Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3397/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано судом: 21.01.2019. Зареєстровано: 21.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		11 січня 2019 р.                                                                    Справа № 0240/3397/18-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Воробйової Інни Анатоліївни, 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Фурмана В.В.  
		представника позивача:                       ОСОБА_1
		представників відповідача 2:               Глінчук К.О.    Попик О.О., Остапенка О.Є.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом: арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_5   
		до: Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Одеській області,  Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)   
		про: визнання неправомірними дій, визнання незаконним та скасування рішення, наказу і зобов'язання вчинити дії
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) ОСОБА_5 (далі - арбітражний керуючий,  позивач) з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст, Міністерство, відповідач 1), Головного територіального управління юстиції в Одеській  області (далі - ГТУЮ в Одеській області, управління юстиції, відповідач 2), яким просив:
		-          визнати неправомірними дії Головного управління юстиції в Одеській області щодо проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_5 в період з 05 червня по 07 червня 2018 року та складення акту від 18 червня 2018 року № 15;
		-          визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 07.08.2018 року, яке оформлено протоколом від 07.08.2018 року № 73/08/18, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 07.08.2018 р. № 849;
		-          визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2782/5 від 23.08.2018 р. про анулювання свідоцтва на  здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_5
		-          зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_5 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 183 від 08.02.2013 року.
		На обґрунтування позовних вимог позивач вказує про відсутність з його боку порушень зазначених у акті перевірки, а також, що під час виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство вчиняв дії відповідно до вимог діючого законодавства.
		Зокрема, відносно порушення вимог абз. 2 ч. 6 ст. 28 Закону № 4212-VІ, а саме: не прийняття до господарського відання майна боржника в частині організації та проведення інвентаризації майна, позивач вказав, що 10.11.2015 року господарський суд Одеської області прийняв постанову про визнання боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, ліквідатором  якої призначив ОСОБА_5 Арбітражний керуючий в процедурі ліквідації виявив належне банкруту майно та включив його до складу ліквідаційної маси. 
		В подальшому, відбулось засідання комітету кредиторів боржника, на якому погоджено результати інвентаризації, початкову вартість та подальший порядок продажу майна, обрано організатора аукціону. Із  дотриманням вимог Закону № 4212-VІ було здійснено реалізацію майнових активів боржника та кошти від реалізації яких надійшли на ліквідаційний рахунок і  були спрямовані на погашення кредиторських вимог відповідно до реєстру вимог кредиторів згідно  черговості, визначеної ст. 45 Закону № 4212-VІ .
		Протокол з продажу даного майна чи аукціон не оскаржувались та результати не скасовані, розрахунки проведенні у повному обсязі, відповідні документи були надані комісії з перевірки.
		Однак, 05.06.2016 року постанову про визнання боржника банкрутом від 10.11.2015 року було скасовано Одеським апеляційним господарським судом, справа направлена до господарського суду Одеської області на стадію проведення процедури розпорядження майном боржника. Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.03.2017 року введено процедуру санації ПАТ "РЕОМ" строком на шість місяців, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого ОСОБА_5 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №183 від 08.02.2013 року. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.03.2017 року, матеріали справи направлено до суду першої інстанції на стадію процедури розпорядження майном боржника. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року скасовано, а ухвалу Господарського суду Одеської області залишено в силі.
		31.03.2017 року проведено інвентаризацію та складено відповідні акти. За результатами інвентаризації, за винятком дебіторської заборгованості в розмірі 234878.99 грн., іншого майна боржник не виявлено. Також не виявлено майна, яке перебуває у третіх осіб.
		Стосовно порушення вимог абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 29 Закону № 4212- VІ, а саме,  не надання до суду плану санації протягом 3 місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника, позивач вказує, що  07.02.2017 року, до введення процедури санації, він скликав комітет кредиторів для схвалення такого (плану). Однак, на засіданні прийнято рішення щодо відкладення питання стосовно схвалення плану санації до перевірки інвестора Головним управлінням ПФУ, що підтверджується протоколом засідання комітету кредиторів від 07.02.2017 року.
		29.01.2018  року позивачем повторно скликано комітет кредиторів для схвалення плану санації, однак прийняття рішення відкладено знову з підстав перевірки інвестора          ОСОБА_7  пенсійним органом та отримання висновків перевірки.
		Позивач зазначає, що в даному випадку, як керуючий санацією, діяв в межах повноважень, визначених Законом. Зокрема за участю інвестора, розробив та неодноразово надавав комітету кредиторів боржника для схвалення план санації. Однак, з незалежних від керуючого санацією обставин, а саме, без схвалення комітетом кредиторів, план санації не міг бути поданий до господарського суду як того вимагає ч. 1 ст. 29 Закону № 4212-VI (протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією у випадках, передбачених дим Законом, зобов'язаний подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника).
