Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/1988/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2019.
Дата набрання законної сили: 31.10.2018
Номер судового провадження: 14-172цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		31 жовтня 2018 року
		м. Київ
		Справа №372/1988/15-ц
		Провадження № 14-172 цс 18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства (далі також - ДП) «Київське лісове господарство» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними правочинів, витребування земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, визнання відсутнім права
		за заявою заступника Генерального прокурора України (далі також - заявник) про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року, постановленої колегією суддів у складі ЧервинськоїМ.Є., ЗавгородньоїІ.М., МазурЛ.М., ПисаноїТ.О., ПоповичО.В. (далі - заява).
		Учасники справи:
		                     позивачі: Кабінет Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство», від імені яких позов подав перший заступник прокурора Київської області,
		                     відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		1.1.     Визнати недійсними :
		1.1.1.                Зареєстрований у реєстрі за № 13885 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га з кадастровим номером НОМЕР_1;
		1.1.2.                Зареєстрований у реєстрі № 13836 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га з кадастровим номером НОМЕР_2;
		1.1.3.                Зареєстрований у реєстрі за № 13841 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_3;
		1.1.4.                Зареєстрований у реєстрі за № 13680 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га з кадастровим номером НОМЕР_4;
		1.1.5.                Зареєстрований у реєстрі за № 13860 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га з кадастровим номером НОМЕР_5;
		1.1.6.                Зареєстрований у реєстрі за № 13675 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_6;
		1.1.7.                Зареєстрований у реєстрі за № 13816 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га з кадастровим номером НОМЕР_7;
		1.1.8.                Зареєстрований у реєстрі за № 13846 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_8;
		1.1.9.                Зареєстрований у реєстрі за № 13831 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,6 га з кадастровим номером НОМЕР_9;
		1.1.10.            Зареєстрований у реєстрі за № 13811 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га з кадастровим номером НОМЕР_10;
		1.1.11.            Зареєстрований у реєстрі за № 13821 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га з кадастровим номером НОМЕР_11;
		1.1.12.            Зареєстрований у реєстрі за № 1378 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4 га з кадастровим номером НОМЕР_12;
		1.1.13.            Зареєстрований у реєстрі за № 13791 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_13;
		1.1.14.            Зареєстрований у реєстрі за № 13856 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 1,2 га з кадастровим номером НОМЕР_14;
		1.1.15.            Зареєстрований у реєстрі за № 13806 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га з кадастровим номером НОМЕР_15;
		1.1.16.            Зареєстрований у реєстрі за № 13801 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га з кадастровим номером НОМЕР_16;
		1.1.17.            Зареєстрований у реєстрі за № 13851 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га з кадастровим номером НОМЕР_17;
		1.1.18.            Зареєстрований у реєстрі за № 13865 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_18;
		1.1.19.            Зареєстрований у реєстрі за № 13828 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8 га з кадастровим номером НОМЕР_19;
		1.1.20.            Зареєстрований у реєстрі за № 13786 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_20;
		1.1.21.            Зареєстрований у реєстрі за № 13796 договір від 23 жовтня 2007 року дарування розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_21;
		1.1.22.            Зареєстрований у реєстрі за № 14220 договір від 1 листопада 2007 року купівлі-продажу розташованої в смт. Козин Обухівського району Київської області земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,2 га з кадастровим номером НОМЕР_22.
		1.2.     Витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння:
		1.2.1.                ОСОБА_7 - земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_23 та НОМЕР_24 загальною площею 4,000 га;
		1.2.2.                ОСОБА_5 - земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27 загальною площею 7,200 га;
		1.2.3.                ОСОБА_4 - земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_20, НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_17, НОМЕР_16, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_7 загальною площею 7,800 га;
		1.2.4.                ОСОБА_6 - земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_28 загальною площею 3,000 га.
		1.3.     Визнати недійсними:
		1.3.1.                Державний акт серії НОМЕР_29 від 2 листопада 2007 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га з кадастровим номером НОМЕР_27;
		1.3.2.                Державний акт серії НОМЕР_30 від 2 листопада 2007 року на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку загальною площею 3,0 га з кадастровим номером НОМЕР_28;
		1.3.3.                Державний акт серії НОМЕР_31 від 12 серпня 2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 0,6 га з кадастровим номером НОМЕР_25;
		1.3.4.                Державний акт серії НОМЕР_32 від 12 серпня 2009 року на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку загальною площею 3,6 га з кадастровим номером НОМЕР_26.
