Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/2804/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2019. Зареєстровано: 21.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2019.
Дата набрання законної сили: 21.02.2019
Номер судового провадження: П/813/3107/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа № 813/2804/18
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		21 січня 2019 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля  Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного з позовом до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України та  Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Львівській області, просить суд:
		- визнати протиправною відмову відповідачів про видалення з персонально-довідкового обліку Єдиної інформаційної системи МВС України інформації про підозру у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 122 КК України;
		- зобов'язати Департаменту інформатизації МВС України видалити з персонально-довідкового обліку Єдиної інформаційної системи МВС України та інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ інформацію про підозру у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КК України.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі протиправно відмовилися задовольнити звернення ОСОБА_1 про видалення з баз даних МВС України інформації про оголошення заявникові підозри у вчиненні злочину незважаючи на те, що суд закрив кримінальне провадження на підставі статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
		Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 43-48), просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі з таких мотивів: підстава закриття кримінального провадження згідно з ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області  № 449/775/16-к від 09.08.2016 не належить до підстав, які реабілітують особу, оскільки судом не визначено підсудного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а також не було спростовано факт кримінального правопорушення. Відомості про оголошення ОСОБА_1 підозри також не можуть бути вилучені з підстави закінчення строку їх зберігання. Відповідач визнає, що на сьогодні в нормативно-правових документах, що регулюють функціонування персонально-довідкового обліку, відсутні терміни зберігання відомостей про осіб, кримінальні провадження стосовно яких закриті у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК).  Водночас відповідач вважає, що до цих правовідносин можна застосувати аналогію закону та прирівнює наслідки закриття кримінального провадження на підставі п.7. ч.1. ст. 284 КПК (у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення) до наслідків звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 Кримінального кодексу України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим); строк збереження в персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС України відомостей про осіб, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статті 46 КК України на підставі підпункту «г» пункту 10.2.4. Розділу 10 «Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України» становить 10 років. Оскільки інформація про оголошення ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочину є достовірною, а десятирічний строк зберігання цієї інформації ще не сплив, відмова заявнику видалити такі персональні дані є правомірною та не суперечить Закону України «Про захист персональних даних».
		Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Львівській області з адміністративним позовом ОСОБА_1 не погоджується, вважає вимоги безпідставними та необґрунтованими з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 39-40). Відповідач вказав, що інформація щодо ОСОБА_1, яка зберігається в базі даних персонально-довідкового обліку МВС України та була відображена працівниками ДІ МВС України у довідці від 12.09.2017 № 17248475564666086620; ця інформація повністю відповідає дійсним обставинам, відображає реальні події, є об'єктивною, достовірною та надається за зверненнями державних органів на законних підставах. Така  інформація не може бути знята з обліку, оскільки щодо неї не закінчення термін зберігання, який визначений спільним МВС України та державним департаментом України з питань виконання покарань від 23.08.2002 №823/188. Також вважає себе неналежним відповідачем у цій справі (а.с.81).
		Позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.99), відповідно до якої не заявляє позовних вимог до Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Львівській області, просить суд розглянути його позов щодо позовних вимог до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, просить суд визнати протиправною відмову відповідача вилучити з ПДО ЄІС МВС України інформації про оголошення ОСОБА_1 підозри у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 122 КК України та зобов'язати відповідача видалити цю інформацію. Суд прийняв цю заяву та ухвалив розглядати справу в межах уточнених (зменшених) позовних вимог (а.с.101).
		Позивач та відповідач просили суд розглянути справу без їх участі (а.с.41,99); суд на підставі частини 9 статті 205 КАС України ухвалив провести розгляд справи по суті та постановити рішення в порядку письмового провадження (а.с.102).  
		 
		Суд дослідив доводи та аргументи заяв по суті справи, долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
		27.05.2016 до відомостей персонально-довідкового обліку Єдиної інформаційної системи МВС України (а.с.24) внесена інформаціяю про повідомлення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю села Шпильчина Перемишлянського району Львівської області, що проживає у АДРЕСА_1) поліцією (Перемишлянське відділення ЗВП ГУНП в Львівській області) підозри у вчиненні злочину. 
