Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/11578/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.01.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2019
Номер судового провадження: 61-17839ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/11578/15-ц
		провадження № 61-17839св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д., 
		суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_1,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Осадчим Олегом Миколайовичем, на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року у складі судді Литвинової І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.
		 
		Позов мотивовано тим, що вона з відповідачем проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року по лютий 2014 року.ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4 Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач допомоги на утримання дитини не надає. 
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від заробітку відповідача щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину.
		 
		Позов мотивовано тим, що він проживав із ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_4 11 грудня 2013 року   ОСОБА_1 виїхала до Сполучених Штатів Америки. Повернувшись у лютому 2014 року в Україну, ОСОБА_1 забрала сина та повернулася з ним до Сполучених Штатів Америки, оскільки мала дозвіл на тимчасове вивезення дитини за кордон.
		 
		Рішенням Верховного Суду Каліфорнії округу Лос-Анджелес від 04 листопада 2014 року постановлено повернути малолітнього ОСОБА_4 в Україну. ОСОБА_4 проживає з ним та повністю перебуває на його утриманні, мати з дитиною не бачиться, не піклується про нього та не надає матеріальної допомоги. 
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 000 грн щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину залишено без розгляду. 
		 
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 000 грн щомісяця, починаючи з 29 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що домовленості щодо виконання відповідачем свого обов'язку з утримання дитини між сторонами не досягнуто, тому на підставі статей 180, 182 СК України, з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища відповідача, суд стягнув з неї аліменти на дитину в розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 29 липня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року залишено без змін. 
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі статей 180-184 СК України дійшов правильного висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн щомісячно. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з фактичними обставинами справи та нормами права, які регулюють спірні правовідносини.
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалені судові рішення у справі постановлені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, та з порушенням оцінки доказів. ОСОБА_4 з жовтня 2015 року проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки висновку Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей від 03 листопада 2015 року № 578 та тому, що відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї, складеному 30 жовтня 2015 року управлінням служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, ОСОБА_4 проживає разом з відповідачем.
		 
		У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в яких він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		03 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів призначено до судового розгляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з листопада 2007 року по лютий 2014 року. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_4, батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1, а. с. 61).
		 
		Відповідно до довідки ТОВ фірма «Т.М.М.» від 07 липня 2015 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 зареєстровані в належній ОСОБА_2 на праві власності квартирі АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 62).
		 
		Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів, позивач зазначав, що 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 виїхала до Сполучених Штатів Америки, залишивши сина проживати разом з батьком ОСОБА_2 Приїхавши у лютому 2014 року в Україну, ОСОБА_1 забрала ОСОБА_4 та повернулася з ним до Сполучених Штатів Америки, оскільки мала дозвіл на тимчасове вивезення дитини за кордон. ОСОБА_2 звернувся до суду Сполучених Штатів Америки із заявою про повернення ОСОБА_4 до України.
		 
		Рішенням Верховного Суду Каліфорнії округу Лос-Анджелес від 04 листопада 2014 року постановлено повернути 04 листопада 2014 року в Україну ОСОБА_4, який виїхав з України разом з матір'ю ОСОБА_1, під опіку батька ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 40-46).
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про відібрання дитини і повернення її за місцем постійного проживання задоволено. Заборонено виїзд за кордон малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, без згоди батька ОСОБА_2, до вирішення спору повернуто дитину за основним місцем реєстрації: АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 65-66).
		 
		Згідно з актом обстеження житлової квартири АДРЕСА_2, складеним працівниками житлового комплексу «Тріумф» та затвердженим директором департаменту управління нерухомістю фірми ТОВ «Т.М.М.» 27 серпня 2015 року, на момент огляду квартири в ній знаходилися: ОСОБА_2, няня, син власника квартири ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 41).
		 
		Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї, складеного 23 вересня 2015 року управлінням служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, предметом обстеження був огляд умов проживання дитини ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1. На час обстеження, зі слів матері ОСОБА_1, ОСОБА_4 знаходився в м. Києві (т. 1, а. с. 227).
		 
		Згідно з актом обстеження умов проживання від 21 жовтня 2015 року, складеним працівниками Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, предметом обстеження був огляд умов проживання дитини ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2 У цьому акті зазначено, що  під час огляду в квартирі перебували ОСОБА_4, ОСОБА_2, няня дитини ОСОБА_5 (т. 2, а. с. 14-15).
		 
		Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї, складеного 30 жовтня 2015 року управлінням служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради предметом обстеження був огляд умов проживання дитини ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_1 На час огляду квартири ОСОБА_4 знаходився за вказаною адресою (т. 2, а. с. 20).
		 
		26 червня 2015 року ОСОБА_2 укладені з ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» договори про навчання та про надання послуг з харчування, якими передбачено здійснення виховання та навчання  ОСОБА_4 з метою здобуття дитиною дошкільної освіти протягом навчального року з 01 вересня 2015 року по 29 травня 2016 року. Вартість освітньої послуги становить 134 723 грн та вартість послуги з організації харчування становить 31 650 грн (т. 1, а. с. 102-109). 
		 
		Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу навчально-виховного комплексу «Лелека» від 16 грудня 2016 року, ОСОБА_4 виховується в зазначеному закладі з жовтня 2016 року. Договір на отримання освітніх послуг з дитячим садком укладено ОСОБА_1 До дитячого садочка дитину приводять і забирають мати - ОСОБА_1 та бабуся. На території садочка ОСОБА_4 відвідує спортивну секцію, оплату за яку здійснює ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 26).
		 
		Відповідно до висновку Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей від 03 листопада 2015 року № 578 доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 Звертаючись до Департаменту праці та соціальної політики управління служб у справах дітей для розв'язання спору, що виник між батьками щодо визначення місця проживання ОСОБА_4, ОСОБА_1 посилалась на те, що у листопаді 2014 року ОСОБА_2 за допомогою шантажу забрав дитину у неї і до листопада 2015 року ОСОБА_4 проживав разом з ОСОБА_2, який чинив їй перешкоди у спілкуванні з дитиною (т. 1, а. с. 209, 210).
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Згідно зі статтею 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Згідно із частиною першою статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 183 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		 
		Частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
		 
		Статтею 182 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		Суд зобов'язаний виходити з того, що право на отримання аліментів на утримання дитини має той з батьків, з яким проживає неповнолітня дитина на час вирішення спору та для забезпечення якої й призначаються стягувані аліменти. Зазначені виплати мають цільовий характер, призначені не для використання батьками на власні потреби, а мають бути спрямовані виключено для забезпечення та створення належних умов для виховання та розвитку неповнолітньої дитини.
		 
		Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 3 000 грн щомісяця, починаючи з 29 липня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, не встановив, з ким із батьків на даний час проживає малолітній ОСОБА_4 
		 
		Таким чином, суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не з'ясували, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Осадчим Олегом Миколайовичем, задовольнити частково.
		 
		Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                  Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                              Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                         Є.В.Синельников
		 
		 
		                                                                                         С.Ф.Хопта
		 
		 
		                                                                                         Ю.В.Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...