Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/23166/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2019
Номер судового провадження: 61-632ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		23 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/23166/17
		провадження № 61-632ск19
		Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Житлово-будівельного кооперативу «Металіст», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Приватного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів та зобов'язання вчинити дії по наданню послуг у відповідності до встановлених тарифів,
		ВСТАНОВИВ :
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Житлово-будівельного кооперативу            (далі - ЖБК) «Металіст», Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Акціонерна компанія «Київводоканал», ПрАТ «Київенерго» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів та зобов'язання вчинити дії по наданню послуг у відповідності до встановлених тарифів, у якому просив: стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь майнову шкоду у розмірі 16 532,81 грн; відшкодувати моральну шкоду, завдану прийняттям КМДА незаконних правових актів, у спосіб, встановлений порядком виконання рішення у цій справі; установити спосіб, строки і порядок виконання рішення, за якими зобов'язати відповідачів вчинити за власний рахунок усі необхідні дії по забезпеченню надання йому за адресою: АДРЕСА_2: послуги «утримання будинків і прибудинкових територій» за тарифом, встановленим розпорядженням КМДА від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» протягом 76 місяців, починаючи з найближчого місяця після набрання законної сили рішенням у цій справі; послуг «централізоване опалення», «централізоване постачання холодної води», «централізоване постачання гарячої води», «водовідведення» за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення» (зі змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням КМДА від 14 жовтня 2003 року № 1907) протягом 91 місяця, починаючи з найближчого місяця після набрання законної сили рішенням у цій справі.
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ЖБК «Металіст» та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано ЖБК «Металіст» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період часу з 01 грудня 2006 року по 30 червня 2014 року за послугу з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА від 19 травня            2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві», а також за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА від 14 жовтня 2003 року № 1907, яким внесені зміни і доповнення до розпорядження від 20 червня 2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.
		За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. 
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. 
		У відповідності до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. 
		Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;            6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
		Предметом позову у даній справі є майнові вимоги про відшкодування шкоди, ціна яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про зобов'язання вчинити певні дії, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
		Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства. 
		Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
		Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
		Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
		На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, 
		УХВАЛИВ : 
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Житлово-будівельного кооперативу «Металіст», Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», Приватного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування шкоди внаслідок видання незаконних правових актів та зобов'язання вчинити дії по наданню послуг у відповідності до встановлених тарифів.
		Додані до скарги матеріали повернути заявникові. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                            В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...