Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12403/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2019. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" січня 2019 р.                                     Справа№ 910/12403/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Сотнікова  С.В.
		суддів:            Остапенка О.М. 
		          Отрюха Б.В. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Титаревої Г.І.
		представників:
		від позивача - Широковського О.В., 
		від відповідача - Хлєбнікова С.Г., 
		розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лахтіна Вадима Анатолійовича
		на рішення Господарського суду міста Києва 
		від 22.11.2017 (повне рішення складено 29.11.2017, суддя Зеленіна Н.І.)
		у справі  № 910/12403/17 
		за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
		в інтересах та за захистом порушених прав суб'єкта авторського права Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна"
		до фізичної особи-підприємця Лахтіна Вадима Анатолійовича
		про  виплату компенсації за порушення майнових авторських прав
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ТОВ "Ворнер мьюзік Україна", позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з  фізичної особи-підприємця Лахтіна Вадима Анатолійовича (далі - відповідач) компенсації за незаконне використання твору "Cool Yule" (виконавець - Bette Midler), в розмірі 10 мінімальних заробітних плат та становить 32000,00 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/12403/17 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача в особі Організації 16000,00 грн. компенсації та 1600,00 грн. судового збору.
		Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду  міста Києва від 22.11.2017, прийняти нове рішенням, яким відмовити в задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач не довів належність йому авторських прав на музичний твір "Cool Yule" (виконавець - Bette Midler), а також факт використання об'єктів авторського права відповідачем. У зв'язку з чим вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права, не з'ясовано в повній мірі обставини, що мають значення для справи.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу.
		05.02.2018 від організації надійшли відзив на апеляційну скаргу та заява з процесуальних питань.
		06.02.2018 розгляд справи відкладено на 27.02.2018.
		27.02.2018 відповідач подав заяву про зупинення провадження у справі №910/12403/17 до вирішення справи №910/23360/17 за позовом ФОП Лахтіна В.А. до ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ „Ворнер/Чаппелл" про визнання недійсним додатків №1 та №1/2 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 зупинено провадження у справі №910/12403/17 до вирішення пов'язаної справи №910/23360/17.
		Згідно акта від 02.10.2018 на виконання Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, справу №910/12403/17 передано Північному апеляційному господарському суду.
		Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями  від 22.10.2018 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий-суддя Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 постановлено здійснювати розгляд справи №    910/12403/17 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В., яка визначена протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018.
		20.11.2018 від Організації надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у зв'язку з тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі № 910/23360/17 позов залишено без розгляду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 поновлено апеляційне провадження у справі №910/12403/17, розгляд справи призначено на 22.01.2019.
		21.01.2019 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки до Господарського судів міста Києва поданий  позов ФОП Лахтіна В.А. до ТОВ „Ворнер Мьюзік Україна" та ТОВ „Ворнер/Чаппелл" про визнання недійсним додатків №1 та №1/2 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014.
		Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (ст. 227 ГПК України).
		Суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на відсутність доказів прийняття до розгляду позовної заяви та порушення провадження у справі №910/345/19, оскільки відповідачем надав лише ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі №910/345/19 про залишення позовної заяви ФОП Лахтіна В.А. без руху. 
		У судовому засіданні 22.01.2019 відповідач також заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечити можливість надати докази порушення провадження у справі №910/345/19 за позовом ФОП Лахтіна В.А.
		З метою дотримання строків розгляду справи, враховуючи, що суд має право, а не зобов'язаний відкласти розгляд справи, суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляд справи та здійснити розгляд справи по суті за наявними матеріалами.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/12403/17 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
		Представник Організації заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Організація є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.
		Статтею 1108 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. 
		Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
		24.01.2014 між Організацією та позивачем (видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - договір №АВ-24012014/01), умовами якого передбачено, що:
		- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (твори та субвидані твори разом надалі також іменуються як „об'єкти авторського права"), які належать або протягом дії договору будуть йому належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 договору №АВ-24012014/01);
		- публічне використання згідно п.5.1.1 договору №АВ-24012014/01 вважається, зокрема, публічне виконання об'єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування);
		- Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1 договору №АВ-24012014/01, додаток №1 до договору №АВ-24012014/01);
		- Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавнича на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за договором (п. 9.1 договору №АВ-24012014/01);
		- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавнича, за умов отримання попередньої згоди видавника (пункт 9.2 договору №АВ-24012014/01);
		- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 договору №АВ-24012014/01).
		На виконання умов договору №АВ-24012014/01, позивач надав Декларацію об'єктів авторського права (музичних творів) №18 від 01.10.2016 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, спірного твору „Cool Yule" (виконавець - Bette Midler, автор музики та тексту Steve Allen).
		З наведеної Декларації об'єктів авторського права (музичних творів) вбачається, що позивач (субвидавник) отримав майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ „Ворнер/Чаппелл" (видавник) на підставі ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - договір №ВЧ-01112014/02-д).
		За умовами  ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д: 
		- видавник на строк з 01.01.2014 по 31.12.2014 (з правом пролонгації) та в межах території  Україна надає субвидавнику право використання творів, що входять до Каталогу видавника, за винятком Продакшн Музики,  (п.п.1.9, 2.1, 11 договору №ВЧ-01112014/02-д).
		- видавник заявляє та гарантує, що виключні авторські права та/або суміжні права на використання об'єктів належать йому в межах та на підставі відповідних договорів, укладених між правовласниками та видавником; у разі будь-яких змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, видавник зобов'язувався негайно інформувати субвидавника про це (п. 10 договору №ВЧ-01112014/02-д);
		Згідно роздруківки з Каталогу музичних творів №11 від 15.11.2015 (далі - роздруківка з каталогу), яка є додатком №1, №1/2 до договору №ВЧ-01112014/02-д, видавник підтвердив, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, зокрема щодо твору „Cool Yule" (виконавець - Bette Midler), право використання передано позивачу (субвидавник) згідно умов вказаного договору. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на спірний музичні твір „Cool Yule" (виконавець - Bette Midler). А відтак, на підставі одержаних повноважень за вказаними вище договорами до Організації перейшло право на звернення за захистом порушених майнових авторських прав позивача.
		З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2016 відповідач у приміщенні публічного закладу ресторану "Реприза" за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 40/25, здійснював використання музичного твору "Cool Yule" у виконанні Bette Midler шляхом його публічного сповіщення.
		На підтвердження вказаних обставин Організацією надано акт фіксації від 20.12.2016 №22/12/16, диск з відеофіксацією, фіскальний чек від 20.12.2016 №000000915 00014 та чек з терміналу 50907174 від 20.12.2016.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.
		Публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (ст..1 Закону України „Про авторське право та суміжні права").
		Згідно з пп.2,7 ч.3, ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є в тому числі право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.
		Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону України "Про авторське право та суміжні права" використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
		Порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав (ст. 50 Закону України "Про авторське право та суміжні права").
		У пунктах 28, 49-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
		1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
		2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
		Господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.
		Оскільки, Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, зазначені вище договори про передачу майнових авторських прав є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися (презумпція правомірності правочину за ст. 204 Цивільного кодексу України), колегія суддів погоджується з висновком  суду першої інстанції, що позивач набув майнові авторські права на спірний твір та став суб'єктом авторського права в розумінні Закону України „Про авторське право та суміжні права", а Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на спірний музичний твір на території України.
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону України „Про авторське право та суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
		Згідно з ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про авторське право та суміжні права":
		- якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом; 
		- автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.
		Тобто, за змістом вказаних норм законодавства, публічне виконання або публічне сповіщення аудіовізуального твору може відбуватись, а автор не може заперечувати проти цього, лише за умов отримання організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, від автора використаного твору відповідних майнових прав.