		Окремо щодо не посвідчення нотаріально договору купівлі-продажу нерухомого майна, вказав, що у відповідності до приписів ст. 75 Закону № 4212- VІ передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. Нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом. 
		Позивач вказує, що ним не допущено порушення, оскільки реалізоване майно передано покупцю згідно передавального акту, що відповідає вимогам чинного законодавства.
		Окрім того, позивач вказує на пропущення строків застосування дисциплінарної відповідальності,  визначених чинним законодавством,  по порушенню в частини непосвідчення договору купівлі -продажу.
		Відтак, на думку позивача, рішення Дисциплінарної комісії Міністерства юстиції України від 07.08.2018 року прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, а отже Наказ Міністерства юстиції України № 2782/5 від 23 серпня 2018 року є незаконним та підлягає скасуванню судом.
		Також позивач зазначив, що дії по перевірці та складанню акту є протиправними оскільки питання, які досліджувались при перевірці в червні 2018 р., були предметом дослідження перевірки у лютому 2017 р., що не допускається.
		10.10.2018 р. ухвалою суду    в забезпеченні позову позивачу відмовлено.
		09.11.2018 р. надійшов відзив від ГТУЮ в Одеській області, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує на наявність порушень, допущених арбітражним керуючим.
		Зокрема, відповідач 2 зазначив, що під час перевірки встановлені порушення ч. 4 ст. 50, абз. 2 ч. 6. ст. 28, абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 29  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, відповідач зазначає, що арбітражним керуючим нотаріально не посвідчено договір купівлі-продажу, а відтак, останній є нікчемним. Як наслідок, реалізоване за нікчемним правочином майно підлягало поверненню до господарського віддання божника та інвентаризації.
		Дані порушення не усунуті позивачем та приводять до висновку про неналежне виконання арбітражним  керуючим ОСОБА_5 вимог законодавства з питань банкрутства під час виконання ним повноважень арбітражного керуючого ПАТ "РЕОМ"  та призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
		Відтак, комісія Головного територіального управління юстиції в Одеській області під час проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_5 діяла в межах повноважень і у спосіб встановлений чинним законодавством та дійшла вірного висновку щодо винесення пропозиції про внесення до Дисциплінарної комісії подання про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
		Окремо відповідач 2 вказав, що Міністерство юстиції України, дорученням від 30.03.2018 № 325/6943-33- 18/9.3.1  зобов'язало Головне територіальне управління юстиції в Одеській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_5 під час виконання ним відповідних повноважень у справі про банкрутство ПАТ "РЕОМ" з питань, викладених у відповідній скарзі та які не досліджувались в попередньому заході контролю. А отже, наявні правові підстави для проведення перевірки.
		За таких обставин, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		12.11.2018 р. надійшов відзив (вх. №51475) від Міністерства юстиції України, в якому відповідач просив відмовити в задоволенню позову  та вказав, що 7 серпня 2018 року відбулось засідання Дисциплінарної комісії, на якому, крім іншого, розглядалось подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України № 1131 про накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого ОСОБА_5, внесене на підставі листа Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20 червня 2018 року за № 10- 12/4396.
		Відповідно до листа Міністерства юстиції України щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих від 14 серпня 2018 року № 1261/9.3.1/33-18 встановлено, що Дисциплінарною комісією за результатами заслуховування пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_5 та вивчення матеріалів перевірки прийнято рішення застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Відтак, Міністерством юстиції України видано наказ про припинення діяльності арбітражного керуючого № 2782/5 від 23 серпня 2018 року  та анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) ОСОБА_5 № 183 від 08.02.2013 року , про що внесено запис про це до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
		Окремо, відповідач 1 вказав, що Міністерством не пропущено двомісячний строк застосування стягнення оскільки питання про притягненню до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого вирішується відповідною Дисциплінарною комісією, рішення якої (протокол) та подання (у даному випадку) надсилаються до Державного органу з питань банкрутства для прийняття в подальшому рішення про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру арбітражних керуючих. 
		Відтак відповідач 1 вважає, що  діяв на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, права та законні інтереси позивача порушено не було і не могло бути порушено за визначенням, а тому вимога позивача не містить у собі об'єктивних правових підстав та підлягає відхиленню судом.
		Ухвалою від 27.11.2018 р. залучено в якості відповідача Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів і відкладено засідання на 20.12.2018 р. 
		18.12.2018 р. надійшов відзив (№58383) від Міністерства юстиції України в якому вказано, що Дисциплінарна комісія також, заперечує проти позову з підстав вказаних у відзиві Міністерства. Зокрема вказано, що комісія  діяла на підставі, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом, відтак позов є необґрунтованим.
