Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/18778/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2019. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.

Номер судового провадження: 36СП/160/523/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		УХВАЛА
		23 січня 2019 р.  Справа № 200/18778/18   Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С.,  розглянувши  матеріали позовної заяви  Приватного акціонерного товариства «Індрі» до  Дніпровської міської ради , третя особа - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21.01.2019 р. на виконання ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 06.12.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської ради, третя особа - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 09.08.2006 р. №664-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 03.04.2000 р. за №350р «Про присвоєння поштової адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта адресу - Карла Лібкнехта, 4А».
		За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №200/18778/18 передана судді Віхровій В.С.
		Згідно зі ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи є передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.
		Судом встановлено, що адміністративний позов ґрунтується на наступних обставинах.
		На підставі свідоцтва про право власності виданого Виконкомом Дніпропетровської міської ради від 16.02.1999 р. Приватне акціонерне товариство «Індрі» (код ЄРДПОУ 30004491) є власником нежитлових будівель, загальною площею 515,2 кв.м, які складаються з: будівлі складу літ. Г-1, будівлі складу літ. Д-1, виробнича будівля лі. Е-1, що знаходяться за адресою: м. Дніпро (раніше Дніпропетровськ), вул. Михайла Грушевського (раніше Карла Лібкнехта), буд. 4а, та розташовані на земельній ділянці, площею 0,867 га, за кадастровим номером: 1210100000:02:405:0007.
		05.06.2007 р. між Дніпропетровською міською радою та АТЗТ «Індрі» (наразі ПрАТ «Індрі») було укладено договір оренди про строкове платне користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 1210100000:02:405:0007, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Карла Лібкнехта (наразі вул. Михайла Грушевського), 4а.
		Під час підготовки технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки за кадастровим номером: 1210100000:02:405:0007, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а, яка передбачається до передачі в оренду ПрАТ «Індрі», для будівництва готелю з громадсько-культурним центром, 18.05.2018 р. ПрАТ «Індрі» звернулося до управління Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви (суміжного землекористувача) з проханням підписати акт про погодження меж земельної ділянки в натурі.
		Однак, на вказане звернення ПрАТ «Індрі» 12.06.2018 р. отримала від представників управління Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви претензію про відмову у погоджені меж земельної ділянки, у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у їхньому користуванні, оскільки розташована за адресою будівель управління Дніпропетровської Єпархії Української православної церкви, а саме за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського, 4а, яка була присвоєна їм Розпорядженням міського голови Дніпропетровської міської ради Куліченко І.І. № 664-з від 09.08.2006 р.
		Вказаним Розпорядженням було вирішено: «Відповідно до листа управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви (код ЄДРПОУ 19429817) від 06.07.2006 року № 356 визнано таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 03.04.2000 року № 350-р «Про присвоєння поштової адреси адміністративно-єпархіальному центру Дніпропетровської єпархії Української православної церкви по вул. Карла Лібкнехта (Бабушкінський район) та присвоєно будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта адресу - вул. Карла Лібкнехта, 4а».
		Таким чином, склалася ситуація, коли два різні об'єкти нерухомості, мають однакову адресу, м. Дніпро, вул. Карла Лібкнехта, 4а, що не є законним, оскільки ніяким законодавчим актом не непередбачені випадки коли це можливо та дозволено.
		31.05.2018 р. ПрАТ «Індрі» було направлено до Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради запит щодо з'ясування правомірності присвоєння Дніпровською міською радою будівлям адміністративно- єпархіального центру Дніпровської єпархії Української православної церкви поштової адреси: вул. Карла Лібкнехта, 4 а.
		02.07.2018 р. в.о. начальника управління Головного архітектурного- планувального управління Дніпровської міської ради Волик Д.В. було надано відповідь на запит, в якому зазначено, що відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста адреса - вул. Михайла Грушевського (раніше вул. Карла Лібкнехта), 4а, була присвоєна будівлям адміністративно-єпархіального центру спочатку розпорядженням міського голови від 03.04.2000 р. № 350р, після відповідних змін розпорядженням міського голови від 09.08.2006 р. № 644-р. Нежитловим будівлям АТЗТ «Індрі», що розташовані за адресою - вул. Михайла Грушевського, 4а, офіційно адреса не присвоювалась і відповідний розпорядчий документ, на підставі якого цим об'єктам була присвоєна адреса, відсутній. А також зазначено, що згідно з п. 1.10. чинного положення щодо адресації об'єктів нерухомого майна у місті Дніпрі, затвердженого рішенням міської ради від 29.05.2013 р. № 42/35, достовірною адресою об'єкта нерухомого майна є адреса, що занесена до Адресного плану міста після проведення процедур присвоєння або зміни адреси, які здійснюються на підставі розпорядження міського голови. 