		1.4.     Визнати недійсним рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Обухівського МРУЮ Київської області № 13070113 та № 13071806 від 15 травня 2014 року в частині реєстрації права власності ОСОБА_7 на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_23 та НОМЕР_24;
		1.5.     Визнати відсутнім право власності на земельні ділянки:
		1.5.1.                Належні ОСОБА_5 - з кадастровими номерами НОМЕР_26, НОМЕР_25, НОМЕР_27;
		1.5.2.                Належні ОСОБА_6 - з кадастровим номером НОМЕР_28;
		1.5.3.                Належні ОСОБА_4 - з кадастровими номерами НОМЕР_20, НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_17, НОМЕР_16, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_22;
		1.5.4.                Належні ОСОБА_7 - з кадастровими номерами НОМЕР_23 та НОМЕР_24;
		1.6.     Визнати на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_26, НОМЕР_25, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_20, НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_17, НОМЕР_16, НОМЕР_9, НОМЕР_8, НОМЕР_7, НОМЕР_22, НОМЕР_23 та НОМЕР_24 право власності держави в особі Кабінету Міністрів України та право користування за ДП «Київське лісове господарство».
		2.           Позов мотивував тим, що під час проведення досудового розслідування встановлені порушення вимог земельного законодавства при укладенні договорів дарування та купівлі-продажу ОСОБА_3 з ОСОБА_4, у зв'язку з чим ці договори слід визнати недійсними:
		2.1.     ОСОБА_3, відчужуючи земельні ділянки, перелічені у пункті 1.1 цієї постанови, не мав на них права власності, оскільки договори дарування та купівлі-продажу як підстави нібито набуття ним такого права у 2004 році не укладались.
		2.2.     Земельні ділянки, перелічені у пункті 1.1 цієї постанови, не знаходяться у межах смт. Козин, а розташовані орієнтовно у 3 км від меж вказаного населеного пункту (це підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування селищної ради й іншими графічними матеріалами).
		2.3.     Земельні ділянки, перелічені у пункті 1.1 цієї постанови, згідно зі статтями 19, 57 і 84 Земельного кодексу (далі - ЗК) України та статті 5 Лісового кодексу (далі - ЛК) України належали до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства у порядку, визначеному ЛК України.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           29 жовтня 2015 року Обухівський районний суд Київської області ухвалив рішення, яким у позові відмовив.
		4.           Мотивував тим, що з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України не поширюється на позови прокуратури, які подаються від імені держави та спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу влади. Суди вказали, що на такі позови поширюється припис статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, перебіг якої згідно з частиною першою статті 261 цього кодексу починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15).
		5.           Крім того, суд вказав, що під час розслідування кримінальної справи № 47-976 у 2008 і 2010 роках слідство запитувало від ДП «Київське лісове господарство» необхідні документи й інформацію, були допитані колишні та чинні на той час керівники цього підприємства. Отже, ДП «Київське лісове господарство» було відомо з 2008 року про факти, якими прокурор у позовній заяві обґрунтовує вимоги. Прокурор і позивачі доказів поважності пропуску позовної давності суду не надали; про поновлення позовної давності клопотань не заявляли. Тому суд вважав, що позовну давність сторони спору пропустили.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           30 червня 2016 року Апеляційний суд Київської області ухвалою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
		7.           Суд апеляційної інстанції підтримав висновок суду першої інстанції про те, що до позовів прокуратури, які подаються від імені держави та спрямовані на захист права державної власності не поширюється припис пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України.
		8.           Мотивував також, тим, що у період часу з грудня 2007 року до травня 2015 року ДП «Київське лісове господарство» через територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів України було підконтрольне Кабінету Міністрів України. А тому останній міг отримати інформацію про факти, що стосуються незаконного відчуження земель лісогосподарського призначення ще у 2008 році, коли у рамках кримінальної справи №47-976 ДП «Київське лісове господарство» дізналося про ці обставини. Моментом порушення прав держави в особі ДП «Київське лісове господарство» та Кабінету Міністрів України земельні ділянки є момент їх незаконного вилучення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство», що мало місце у 2007 році, а не момент відчуження останньому власнику. Відтак, прокурор і позивачі пропустили позовну давність без поважних причин.
		Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
		9.           1 лютого 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою залишив без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року й ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року.
		10.       Мотивував тим, що прокурор у травні 2015 року подав позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство», які довідалися або могли довідатися про порушення їхнього права під час розслідування кримінальної справи у 2008 та 2010 роках. Ця кримінальна справа була порушена у 2008 році прокуратурою Київської області за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки у межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
		11.       Суд касаційної інстанції врахував встановлені судами факти про те, що органи слідства запитували від ДП «Київське лісове господарство» документи й інформацію, допитали колишніх і чинних на той час керівників цього підприємства. А тому вважав, що суди обґрунтовано відмовили у позові, дійшовши висновку про те, що прокурор пропустив три роки позовної давності та не надав будь-яких доказів поважності причин такого пропуску.
		Короткий зміст вимог заяви
		12.       У квітні 2017 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою, в якій просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року, рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Короткий зміст ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		13.       2 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		14.       Мотивував тим, що заява подана про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року з підстав неоднакового застосування однієї норми матеріального права судами касаційної інстанції різної юрисдикції з посиланням на відповідні рішення цих судів. А тому така заява згідно з чинною на час її подання редакцією абзацу 2 частини другої статті 3602 ЦПК України повинна була розглядатися на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала заяву
		15.       Заява подана з передбачених пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції статей 256, 257, 261, 267 ЦК України, що спричинило ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також - невідповідності оскаржуваних судових рішень викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
		16.       На підтвердження зазначених підстав подання заяви заступник Генерального прокурора України надав копії:
		16.1.  Ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року у справі № 608/969/13-ц і від 24 лютого 2016 року у справі № 6-34931ск15;
		16.2.  Постанов Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5017/3702/2012, від 14 грудня 2016 року у справі № 5015/3297/12 та від 22 лютого 2017 року у справі № 910/27025/14;
		16.3.  Постанов Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13, від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 і від 8 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15.
		(2) Доводи інших учасників справи
		17.       ОСОБА_4 у запереченні на заяву вказав, що наведені прокурором судові рішення касаційних судів та Верховного Суду України не можуть бути підставою для скасування рішень у цій справі, оскільки стосуються інших правовідносин (не тотожних, тобто таких, які відрізняються за фактичними обставинами, матеріально-правовим регулюванням і щодо яких подані позови з іншим предметом та підставами).
		18.       Не погоджується також з висновком прокурора про те, що Кабінет Міністрів України не знав про порушення права власності держави. Вважає, що цей позивач міг довідатися про таке порушення під час розслідування кримінальних справ у 2008 і 2010 роках. Стверджує, що позовні вимоги прокурора суперечать статті 1 Першого протоколу до Конвенції тому, що спрямовані на надмірне та несправедливе втручання у право власності відповідача. Вважає, що суди правильно застосували позовну давність відповідно до статей 257, 261 і 267 ЦК України.
		19.       Інші учасники справи заперечення на заяву не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів
		(1.1) Щодо заявлених підстав для перегляду судових рішень
		20.       Відповідно до статті 353 ЦПК України у редакції, чинній на час подання заяви, Верховний Суд України переглядав судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.
		21.       Згідно з пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 ЦПК України у вказаній редакції підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах були: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
		(1.1.1) Стосовно неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах
		22.       Обґрунтовуючи неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 261 ЦК України, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заступник Генерального прокурора України навів постанови Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5017/3702/2012, від 14 грудня 2016 року у справі № 5015/3297/12 та від 22 лютого 2017 року у справі № 910/27025/14, а також ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року у справі № 608/969/13-ц і від 24 лютого 2016 року у справі № 6-34931ск15.