		20.12.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2019 р.
		Заслухавши пояснення та доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.
		Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області у період з 05 червня 2018 року по 07 червня 2018 року була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_5 на предмет перевірки додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 4212-УІ) та іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень у справі № 916/3545/15 про банкрутство ПАТ "РЕОМ". Підставою для проведення перевірки стала скарга гр. ОСОБА_8 б/д б/н.
		За результатами перевірки складено довідку № 14  від 07 червня 2018 року та акт №15 від 18 червня 2018 року.
		В даній довідці зафіксовані виявлені порушення, що не підлягають усуненню, а саме:
		-          ч. 4 ст. 50 Закону № 4212- VІ - договір купівлі - продажу нерухомого майна укладений на аукціоні нотаріально не посвідчено;
		-          абз. 2 ч. 6. ст. 28 Закону № 4212- VІ -  в частині не прийняття до господарського відання майна боржника;
		-          абз. 2 ч. 6. ст. 28 Закону № 4212- VІ - в частині організації проведення інвентаризації майна;
		-          абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 29 Закону № 4212- VІ - керуючий санацією не надав до суду протягом 3 місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника;
		-          ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 98 Закону № 4212-УІ - в частині не дотримання вимог законодавства під час виконання повноважень керуючого санацією ПАТ "Реом", невиконання вимог ухвал Господарського суду Одеської області від 07.12.2017 року, 16.01.2018 року та 30.01.2018 року по справі № 916/3545/15, а саме, не надано суду звіт про проведену роботу в процедурі санації, розроблений та ухвалений комітетом кредиторів план санації, відзив на заяву про наміри задовольнити вимоги конкурсних кредиторів (від 07.12.2017 року вх. № 3-1432/17); інформацію щодо продажу майна боржника від 20.01.2016 року.
		13.06.2018 р. арбітражним керуючим ОСОБА_5 подано заперечення на висновки викладені в довідці і акті, в яких вказав, що не погоджується із такими.
		В подальшому, на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) розглянуто подання Департаменту з питань судової роботи та банкрутства №1131  від 06.07.2018 р.  про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення та прийнято рішення, оформлене протоколом №73/08/18  від 07.08.2018 р., яким вирішено застосувати стягнення у  вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого. Внести подання до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
		07.08.2018 р. комісією до Міністерства юстиції України направлено подання №849 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). За наслідком розгляду подання та на його підставі, з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 07 серпня 2018 № 73/08/18, наказом Міністерства юстиції України від 23 серпня 2018 року № 2782/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_5",   анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 183 від 08 лютого 2013 року.
		Відповідні відомості внесені в Єдиний реєстр арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
		Не погоджуючись із діями щодо проведення перевірки та рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Визначаючись щодо позовних вимог  в частині визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки,  суд керується та виходить з наступного.
		Правові засади здійснення діяльності арбітражних керуючих в Україні визначають Закон України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  (далі - Закон № 2343-XII) та нормативні акти, прийняті Міністерством юстиції України,        який є державним органом з питань банкрутства, в розумінні    ст. 3 вказаного Закону. До функцій Міністерства юстиції України в регулюванні діяльності арбітражних керуючих відноситься організація системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), встановлення вимог для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), формування Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майном, керуючих санацією, ліквідаторів) України та інші передбачені законодавством повноваження.
		Відповідно до статті 4 Закону № 2343-XII, арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, а право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим    Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
		Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та порядок притягнення їх до дисциплінарної відповідальності регулюється статтями 106-113 Закону України № 2343-XII  та Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим    наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України    03.07.2013 року за     № 1113/23645 (далі по тексту - Порядок № 1284/5), згідно п. 1.4 якого, встановлено процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, повноваження осіб, які здійснюють перевірки, права й обов'язки арбітражних керуючих, порядок оформлення результатів перевірки, порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
		Відповідно до пункту 2.11 Порядку № 1284/5,  предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог    Конституції України,    Господарського процесуального кодексу України,    Закону    та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.
		Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком (п. 2.12 Порядку № 1284/5).
		Отже, як видно не допускається проведення перевірки з питань, що вже були предметом перевірки.
		Так, позивач стверджує, що предмети перевіркок, які проводились у  березні 2017 р. і у червні 2018 р. є ідентичними, відтак, дії по проведенню такої у 2018 р., як і складання за її результатами  акту, є неправомірними.
		Оцінюючи такі доводи сторони позивача, суд виходить з наступного.
		Як видно із доручення ГТУЮ в Одеській області №05 від 25.01.2017 р.,  предметом позапланової  перевірки  стало  додержання арбітражним керуючим ОСОБА_5 вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень розпорядника майна, ліквідатора ПАТ "РЕОМ". 
