Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5665/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2019. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 26.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		24 січня 2019 року                                         № 826/5665/18
		         Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1доКиївської міської державної адміністраціїпро зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі також - відповідач, КМДА), в якому просила:  зобов'язати Київську міську державну адміністрацію, в особі її Департаменту з питань реєстрації, внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості про скасування обтяження майна ОСОБА_1:
		- з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_5
		- з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_5;
		- з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_4) за адресою: АДРЕСА_5;
		- з 1/2     частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5;
		- з 2/5 частки квартири АДРЕСА_1;
		- з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2;
		- з квартири АДРЕСА_3.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що Департамент з питань реєстрації КМДА відмовив представнику позивачки у задоволенні заяви з питання  внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про скасування арешту об'єктів нерухомого майна, що належить позивачці на праві власності, на підставі постанови прокурора Генеральної прокуратури України від 15.05.2017 про скасування арешту майна. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 відкрито провадження у справі №826/5665/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні).
		Відповідачем у встановлений судом строк подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву у якому свої заперечення проти позову відповідач мотивує тим, що в  силу положень ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Департамент з питань реєстрації КМДА наділений повноваженнями внести записи про скасування державної реєстрації прав виключно у випадку скасування судом рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. 
		Після отримання копії відзиву на позовну заяву, позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.
		Також, в ході розгляду справи заперечень проти розгляду такої в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) від представників сторін до суду не надійшло, з огляду на що, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за наявними у ній матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з текстів постанови прокурора у провадженні - заступника начальника управління з розслідування  злочинів, вчинених на тимчасових окупованих територіях Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 від 15.05.2017 про скасування арешту майна, та розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №757/13555/17-к, в провадженні Генеральної прокуратури України перебували матеріали досудового розслідування №32013110090000193. Дане кримінальне провадження було зареєстроване 03.09.2013 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом незаконного відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Мегатерий», та 02.06.2016 - об'єднане в одне провадження з матеріалами кримінального провадження №12013220540000400. Зокрема, в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32013110090000193 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, колишнім співробітникам Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС, в тому числі 08.02.2016 - начальнику управління оподаткування юридичних осіб ОСОБА_1
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 задоволено клопотання слідчого Генеральної прокуратури України Радіонова А.С. та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_1, а саме: 
		- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_5
		- земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_5;
		- земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_4) за адресою: АДРЕСА_5;
		- 1/2     частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5;
		- 2/5 частки квартири АДРЕСА_1;
		- 1/4 частки квартири АДРЕСА_2;
		- квартиру АДРЕСА_3.
		16.08.2016 постановою прокурора кримінальне провадження №12013220540000400 щодо підозрюваної ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, закрито за відсутністю в діях останньої складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		В подальшому ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л.І. від 30.03.2017 у справі №757/135565/17-к, за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_4, поданої в інтересах ОСОБА_1, зобов'язано прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 скасувати арешт майна, за наведеним вище переліком.
		15.05.2017 прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №4201600000003962 прийнято постанову про скасування арешту майна ОСОБА_1, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016. Копії такої постанови від 15.05.2017 було вирішено направити ОСОБА_1 та до відділу державної реєстрації Головного управління юстиції у місті Києві.
		Позивач стверджує, що станом на 27.12.2017 відомості про скасування арешту її нерухомого майна до Державного реєстру речових прав внесені не були, на підтвердження чого подала до суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №109176362, сформовану 27.12.2017 відносно фізичної особи, РНОКПП НОМЕР_1.
		25.02.2018 представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із письмовою заявою (вих. №3/2-77-25 від 23.02.2018), в якій в тому числі просив вжити заходів щодо:
		- внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про скасування арешту наступного нерухомого майна ОСОБА_1:  з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_5;  з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_5;  з земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_4) за адресою: АДРЕСА_5;   з 1/2     частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5;  з 2/5 частки квартири АДРЕСА_1;
		- вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно неправильних відомостей про наявність у ОСОБА_1 права власності на певні об'єкти нерухомого майна, серед них:  1/4 частки квартири АДРЕСА_2;   квартиру АДРЕСА_3. Разом з такою заявою були надані документи на представництво (оригінал ордеру, копія договору про правову допомогу) та копія постанови про скасування арешту майна.
		У відповідь на свою заяву від 23.02.2018 представник позивача отримав лист Департаменту з питань реєстрації КМДА від 06.03.2018 №074/07/1-1300. В тексті цього листа Департамент з питань реєстрації КМДА повідомив, що для внесення запису про припинення обтяжень (арештів) нерухомого майна, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заявнику особисто або через уповноважену особу, з відповідним підтвердженням таких повноважень, необхідно подати паперову заяву, акт органу державної влади або посадових осіб згідно із законом про припинення обтяження до Департаменту, іншого суб'єкта державної реєстрації прав, акредитованого суб'єкта або нотаріуса, а для внесення записів про скасування державної реєстрації прав - подати відповідне рішення суду  про скасування, що набрало законної сили.
		У зв'язку з вищенаведеним та з метою відновлення порушеного права на розпорядження власним майном, позивач звернулась із цим позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
		За змістом норм ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають:  1) право власності;  2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону;  3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;                   4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
		У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
		Згідно ч. 1, 5 ст. 13 зазначеного Закону Державний реєстр прав складається з розділів, спеціального розділу, бази даних заяв та реєстраційних справ в електронній формі. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек. Порядок ведення Державного реєстру прав визначає Кабінет Міністрів України.