		23.       Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у різному тлумаченні судами змісту норм права, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних правовідносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
		24.       З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
		25.       У наданій для порівняння постанові від 24 листопада 2016 року у справі № 5017/3702/2012 Вищий господарський суд України за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса» про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки, дійшов висновку про те, що початок перебігу позовної давності слід обчислювати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли Міністерство оборони України або Кабінет Міністрів України дізналися про факт відсутності у районної державної адміністрації повноважень на розпорядження землями оборони, які відповідно до статті 84 Земельного кодексу України належать до земель державної власності.
		26.       Вищий господарський суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 910/27025/14 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Федерації професійних спілок України про визнання права власності вказав на те, що позивач не знав про порушення його права до звернення прокурора з позовом. Виконання зазначеним Фондом його обов'язків не є безумовною підставою для наявності у нього відомостей про порушення права державної власності. А тому суд вважав, що прокурор у подав позов у межах позовної давності.
		27.       У постанові від 14 грудня 2016 року у справі № 5015/3297/12 за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», Приватного підприємства «Автотехнобудсервіс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що відчуження об'єкта державної власності відбулося з порушенням законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, без дозволу на відчуження майна суб'єкта управління - Міністерства оборони України - та без згоди Фонду державного майна України. Початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли Міністерство оборони України дізналось про порушення його права. Тому з урахуванням поважності причин пропуску позовної давності суд вирішив визнати договір недійсним.
		28.       У справі №372/1988/15-ц суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій встановили, що позовна давність була пропущена, оскільки прокурор та ДП «Київське лісове господарство» довідалися або могли довідатися про порушення права державної власності у 2008 та 2010 роках під час розслідування кримінальної справи, порушеної у 2008 році прокуратурою Київської області за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки у межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
		29.       Велика Палата Верховного Суду вважає, що у вказаних судових рішеннях, які надані заявником, і в ухвалі суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, є подібними ті фактичні обставини, що впливають на застосування норм матеріального права про початок перебігу позовної давності (касаційні суди встановили порушення прав власника або розпорядника майна, проте не з'ясували, чи йому було або могло бути відомо про порушення цього права, як і про особу, яка його порушила).
		30.       Тому з огляду на висновки, яких дійшли касаційні суди у згаданих справах, існує неоднакове застосування статті 261 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду має вирішити питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норми матеріального права у подібних правовідносинах.
		31.       Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що надані заявником копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не підтверджують неоднакове застосування судами касаційних інстанцій однієї і тієї ж норми матеріального права.
		32.       Так, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року у справі № 608/969/13-ц не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки 12 квітня 2017 року її скасував постановою Верховний Суд України, а справу направив на новий розгляд з метою з'ясування, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Таке право пов'язане з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про це порушення. Враховуючи те, що прокурор подав позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, суди не з'ясували, коли саме зазначений орган довідався або міг довідатися про порушення його права.
		33.       У наданій для порівняння ухвалі від 24 лютого 2016 року у справі № 6-34931ск15 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначив, що суди розглянули позовні вимоги про визнання права власності на частину квартири та визнання коштів спільною власністю. Правовідносини, що виникли між сторонами цієї справи не є подібними до правовідносин сторін, у справі в якій подана заява. А тому зазначена ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справвід 24 лютого 2016 року у справі № 6-34931ск15 не може слугувати зразком для порівняння у справі №372/1988/15-ц і свідчити про неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права.
		(1.1.2) Стосовно невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права
		34.       Обґрунтовуючи невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, заявник надав копії постанов Верховного Суду України від 20 серпня 2013 року у справі № 3-18гс13, від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 і від 8 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15.
		35.       У постанові від 20 серпня 2013 року у справі №3-18гс13 Верховний Суд України зазначив, що суд касаційної інстанції безпідставно відмовив прокурору у задоволенні позовних вимог через пропуск позовної давності, оскільки прокурор і позивачі не є сторонами оспорюваних угод про відступлення права вимоги та були позбавлені права під час судового розгляду в іншій справі перевірити повноваження осіб, які укладали ці правочини. Тому обізнаність прокурора та Фонду державного майна України про наявність оспорюваних правочинів не є підставою для висновку про пропуск позовної давності та необхідність застосування статті 267 ЦК України.