		В повідомленні №04 від 25.01.2017 р., яке направлено ОСОБА_5, також зазначено, що під час перевірки будуть перевірятися дотримання норм законодавства під час виконання повноважень розпорядника майна, ліквідатора ПАТ "РЕОМ", а саме: здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності, інвестиційного становища боржника та його становища на ринках, здійснення аналізу  щодо ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності  дій у разі банкрутства; вжиття заходів для захисту майна боржника; проведення інвентаризації та визначення його вартості; надання до господарського суду та комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; розгляд заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника; вжиття заходів  спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; порядок проведення конкурсу з відбору організатора аукціону; підготовка та проведення аукціону з продажу майна банкрута; інші питання наведені в скарзі голови правління ПАТ "Реом " ОСОБА_9
		Разом з цим,  предметом перевірки, що відбулась  в червні 2018 р. стало, як видно із  довідки ГТУЮ в Одеській області №14 від 07.06.2018 р., доручення ГТУЮ в Одеській області №15 від 07.05.2018 р.  щодо додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншого законодавства з питань банкрутства під час виконання повноважень у справі № 916/3545/15 про банкрутство ПАТ "РЕОМ". Підставою для проведення перевірки стала скарга гр. Печерського МЛО. б/д б/н.
		При цьому, в повідомленні №15  від 07.05.2018 р., яке направлено ОСОБА_5, зазначено, що під час перевірки будуть перевірятися дотримання ліквідатором та керуючим санацією  норм законодавства у справі № 916/3545/15 про банкрутство ПАТ "РЕОМ", а саме:
		-          під час виконання повноважень ліквідатора ПАТ "РЕОМ", а саме: оформлення результатів  аукціону з продажу майна банкрута; надходження коштів за придбане майно на основний рахунок банкрута; передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем; порядок сплати ціни; укладання договору купівлі - продажу майна з переможцем аукціону; виконання рішень суду.
		-          під час виконання повноважень керуючого санацією ПАТ "РЕОМ", а саме: прийняття до господарського відання майна боржника; організація та проведення інвентаризації майна боржника; розробка, погодження комітетом та подання до суду плану санації; укладання значних правочинів та правочинів щодо яких є заінтересованість; інші питання наведені в скарзі ОСОБА_8
		Отже, як видно предмети перевірок, що пройшли у  березні 2017 р. і у червні 2018 р. не  є ідентичними, відтак, підстава, на яку посилається позивач не знайшла свого підтвердження.
		Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 1284/5, однією із підстав для проведення позапланової перевірки є  звернення (скарги) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.
		Як встановлено судом, підставою для проведення позапланової  перевірки у 2018 році  стала скарга гр.  ОСОБА_8, за наслідком розгляду якої Міністерство юстиції України дорученням № 325/6943-33-18/9.3.1  і зобов'язало Головне територіальне управління юстиції в Одеській області провести позапланову перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_5
		Отже, правові підстави визначені законом  для проведення позапланової  перевірки позивача мали місце.
		За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність проведення перевірки, а тому в задоволені позову в досліджуваній частині слід відмовити.
		Стосовно  позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 07.08.2018 р. та наказу Міністерства юстиції України від 23.08.2018 року, то суд  зазначає про наступне.
		Як встановлено судом, приймаючи оскаржувані рішення суб'єкт владних повноважень виходив з наявності вчинених арбітражним керуючим порушень, які відображені у акті позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого від 18.06.2018 р. № 15, а саме:
		-          вимог ч. 4 ст. 50 Закону № 2343-XII: договір купівлі -продажу нерухомого майна укладений на аукціоні нотаріально не посвідчив;
		-          вимог абз.2 ч. 6 ст. 28 Закону № 2343-XII: неприйняття до господарського віддання майна боржника та в частині організації проведення інвентаризації майна;
		-          вимог абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 29 Закону  № 2343-XII, а саме: керуючий санацією не надав до суду протягом 3 місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.
		Відтак, визначаючись чи мали місце порушення, які інкримінуються арбітражному керуючому і стали підставою для застосування дисциплінарного стягнення, суд вказує на таке. 
		Як видно з акту перевірки, першим зафіксовано порушення частини четвертої статті 50 Закону № 2343-XII, а саме: договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений на аукціоні нотаріально не посвідчений.
		Оцінюючи дану позицію суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
		Як встановлено судом, за наслідком проведеного аукціону в межах справи № 916/3545/15 про банкрутство ПАТ «Реом» визначено переможця  та 20.01.2016 р. між ПАТ «Реом» в особі ліквідатора ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір купівлі -продажу цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута (далі - договір купівлі-продажу) та  складено акт  про передання права власності на куплене нерухоме майно № 10/16 від 25.01.2016 р.
