Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/331/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії.
Надіслано для оприлюднення: 22.01.2019. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 08.04.2019
Результат оскарження 08.04.2019 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		02.07.2018 м. Харків Справа № 905/331/18 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
		при секретарі судового засідання Паніній Я.М., 
		розглянувши справу №905/331/18
		за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
		до відповідача ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури
		про стягнення 357 589,80 грн., 
		 
		за участю представників:
		від позивача: не з'явився
		від відповідача: не з'явився
		 
		Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДонНАБА 357 589,80 грн., з яких: 174 377,59 грн.  основний борг, 43 494,77 грн.  пеня, 14 354,25 грн.  3 % річних, 125 363,19 грн.  інфляційні втрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі  продажу природного газу № 923/14-ТЕ(Т)  8 від 24.01.2014р. в частині повної та своєчасної оплати природного газу.
		У відзиві на позовну заяву за вх. № 9940/18 від 16.05.2018р. відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з посиланням на те, що, по  перше, згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 01.12.2014р. № 1416 «Про організацію освітнього процесу у ОСОБА_1 національній академії будівництва і архітектури» відповідача переміщено за адресою м. Краматорськ, вул. Лазо,14, а тому у грудні 2014р. відповідач не міг отримувати газ; по  друге, несвоєчасне здійснення оплати природного газу повязано з тим, що відповідач знаходився на обслуговуванні ГУ ДКСУ у Донецькій області, в роботі якого було встановлено простій з серпня 2014р., та яке переміщено за адресою м. Селидове, вул. Карла Маркса, 14 наприкінці грудня 2014р.; по - третє, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено мораторій на стягнення основного боргу та на нарахування пені на основний борг за зобовязаннями відповідача.
		Ухвалою суду від 26.04.2018р. строк проведення підготовчого провадження продовжений до 28.05.2018р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання відповідача.
		У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 21.06.2018р. господарським судом оголошено перерву до 02.07.2018р., про що постановлено відповідну ухвалу.
		У судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 02.07.2018р. клопотання відповідача за вх. № 04-27/1750 від 02.07.2018р. про приєднання до матеріалів справи талону  повідомлення № 188 від 03.12.2014р., довідки Краматорського МВ УМВС України в Донецькій області № 11/17907 від 03.12.2014р., довідки ДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС у Донецькій області від 07.10.2016р. № 14881/10/05-15-08 залишено без розгляду та докази не прийняті до уваги господарським судом з огляду на положення ст. 207 ГПК України як такі, що без поважних причин не були подані у підготовчому провадженні.
		Учасники справи про час та місце судового засідання щодо розгляду справи по суті 02.07.2018р. повідомлені належним чином, але у судове засідання не зявились. За таких обставин, а також враховуючи приписи ч. 1 ст. 202 ГПК України, суд визнав за можливе вирішити справу за відсутністю представників сторін у судовому засіданні.
		На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 02.07.2018р. господарським судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
		 24.01.2014р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець, позивач) та ДонНАБА (покупець, відповідач) укладений договір купівлі  продажу природного газу № 923/14-ТЕ(Т)-8, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. (п. 1.1 договору).
		Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо  комерційної діяльності). (п. 1.2 договору).
		Продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 730 тис. куб. м, у т.ч. по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень  120, лютий  120, березень  92,5, квітень  92,5, травень  0, червень  0, липень  0, серпень  0, вересень  0, жовтень  92,5, листопад  92,5, грудень  120. (п. 2.1 договору).
		Приймання  передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання  передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5 го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання  передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. (п. п. 3.3, 3.4 . договору).
		Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ  1 309,20 грн. Сторони домовились, що ціна за 1 000 куб. м газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та тарифів, затверджених уповноваженим державним органом на момент укладання цього договору. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обовязковому порядку застосовується нова ціна на газ та/або тарифи з моменту введення їх в дію. Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 796 430 грн., крім того ПДВ 159 286 грн., разом з ПДВ 955 716 грн. ( п. п. 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору).
		Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-ого числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (п. 6.1 договору).
		У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору).
		Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків  до їх повного здійснення. (п. 11 договору).
		Додатковою угодою № 1 від 07.03.2014р. внесені зміни до п. 12 договору в частині банківських реквізитів сторін.
		На виконання умов договору у 2014 році позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 425 204,62 грн., а саме: у січні 2014р. на суму 59 233,46 грн., у лютому 2014р.  95 078,03 грн., у березні 2014р.  59 508,38 грн., у квітні 2014р.- 37 007,16 грн., у жовтні 2014р.  18 781,79 грн., у листопаді 2014р.  66 570,20 грн., у грудні 2014р.  89 025,60 грн.