		36.       Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 вказав, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд. Суди встановили, що позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, укладеного від його імені іншою особою, лише у вересні 2013 року, що у розумінні частини першої статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу позовної давності. Суди апеляційної та касаційної інстанцій обґрунтовано визнали таким, що суперечить статті 261 ЦК України, висновок відповідача про те, що початок перебігу позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення у 2005 році спірного договору, оскільки позивач отримував плату за користування землею.
		37.       У постанові від 8 червня 2016 року у справі № 6-3029цс15 Верховний Суд України , направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказав на відсутність підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України до спірних правовідносин. Крім того зазначив, що заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Київське лісове господарство», проте суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не встановили та не перевірили, з якого моменту Кабінет Міністрів України довідався або міг довідатися про порушення його права.
		38.       ВеликаПалата Верхового Суду вважає, що наведеним висновкам Верховного Суду України не відповідають висновки касаційного суду у справі № 372/1988/15-ц, який погодився з доводами судів першої й апеляційної інстанцій про те, що згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності почався з моменту, коли про порушення права державної власності на землі лісогосподарського призначення довідалися або могли довідатися прокурор і ДП «Київське лісове господарство».
		39.       З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду має вирішити питання про усунення невідповідності рішення суду касаційної інстанції висновкам Верховного Суду України щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.
		(1.2) Щодо застосування статті 261 ЦК України
		40.       Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		41.       Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		42.       Сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
		43.       Під час розгляду справи № 372/1988/15-ц суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, встановив порушення прав Кабінету Міністрів України як розпорядника лісовими земельними ділянками, що перевищують площу 1 га. Проте суди не встановили початку перебігу позовної давності для Кабінету Міністрів України, а також того, що Кабінету Міністрів України було чи могло бути відомо про порушення його права, як і про особу, яка його порушила, до моменту звернення прокурора з відповідним позовом до суду (аналогічний висновок про те, що, встановивши порушення прав Кабінету Міністрів України, суди не з'ясували та не перевірили, з якого моменту позивач довідався або міг довідатисяпро порушення його права, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №359/2012/15-ц). Крім того, у разі, якщо позивач заявив декілька позовних вимог, то питання застосування позовної давності, початку її перебігу та спливу має вирішуватися щодо кожної позовної вимоги окремо.
		(2) Висновки за результатами розгляду заяви
		(2.1) Щодо суті заяви
		44.       Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3603 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення із заявою, за наслідками її розгляду більшістю голосів від складу суду приймається постанова, зокрема, про часткове задоволення заяви.
		45.       Відповідно до частини першої статті 3604 ЦПК України у вказаній редакції Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355.
		46.       Враховуючи те, що підстави, передбачені пунктами 1 і 4 частини першої статті 355 ЦПК України у зазначеній редакції, підтвердилися, Велика Палата Верховного Суду вважає, що заява про перегляд судових рішень є обґрунтованою.
		47.       Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли до 15 грудня 2017 року.
		48.       Відсутність у Верховного Суду України можливості встановлювати обставини справи, досліджувати докази та надавати їм оцінку при розгляді заяв про перегляд судових рішень за правилами ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та допущені судами порушення, які не дозволяють ухвалити нове рішення у справі, має наслідком скасування судових рішень та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції (див., зокрема, постанови Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 442/8157/15-ц, від 31 травня 2017 року у справі № 638/6982/15-ц, від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц).
		49.       Оскільки, ухвалюючи судові рішення у справі №372/1988/15-ц, вимоги ЦПК України щодо їх обґрунтованості суди не виконали, не встановили тих фактичних обставин справи, від яких залежить її правильне вирішення, а Велика Палата Верховного Суду на цій стадії процесу не має процесуальної можливості встановлювати дійсні обставини справи, досліджувати докази, надавати їм оцінку, ухвалити остаточне законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		50.       Отже, заяву слід задовольнити частково: рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.
		(2.2) Щодо судових витрат
		51.       З огляду на висновок щодо суті заяви судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у Великій Палаті Верховного Суду, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		Керуючись підпунктами 1 і 2 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII, пунктами 1 і 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України у редакції, чинній на час подання заяви, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.           Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
		2.           Скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року та рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року; справу передати на новий розгляду до суду першої інстанції.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:С.В.БакулінаН.П.Лященко В.В.БританчукО.Б.Прокопенко В.І.ДанішевськаЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...