		Згідно частини першої статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку,  встановленому цим Законом,  за допомогою проведення торгів у формі аукціону.  
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 50 Закону № 2343-XII, яка регулює особливості  укладення договору на аукціоні, продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів. Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
		Згідно  положень частини четвертої статті 656, частини першої статті 657 Цивільного кодексу України,  до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Разом з цим, частини перша та третя статті 75 Закону № 2343-XII встановлює, що  передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу.
		При цьому, відповідно до положень частини третьої   статті  71 Закону № 2343-XII, протягом п'яти днів саме з дати підписання протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з  проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна.
		З наведеного видно, що законодавець зобов'язав замовника аукціону протягом  п'яти днів саме з дати підписання протоколу направити переможцеві проект договору, та протягом трьох днів  робочих днів  після сплати ціни  направити нотаріусу акт та протокол, для видачі свідоцтва.   
		Разом з цим слід зазначити, що процесуальне питання видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство врегульовано  пунктом 4 Глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України  22.02.2012  № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5).
		Так, відповідно до вказаного пункту, придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.
		Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону. До протоколу обов'язково має бути доданий засвідчений організатором текст договору, вказаний в оголошенні про проведення аукціону.
		Слід додатково зауважити, що метою видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є оформлення документа, який підтверджує,  що право власності на майно виникло саме внаслідок придбання майна на аукціоні.
		При цьому, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 1 Порядку №  296/5,  письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у матеріалах нотаріальної справи.
		З аналізу наведених норм видно, що законодавець встановив особливу процедуру продажу нерухомого майна банкрута в провадженні у справі про банкрутство. 
		Так, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється за допомогою проведення торгів у формі аукціону, а укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. 
		При цьому, протягом п'яти днів з дати підписання протоколу про проведення аукціону, який складається негайно після оголошення переможця,  замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладання договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна. 
		Переможець торгів повинен протягом п'яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно. Тобто, оформленню свідоцтва (фактично про право власності та реєстрацію такого) має передувати посвідчення нотаріусом договору, адже останній додається до протоколу та акту, на підставі яких видається свідоцтво. 
		Тут слід зазначити, що нотаріус не може посвідчувати договір,  укладений сторонами з перервою у часі та підписаний ними до нотаріального посвідчення, адже відповідно до частини другої   статті 34 та частини другої статті 45 Закону України "Про нотаріат" текст договору,  який посвідчується нотаріально, викладається на спеціальних бланках нотаріальних документів та  підписується сторонами одночасно у присутності нотаріуса.   Тоді нотаріус вчиняє на цьому договорі посвідчувальний напис (ст. 48 Закону України "Про нотаріат"), який скріплює своїми підписом та печаткою. 
		Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна, який підлягає нотаріальному посвідченню, повинен підписуватися сторонами в присутності нотаріуса. Після нотаріального посвідчення договору та сплати коштів за придбане майно відбувається передання нерухомого майна покупцю. 
		Однак, згідно процитованих вище положень Закону № 2343-XII та Порядку № 296/5, передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства. Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше від трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу. Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом, як вже зазначалось,  шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.
		Отже,  узагальнюючи викладене,  суд доходить  висновку,     що в результаті продажу нерухомого майна боржника у справі про банкрутство Покупець має  отримати два документи,  що підтверджують його право власності на нерухоме майно, а саме:  договір купівлі-продажу,  посвідчений нотаріально,   та видане нотаріусом свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні.  Однак видача на один і той самий об'єкт два документа, що посвідчують право власності є недопустим.
		Так, для підтвердження права власності на нерухоме майно, як визначає підпункт 1.2. пункту 1 Глави 2 Порядку № 269/5, достатньо одного документа із наведених, зокрема:    нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу,      дарування,   міни,  спадковим договором; свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні  (публічних торгах);  свідоцтвом про право власності тощо. 
		Крім того, визначаючись  щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно, придбане на аукціоні в провадженні у справі про банкрутство слід зазначити, що  відповідно до частини першої статті 182 ЦК України, право власності на нерухомі речі,  його виникнення,  перехід і припинення підлягає державній реєстрації.
		Згідно з частини четвертої  статті 334 ЦК України,  права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації,   виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.        Підставою для державної реєстрації права власності відповідно до пунктів 1,  4 частини першої  статті   27  Закону України  "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",  є:
		- укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації; 
		- видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів.
