Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/15250/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 23.01.2019. Зареєстровано: 23.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.01.2019.
Дата набрання законної сили: 15.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.01.2019Справа №  910/15250/18
		  Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
		за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Груп Інвест" (м. Київ)
		до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія "Україна" (м. Київ)
		про зобов'язання виконати умови договору 
		 
		за участю представників:
		від позивача:       Іванов О.В. - довіреність № б/н   від 29.10.18
		від відповідача:  Дорофеєв М.Ю. - довіреність № 01-8/162 від 27.12.2018
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест» (далі - ТОВ «Гарант Груп Інвест», позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «НСТУ», відповідач) про зобов'язання виконати зобов`язання за договором про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року та всіх додаткових угод і додатків до нього).
		У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовляється виконувати умови договору про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року), як такого, що укладений з перевищенням повноважень Відповідач хибно вважає, що цей договір містить ознаки договору про спільну діяльність, при укладанні якого відповідач повинен був отримати погодження Кабінету Міністрів України. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2018 р. вказану заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
		У строк, встановлений законом, відповідач надав відзив, у якому проти позову заперечив, вважав його необґрунтованим. 
		Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що договір містить всі ознаки договору про спільну діяльність, а тому його укладення мало бути погоджено з  Кабінетом Міністрів України. Просив відмовити у задоволенні позову.
		Суд, розглянувши заяви учасників спору по суті справи, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.
		Установлено, що ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» відповідно до статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  № 1039 від 28.12.2016 р., є правонаступником майна, прав та обов'язків Національної телекомпанії України (ідентифікаційний код 23152907), що, у свою чергу, була правонаступником Національної радіокомпанії України, та припинила свою діяльність відповідно до статуту, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 145 від 26 липня 2016 року.
		Також встановлено, що 10.12.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кийпромтехнологія» (ідентифікаційний код 314151728, далі - ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія») та Національною радіокомпанією України (ідентифікаційний код 24262621, надалі - НРКУ) був укладений договір про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б (далі - договір) щодо будівництва житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами з обслуговування населення по вул. Л. Первомайського, 5-Б в Печерському районі м. Києва.м
		У подальшому, 28.02.2014 між Національною радіокомпанією України, ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» та ТОВ «Гарант Груп Інвест» була укладена угода про заміну сторони вищевказаного договору № 001/Б від 10.12.2002 року про дольову участь у будівництві житлового комплексу (далі - угода від 28.02.2014).
		Відповідно до п. 1 цієї угоди сторони дійшли згоди щодо заміни у договорі № 001/Б від 10.12.2002 сторони 2 (ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія») на ТОВ «Гарант Груп Інвест».
		При цьому з моменту набрання чинності цією угодою ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» передає ТОВ «Гарант Груп Інвест», а ТОВ «Гарант Груп Інвест» приймає всі права та обов'язки сторони 2 по договору. Також сторони домовились, що з моменту набрання цією угодою чинності зобов'язання ТОВ «НВП «Кийпромтехнологія» за договором припиняються (п.1.1 угоди від 28.02.2014).
		Крім того, 28.02.2014 р. між НРКУ (сторона 1 за договором) та ТОВ «Гарант Груп Інвест» (сторона 2 за договором) був укладений додаток № 4 до договору № 001/Б від 10.12.2002 року про дольову участь у будівництві житлового комплексу (надалі - додаток № 4), за умовами якого сторони вирішили змінити та внести доповнення до договору № 001/Б від 10.12.2002 та викласти його в наступні редакції: 
		Так, відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною із сторін у збудованому об'єкті своєї частини в порядку та на умовах, визначених у договорі, та виконання робіт (ремонту і часткового технічного переоснащення існуючого об'єкта) в порядку та на умовах, визначених у договорі.
		Сторони домовились що нижченаведені терміни мають наступні значення:
		«Земельна ділянка» - територія площею 0,73 (нуль цілих сімдесят три сотих) гектар, що розташована по вулиці Леоніда Первомайського, 5-Б, в Печерському районі міста Києва, та визначена в додатку № 1 до даного договору, що надана стороні 1 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02-9-00008 від 15.11.2004 року та п. 2 рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року № 638-8/798 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування».
		«Об'єкт» - це житловий комплекс з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення, що буде розташований на Земельній ділянці. Характеристики та параметри Об'єкта визначаються Проектною документацією (визначення наведене нижче). Остаточний розмір площі Об'єкта буде визначений на підставі замірів технічної інвентаризації.
		«Проектна документація» - затверджена відповідно до законодавства документація для будівництва об'єкта, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні вирішення, інші показники об'єкта та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
		«Проектування об'єкта» - комплекс проектно-вишукувальних робіт, розробка, погодження, експертиза та затвердження проектної документації в порядку, встановленому законодавством.
