Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/397/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 13-66кс18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016140160000242

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа №439/397/17
		Провадження №13-66кс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 , 
		судді-доповідача ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_17 ,
		прокурора  ОСОБА_18 ,
		 
		розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером12016140160000242, щодо ОСОБА_19 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смтГримайлів Гусятинського району Тернопільської області, зареєстрований за адресою:    АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою:   АДРЕСА_2 , раніше не судимого, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 Кримінального кодексу України (далі  КК України), у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17, і 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст оскаржених судових рішень
		1. Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року ОСОБА_19 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито.
		2. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_19 , обіймаючи посаду лікаря - анестезіолога, 10квітня2016 року перебуваючи на чергуванні як лікар - анестезіолог анестезіолого - реанімаційного відділення Бродівської центральної районної лікарні, що знаходиться за адресою: м.Броди, вул.Юридика,22, надавав спеціалізовану медичну допомогу малолітньому ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У результаті неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків та внаслідок недбалого до них ставлення, володіючи при цьому достатнім кваліфікаційним рівнем, він не використав ці знання та навички під час надання адекватної медичної допомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин недбало провів медичну маніпуляцію  пункцію лівої підключичної вени ін`єкційною голкою для встановлення катетера, що спричинило тяжкі наслідки для ОСОБА_20 , а саме його смерть, яку констатовано 10квітня2016року о 08год.50 хв. у відділенні анестезіології  реанімації Бродівської ЦРЛ.
		3. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи 
		4. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування цих судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		5. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст.46 КК України. Судами при звільненні ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення. Вказується також на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з істотним порушенням вимог частини1 статті412 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК України), не відповідає положенням частини1 статті370, статті419 КПК України, є невмотивованою та необґрунтованою.
		6. У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_19 вказує на те, що прокурор у своїй касаційній скарзі не зазначив жодного з передбачених статтею412 КПК України істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
		7.  ОСОБА_19 вважає, що доводи касаційної скарги про те, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України є неможливим, враховуючи заподіяну потерпілому шкоду, а саме смерть дитини, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами справи та нормами закону.
		 
		Рух справи за касаційною скаргою та підстави для її розгляду Великою Палатою Верховного Суду
		8. Ухвалою від 24жовтня2018року колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду на підставі частини5 статті434-1 КПК України передала кримінальне провадження щодо ОСОБА_19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки справа містить виключну правову проблему.
		9. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що аналіз судової практики застосування ст.46 КК України у випадках, коли злочином заподіяно смерть потерпілого, вказує на те, що вона є неоднаковою. Зокрема, із проаналізованих ухвал судів першої інстанції, які набрали законної сили, видно, що в окремих судових рішеннях було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з тих мотивів, що завдана шкода у вигляді смерті є невідворотною, а тому не може бути усунута або відшкодована. В інших випадках такі клопотання судами були задоволені.
		10. Суд також звернув увагу на те, що тлумачення словосполучення «відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» як обов`язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим відповідно до ст.46 КК України досить тісно пов`язане з тлумаченням самого поняття «потерпілий», яке вживається в цій статті, оскільки кримінально-правове поняття потерпілого більш вузьке, ніж кримінально-процесуальне.
		11. Якщо термін «потерпілий» у ст.46 КК України вживається у вузькому кримінально-правовому значенні (як безпосередня жертва злочину), а не як учасник кримінального провадження (учасник кримінального процесу), то, на думку колегії суддів, у разі вчинення злочинів, внаслідок яких настала смерть особи, це виключає можливість як досягнення примирення винного з таким потерпілим, так і відшкодування останньому будь-яких збитків. 
		12. Колегія суддів також зазначила, що на виключний характер правової проблеми вказує не тільки існування різної судової практики, але й наявність різних позицій науковців щодо цього питання.
		13. В ухвалі про передачу суд визначив питання, які становлять виключну правову проблему під час застосування положень ст.46 КК України у випадку вчинення злочинів, які мали наслідком смерть потерпілого, а саме:
		1) кого слід розуміти під поняттям «потерпілий», яке вживається у ст.46 КК України,  безпосередню жертву злочинного посягання або учасника кримінального провадження (кримінального процесу), у тому числі близьких родичів особи, яка загинула внаслідок злочину;
		2) яким чином необхідно тлумачити поняття «відшкодування завданих збитків» та «усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст.46 КК України та чи можливе, з огляду на положення цієї статті, «відшкодування завданих збитків» чи «усунення заподіяної шкоди» у разі вчинення злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
		14. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27листопада2018року зазначене кримінальне провадження прийнято до касаційного розгляду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		15. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_18 підтримав вимоги, заявлені у касаційній скарзі та просив скасувати ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		16.  ОСОБА_19 подав до суду касаційної інстанції письмове клопотання про здійснення касаційного провадження за його відсутності та відсутності його захисників у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті435 КПК України (вх.№27168/0/170-18 від 19жовтня2018 року) та письмові заперечення на касаційну скаргу з обґрунтуванням, зазначеним вище.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо поняття «потерпілий», яке вживається у ст.46 КК України
		 