		Отже,  підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, придбане на аукціоні в провадженні у справі про банкрутство, може бути як договір купівлі-продажу цього майна,  так і свідоцтво про придбання майна на аукціоні в провадження у справі про банкрутство. 
		  Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви про державну реєстрацію права власності  (ч. 9  ст.  18 Закону України  "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").  Нотаріус, який посвідчив договір, зобов'язаний негайно зареєструвати заяву на реєстрацію права власності.  Відповідно до частин першої, третьої  3  статті  19  Закону України  "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень",  державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться після завершення такої дії у строк, що неперевищує п'яти робочих днів. 
		Отже, нотаріус,  який посвідчив договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута, зобов'язаний після завершення цієї нотаріальної дії провести державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно. 
		Проте реєстрація права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу усуває необхідність видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, передбаченого ст. 75   Закону № 2343-XII.
		У цьому випадку, якщо арбітражний керуючий дотримається положень частини четвертої статті 50 Закону № 2343-XII та посвідчить договір купівлі-продажу нотаріально, то фактично  позбавлений буде можливості реалізувати положення  статті 75 Цього  ж Закону щодо  отримання покупцем свідоцтва  про придбання нерухомого майна, адже нотаріус не зареєструє право власності двічі. 
		Отже при вирішені цього спору, суд звертається до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 р. у справі № 2-р/2017, у якому Суд зазначає наступне.
		Конституцією України проголошено, що Україна є правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8).
		Конституційний Суд України в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
		Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).
		Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).
		Як зазначено в пункті 44 Доповіді "Верховенство права", схваленої Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; для досягнення цієї довіри держава повинна складати тексти законів так, щоб вони були доступними; держава також зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; прогнозованість означає, що закон повинен, коли це можливо, бути оприлюдненим до його виконання і бути передбачуваним у тому, що стосується його наслідків: він має бути сформульований достатньо точно для того, щоб людина могла регулювати свою поведінку.
		Конституційний Суд України вважає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
		В контексті наведеного, також застосовуючи згідно зі  статтями 3, 7 КАС України,  статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. 
		Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «ОСОБА_8 та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).
		Отже, як вказує позивач,  передаючи нотаріусу акт  та протокол для оформлення свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні та тим самим реєструючи право власності на майно за покупцем, розраховував на те, що  дотримається вимог законодавства про банкрутство та не порушить нічиїх інтересів. Вимагати від арбітражного керуючого вчиняти дії (посвідчувати договір купівлі -продажу та вчиняти дії щодо оформлення свідоцтва), які виключають одна одну,  на думку суду, суперечить принципу юридичною визначеності.
		При цьому, суд зауважує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не перевіряв дотримання позивачем вимог ч.4 статті 75 Закону № 2343-XII, адже  ані у довідці від 7.06.18 р., ані у акті від 18.06.2018р. № 15  про це не зазначено. А отже, зробив передчасний висновок щодо не оформлення права власності на придбане на аукціоні нерухоме майно. В свою чергу, позивач, у своїх запереченнях до довідки про результати перевірки від 7.06.18 р. № 14, стверджує, що згідно статті 75 Закону про банкрутство, переможцем аукціону було отримано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, в порядку, встановленому законом.
		Відповідно до частини четвертої статті 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача а адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
		А отже, з урахуванням всіх наведених обставин, принципу верховенства права та обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення,  суд дійшов висновку, що відповідачем 2, в досліджуваній частині в не доведено наявність порушення, за яке слід застосовувати дисциплінарне стягнення, адже при проведені перевірки не дотримано критерію, визначеного у частині другі статті 2 КАС України, а саме,  щодо "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії", який  відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
		Визначаючись щодо наявності порушень вимог абзацу 2 частини шостої статті 28  Закону № 2343-XII, відповідно до якого керуючий санацією зобов'язаний прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації,  суд вказує на наступне.
		Як встановлено судом,  це порушення безпосередньо пов'язано з попереднім та є його наслідком. 
		Так, у акті перевірки перевіряючі вказують, що оскільки позивачем не посвідчено нотаріально договір купівлі-продажу,  а тому зроблено висновок, що  покупцем не зареєстровано право власності. Як наслідок, на думку відповідача 2, реалізоване ОСОБА_11 на аукціоні майно повинно було арбітражним керуючим повернуто до боржника, прийнято у господарське віддання та організовано проведення інвентаризації цього майна.
		Проте, враховуючи вище викладені висновки суду щодо не дослідження суб'єктом владних повноважень  питання реєстрації права власності, відсутні  підстави стверджувати, що мало місце  таке порушення, адже, майно боржника, яке реалізоване, не може бути прийняте у господарське відання та підлягати інвентаризації.
