Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1484/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 61-44568ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України                                       
		 
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		справа № 645/1484/16-ц
		провадження № 61-44568св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), ХоптиС.Ф.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач -  товариство з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова Компанія»,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Бабкової Т. В., від 08 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П., від 20 серпня 2018 року,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова Компанія» (далі - ТДВ «МСК»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Позивач мотивував свої вимоги тим, що 05 лютого 2015 року о 19 год. 30 хв. на автошляху Харків-Київ-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля АЗЛК 21412, реєстраційний номер НОМЕР_5, який належить ОСОБА_4, і яким керував ОСОБА_3, та автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, під його керуванням. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника транспортного засобу, була застрахована ТДВ «МСК» на підставі полісу АІ 2048915 від 05 січня 2015 року, пунктом 4 якого встановлена страхова сума за шкоду, заподіяну майну у розмірі 50 тис. грн, з яких             1 тис. грн - франшиза. Згідно зі звітом про оцінку майна від 30 грудня        2015 року матеріальний збиток, який заподіяно внаслідок ДТП колісному транспортному засобу марки Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 116 416, 66 грн. 06 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «МСК» з повідомленням про настання ДТП, а також 06 лютого 2015 року у свою страхову компанію «Мега-Гарант» (поліс № АС/1873519) з повідомленням про ДТП. Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року встановлено, що водій ОСОБА_3, який керував автомобілем АЗЛК 21412, реєстраційний номер НОМЕР_5, при обгоні автомобіля не впорався з керуванням і його занесло на смугу зустрічного руху, де і сталося ДТП з автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_3 визнав факт, що в його діях було порушення Правил дорожнього руху. В той же час у діях водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху не встановлено, що підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року. ОСОБА_2 неодноразово звертався до ТДВ «МСК» з вимогою про страхове відшкодування (вих. № 2151 від 03 вересня 2015 року), проте страхова компанія по закінченню 90 днів не виплатила страхове відшкодування. Листом від 15 березня 2016 року за № 386 ТДВ  «МСК» остаточно відмовило у виплаті страхового відшкодування позивачу, посилаючись на те, що постанови суду та встановлені ними факти, визнання своєї вини водієм ОСОБА_3 є недостатніми для виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 Крім відшкодування завданої майнової шкоди позивач просив стягнути на свою користь моральну шкоду, посилаючись на те, що він та його дружина хворіють і потребують постійного лікування. Незаконні дії ТДВ «МСК» щодо невиплати страхового відшкодування завдали йому моральної шкоди через те, що він не може зробити ремонт автомобіля та користуватися ним для свого лікування та лікування членів своєї родини.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати незаконною відмову ТДВ «МСК» виплатити ОСОБА_2 суму страхового відшкодування у розмірі 49 тис. грн. Стягнути з ТДВ «МСК» невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 49 тис. грн, 800, 00 грн за проведення оцінки матеріального збитку, нанесеного внаслідок ДТП, 24 500, 00 грн моральної шкоди.
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто   з ТДВ «МСК» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 49  тис. грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТДВ «МСК» на користь держави судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 49 тис. грн із ТДВ «МСК» підлягають до задоволення в межах розміру страхового ліміту, оскільки цивільно-правова відповідальність особи, дії якої призвели до настання страхового випадку, була застрахована ТДВ «МСК». Винні дії особи, відповідальність якої була застрахована, встановлені постановами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року та від 12 листопада 2015 року. Обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, мають преюдиційне значення. 
		Постановою Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року апеляційну скаргу ТДВ «МСК» задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТДВ «МСК» судовий збір у розмірі 809, 00 грн.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки не встановлено винних дій ОСОБА_3, які призвели до ДТП, що підтверджується висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 21 травня 2018 року, яка проведена експертами Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф.                         М. С.Бокаріуса. Обставини, встановлені постановою у адміністративній справі дійсно стосуються ОСОБА_3 і його участі у ДТП, але постанова не містить встановлених обставин щодо винних дій              ОСОБА_3, відомостей про те, в чому саме полягали ці дії. Апеляційний суд дійшов висновку, що обставини у справі підлягають доказуванню у загальному порядку, оскільки ТДВ «МСК» не приймала участі у справі про адміністративне правопорушення. Із урахуванням положень статті 141 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення судового збору з ОСОБА_2 на користь ТДВ «МСК» у розмірі 809,00 грн.
		У касаційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2018 року у повному обсязі і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що постановами Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року та від 12 листопада 2015 року, що набрали законної сили, встановлено порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху та винуватість у ДТП, а тому ці обставини не підлягають доказуванню. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу у цивільному провадженні, не мав права вирішувати питання про винуватість або невинуватість особи в адміністративному правопорушенні, що вже було вирішено в адміністративному провадженні. Судом першої інстанції, з висновком якого в незміненій частині погодився й апеляційний суд, безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача вартості послуг автотоварознавця у розмірі 800 грн, який здійснив оцінку матеріального збитку, а також моральної шкоди, яку було завдано неправомірними діями відповідача. Окрім того, апеляційним судом безпідставно стягнуто із позивача судовий збір, оскільки останній є інвалідом другої групи.
		11 грудня 2018 року ТДВ «МСК» направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду відповідає вимогам чинного законодавства. Судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015  року не містить встановлених обставин вчинення винних дій ОСОБА_3 Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги проведену у справі судову транспортно-трасологічну та автотехнічну експертизу від 21 травня 2018 року, яка була проведена експертами Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, оскільки у проведені такої експертизи було відмовлено у суді першої інстанції. Окрім того, позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Судами встановлено, що 05 лютого 2015 року, приблизно о 19:30 год., на автодорозі Харків-Київ-Довжанський поворот с. Елітне - 192 км 2 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля АЗЛК (Москвич) 21412, реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3 В результаті пригоди вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.  
