Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/534/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: 21.01.2019. Зареєстровано: 22.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/1691/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/1691/19 Справа № 200/534/14-ц   Суддя у 1-й інстанції - Шевцова Т.В. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 січня 2019 року        колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		головуючого - Варенко О.П.,
		суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., 
		за участю секретаря Василенко М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу 
		за апеляційною скаргою ОСОБА_1 
		на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року 
		у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		В січні 2014 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.07.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNP0AN09980436, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 67 093,60 грн зі строком користування до 06.07.2014 року, на умовах платності та повернення. Відповідач належним чином умови договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 23.12.2013 року утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути в примусовому порядку та складає 154 409,76 грн: заборгованість за кредитом в розмірі 40 227,62 грн, заборгованість за відсотками 54 417,94 грн, заборгованість за комісією 3 076,92 грн, пеня 56 687,28 грн. 
		Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість кредитним договором від 06.07.2006 року станом на 23.12.2013 року в розмірі 137 950,10 грн, яка складається з наступного: 40 227,62 грн - заборгованість за кредитом; 54 417,94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 076,92 грн. - заборгованість з комісії; 40 227,62 грн - пеня, а також судовий збір в розмірі 1 544,10 грн, а всього 139 494,20 грн.
		В решті позову відмовлено.
		Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Апеляційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові, відповдно до ч 4 ст. 267 ЦК України.
		Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву позивач не скористався.
		Вислухавши представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 06.07.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № DNP0AN09980436, за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 видано кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 67 093,60 грн, за умови сплати відсотків в розмірі 16,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з терміном повернення до 06.07.2014 року. 
		Відповідач належним чином не виконував умови договору, у зв'язку з чим  станом на 23.12.2013 року, згідно розрахунку позивача, утворилась заборгованість в сумі 154 409,76 грн. та складається з заборгованості за кредитом в розмірі 40 227,62 грн, заборгованості за відсотками 54 417,94 грн, заборгованості за комісією 3 076,92 грн., пені 56 687,28 грн. 
		Ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.509, 551, 554, 610, 625, 1054 ЦК України, дійшов висновків, що сума заборгованості підлягає частковому стягненню.
		Однак колегія суддів не може погодитись з таким рішенням з огляду на наступне.
		Згідно п.7.1 Кредитного договору № DNP0AN09980436, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в період з "06" по "13" число кожного місяця.
		Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
		Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу.
		Згідно наданого позивачем розрахунку, останнє погашення заборгованості відбулося 09 березня 2010 року, тобто з наступного місяця, в який мав бути внесений черговий платіж, виникло право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Однак з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду лише в січні 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
		Відповідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення ним рішення.  
		В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що він не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, а у перегляді заочного рішення суду йому було відмовлено.
		Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. 
		Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи у суді першої інстанції.
		При цьому в порушення вимог ст.224 ЦПК України у справі було ухвалено заочне рішення, а ухвалою від 22 серпня 2018 року відповідачу було відмовлено в його перегляді.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). 
		Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції  і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції, частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції).
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
		Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
		Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
		Згідно зі статтею 10 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо БегеерБ.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
		  Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
		       Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. 
		       Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
		       Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц.
		       З огляду на зазначене, апеляційний суд приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності, та приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, відповідно положень ч.4 ст.267 ЦПК України. 
		       Згідно вимог ст.141 ЦПК України, з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 498,85 грн.
		       Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2014 року  - скасувати і ухвалити нове судове рішення.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2498,85 грн.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		 
		Головуючий: О.П.Варенко 
		 
		Судді: В.С.Городнича
		 
		О.В.Лаченкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...