		Стосовно виявленого порушення абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 29 Закону №  2343-XII, а саме, не подання протягом 3 місяців плану санації, суд зазначає про таке.
		Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2343-XII,  протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією у випадках, передбачених цим Законом, зобов'язаний подати суду розроблений та схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.
		У разі наявності інвесторів план санації розробляється за участю інвесторів та підписується інвесторами. Інвестор - особа, яка приймає рішення щодо внесення власних, позичених та залучених майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування та несе відповідальність за невиконання своїх зобов'язань.
		Частиною шостою даної норми визначено, що  план санації вважається схваленим, якщо він підтриманий на засіданні комітету кредиторів більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
		Схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду.
		Якщо протягом шести місяців з дня винесення ухвали про санацію до господарського суду не буде поданий план санації боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону (ч. 8 Закону № 2343-XII).
		Як встановлено судом ухвалою господарського суду  від 24 березня 2017 р. в  ПАТ "РЕОМ" введено процедуру санації та призначено керуючим такою ОСОБА_5
		7.02.2017 року скликався комітет кредиторів для схвалення плану, але відкладено рішення по схваленню до перевірки інвестора Головним управлінням ПФУ.
		29.01.2018 р. проведено  збори кредиторів щодо схвалення плану санації  ПАТ "РЕОМ" та прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.01.2018 р. про відкладення розгляду схвалення плану санації.
		Суд акцентує увагу, що за змістом процитованих вище норм,  арбітражний керуючий зобов'язаний подати план санації протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію, тобто до 24 червня 2017 р. Однак, план санації поданий на схвалення до комітету кредиторів  лише 29.01.2018 р., тобто з пропуском трьох місяців.
		Суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно  того, що план санації був поданий ще 07.02.2018 р., оскільки станом на 07.02.2017 р. в ПАТ "РЕОМ" не введено процедуру санації, а отже жодних зобов'язань щодо подання такого (плану) у позивача не було.
		Не наведено позивачем і поважності причин неможливості повторного  скликання комітету кредиторів для затвердження плану санації у встановлені законом строки.
		За таких обставин, порушення частини першої статті 29 Закону № 2343-XII вчинене арбітражним керуючим знайшло підтвердження.
		Разом з тим, оцінюючи спірні рішення, суд виходить з наступного.
		Правові засади діяльності Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) регулюються Законом України № 2344-XII та Положенням про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим    наказом Міністерства юстиції України № 81/5 від 11.01.2013 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України        14.01.2013 року за № 112/22644 (далі - Положення № 81/5).
		Це Положення визначає порядок утворення при Міністерстві юстиції України як державному органі з питань банкрутства Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), її завдання, функції та порядок діяльності. У своїй діяльності Комісія керується    Конституцією    і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Мін'юсту. Основними завданнями Комісії є здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірка організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.
		Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань, крім іншого,    розглядає подання структурного підрозділу Мін'юсту, відповідального за забезпечення виконання Мін'юстом повноважень державного органу з питань банкрутства, про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого (п. 4 Положення № 81/5).
		Згідно пункту  15 Положення № 81/5, на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання.
		Пунктом 23 Положення № 81/5 передбачено, що розгляд подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого на засіданні Комісії починається із заслуховування доповіді члена Комісії, який попередньо за дорученням голови Комісії вивчав таке подання, матеріали перевірки, після чого заслуховуються присутні на засіданні Комісії інші її члени та        арбітражний керуючий, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.
		Строк внесення структурним підрозділом на розгляд Комісії подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, його розгляду Комісією та прийняття рішення щодо застосування дисциплінарного стягнення не може перевищувати двох місяців з дня виявлення проступку та одного року з дня його вчинення (пункт 22 Положення № 81/5).
		Окрім того, суд оцінюючи спірний наказ Міністерства юстиції України, вказує, що  за правилами пункту 25 Положення № 81/5, комісія приймає рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.
		Статтею 109 Закону України № 2344-XII визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
		При цьому, про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4    статті 109 Закону України № 2343-XII).
		Суд зазначає, що Закон України №2344-XII визначає лише поняття дисциплінарного проступку арбітражного керуючого, яким є винне невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Підстави ж для притягнення арбітражного керуючого для дисциплінарної відповідальності визначені п. 7.1 Порядку № 1284/5, якими є:
		-        встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;
		- вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;
		- невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;
		-         відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;
		- грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);
		- встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади.
		Після прийняття дисциплінарною комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, у відповідності до вимог ч.1    ст.113 Закону України №2343-ХІІ,    при наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) на здійснення діяльності, комісія вносить відповідне подання до державного органу з питань банкрутства.        