		Перемишлянський районний суд 09.08.2016 ухвалив кримінальне провадження (справа №449/775/16-к, а.с.9-10) про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 122 КК України, закрити у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		ОСОБА_1 мав намір вступити на службу до Національної поліції України. З метою підготовки необхідних документів звернувся до територіального сервісного центру № 4641 Регіонального сервісного центру МВС в Львівській області та отримав довідку серія ІАА №0247657 (а.с.23) про те, що станом на 05.10.2017 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 23). Цю довідку разом з іншими  документи позивач подав до Управління поліції охорони у Львівській області, яке відмовило ОСОБА_1 у прийнятті на роботу на посаду охоронника взводу № 1 роти з фізичної безпеки УПО, оскільки позивач є особою, стосовно якої припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав (а.с. 19-20). Як підставу такої відмови зазначило, що ОСОБА_1 надав згоду на збір відомостей про нього, на підставі якої отримано інформацію від УІПК ГУНП у Львівській області про те, що заявник є особою, стосовно якої ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області № 449/775/16-к від 09.08.2016 закрито кримінальне провадження №12016140260000305 від 26.06.2016 про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, з нереабілітуючих підстав (а.с. 19-20).
		ОСОБА_1 з метою з'ясування підстав зберігання в базах даних МВС України та розповсюдження його персональних даних звернувся до ДІ МВС України та УІАП ГУНП у Львівській області із запитами та заявами, з'ясовував підстави зберігання інформації про нього, а надалі просив видалити з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України інформацію щодо оголошення йому підозри у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 122 КК України як такої, що компрометує його (а.с.13,15); у відповідь отримав низку листів.  
		Так, Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у Львівській області листом № В-3/21/1 від 21.11.2017 повідомило ОСОБА_1 про обґрунтованість зберігання інформації щодо повідомлення заявнику про підозру у вчиненні злочину з огляду на достовірність цієї інформації та той факт, що не сплив термін зберігання такої інформації в оперативно-довідкових картотеках (а.с. 21).
		Департамент інформатизації МВС України надав відповідь листом № 16/3-В-205 від 15.06.2018 (а.с.17-18) та повідомив, що відповідно до статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб'єкт персональних даних має право вимагати від володільця та розпорядника персональних даних змінювати або знищувати дані про нього, але у випадку якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Департамент проінформував заявника, що відповідно до Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом МВС України та державним департаментом України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188 встановлено терміни зберігання облікових документів в персонально-довідкових картотеках. Облікові документи на осіб, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статей 22,44-49,97 КК України, зберігаються в оперативно-довідкових картотеках 10 років. З огляду на це, станом на 15.06.2018 «… в Департаменті відсутні правові підстави для видалення інформації стосовно Вас з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС».
		 
		При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
		Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2297) регулює правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
		У Законі №2297 терміни вживаються в такому значенні (стаття 2):
		- персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; 
		- суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються;
		- розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; 
		- обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.
		Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5 та 6 статті 6 Закону №2297).
		Відповідно до статті 11 Закону №2297 підставами для обробки персональних даних серед іншого є:
		- згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних (п. 1);
		- дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень (п. 2).
		Відповідно до пункту 6 частини другої статті 8 Закону №2297 суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
		Конституційний Суд України у рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) зазначив: 
		«…аналіз положень частин першої, другої статті 32 Конституції України, юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди допускається, якщо воно передбачене законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таке втручання вважатиметься законним у разі наявності підстави в національному законі, а також за умови, що такий закон відповідатиме принципу верховенства права, закріпленому в частині першій статті 8 Конституції України.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) … до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля … Оскільки частини перша, друга статті 32 Конституції України перебувають у взаємозв'язку зі статтею 8 Конвенції («Право на повагу до приватного і сімейного життя»), то Конституційний Суд України враховує практику тлумачення і застосування вказаної статті Конвенції Європейським судом з прав людини при розгляді цієї справи. Згідно з пунктом 1 статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		У цьому контексті Європейський суд з прав людини зазначив, що збирання та зберігання інформації стосовно приватного життя особи, а також її розповсюдження охоплюються сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції (пункт 117 рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2)» (Zaichenko v. Ukraine (no. 2) від 26 лютого 2015 року, заява № 45797/09). Також Європейський суд з прав людини наголосив, що зберігання органами державної влади інформації про приватне життя особи та її використання є втручанням у право на повагу до приватного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції (пункт 56 рішення у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 року, заява №11901/02; пункт 70 рішення у справі «Суріков проти України» (Surikov v. Ukraine) від 26 січня 2017 року, заява № 42788/06).
		Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, тобто права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
		Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання «згідно із законом» вимагає від оспорюваного заходу, за яким здійснюється втручання, підґрунтя в національному законодавстві і стосується також якості закону, тобто закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачати наслідки його дії щодо себе, і відповідати принципу верховенства права (пункт 85 рішення у справі «Шалімов проти України» (Shalimov v. Ukraine) від 4 березня 2010 року, заява № 20808/02)».
		Відповідно до статті 46 Кримінального кодексу України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Ця норма кореспондується з положеннями пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
		Водночас частина перша статті 284 Кримінального процесуального кодексу України визначає інші підстави для закриття кримінального провадження: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; … 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення… .
		Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначає «Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.11.2016 року № 1256 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.01.2017 р. за N 22/29890 (далі - Порядок №1256).  
		У Порядку №1256 терміни вживаються в такому значенні:
		- персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄІС МВС України) стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення;
		- вимога - письмове звернення про надання відомостей з персонально-довідкового обліку, що подається державними органами, які здійснюють правоохоронні функції та мають повноваження на отримання таких відомостей;
		Порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України визначає Інструкція, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 р. за №738/7026 (далі - Інструкція №823). Терміни зберігання облікових документів в обліково-довідкових картотеках залежно від категорії осіб визначає розділ 10 «Терміни зберігання облікових документів». Відповідно до підпункту «г» 10.2.4 цього розділу Інструкції №823 встановлено десятирічний термін зберігання облікових документів на осіб, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статей 22, 44 - 49, 97 Кримінального кодексу України; цей термін обчислюється з дня припинення кримінальної справи. 
		При прийнятті рішення та оцінці аргументів сторін суд керується такими міркуваннями:
		Відомості про повідомлення особи про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення відносяться до персональних даних цієї особи. Зберігання цих відомостей є одним із видів обробки персональних даних особи (суб'єкта персональних даних), а отже - може відбуватися або за її згодою, або на підставі закону. 
		Підсистема «Оперативно-довідкова картотека» ЄІС МВС України в розумінні статті 2 Закону №2297 є базою персональних даних у формі картотеки, що серед іншого містить відомості про стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.
		Закон №2297 наділяє суб'єкта персональних даних правом вимагати знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно.
		Отже, ОСОБА_1 як суб'єкт персональних даних вправі звернутися до Департаменту інформатизації МВС як розпорядника бази персональних даних про вилучення певних відомостей з картотек ЄІС МВС України. В свою чергу Департамент інформатизації МВС повинен або видалити персональні дані заявника, або довести законність зберігання цих відомостей. 
		Відповідач визнає, що чинне законодавство в принципі не передбачає зберігання в картотеках (базах даних) ЄІС МВС України відомостей про осіб, кримінальні провадження стосовно яких закриті на підставі п.7. ч.1. ст. 284 КПК. Водночас відповідач стверджує, що застосував аналогію закону, а саме - застосував до особи, щодо якої кримінальне провадження закрите у зв'язку з відмовою потерпілого від кримінального обвинувачення у формі приватного обвинувачення строки зберігання відомостей, передбачені Інструкцією №823 для осіб, звільнених від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілим. 
		Оцінюючи такі доводи Департаменту інформатизації МВС щодо законності зберігання відомостей про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні злочину суд керується такими мотивами:
		підстави та строки зберігання відомостей в обліково-довідкових картотеках ЄІС МВС України визначені єдиним нормативним документом - Інструкцією №823 та диференційовані залежно від категорії осіб - засуджені або інші категорії осіб. Однією з таких «інших» категорій є особи, кримінальні справи стосовно яких припинені відповідно до статей 22, 44-48, 97 КК України.
		Вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження визначений в частинах першій та другій статті 284 КПК України та розмежований за суб'єктом прийняття рішення. В контексті спірних правовідносин слід виокремити такі підстави: 
		- відмова потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України, відповідне рішення може бути прийняте слідчим, прокурором та за певних умов судом;  
		- кримінальне провадження закривається судом на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 46 КК України).
