Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/4219/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.01.2019.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 11-1029апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 820/4219/17
		Провадження №11-1029апп18 
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Головне управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (суддя Мар'єнко Л. М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року (судді Ральченко І. М., Катунов В. В., Бершов Г. Є.) у справі № 820/4219/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління, третя особа - Приватне підприємство «Азимут-Н», про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії і
		ВСТАНОВИЛА:
		У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління, в якому просив:
		- визнати протиправною викладену в листі від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16 відмову відповідача в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,2 га із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (далі - спірна земельна ділянка), та передати зазначену ділянку у власність позивача;
		- зобов'язати Головне управління повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передати цю ділянку у власність позивача з урахуванням висновків суду в цій справі.
		На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що листом Головного управління від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16 йому відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі цієї ділянку у його власність. Відповідач, відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою, указав на необхідність надати опис GPS-устаткування на підтвердження його реєстрації, проте не визначив, хто має це зробити. Також у вказаному листі зазначено, що у складі проекту наявні незавірені належним чином копії документів, проте не вказано, які саме документи. Крім того, відповідач послався на те, що в пункті 1 розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Барвінківська РДА) від 23 травня 2012 року необхідно уточнити інформацію про землі, за рахунок яких відводиться земельна ділянка. На думку позивача, вказана відмова відповідача є протиправною, оскільки перелічені недоліки не були підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою.
		Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі: визнав протиправною викладену в листі від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16 відмову Головного управління в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність ОСОБА_3; зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність позивача.
		Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник Головного управління в касаційній скарзі зазначив, що суди порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права. На думку скаржника, відповідач, реалізуючи повноваження щодо передачі земельних ділянок у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації, є учасником цивільних, а не адміністративних правовідносин, а тому цей позов не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Ураховуючи викладене, скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій і закрити провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 29 серпня 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.
		Позивач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не надіслали.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. 
		Суди попередніх інстанцій установили, що 10 серпня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі цієї ділянки у власність, додавши до заяви погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та інші документи.
		Головне управління листом від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16 повідомило позивача про те, що при перевірці проекту землеустрою земельної ділянки вимогам чинного законодавства встановлено такі невідповідності: відповідно до вимог пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за № 393/2833, необхідно надати опис GPS-устаткування та підтвердження його реєстрації згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок»; у складі проекту наявні незавірені належним чином копії документів; у пункті 1 розпорядження Барвінківської РДА від 23 травня 2012 року № 274 необхідно уточнити інформацію про землі, за рахунок яких відводиться земельна ділянка (землі запасу чи землі державного резервного фонду).
		У згаданому листі також зазначено, що з метою виправлення вказаних невідповідностей згідно з вимогами статті 28 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) слід звернутися до розробника документації із землеустрою.
		Крім того, відповідач зауважив, що у витязі з Державного земельного кадастру, доданому до заяви, немає підстав для визначення цільового призначення використання сформованої земельної ділянки з огляду на вимоги статей 20, 116, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у зв'язку із чим рекомендовано звернутися до державного кадастрового реєстратора, який здійснив реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також повідомлено, що відповідно до наданих матеріалів земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, відноситься до земель державного резервного фонду.
		Не погодившись із відмовою відповідача в затвердженні проекту землеустрою, викладеною в листі від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що, відмовляючи ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, Законом № 858-IV, та без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.
		Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої й апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		За пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Згідно із частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України передача безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства здійснюється на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Як установлено частиною дев'ятою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).
		Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною відмови Головного управління в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача повторно розглянутийого заяву та передати йому цю земельну ділянку у власність.
		Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку позивача, діями відповідача при вирішенні питання, яке в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу виконавчої влади, тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень (органу виконавчої влади), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції шляхом розгляду питання щодо передачі земельної ділянки у власність.
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи відповідача про те, що у спірних правовідносинах Головне управління виступає як власник землі, тому спір про оскарження її волевиявлення на розпорядження земельною ділянкою не може розглядатися за правилами КАС України, є помилковими.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня та 30 травня 2018 року у справах № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18) та № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) відповідно.
		Перевіряючи наведені в касаційній скарзі доводи в частині порушення судами норм матеріального права, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
		За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		На підставі частини сьомої цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу). 
		Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб'єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п'ятнадцята статті 186 ЗК України).
		Частинами п'ятою та шостою статті 186-1 ЗК України визначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
		Підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		Як зазначено вище, нормами частини дев'ятої статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		Таким чином, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу, який розглядає їх у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який надає висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
		При цьому відповідний орган може відмовити в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою або надати висновок про відмову в погодженні цього дозволу лише у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
		На підставі частини восьмої статті 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
		Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
		Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок Харківського окружного адміністративного суду про те, що процедура погодження проекту землеустрою передбачає перевірку цього проекту на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації та прямо встановлює обов'язок компетентного органу здійснити одночасну перевірку дотримання всіх указаних вимог розробником проекту, і саме на цій стадії відповідний орган має повноваження відмовити в погодженні проекту землеустрою з наданням часу його розробнику на усунення визначеного вичерпного переліку недоліків проекту.
		Як убачається з матеріалів справи, Барвінківська РДА, розглянувши звернення громадян про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у власність для ведення особистого селянського господарства, прийняла розпорядження від 23 травня 2012 року № 274, яким дозволила ОСОБА_3 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею не більше 2 га ріллі із земель запасу та інших земель, не наданих у тимчасове користування, категорія - землі сільськогосподарського призначення на території Гусарівської сільської ради (контури № 302, 304 реформованого КСП «Рассвет»), з метою передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Відділом Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області складено висновок від 29 вересня 2015 року № е 225(ф), яким погоджено ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель державного резервного фонду сільськогосподарського призначення державної форми власності ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (а. с. 45).
		Матеріалами справи також установлено, що ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, однак Головне управління листом від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16 відмовило йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,2 га для ведення особистого селянського господарства із земель державного резервного фонду, що розташована за межами с. Нікополь на території Гусарівської сільської ради Барвінського району Харківської області, та передачі вказаної земельної ділянки позивачу у власність.
		У вказаному листі Головне управління зазначило, що:
		- відповідно до вимог пункту 4.4.16 Інструкції з топографічного знімання в масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09 квітня 1998 року № 56, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за № 393/2833, необхідно надати опис GPS-устаткування та підтвердження його реєстрації згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1075 «Про Порядок використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок»;
		- у складі проекту наявні незавірені належним чином копії документів, а саме сторінка 26;
		- у витязі з Державного земельного кадастру, доданому до заяви, відсутні підстави для визначення цільового призначення та виду використання сформованої земельної ділянки з огляду на вимоги статей 20, 116, 122 ЗК України;
		- відповідно до наданих матеріалів земельний масив, за рахунок якого позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, відноситься до земель державного резервного фонду.
		Правовий статус Головного управління визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.
		На підставі підпункту 13 пункту 4 Положення № 333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
		Пунктом 8 Положення № 333 визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
		Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
		Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
		Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
		Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, тоді як Головне управління листом повернуло ОСОБА_3 проект землеустрою. 
		Проте чинне законодавство не передбачає можливості повернення листом проекту землеустрою для доопрацювання.
		Статтею 50 Закону № 858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому ЗК України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
		- завдання на розроблення проекту землеустрою;
		- пояснювальну записку;
		- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
		- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
		- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
		- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
		- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
		- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
		- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;
		- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
		- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
		- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
		- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
		- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
		- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
		- кадастровий план земельної ділянки;
		- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
		- матеріали погодження проекту землеустрою.
		Отже, наведеними положеннями статті 50 Закону № 858-IV для затвердження проекту землеустрою не передбачено надання матеріалів і даних, які відповідач перелічив у своєму листі від від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16.
		Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про визнання протиправною відмови Головного управління в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, викладеної в листі від 23 серпня 2017 року № Т-23108/0/6-20042/0/21-16.
		При цьому з урахуванням необхідності відновлення порушеного права ОСОБА_3 Харківський окружний адміністративний суд обґрунтовано зобов'язав Головне управління повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів попередніх інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги. 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.
		2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  О.С. Золотніков 
		 
		Судді:                             Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		 
		                                      С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
		 
		                                      В. В. Британчук Л.І. Рогач
		 
		                                      Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
		 
		                                      В. І. Данішевська  О.М. Ситнік
		 
		                                      О. Р. Кібенко О.С. Ткачук
		 
		                                      В. С. Князєв  В.Ю. Уркевич
		 
		                                      Л. М. Лобойко  О.Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...