Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 499/78/17-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 61-26598ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		справа №499/78/17-ц
		провадження №61-26598св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідач - державне підприємство «Хлібна база № 77» ДАРУ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2017 року у складі судді Тимчук Р. М. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Хлібна база № 77» ДАРУ (далі - ДП «Хлібна база № 77» ДАРУ), у якому просив визнати незаконним звільнення з посади начальника елеватора ДП «Хлібна база №77» ДАРУ, поновити на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Позовна заява мотивована тим, що в період з 10 травня 2016 року по 
		23 листопада 2016 року позивач з відповідачем перебував у трудових відносинах, працюючи на посаді начальника елеватора. Наказом 
		від 23 листопада 2016 року позивача звільнено з займаної посади на підставі висновку члена комісії за систематичне невиконання обов'язків згідно з посадовою інструкцією, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
		Позивач вважає, що його звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства, просив позов задовольнити.  
		Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 
		2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що працюючи на посаді начальника елеватора, позивач недобросовісно виконував свої посадові обов'язки, у зв'язку з чим 7 та 9 листопада 2016 року притягувався до дисциплінарної відповідальності. У обох випадках йому було оголошено догану, а 23 листопада 2016 року звільнено із займаної посади за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - за систематичне невиконання обов'язків згідно з посадовою інструкцією. Про накладення дисциплінарних стягнень позивач був своєчасно повідомлений, але питання про їх скасування не ставив.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог. Розглядаючи спір, місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та прийшов вірного висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось у відповідності з діючим трудовим законодавством.
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд не врахував допущені роботодавцем порушення трудового законодавства при звільненні позивача, а саме наказ про звільнення не містить відомості про конкретний проступок позивача, питання щодо надання згоди на звільнення позивача профспілковим комітетом не вирішувалось.
		Касаційна скарга також містить посилання на те, що суд проігнорував той факт, що на момент свого відсторонення позивач не міг виконувати обов'язків згідно з посадовою інструкцією.
		Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Суд установив, що наказом від 10 травня 2016 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника елеватора ДП «Хлібна база № 77» ДАРУ.
		03 листопада 2016 року ОСОБА_1 допустив порушення посадової інструкції, а саме, відбулося змішування культур соняшнику та пшениці, що призвели до значної шкоди підприємству, про що технологом ОСОБА_2 та лаборантом ОСОБА_3 подано службові записки.
		За результатом розгляду даних службових записок наказом 
		від 03 листопада 2016 року ОСОБА_1 відсторонено від посади та призначено комісію для проведення службового розслідування по фактах порушень.
		Під час роботи комісія виявила неодноразові порушення начальником елеватору ОСОБА_1, за результатом чого була складена службова записка юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_4 від 07 листопада 
		2016 року та відповідно виданий наказ про оголошення ОСОБА_1 догани та службова записка від 09 листопада 2016 року і відповідно видано наказ від 09 листопада 2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани повторно.
		Наказом від 23 листопада 2016 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України та на підставі висновку члена комісії юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_4
		Пред'являючи позов, ОСОБА_1 посилалась на незаконність звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
		Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. 
		Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. 
		Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення. 
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		За передбаченими  пунктом 3  статті 40 КЗпП України підставами  працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі,  вчинений  після застосування до нього дисциплінарного або  громадського  стягнення за невиконання  без  поважних  причин  обов'язків,  покладених  на нього трудовим  договором  або  правилами  внутрішнього  трудового розпорядку.
		У таких   випадках  враховуються  ті  заходи  дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним  законодавством  і  не  втратили юридичної сили  за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України),  і ті громадські  стягнення,  які  застосовані   до   працівника  за порушення трудової  дисципліни  у  відповідності  до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації,  і з  дня накладення яких  до  видання  наказу  про  звільнення  минулого не більше одного року.
		Згідно з вимогами частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		У статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.
		За змістом частини першої та другої статті 39 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.
		Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.
		Підставою звільнення ОСОБА_1 вказано висновок юрисконсульта 1 категорії ОСОБА_4
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив лише з тієї обставини, що позивач окремо не оспорив законність накладених на нього дисциплінарних стягнень. 
		Проте, суд не врахував, що при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, суд зобов'язаний перевірити правильність  накладення дисциплінарного стягнення, які враховані  при звільненні, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк.
		Встановивши, що з 3 листопада 2016 року ОСОБА_1 був відсторонений від посадових обов'язків начальника елеватора, на протязі робочого дня перебував на підприємстві, суд не з'ясував, яким саме чином позивач повинен був виконувати трудові обов'язки, будучи відстороненим від роботи, у чому саме виразилось невиконання ним без поважних  причин  обов'язків,  покладених  трудовим  договором, яке саме порушення ОСОБА_1 передувало для винесення наказу про його звільнення.
		Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення роботодавця до відповідної профспілкової організації про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.
		Протокол загальних зборів, за відсутності подання роботодавця до первинної профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, не є попередньою згодою первинної профспілкової організації у розумінні статі 43 КЗпП України.
		У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий     розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		РРР    ішення Іванівського районного суду Одеської області від 26 квітня 
		2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 вересня 
		2017 року скасувати.
		Справу  передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                         В. С. Висоцька
		 
		Судді                                                                                                    С. Ю. Мартєв
		 
		  В. В. Пророк
		 
		          В. М. Сімоненко
		 
		                                                                                                                І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...