		Постановою слідчого СВ Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 30 квітня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220460000368 від 14 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, за фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди, закрито у зв'язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Копія постанови надіслана до органів ДАІ для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пунктів 1.5, 12.1 Правил дорожнього руху згідно статті 124 КУпАП.
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року провадження у справі № 645/5514/15-ц про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно                    статті 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення (а. с. 8).
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року у справі № 645/9282/15-ц ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Згідно змісту зазначеної постанови 05 лютого 2015 року, приблизно о 19:30 год., ОСОБА_3, керуючи автомобілем АЗЛК (Москвич) 21412, реєстраційний номер НОМЕР_2, на автодорозі поворот с. Елітне + 192 км, 2 м не виконав вимоги пункту 1.5 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем Ford Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, чим заподіяв матеріальні збитки (а. с. 11). У постанові вказано про дослідження судом заяви правопорушника про визнання вини у вчиненні правопорушення.
		На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ «МСК» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ2048915 від 05 січня 2015 року, строк дії якого встановлено до 07 січня 2016 року).
		Відповідно до вказаного договору ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), встановлено в розмірі 50 тис. грн, франшиза встановлена у розмірі 1 тис. грн.
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		Частинами першою та другою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього кодексу.
		За загальним правилом відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
		Відповідно до статті 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
		Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»              від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
		Згідно зі статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
		У відповідності до змісту статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
		Звертаючись до суду з позовом позивач посилався на те, що йому було завдано майнової шкоди винними діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем. 
		Вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року у справі № 645/9282/15-ц, яка набрала законної сили. ОСОБА_3 (чи інші особи) постанову суду не оскаржував, обставин справи та висновків суду не оспорював.
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 18 вересня 2017 року за клопотанням ТДВ«МСК» у цій справі була призначена судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза.
		Згідно з висновками судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 21 травня 2018 року, яка була проведена експертами Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, місце зіткнення автомобіля Ford-Focusреєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля АЗЛК-2141 реєстраційний номер НОМЕР_2 розташовувалося на призначеній для руху транспортних засобів зі сторони с. Елітне в напрямку вул. Салтівське Шосе стороні автодороги Київ-Харків-Довжанський, тобто на смузі руху автомобіля АЗЛК-2141 (зустрічна сторона дороги, відносно напрямку руху автомобіля Ford-Focus), на ділянці між кінцевим розташуванням вказаних автомобілів, зафіксованим на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди. З причин, вказаних в дослідницькій частині висновку, визначити розташування місця зіткнення автомобілів Ford-Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, та АЗЛК-2141, реєстраційний номер НОМЕР_2, з розмірною прив'язкою до меж проїзної частини автодороги Київ-Харків-Довжанський експертним шляхом неможливо.
		Показання водія автомобіля Ford-Focus, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 від 05 лютого 2015 року та 24 квітня 2015 року відносно механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме в тій частині, що зіткнення транспортних засобів відбулося на його стороні проїзної частини при переміщенні автомобіля АЗЛК-2141 в некерованому стані, з технічної точки зору, є неспроможними.
		Показання водія автомобіля АЗЛК-2141, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 від 05 лютого 2015 року та від 12 березня 2015 року відносно механізму розвитку даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме в тій частині, що зіткнення транспортних засобів відбулося на його стороні проїзної частини при переміщенні автомобіля Ford-Focus в некерованому стані, з технічної точки зору, є спроможними.
		Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, дійшов неправильного висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_3 винних дій при скоєнні ДТП, яка мала місце 05 лютого 2015 року. 
		Апеляційним судом при розгляду справи не враховано, що ОСОБА_3 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення свою вину у вчиненні правопорушення визнав, тобто визнав, що ДТП 05 лютого          2015 року сталась внаслідок порушення ним вимог Правил дорожнього руху. У той же час постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова  від 20 серпня 2015 року у справі № 645/5514/15-ц встановлено відсутність вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП.
		З урахуванням встановлених судами у справах про адміністративне правопорушення обставин, ТДВ «МСК» у силу вимог закону та договору у межах суми страхового відшкодування зобов'язане виконати обов'язок страхувальника, який завдав шкоди.
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, враховуючи обставини, встановлені постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року у справі № 645/5514/15-ц та постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року у справі № 645/9282/15-ц, які набрали законної сили, є чинними та не оскаржувалися, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення із ТДВ «МСК» на користь позивача страхового відшкодування.
		З урахуванням того, що у відповідності до статті 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі моральна  шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати лише за шкоду, заподіяну здоров'ю, підстави для стягнення з ТДВ «МСК» грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди відсутні.
		Враховуючи умови договору страхування та правовідносини, які склалися між ТДВ«МСК» та ОСОБА_2, районний суд, стягнувши з відповідача грошові кошти у межах граничного (з урахуванням франшизи) ліміту, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на послуги автотоварознавця, а також моральної шкоди. 
		Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вищевказаного не врахував, дійшов неправильного висновку про скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. 
		Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про часткове задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та по суті правильне рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
		Постанову Апеляційного суду Харківської області від 20 серпня 2018 рокускасувати та залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 червня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий              Д. Д. Луспеник Судді            О. В. Білоконь   Б. І. Гулько   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...