		Отже, примирення обвинуваченого з потерпілим і відмова особи від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є очевидно відмінними за змістом підставами для закриття кримінального провадження, що не можуть ототожнюватися. 
		Вирішуючи питання про обґрунтованість позиції відповідача, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У рішенні у справі «S. AND MARPER v. THE UNITED KINGDOM» (заяви №№30562/04 та 30566/04; пп. 95-96) ЄСПЛ у складі Великої Палати  нагадав про свою усталену практику, за якою формулювання «згідно із законом» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певну основу в національному законодавстві та узгоджувався з верховенством права, яке прямо згадується у преамбулі до Конвенції та є невід'ємною частиною мети і призначення статті 8. Закон, таким чином, повинен бути адекватною мірою доступним та передбачуваним, тобто сформульованим з достатньою точністю з тим, щоб особа - якщо потрібно, то з відповідною допомогою - могла регулювати свою поведінку. Для того, щоб національне законодавство відповідало цим вимогам, воно повинно передбачати адекватний юридичний захист проти свавілля і, відповідно, визначати з достатньою ясністю обсяг дискреції, що надається компетентним органам, та спосіб її застосування. Рівень точності, що вимагається від національного законодавства залежить значною мірою від змісту інструмента регулювання, про який йдеться, сфери, яку він призначений охопити, та статусу тих, кому він адресований.
		Зберігання персональних даних ОСОБА_1 в картотеках (базах даних) ЄІС МВС України є втручанням в його право на повагу до приватного життя, передбачене статтею 8 ЄКПЛ, а отже - держава повинна виправдати це втручання та довести, що таке відбувається «відповідно до закону». Суд враховує, що передбачений підпунктом «г» 10.2.4 Інструкції №823 перелік підстав закриття кримінального провадження, що передбачає подальше зберігання відомостей про підозрювану/обвинувачену особу впродовж 10 років після закриття кримінального провадження, є вичерпним і не передбачає можливості розширювального тлумачення, а тому не поширюється на ситуацію ОСОБА_1 Застосування державним органом за такого чіткого та однозначного правового регулювання «аналогії закону» свідчить про свавільне застосування Інструкції №823 шляхом поширення дії підпункту «г» 10.2.4 на ситуацію, що не передбачена диспозицією цієї норми. Цей висновок суду додатково підтверджується тим, що Інструкція №823 затверджена в 2002 році та діє з того часу без будь-яких змін та доповнень, а нова редакція КПК України, котра передбачає визначену п. 7 ч. 2 ст.  284 підставу закриття кримінального провадження (відмова від приватного обвинувачення), набрала чинності 20.11.2012. Отже, Інструкція №823 в принципі не може передбачати цієї підстави для зберігання відомостей про особу, оскільки така не була передбачена чинним на момент прийняття Інструкції №823 кримінально-процесуальним законодавством. 
		За таких фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що зберігання в картотеках (базах даних) ЄІС МВС України після 09.08.2016 (дати закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 2 ст.  284 КПК) відомостей щодо повідомлення ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення є втручанням в його право на повагу до приватного життя, що не відповідає критерію «згідно із законом». З огляду на це відмова Департаменту інформатизації МВС задовольнити звернення ОСОБА_1 про видалення цих відомостей з картотек (баз даних) ЄІС МВС України є протиправною та не ґрунтується на законі, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.  
		Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними; про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Суд вважає, що гарантоване пунктом 6 частини другої статті 8 Закону №2297 право ОСОБА_1 вимагати знищення відомостей про себе, що незаконно обробляються (зберігаються) розпорядником персональних даних, може бути ефективно захищене шляхом зобов'язання відповідача видалити такі відомості з картотек (баз даних) ЄІС МВС України.
		ОСОБА_1 на підставі п. 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, сторони не надали суду доказів понесення судових витрат, тому немає підстав для прийняття рішення про розподіл цих витрат.
		 
		Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправною відмову Департаменту інформатизації МВС України видалити відомості (інформацію) про повідомлення 25.07.2016 ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення з картотек (баз даних) Єдиної інформаційної системи МВС України.  
		Зобов'язати Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 08596920) видалити з картотек (баз даних) Єдиної інформаційної системи МВС України відомості (інформацію) про повідомлення 25.07.2016 ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                                                          Москаль Р.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...