувати.
		Речові докази: 
		- мобільний телефон «Nokia 101» та дві сім карти «Life» та «Kyivstar», які зберігаються при матеріалах досудового розслідування  повернути ОСОБА_4 за належністю;
		- наказ керівника сектору «С» №272 пу від 31.01.2015 року, який перебуває на зберіганні в Головному командному центрі Збройних Сил України  залишити у Головному командному центрі Збройних Сил України.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, через районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...