		Окрім того, на даний час діє Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 за №1844/5, що визначає порядок перенесення записів Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна до до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Повноваження органу державної реєстрації прав визначені ст. 9 Закону №1952-IV, до яких, в тому числі, належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, ведення та внесення записів до Державного реєстру прав.
		Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
		- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
		- відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
		- відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
		- наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
		- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.
		Відповідно до     ст. 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
		Частиною 2 ст. 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Зокрема, п. 35 Порядку №1127 визначено, що державна реєстрація обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, державна реєстрація припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки, а також державна реєстрація прав на підставі рішень судів проводиться виключно державним реєстратором, визначеним законом, без подання заяви заявником.
		В силу ч. 2 ст. 27 Закону №1952-IV державна реєстрація виникнення та припинення обтяжень проводиться на підставі:
		рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;
		рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;
		визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
		рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
		договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;
		закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;
		інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
		Зі змісту наведеної ч. 2 ст. 27 Закону №1952-IV можна дійти висновку, що обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Отже, документ, який є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна, має бути виданий органом, який ініціював виникнення/реєстрацію такого обтяження.
		Як свідчать наявні матеріали справи (а саме надана позивачем Інформаційна довідка №109176362 від 27.12.2017), державна реєстрація виникнення обтяжень нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), а саме: земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, 2/5 частки квартири АДРЕСА_1, 1/2     частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_4, земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, квартири АДРЕСА_3 були зареєстровані державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_6 14.03.2016 (індексні номери рішень 28713950, 28714648, 28714444, 28714139, 28713694 і №28715069). В якості підстави для виникнення цих обтяжень визначено ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 №757/5927/16-к. 
		У свою чергу даною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 у справі №757/5927/16-к, що була прийнята під час досудового розслідування як захід забезпечення кримінального провадження (на підставі статей 131-132, 170 КПК України), накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 за визначеним переліком.
		Тобто, накладення обтяження на нерухоме майно у вигляді арешту в даному випадку було ініційовано слідчим суддею районного суду в порядку кримінально-процесуального законодавства.
		Відповідно до ст. 131 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК України) заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед таких заходів є арешт майна (п. 7 ч. 2 цієї статті Кодексу).
		Враховуючи вищенаведене, арешт майна є інститутом кримінально-процесуального права та має спеціальну мету - забезпечення кримінального провадження.
		Правовідносини щодо арешту майна в межах кримінального провадження регулюються     гл. 17 КПК України.
		Так, згідно із   ст. 173 КПК України питання про арешт майна вирішують слідчий суддя, суд.
		Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
		Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
		Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Аналогічна норма викладена і у п. 12 ч. 1     ст. 368 КПК України, в якому зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
		За результатами правового аналізу наведених норм КПК України Велика палата Верховного Суду в тексті своєї постанови від 30.05.2018 у справі №813/1047/16 дійшла правового висновку, що всі питання щодо арешту майна, накладеного як засіб забезпечення кримінального провадження (накладення, зміна, скасування), є кримінально-процесуальними правовідносинами й повинні вирішуватися судом, що розглядає кримінальну справу.
		Крім того, у своєму Рішенні від 23.05.2001 №6рп/2001 Конституційний Суд України роз'яснив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
		Таким чином, проведення державним реєстратором державної реєстрації (до числа яких відноситься відповідач) припинення обтяжень нерухомого майна, що було арештоване на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 №757/5927/16-к, може бути здійснено за результатами прийняття таким районним судом або його слідчим суддею відповідної ухвали про скасування арешту майна за правилами КПК України.
		Разом з тим, в ході розгляду даної справи сторони не підтвердили обставини прийняття Печерським районним судом м. Києва або слідчим суддею цього районного суду ухвали про скасування арешту майна ОСОБА_1 та направлення копії такого судового рішення до Департаменту з питань реєстрації КМДА.
		Крім того, суд зважає на те, що в період до 1 січня 2013 року Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що був затверджений наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5 дійсно передбачалась можливість державних реєстраторів даного Реєстру (а саме: державними нотаріальними конторами, державними нотаріальними архівами, приватними нотаріусами, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу, та Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональними філіями) вчинення дій щодо вилучення записів з Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна, в тому числі на підставі заяв про вилучення обтяження об'єкта нерухомого майна, що подаються судами (крім третейських судів) і слідчими органами - у зв'язку зі звільненням ними з-під арешту об'єктів нерухомого майна. Разом з тим, вказаний наказ Міністерства юстиції України від 09.06.1999 №31/5 було визнано таким, що втратив чинність, на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 №1844/5 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2102/22414). Та в подальшому правовий механізм щодо вилучення даних окремо з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна аналогічного описаному вище в інших нормативно-правових актах законодавцем встановлено не було.
		Згідно з ч. 2     ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		Частиною другою     ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України     передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені     Конституцією     та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1     ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України     розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Згідно з ч. 1, 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		В даному випадку відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат, оскільки позивачу було відмовлено у задоволенні позову повністю, а документальні докази понесення відповідачами судових витрат у матеріалах справу відсутні.
		Керуючись статтями     2,     5-11,     19,     72-77,     90, 139, 245,     246,     250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
		          ВИРІШИВ:          
		    У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_4) до Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022527, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) про зобов'язання вчинити дії  відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному     статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими     статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		       Суддя                                                                                                        Т.О. Скочок

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...