		17. Поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.
		18. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий  це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
		19. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині1 статті55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
		20. Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «потерпілий», яке використано у ст.46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
		21. Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з`являється об`єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення. 
		22. Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
		23. У частині2 статті55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
		24. Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині2 статті55 КПК України.
		25. Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з`являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально. 
		26. Кримінальний процесуальний закон (статті55  59 КПК України) юридично закріплює статус потерпілого  учасника кримінального провадження, наділяючи його певними процесуальними правами та обов`язками саме як учасника процесу.
		27. Водночас у частині6 статті55 КПК України передбачено так зване правонаступництво у кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положеннячастин першої  третьоїцієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням  потерпілими може бути визнано кілька осіб.
		28. Таким чином, чинний КПК України передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК України закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й перехід самого процесуального статусу потерпілого.
		29. Суд враховує положення статті 59 КПК України, відповідно до якого у разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак, у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.
		30. Велика Палата Верховного Суду вважає, що для вирішення цієї справи необхідно також звернутися до телеологічного (цільового) тлумачення, яке передбачає встановлення мети, якою керувався законодавець під час формулювання ст.46 КК України щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.
		31. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.
		32. З огляду на ці принципи, саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст.46 ККУкраїни.
		33. Право на примирення у ст.46 КК України  це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та не може бути нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов`язаним з нею, та похідним від інших прав людини, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (в тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення у кримінально-процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов`язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками. 
		34. Окрім цього, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, ураховуючи вираження волі потерпілим щодо прощення винного, відбувається своєрідне повернення потерпілого у попередній стан, який існував до вчинення відносно нього кримінального правопорушення. 
		35. Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
		36. Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими у кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, але і його воля (волевиявлення), що є неправильним, оскільки суперечить змісту як закону України про кримінальну відповідальність, так і змісту кримінального процесуального закону.
		 
		Щодо поняття «відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди» у контексті положень ст.46 КК України
		37. У ст.46 КК України передбачено такі обов`язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим:
		1) умова  вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів;
		2) підстава  примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. 
		38. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст.46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). 
		39. Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає з законодавчого визначення смерті відповідно до статті52 Закону України від 19листопада1992року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я», за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.
		40. У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.
		41. Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб`єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.
		42. Втрата життя людини, яке відповідно до статті3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
		43. Якщо потерпілого (жертви кримінального правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст.46 КК України.
		44. Водночас таке розуміння потерпілого у ст.46 КК України не виключає застосування норми кримінального процесуального права, яка передбачає можливість визнання близьких родичів чи членів сім`ї потерпілими замість померлого (частина6 стаття55 КПК України). Невизнання за потерпілим  учасником кримінального процесу права на примирення у контексті ст. 46 КК України не означає втрату ним права на відшкодування завданих збитків. Будь-яка шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, може і повинна бути компенсована своєчасно та в повному обсязі безвідносно до того, відбулося чи не відбулося примирення, і це може вплинути на подальші кримінально-правові наслідки при призначенні покарання та на умови його відбування, в тому числі зі звільненням від його відбування.
		 
		Щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень
		45. Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року у справі №439/397/17 ОСОБА_19 , обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням винного з потерпілим.
		46. Суд першої інстанції задовольнив клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки він вперше вчинив необережний злочин середньої тяжкості, свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, примирився з потерпілими та повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду. Потерпілі ОСОБА_21 та ОСОБА_22 (батьки малолітнього ОСОБА_20 , якому було заподіяно смерть) в судовому засіданні підтримали заявлене клопотання, оскільки вони як потерпілі примирилися з обвинуваченим, претензій до нього не мають, шкоду їм повністю відшкодовано.
		47. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		48. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції мав достатні, належні та передбачені КК України підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України, враховуючи те, що ОСОБА_19 обвинувачувався у вчиненні необережного злочину середньої тяжкості, який не є корупційним злочином; примирився з потерпілими ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ; відшкодував завдані ним збитки, що підтверджується письмовою розпискою, долученою до матеріалів справи; потерпілі під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій підтвердили, що примирилися з обвинуваченим, який відшкодував завдані їм збитки; обвинувачений ОСОБА_19 не заперечував проти закриття кримінального провадження з означених підстав.
		49. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
		50. Відповідно до викладених вище міркувань термін «потерпілий» у ст.46 КК України вжито у кримінально-правовому розумінні  «як особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)». Право на примирення в контексті цієї статті  це особисте право потерпілого.
		51. У цій справі потерпілим у розумінні ст.46 КК України є малолітній ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому ОСОБА_19 в результаті неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків, володіючи достатнім кваліфікаційним рівнем, однак не використавши ці знання та навички при наданні адекватної медичної допомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин, недбало провівши медичну маніпуляцію  пункцію лівої підключичної вени ін`єкційною голкою для встановлення катетера, заподіяв тяжкі наслідки у вигляді смерті, констатованої 10квітня2016року о 08год.50 хв. у відділенні анестезіології - реанімації Бродівської ЦРЛ.
		52. Смерть потерпілого ОСОБА_20 як припинення існування одного з правомочних суб`єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК України унеможливлює здійснення такого примирення.
		53. Заподіяна у цій справі шкода потерпілому ОСОБА_20 у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер. 
		54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно витлумачили закон, що суперечить його точному змісту (пункт3 частини1 статті413 КПК України).
		55. Відповідно до частини2 статті436 КПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.
		56. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції відповідно до пункту2 частини1 статті438 КПК України є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		57. Постановивши ухвалу про звільнення ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції під час перегляду зазначеного судового рішення, допустили неправильне тлумачення норми, передбаченої в ст.46 КК України, яке суперечить її точному змісту.
		58. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17 підлягають скасуванню на підставі пункту 2частини1 статті 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з підстави неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		59. Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно здійснити судове провадження згідно з загальними вимогами з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, передбаченої ст.46 КК України.
		 
		Правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ст. 46 КК України «Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим»
		60. Термін «потерпілий» у ст.46 КК України необхідно розуміти у його кримінально-правовому значенні, як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння.
		61. Якщо внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов`язаних з відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст.46 КК України.
		62. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода у розумінні ст.46 КК України має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст.46 КК України не підлягає.
		63. У випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК України) не можливе.
		 
		Враховуючи викладене та керуючись ст.434434?, 438,442 КПК України, п.1 ч.2 ст.45 Закону України від 2червня2016року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		1. Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		2. Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13квітня2017року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10жовтня2017року у справі №439/397/17 щодо ОСОБА_19 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий ОСОБА_1 
		 
		Суддя-доповідач ОСОБА_2 
		 
		Судді: ОСОБА_3  ОСОБА_10   ОСОБА_4  ОСОБА_11    ОСОБА_5  ОСОБА_12   ОСОБА_6  ОСОБА_13   ОСОБА_7  ОСОБА_14   ОСОБА_8  ОСОБА_15   ОСОБА_9   ОСОБА_16

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...