		«Будівництво об'єкта» - комплекс робіт з будівельно-монтажних робіт з безпосереднього спорудження об'єкта відповідно до проектної документації та підключення об'єкта до всіх необхідних комунальних мереж і комунікацій та введення об'єкта в експлуатацію за допомогою сторони 1 в межах її компетенції.
		Пунктом 1.3 договору передбачено, що техніко-економічні показники об'єкта (площа, архітектурні та технічні характеристики, склад інженерних мереж тощо) визначаються на підставі проектної документації, погодженої стороною 2 у встановленому законодавством порядку з компетентними органами та затвердженої стороною 1. Кількісні, якісні, технічні та технологічні параметри робіт визначаються документацією.
		Строк будівництва об'єкта та виконання робіт складає 4 (чотири) роки з моменту початку будівництва об'єкта. Будівництво об'єкта та виконання робіт має бути розпочате протягом 2 (двох) місяців з дати затвердження проектної документації, але не пізніше 5 (п'яти) років з дня укладення цього договору. Строк будівництва об'єкта та виконання робіт буде конкретизований сторонами протягом 60 (шестидесяти) календарних днів після підписання сторонами даного договору на підставі підписаного сторонами додатку до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.5 договору).
		Пунктом 2.2 договору передбачено, що цим договором сторона 1 делегує стороні 2 частину функцій замовника будівництва об'єкта, які визначені законодавством (в тому числі "Положенням про замовника-забудовника (єдиного замовника, дирекцію підприємства, що будується) і технічний нагляд", затвердженим постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 р. № 16), а саме - сторона 2 в повному обсязі здійснює функції замовника будівництва об'єкта, крім тих, що цим договором покладені на сторону 1. 
		Зокрема, сторона 2 зобов'язана забезпечити: проектною документацією будівництво об'єкта, розробку та погодження проектної документації відповідно до вимог законодавства з компетентними органами, в разі потреби внесення та погодження будь-яких коригувань проектної документації, а також розробку документації. При цьому сторона 2 самостійно визначає проектні організації, укладає з ними договори та здійснює оплату по них; в межах своєї компетенції забезпечує отримання вихідних даних, технічних умов, погоджень та дозволів від відповідальних державних органів та організацій та позитивних експертних висновків, що є необхідними для будівництва об'єкта згідно із законодавством (п. 2.2.1 договору).  
		Відповідно до п. 8.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
		Із матеріалів справи вбачається, що 16.09.2016 р. ТОВ «Гарант Груп Інвест» отримало позитивний експертний висновок № 3-081-15-ЕП/КО ТОВ «Укрбудекспертиза» щодо розгляду проектної документації об'єкта: «Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва», а тому в силу положень пункту 1.3 договору виникла необхідність у погоджені ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» вказаного проекту.
		18.10.2018 р. листом № 17-10.18 від 17.10.2018р. позивач звернувся до ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» з проханням виконати умови договору та затвердити проект «Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва» у відповідності до наданих у листі техніко-економічних показників та проекту наказу про затвердження.
		У відповідь на вказаний лист відповідач відмовив ТОВ «Гарант Груп Інвест» у затвердженні вищезазначеного проекту (лист № 02-8/3127 від 24.10.2018 р.), посилаючись на те, що договір містить всі ознаки договору про спільну діяльність, а тому згідно з положеннями Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 р. № 296 (далі - Порядок), Національна телекомпанія України повинна була погодити з Кабінетом Міністрів України укладення вказаного вище договору. Оскільки таке погодження отримане не було, договір вважається укладеним з перевищенням повноважень та є недійсним на підставі ст. 215, 203 ЦК України та виконуватись не буде. 
		За таких обставин ТОВ «Гарант Груп Інвест» вважає, що відповідач порушив права позивача на забудову земельної ділянки, переданої на підставі спірного договору.
		Суд, встановивши фактичні обставин справи, які сторонами не заперечувались,  перевіривши доводи позивача та відповідача щодо дійсності (недійсності) укладеного між ними договору про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року) та його правової природи, погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.
		За приписами ст. 215 ЦК України   підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) в момент вчинення цього правочину вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою   статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 203 ЦК України   зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Частиною 1   статті 207 Господарського кодексу України встановлено,   що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Як роз'яснено у пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, недійсними на підставі статті 215 ЦК України можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
		Суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін (Пленум Верховного Суду України у постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9).