		За правилами частини другої    статті 113 Закону України №2343-ХІІ,    державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на здійснення діяльності арбітражного керуючого та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
		Вказана норма визначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого щодо позбавлення права на здійснення діяльності приймає саме державний орган з питань банкрутства, а не Дисциплінарна комісія. Адже притягнення до дисциплінарної відповідальності і   пропозиція застосувати до арбітражного керуючого відповідну санкцію -        являють собою різні юридичні поняття. Відтак, рішення комісії про застосування дисциплінарного стягнення (на яке посилається відповідач 1, як на рішення        про притягнення до дисциплінарної відповідальності),        відповідно до норм діючого законодавства,    не може бути    доказом притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Разом з цим аналіз змісту наведених норм    Закону    дає підстави для висновку, що рішення Дисциплінарної комісії носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, і як наслідок такого рішення -        анулювання свідоцтва.
		Окрім того, суд вказує, що стосовно порядку анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), то підстави для анулювання свідоцтва визначені в    ст.112 Закону України №2343-ХІІ.
		За правилами пункту 5 частини першої     статті 112 Закону України №2343-ХІІ,    однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
		Зазначена норма    Закону    визначає, що припинення діяльності арбітражного керуючого можливо здійснити тільки після накладання відповідним державним органом дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
		Разом з тим, пунктами 27, 28 Положення № 81/5 передбачено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу Мін'юсту для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.
		Структурний підрозділ шляхом надіслання листа за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у п'ятиденний строк з дня надходження відповідного протоколу засідання Комісії повідомляє заявника про прийняте Комісією рішення за результатом розгляду заяви або скарги щодо діяльності арбітражного керуючого, організації його роботи, дотримання ним вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики арбітражного керуючого.
		Однак, суд звертає увагу, що положення пунктів 27, 28 Положення № 81/5 щодо процедури позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого суперечать частині другій    статті 113 Закону України №2343-XII.
		Частиною третьою    статті 7 КАС України    встановлено, що у разі невідповідності правового акта    Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні органу, уповноваженого приймати зазначене рішення про позбавлення арбітражного керуючого права на здійснення такої діяльності підлягають застосуванню норми    Закону України № 2343-XII, а не Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5.
		Відповідно до частини першої    статті 112 Закону України № 2343-XII,    однією із підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є        накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		При цьому, частиною 2 цієї норми встановлено, що у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється.
		Анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого    Наказом Міністерства юстиції від 14 січня 2013 року №93/5    (далі - Положення №93/5), зокрема, у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених    статтею 112 Закону України № 2343-XII    ( в тому числі накладення дисциплінарного стягнення), структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Міністерства юстиції України про анулювання такого свідоцтва.
		Разом з тим,  суб'єктом владних повноважень не надано рішення структурного підрозділу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та самого висновку про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого.
		Крім того, в оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України також відсутні посилання на вищезазначений висновок.
		Оскільки відповідачами не надано рішення щодо накладання дисциплінарного стягнення на позивача, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності,    оспорюваний наказ №2782/5 від 23.08.2018 р. прийнятий з порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого та порядку припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), відтак, є незаконним та підлягає скасуванню.
		Щодо позовної вимоги в частині  зобов'язання Міністерства юстиції України внести до    Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про поновлення свідоцтва арбітражного керуючого від 08.02.2013 р. №183, виданого арбітражному керуючому ОСОБА_5, то така є похідною від вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу і рішення, а отже є такою, що підлягає задоволенню.
		Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд  доходить висновку, що  встановлені у справі обставини підтверджують частково позицію позивача,  покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково .
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі в  загальній сумі  2819,20  грн. підлягають відшкодуванню за  рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України у розмірі  2    114, 40  грн.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		позов задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 7.08.2018 р., яке оформлено протоколом від 7.08.18 р. № 73/08/18 в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення  у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання  Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 07.08.18 р. № 849.
		Визнати незаконним та скасувати наказ Міністертсва юстиції України № 2782/5 від 23.08.2018 р. про анулювання свідоцтва права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора),                              виданого ОСОБА_5
		Зобов'язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідатора) інформацію про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_5 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №183 від 08.02.2013 р.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь  арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2      114, 40 (дві тисячі сто чотирнадцять  гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622).
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) ОСОБА_5  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1).
		Відповідач 1: Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, код ЄДРПОУ 00015622).
		Відповідач 2: Головне територіальне управління юстиції в Одеській області (вул. Б.Хмельницького, 34, м. Одеса, код ЄДРПОУ  34929741).
		Відповідач 3: Дисциплінарна комісія арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (вул. Городецького, 13, м. Київ).
		 
		Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати     21.01.19   
		 
		 
		Суддя            Воробйова Інна Анатоліївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...