		Відповідач мав право здійснити публічне виконання спірного твору лише за умов укладання відповідного ліцензійного договору із правовласниками.
		Втім, матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття майнових прав відповідачем.
		Тобто, відповідач здійснив використання шляхом публічного виконання спірного музичного твору без згоди правоволодільця, тим самим порушивши авторські права.
		Матеріалами справи підтверджується, що виключні майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу, в свою чергу відповідач не надав докази укладення угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання такого твору, тобто використання відповідачем спірних творів відбулося без дозволу правовласників та без сплати авторської винагороди.
		Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних  заробітних плат.
		Організацією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено компенсацію в сумі 32000,00 грн., що становить 10 мінімальних заробітних плат за використання твору.
		Колегія суддів зазначає, що у визначенні розміру такої компенсації слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
		Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		Вищий господарський суд України у листі №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 роз'яснив, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення. Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.
		Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Тобто, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600,00 грн.
		З огляду на викладене вище та враховуючи обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача компенсації в сумі 16000,00 грн.
		У суді першої інстанції відповідач заявляв клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якого господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Місцевий господарський обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки предметом спору у даній справі являються вимоги про стягнення з відповідача компенсації за використання музичного твору "Cool Yule" у виконанні Bette Midler без  дозволу. Станом на дату розгляду справи спір між сторонами наявний, відтак, будь-які підстави для припинення провадження у справі відсутні.
		У судах першої та апеляційної інстанції відповідач заявляв, що строк захисту авторських прав на музичний твір "Cool Yule" у виконанні Bette Midler, сплив відповідно до ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права". На підтвердження таких доводів відповідачем надано до матеріалів справи роздруківки з веб-сайту "Вікіпедія" щодо спірного музичного твору (т.1, а.с. 81).
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилено роздруківки з веб-сайту "Вікіпедія" у якості належного і допустимого доказу у даній справі, оскільки веб-сайт "Вікіпедія" є вільною енциклопедією, у якій створювати статті та редагувати їх може будь-який користувач, у зв'язку з чим інформація з даного веб-ресурсу не може вважатись достовірною.
		Також, місцевий господарський суд вірно вказав, що до спірного твору не можуть застосовуватись норми ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права" щодо строків дії авторських прав, оскільки застосуванню у даному випадку підлягає законодавство країни створення твору. У будь-якому випадку строк захисту авторських прав на музичний твір "Cool Yule" у виконанні Bette Midler, відповідно до ст. 28 Закону України "Про авторське право і суміжні права", не може вважатись таким, що сплив, з огляду на дату створення твору - 1953 рік. 
		Також суд першої інстанції вірно вказав, що доводи відповідача про сплив строку дії авторських прав щодо музичного твору "Cool Yule" у виконанні Bette Midler, суперечать умовам договору №АВ-24012014/01 від 24.01.2014, який недійсним не визнавався та є чинним, а отже  правомірним в силу ст. 204 ЦК України.
		Стосовно клопотання відповідача про залучення ТОВ „Ворнер/Чаппелл" (видавник за ліцензійним договором №ВЧ-01112014/02-д) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, оскільки вирішення спору може вплинути на права видавника, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що рішення у даній справі про стягнення компенсації за незаконне використання музичного твору не може вплинути на права та обов'язки видавника, з огляду на існування ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д між ТОВ „Ворнер/Чаппелл" та ТОВ „Ворнер мьюзік Україна", а також договору про управління майновими авторськими права в №АВ-24012014/01 від 24.01.2014 між позивачем та Організацією.
		Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення Господарського суду  міста Києва від 22.11.2017 у даній справі.
		Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лахтіна Вадима Анатолійовича залишити без задоволення.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2017 у справі №910/12403/17 залишити без змін.
		3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2019. 
		 
		Головуючий суддя                                                            С.В.  Сотніков 
		 
		Судді                                                                                О.М. Остапенко
		 
		                                                                                Б.В. Отрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...