		У зв'язку з тим, що Розпорядження Дніпропетровського міського голови Куліченка І.І. від 09.08.2006 р. № 664-р «Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження міського голови від 03.04.2000 р. № 350р «Про присвоєння поштової адреси будівлям адміністративно-єпархіального центру по вул. Карла Лібкнехта адресу - вул. Карла Лібкнехта, 4А», є незаконними та такими, що обмежують права ПрАТ «Індрі», як власника та користувача нерухомого майна розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Грушевського (раніше Карла Лібкнехта), 4а, ПрАТ «Індрі» звернулось за захистом своїх прав та інтересів до суду.
		З викладеного достеменно вбачається, що в межах даної справи порушено спір про право власності та/або користування нерухомим майном.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статі 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
		- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
		Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
		Згідно з п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
		Предметом судового розгляду в даному випадку є публічно-правовий спір, тобто спір між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
		Таким чином, особливістю правовідносин, що виникають, є їх публічно-правовий характер, пов'язаність із сферою реалізації публічної влади.
		Проте, слід зазначити, що специфіку публічно-правового спору визначає не тільки його суб'єктний склад, а й підстави виникнення цього спору і тісно пов'язане з цим питання межі повноважень адміністративного суду.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		Отже, загальними критеріями для того, щоб визначити за спірними правовідносинами адміністративну юрисдикцію, є суб'єктний склад сторін (однією із сторін повинен бути суб'єкт владних повноважень) та предмет спору відповідно до природи спірних правовідносин (наявність публічно-правових відносин між сторонами під час виконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій на основі законодавства, тобто при реалізації цим суб'єктом своїх владних функцій та повноважень, визначених законодавством). Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.
		Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п.п. 1, 6, 10, 15 ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України).
		Із аналізу спірних відносин слідує, що позивач не мав змоги узгодити межі земельної ділянки із третьою особою, третьою особою, в свою чергу, висловлена незгода із користуванням спірною земельною ділянкою щодо якої ПрАТ «Інді» готувалась технічна документація із землеустрою. Як наслідок, позивач порушив питання щодо присвоєння адреси по спірній нерухомості, яка була присвоєна розпорядженням міського голови третій особі.
		Таким чином, фактично спір виник між позивачем та третьою особою з підстав порушення права власності (користування) та пов'язаний із виконанням/невиконанням умов цивільно-правових угод (договорів оренди земельних ділянок), доступом до володіння належним нерухомим майном особи. Тобто такий спір не є публічно-правовим, а стосується цивільного права і є похідним від приватно-правових відносин, тому, на переконання суду, означені спірні відносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
		Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України).
		У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч.6 ст. 170 КАС України).
		За наведених обставин у сукупності, для забезпечення ефективного розгляду даної справи судом, встановленим законом, суд в порядку п.1.ч.1 ст. 170 КАС України відмовляє позивачу у відкритті провадження та одночасно повідомляє, що розгляд даного спору здійснюється в порядку господарського судочинства.
		Разом з тим, суд зазначає, що дана справа була передана з загального суду, як адміністративного у відповідності до положень ст.ст. 20, 29, 171 КАС України.
		Суд наголошує, що даним рішенням додержує вимоги ч.1 ст. 30 КАС України про недопущення спору між адміністративними судами щодо підсудності, оскільки такий спір не порушує. Дослідивши матеріали справи при вирішенні питання про відкриття провадження в порядку ст. 171 КАС України суд дійшов висновку про неможливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства з підстав порушення правил підсудності.
		При формуванні висновку за результатами розгляду матеріалів справи, суд враховує положення ч.ч.1, 2, 4 ст. 242 КАС України, якими встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Керуючись ст.ст. 2, 170, 171, 242 243, 248, 319 КАС України, суд, -      
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 
		Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Індрі» до Дніпровської міської ради, третя особа - управління Дніпропетровської єпархії Української православної церкви про визнання протиправним та скасування розпорядження.
		Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Господарського суду.
		Позовну заяву, разом з усіма доданими до неї документами, - повернути позивачу. 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, КАС України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.      
		 
		Суддя                        В.С. Віхрова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...