		Природний газ, одержаний у січні - квітні 2014р., оплачений відповідачем в повному обсязі та наступним чином: за поставкою січня 2014р.: 21.02.2014р.  20 000 грн., 28.02.2014р.  39 233,46 грн.; за поставкою лютого 2014р.: 07.03.2014р.  95 078,03 грн.; за поставкою березня 2014р.: 28.03.2014р.  59 508,38 грн.; за поставкою квітня 2014р.: 19.05.2014р. - 37 007,16 грн.
		Природний газ, одержаний у жовтні  грудні 2014р., відповідачем не оплачений.
		Неналежне виконання відповідачем зобовязань в частині повної та своєчасної оплати природного газу зумовило звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 174 377,59 грн.  основний борг за поставками жовтня  грудня 2014р.; 43 494,77 грн.  пеня, нарахована з 18.02.2014р. по 27.02.2014р. за поставкою січня 2014р., з 15.05.2014р. по 18.05.2014р. за поставкою квітня 2014р., з 18.11.2014р. по 17.05.2015р. за поставкою жовтня 2014р., з 15.12.2014р. по 14.06.2015р. за поставкою листопада 2014р., з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. за поставкою грудня 2014р.; 3 % річних  14 354,25 грн., нараховані з 18.02.2014р. по 27.02.2014р. за поставкою січня 2014р., з 15.05.2014р. по 18.05.2014р. за поставкою квітня 2014р., з 18.11.2014р. по 20.09.2017р. за поставкою жовтня 2014р., з 15.12.2014р. по 20.09.2017р. за поставкою листопада 2014р., з 15.01.2015р. по 20.09.2017р. за поставкою грудня 2014р.; 125 363,19 грн.  інфляційні втрати, нараховані за грудень 2014р.  серпень 2017р. за поставкою жовтня 2014р., за січень 2015р.  серпень 2017р. за поставкою листопада 2014р., за лютий  серпень 2017р. за поставкою грудня 2014р.
		Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних мотивів:
		Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ч. ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		За приписами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). 
		Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України. 
		Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір купівлі  продажу природного газу № 923/14-ТЕ(Т)  8 від 24.01.2014р., згідно з яким позивач зобовязався передати у власність відповідача природний газ, а відповідач зобовязався прийняти природний газ і оплатити його.
		Виходячи з умов п. 6.1 договору оплата природного газу мала бути здійснена відповідачем: за поставкою січня 2014р.  14.02.2014р., за поставкою квітня 2014р.  14.05.2014р., за поставкою жовтня 2014р.  14.11.2014р., за поставкою листопада 2014р.  15.12.2014р. (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України), за поставкою грудня 2014р.  14.01.2015р.
		Разом з цим, ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		В силу норм ст.1 вказаного нормативно-правового акту період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. 
		Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.
		Відповідно до ч.3 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на виконання тимчасово переміщеними вищими навчальними закладами, тимчасово переміщеними науковими установами кредитних та інших договірних зобов'язань (крім договорів про надання освітніх послуг), які виникли до переміщення на підконтрольну українській владі територію у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, запроваджується мораторій на період проведення антитерористичної операції.
		24.02.2018р. набрав чинності ЗУ № 2268-VIII «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях», згідно з п. п. 5, 6 ст. 13 «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що окремі особливості діяльності переміщених з тимчасово окупованої території вищих навчальних закладів та наукових установ регулюються статтями 2 та 5-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». До моменту прийняття Кабінетом Міністрів України будь-яких рішень щодо застосування норм цього Закону діють акти Кабінету Міністрів України, а також обмеження, введені в дію рішеннями Президента України.
		30.04.2018р. набрав чинності Указ Президента України № 116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».
		На даний час Указ Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України» не прийнятий.
		Згідно з відомостями, які містяться в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань, станом на 02.01.2014р. місцезнаходженням відповідача було Донецька обл., м. Макіївка, вул. Державіна, 2.
		Розпорядженнями КМУ №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у т. ч., включено м. Макіївка Донецької області.
		Наказом Міністерства освіти і науки України від 01.12.2014р. № 1416 «Про організацію освітнього процесу у ОСОБА_1 національній академії будівництва і архітектури» встановлено, що до завершення збройного конфлікту на території м. Макіївка ДонНАБА проводить свою освітню діяльність (згідно з наявною ліцензією на освітню діяльність та сертифікатами про акредитацію) на базі ОСОБА_1 державної машинобудівної академії та розміщується за адресою: 84333, м. Краматорськ, вул. Лазо, 14. (на т.ч. вул. Героїв Небесної Сотні). 
