Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/5062/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.01.2019.
Дата набрання законної сили: 09.01.2019
Номер судового провадження: 61-211ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                              
		Іменем України                     
		 
		09 січня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 206/5062/16-ц
		 
		провадження № 61-211св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Червинської М. Є.,                   
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,                  Курило В. П.,
		 
		учасники справи:     
		     
		позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,        
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»  на рішення  Самарського районного суду м. Дніпра від 11 квітня 2017 року  в складі судді Зайченко С. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П.,  Посунся Н. Є.,  
		            
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк», банк) звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_4,              ОСОБА_5 про солідарне стягнення з відповідачів на користь банку кредитної заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 325 313,17 грн.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке 17 червня 2010 року змінило свою назву на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір          № 35/АК-00114.08.2 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 191 659 грн, а позичальник зобов'язалася повернути кредит не пізніше 29 вересня 2015 року та сплатити проценти за користування кредитом. 
		В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 29 вересня                   2008 року між банком та ОСОБА_5 укладено договір застави транспортного засобу № 35/АК-00114.08.2-3, а між банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки № 35/АК-00114.08.2-3/П.
		В результаті неналежного виконання ОСОБА_5 умов кредитного договору виникла заборгованість, яка з урахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України, станом на 24 лютого 2015 року становить                              6 325 313,17 грн і яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.
		 
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпра від 11 квітня 2017 року позов банку задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» 134 933,15 грн заборгованості за кредитом, яка складається з: 91 266,40 грн простроченої заборгованості за кредитом,                        20 542,05 грн простроченої заборгованості за процентами, 8 124,70 грн простроченої плати за кредитом, 5 тис. грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5 тис. грн пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, 5 тис. грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог банку відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» по                 1 827 грн судового збору з кожного.    
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя на користь банку в межах позовної давності, про застосування якої просив відповідач. Враховуючи, що сторони в кредитному договорі визначили розмір процентної ставки, яку відповідач сплачує за користування кредитом, положеннястатті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин.
		                                              
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада                     2017 року рішення Самарського районного суду м. Дніпра від 11 квітня 2017 року залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування  норм  матеріального  права  чи 
		порушень норм процесуального права.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпра                         від 11 квітня 2017 року  та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову банку у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Під час розгляду справи суди належним чином не дослідили зміст кредитного договору, в результаті чого поза увагою залишили умови кредитного договору, які передбачають відповідальність за неналежне його виконання та ухвалили рішення, яким незаконно зменшили розмір простроченої заборгованості за кредитом. Крім цього, безпідставно не застосували норми статті 625 ЦК України за неналежне виконання грошового зобов'язання.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року поновлено ПАТ «Родовід Банк» строк на касаційне оскарження рішення Самарського районного суду м. Дніпра                         від 11 квітня 2017 року  та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з  Самарського районного суду м. Дніпро.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		На час розгляду справи Верховним Судом відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.
		 
		Суди встановили, що 29 вересня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», яке 17 червня 2010 року змінило свою назву на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір                             №35/АК-00114.08.2, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 191 659 грн, а позичальник зобов'язалася повернути кредит не пізніше                      29 вересня 2015 року та сплатити 13 % річних за користування кредитом. 
		 
		В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 29 вересня 2008 року між нею та банком укладено договір застави транспортного засобу № 35/АК-00114.08.2-3, за умовами якого ОСОБА_5 передала в заставу банку автомобіль Mitsubishi Outlender, державний номерний знак НОМЕР_1. 
		 
		В забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 29 вересня 2008 року між банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки                       № 35/АК-00114.08.2-3/П.
		 
		Умови договору позичальник виконує неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 24 лютого 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 6 325 313,17 грн, яка складається з: 173 111,58 грн простроченої заборгованості за кредитом,                        28 109,49 грн простроченої заборгованості за процентами, 8 124,70 грн простроченої заборгованості плати за кредит; 4 846 277,38 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 858 619,69 грн пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, 245 780,86 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості плати за кредитом; 24 881,97 грн 3 % річних від суми простроченого кредиту, 4 409,39 грн 3 % річних від суми прострочених процентів за кредитом, 1 262,19 грн 3 % річних від суми простроченої плати за кредит; 110 215,01 грн інфляційних втрат від суми простроченого кредиту, 19 052,67 грн інфляційних втрат від суми прострочених процентів за кредитом, 5 468,26 грн інфляційних втрат від суми простроченої плати за кредитом.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо                                   договором встановлений обов'язок позичальника  повернути  позику  частинами 
		(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини  позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		 
		Банк використав надане йому право на дострокове повернення усієї суми кредиту, звернувшись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, за наслідками розгляду якої 29 вересня 2010 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. вчинив виконавчий напис № 7996, яким запропонував звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Mitsubishi Outlender, державний номерний знак НОМЕР_1, та за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації автомобіля, задовольнити вимоги ПАТ «Родовід Банк» у розмірі 173 111,58 грн заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої), 27 307,96 грн заборгованості за процентами (у тому числі простроченими), 221 439,97 грн пені, 8 124,70 грн заборгованості за проведення розрахунків (у тому числі прострочених), 23 728,27 пені, 1 700 грн витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису.  
		 
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі           № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що після спливу дії договору право кредитодавця на стягнення процентів за кредитом і пені припиняється, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають. В таких правовідносинах                 права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК                    України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
		 
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, банк просив стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором, а також грошові кошти на підставі статті 625  ЦК України. 
		 
		У  порушення  статей  212-214,  303,  316  ЦПК  України  (в  редакції, чинній на час 
		ухвалення оскаржуваних судових рішень) суди на зазначене  уваги  не  звернули, 
		не дослідили належним чином надані банком розрахунки заборгованості за кредитним договором та безпідставно вважали, що норми статті 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються, адже передбачені договором відсотки банк не нараховував після 29 вересня 2010 року, а просив стягнути з відповідачів кошти за неналежне виконання грошового зобов'язання. 
		 
		Перевірка доводів касаційної скарги, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
		 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» задовольнити частково. 
		 
		Рішення  Самарського  районного суду м. Дніпра від 11 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від  09 листопада 2017  року 
		 
		скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді                                                                                                 Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                            В.І. Журавель
		 
		В. І. Крат  
		 
		В. П.Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...