		Позивач у своєму позові вказує, що відмова ПАТ «НСТУ» від виконання умов договору про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року) є неправомірною, оскільки відповідач хибно вважає укладену між сторонами угоду договором про спільну діяльність, що є недійсним та таким, що укладений з перевищенням повноважень. Позивач вважає, що укладення спірного договору не вимагає застосування зазначеного Порядку, а наявність повноважень особи, яка підписала цей договір, визначалась виключно положеннями статуту Національної радіокомпанії України (правонаступником якого є відповідач) на час укладення зазначеного правочину.
		Згідно з пп. «л» п.18 ч. 2   ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»,   здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012   № 296   затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який визначає механізм і процедуру укладення такими підприємствами договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		За змістом пунктів 2, 3 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:
		- звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;
		- висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;
		- висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.
		Згідно з пунктами 4, 5 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.
		Отже, з наведених положень Порядку вбачається, що рішення Кабінету Міністрів України про погодження укладення договору державними підприємствами, установами, організаціями, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, необхідне виключно для договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.
		Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		Положеннями статті 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Так, з умов договору (п.п. 2.1 - 2.1.13) слідує, що зобов'язаннями Національної радіокомпанії України (сторони 2) за цією угодою є: оформлення дозволу на проектування об'єкта; звільнення земельної ділянки від об'єктів знесення; сприяння ТОВ «Гарант Груп Інвест» у виконанні проектування та спорудження об'єкта; отримання в компетентних органах та надання ТОВ «Гарант Груп Інвест» дозволу на виконання будівельних робіт по спорудженню об'єкта з лімітами і точками підключення електроенергії, води, та інших необхідних комунікацій на будівельному майданчику, а також ордеру на тимчасове порушення благоустрою та ордерів на прокладення зовнішніх мереж зв'язку із спорудженням об'єкта; надання ТОВ «Гарант Груп Інвест» будь-якої інформації та відомостей, що є необхідними для реалізації договору, тощо. 
		Характер та суть указаних зобов'язань свідчать про те, що вони є підготовчими діями, направленими на створення умов ТОВ «Гарант Груп Інвест» для вчинення юридично значимих дій. Такі дії відповідача за договором носять формальний характер, за результатом вчинення яких може бути досягнутий визначений сторонами предмет договору.
		У той же час, зі змісту пунктів 2.2.-2.2.20 договору вбачається. що права та обов'язки ТОВ «Гарант Груп Інвест» (сторони 1) становлять: розробка завдання на проектування об'єкта; укладення відповідних договорів та забезпечення фінансування процесу збору вихідних даних на проектування об'єкта; укладення договорів на проектування та спорудження об'єкта; сприяння в отриманні погоджень та дозволів від відповідних державних органів та організацій, позитивних експертних висновків стосовно проекту; забезпечення фінансування будівництва об'єкта; забезпечення процесу будівництва об'єкта. 
		Отже, очевидним є той факт, що здійснення будівництва об'єкта та реалізація договору покладається саме на ТОВ «Гарант Груп Інвест» (позивача) та третіх осіб, з якими у ТОВ «Гарант Груп Інвест» будуть укладені договірні зобов`язання. Натомість, на відповідача (Національну радіокомпанію України) договором не покладаються зобов'язання із безпосередньої участі у будівництві об'єкту.
		Таким чином, системний аналіз всіх положень договору дає підстави дійти висновку про те, що укладена сторонами угода не може розглядатися як договір про сумісну (спільну) діяльність, оскільки обов'язки щодо здійснення конкретних дій, обумовлених предметом договору, фактично покладено на одну сторону - ТОВ «Гарант Груп Інвест» без ознак сумісної діяльності, спільності вкладень або ж поєднаної трудової участі.
		Натомість, встановлено, що укладений сторонами правочин має ознаки змішаного договору та містить елементи зобов'язальних правовідносин у сфері інвестування (інвестиційний договір), підряду (договір підряду) та інших зобов'язальних правовідносин, виникнення та існування яких не суперечить положенням актів цивільного та господарського законодавства та, водночас, не дозволяє зробити висновок про можливість комплексного застосування до окремих частин договору інших положень чинного законодавства, ніж ті, що регламентують порядок здійснення інвестиційної діяльності та особливості виникнення, зміни та припинення правовідносин підряду.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
		Частиною 5 ст. 318 ГК України також регламентовано, що договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.
		Згідно з ч. 2 ст. 319 ГК України та ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору у якості третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
		Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України та ч. 1 ст. 321 ГК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 320 ГК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
		Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (ч. 1 ст. 876 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
		За приписами ч. 2 ст. 877 ЦК України договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 879 ЦК України та ч. 3 ст. 318 ГК України).
		Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		За змістом статті 627 ЦК України, статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Враховуючи вищевикладені приписи чинного законодавства у системному зв'язку з положеннями укладеної сторонами угоди, можна дійти до висновку про те, що договір про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року) представляє собою змішаний господарський договір, в основі якого лежать підрядні відносини та відносини у сфері інвестування, а сам договір сторони уклали, виходячи з положень ст.ст. 627, 628 ЦК України.
		Зазначені висновки суду кореспондуються з пунктом п. 7.4 договору, у якому сторони стверджують, що цей договір не є договором про спільну діяльність, а є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 6 Цивільного кодексу України. Майно (та майнові права), кошти тощо, внесені для реалізації даного договору, не є об'єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю, а залишається у власності сторони, що їх внесла. Частини об'єкта, що розподіляються між сторонами, не є спільною частковою власністю сторін, а належать кожній з сторін відповідно до положень договору. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність. 
		Також відповідно до п. 7.3 договору сторони стверджують, що при реалізації даного договору право на земельну ділянку залишається за стороною 1. Земельна ділянка не є вкладом сторони 1 у діяльність по реалізації договору і укладення даного договору не припиняє право сторони 1 на земельну ділянку, що може бути здійснено лише у встановленому законодавством порядку.
		Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що сторони договору самостійно встановили, що він є договором змішаної інвестиційно-підрядної форми та визначили, відповідно до частини 2 статті 628 ЦК України, які саме норми цивільного законодавства повинні регулювати укладені ними відносини (договори). 
		За таких обставин, твердження відповідача про те, що під час укладення вказаного договору мали б застосовуватися положення Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 296 від 11 квітня 2012 р., є необґрунтованими та не приймаються судом. 
		Окрім того, слід звернути на увагу на п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6.11.2009 р., за змістом якого договір має бути перевіреним на дотримання його закону станом на час укладення цього правочину, тобто на момент укладення спірного договору. 
		Із урахуванням вказаної позиції господарський суд зазначає, що вчинення указаних у Порядку типів договорів за законодавством, що діяло на той час, не вимагало отримання погодження Кабінету Міністрів України для їх укладення, а відтак, наявність повноважень підписантів на укладення договору, що розглядається, регулювалося виключно положеннями статуту Національної радіокомпанії України. 
		У даному випадку договір був укладений 12.12.2002 року, тобто до того, як був прийнятий вищевказаний Порядок № 296 від 11.04.2012, тому положення цього Порядку до договору про дольову участь у будівництві житлового комплексу не застосовуються.
		Далі, звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Гарант Груп Інвест», яке розраховувало на належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вказує, що існує порушення його прав, які він просить захистити у судовому порядку. 
		Суд, розглядаючи вимогу позивача про зобов'язання виконати умови договору, як спосіб захисту порушеного права, встановив, що відповідач, відмовляючи ТОВ «Гарант Груп Інвест» у затвердженні проекту будівництва з підстав укладення цього договору без погодження Кабінету Міністрів України, фактично відмовився від виконання своїх  зобов`язань за договором вцілому, визнавши його укладеним з перевищенням повноважень та таким, що виконуватись не буде. 
		Так, відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Як вбачається з пункту 2.1.7 договору, з моменту отримання відповідного звернення сторона 1 зобов'язана протягом 3 (трьох) календарних днів, підписати та надати стороні 2 документи, які вона має та/або необхідні документи, отримані стороною 1 для виконання умов даного договору.
		Відповідно до п. 2.1.10 договору сторона 1 у межах своєї компетенції сприяє стороні 2 в усіх діях, пов'язаних з розробкою/коригуванням проектної документації та будівництвом об'єкта.
		Таким чином, враховуючи, що підстав для відмови у затвердженні проекту: «Будівництво житлового комплексу з підземним автопаркінгом, офісними приміщеннями та закладами по обслуговуванню населення на вул. Леоніда Первомайського, 5-Б у Печерському районі м. Києва», передбаченого договором про дольову участь у будівництві житлового комплексу, у відповідача немає, натомість, встановлено факт зупинення відповідачем виконання умов цього договору, суд вважає, що існує необхідність у захисті порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача виконати свої зобов'язання за договором про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року та всіх додатків до нього).
		На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Гарант Груп Інвест» підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги Товариства за обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест» до Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про зобов'язання виконати умови договору задовольнити.
		Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, ідентифікаційний код 23152907) виконати зобов`язання за договором про дольову участь у будівництві житлового комплексу № 001/Б від 10 грудня 2002 року (в редакції додатку № 4 від 28 лютого 2014 року та всіх додаткових угод і додатків до нього) - з моменту набрання рішенням законної сили.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42, ідентифікаційний код 23152907) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Груп Інвест» (04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 3/5, ідентифікаційний код 38887742) судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 січня 2019 року.
		Повний судове рішення складене 23 січня 2019 року.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   Головіна К.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...