		Отже, встановлений ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» мораторій поширюється на зобовязання за договором, які виникли з 14.04.2014р. (дата початку антитерористичної операції) до 01.12.2014р. (дата переміщення відповідача), а тому обовязок відповідача з оплати природного газу за поставкою жовтня 2014р., є відстроченим у часі (призупиненим). 
		Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення боргу за природний газ поставлений у жовтні 2014р. на суму 18 781,79 грн., є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
		При цьому, суд зауважує, що після закінчення дії мораторію, позивач має право звернутись до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача вказаного боргу, виходячи з того, що згідно з п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобовязання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
		Водночас, позовні вимоги про стягнення боргу за природний газ, що поставлений у листопаді, грудні 2014р. на загальну суму 155 595,80 грн. є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання.
		Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на ькористь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		У п. 7.2 договору визначено, що у разі порушення відповідачем строків оплати природного газу, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
		Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем не враховано приписи ч.5 ст. 254 ЦК України та, відповідно, невірно визначено початкову дату нарахування пені за поставкою листопада 2014р.
		Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду нарахування пені, здійснено розрахунок пені та встановлено, що її загальний розмір складає 39 453,73 грн., з яких: 161,10 грн., нарахована з 18.02.2014р. по 27.02.2014р. за поставкою січня 2014р., 77,06 грн., нарахована з 15.05.2014р. по 18.05.2014р. за поставкою квітня 2014р., 15 776,23 грн., нарахована з 16.12.2014р. по 14.06.2015р. за поставкою листопада 2014р., 23 439,34 грн., нарахована з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. за поставкою грудня 2014р.
		Отже, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 39 453,73 грн.
		При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення пені, нарахованої за поставкою жовтня 2014р. з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за поставкою жовтня 2014р., а також похідний характер вимог про стягнення пені, нарахованої за прострочення оплати газу за цією поставкою.
		Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем не враховано приписи ч.5 ст. 254 ЦК України та, відповідно, невірно визначено початкову дату нарахування пені за поставкою листопада 2014р.
		Тому, господарським судом самостійно, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, здійснено розрахунок 3% річних та встановлено, що їх загальний розмір складає 12 733,63 грн., з яких: 37,18 грн., нарахованих з 18.02.2014р. по 27.02.2014р. за поставкою січня 2014р., 12,17 грн., нарахованих з 15.05.2014р. по 18.05.2014р. за поставкою квітня 2014р., 5 520,77 грн., нарахованих з 16.12.2014р. по 20.09.2017р. за поставкою листопада 2014р., 7 163,51 грн., нарахованих з 15.01.2015р. по 20.09.2017р. за поставкою грудня 2014р. 
		Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 733,63 грн. 
		Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача у листопаді, грудні 2014р. 
		Отже, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 110 484,14 грн., з яких: 49 262,34 грн., нараховані за січень 2015р.  серпень 2017р. за поставкою листопада 2014р., 61 221,80 грн., нараховані за лютий  серпень 2017р. за поставкою грудня 2014р.
		При цьому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за поставкою жовтня 2014р. з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за поставкою жовтня 2014р., а також похідний характер вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати газу за цією поставкою.
		Посилання відповідача на те, що згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 01.12.2014р. № 1416 «Про організацію освітнього процесу у ОСОБА_1 національній академії будівництва і архітектури» відповідача переміщено за адресою м. Краматорськ, вул. Лазо,14, а тому у грудні 2014р. відповідач не міг отримувати газ, не прийняті судом до уваги, оскільки в матеріалах справи наявний акт приймання  передачі від 31.12.2014р., який підписаний відповідачем в особі його представника - головного інженера ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 23.09.2014р. № 8-01-118. При цьому, відповідачем не надано до суду докази того, що вказаний представник був звільнений з роботи, докази закінчення строку дії довіреності чи її скасування на момент підписання акту. Також, відповідачем не доведено, а судом не встановлено як обставини відмови відповідача від споживання газу у грудні 2014р. та повідомлення про це позивача в порядку п. 9.2 договору так і обставини розірвання договору. 
		Посилання відповідача на те, що несвоєчасне здійснення оплати природного газу повязано з тим, що відповідач знаходився на обслуговуванні ГУ ДКСУ у Донецькій області, в роботі якого було встановлено простій з серпня 2014р., та яке переміщено за адресою м. Селидове, вул. Карла Маркса, 14 наприкінці грудня 2014р., не прийняті судом до уваги, оскільки певні складності у роботі казначейської служби можуть впливати на здійснення відповідного фінансування, але такі обставини не звільняють від обовязку сплатити вартість газу.
		Посилання відповідача на приписи ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо встановлення мораторію на нарахування пені на основний борг за зобовязаннями відповідача, судом відхилено з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.4 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості тимчасово переміщених вищих навчальних закладів, тимчасово переміщених наукових установ із зобовязань за кредитними та іншими договорами (крім договорів про надання освітніх послуг), що не припинилися, з дня опублікування наказу про зміну їх місцезнаходження центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
		Отже, мораторій запроваджено на нарахування пені на основну суму заборгованості переміщених вищих навчальних закладів за договірними зобовязаннями на період з дня опублікування центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки наказу про зміну їх місцезнаходження до набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. При цьому, договірні зобовязання повинні бути такими, що не припинилися на момент переміщення на підконтрольну українській владі територію (тобто такими, що виникли до переміщення та існували на момент такого переміщення). 
		Враховуючи те, що у розумінні приписів ст. 599 ЦК України зобовязання щодо оплати газу за поставками січня, квітня 2014р. припинилися до переміщення відповідача, а зобовязання щодо оплати газу за поставками листопада, грудня 2014р. виникли після переміщення останнього, суд дійшов висновку про те, що положення ч.4 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не розповсюджуються на такі правовідносини. 
		Клопотання відповідача за вх. № 9991/18 від 16.05.2018р. про витребування у позивача доказів на підтвердження тарифів на транспортування природного газу, які діяли на період з червня 2014р. по грудень 2014р. з посиланням на те, що застосовані позивачем тарифи при визначенні загальної вартості природного газу не підтверджені жодним нормативним документом, відхилено судом, оскільки така інформація наявна на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), тобто знаходиться у відкритому доступі. З інформації з офіційного веб-сайту НКРЕКП вбачається, що постановою НКРЕ від 30.04.2014р. № 578 установлено загальний тариф на транспортування природного газу в розмірі 355,00 грн. за 1 000 куб. м без урахування податку на додану вартість (п. 1 постанови). Постанова НКРЕ від 30.04.2014р. № 578 набрала чинності з 01.05.2014р. (п. 8 постанови). В подальшому, постановою НКРЕ від 30.05.2014р. № 786 до постанови НКРЕ від 30.04.2014р. № 578 внесені зміни, а саме: у п. 1 цифри « 355,00» замінено цифрами « 366,70» (п. 1 постанови). Постанова НКРЕ від 30.05.2014р. № 786 набрала чинності з 01.06.2014р. (п. 2 постанови) та втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 03.03.2015р. № 586. При цьому, постанова НКРЕКП від 03.03.2015р. № 586 набрала чинності 01.04.2015р. (п. 2 постанови). Отже, з червня 2014р. по березень 2015р. діяв тариф на рівні 366,70 грн., який і застосований позивачем при визначенні вартості природного газу у жовтні  грудні 2014р., що, в свою чергу, узгоджується з умовами п. 5.4 договору. Разом з тим, стягнення боргу за червень  вересень 2014р. взагалі не є предметом розгляду даної справи.
		Сертифікат № 6900 про форс  мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 24.10.2016р., який наданий відповідачем, не прийнятий судом до уваги, оскільки вказаним сертифікатом засвідчено відповідачу настання форс  мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо неможливості виконання обовязку платника податків, а саме сплати податків і зборів в строки та у розмірах, встановлених нормативно  правовими актами, у період з 01.07.2014р. по 04.12.2014р., що жодним чином не стосується предмету спору у даній справі.
		На підставі ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Одночасно, виходячи з того, що за подання даного позову позивач на підставі платіжного доручення №5007877 від 21.11.2017р. сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж було передбачено діючим на момент сплати законодавством, останній має право звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (0,15 грн.) на підставі ст.7 ЗУ «Про судовий збір».
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
		2.Стягнути з ОСОБА_1 національної академії будівництва і архітектури (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 14; код ЄДРПОУ 02070795) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) борг в розмірі 155 595 (сто пятдесят пять тисяч пятсот девяносто пять) грн. 52 коп., пеню в розмірі 39 453 (тридцять девять тисяч чотириста пятдесят три) грн. 73 коп., 3 % річних в розмірі 12 733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 63 коп., інфляційні втрати в розмірі 110 484 (сто десять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 14 коп., судовий збір в розмірі 4 775 (чотири тисячі сімсот сімдесят пять) грн. 51 коп.
		3. В решті позовних вимог відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
		Повне рішення складено 12.07.2018р.
		 
		 
		Суддя Л.В. Ніколаєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...