Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/4507/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2019. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 22.04.2019
Результат оскарження 22.04.2019 Центральний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
		E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15.01.2019м. ДніпроСправа № 904/4507/18за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР",    м. Дніпро 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ", м. Кривий Ріг
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Радушненську селищну раду смт. Радушне 
		про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку та штрафних санкцій на загальну суму 195 096, 33 грн.    
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ",                      м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область  
		до Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", м. Дніпро 
		про визнання договору недійсним
		Суддя  Суховаров А.В.
		 
		Представники:
		від позивача за первісним позовом (відповідач - за зустрічним позовом) - Савенко О.О. 
		               довіреність від 01.02.2018 
		від відповідача за первісним позовом (позивач - за зустрічним позовом) 
		      - Рисін О.О. довіреність від 25.10.2018 
		      - Журавська М.В. довіреність від 25.10.2018
		від третьої особи -  не з'явився
		в засіданні присутня  ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 від 16.06.2000 
		                                                     
		СУТЬ СПОРУ:
		Приватне акціонерне товариство "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" (далі - відповідач) суму основного боргу за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017 (далі - Договір) у розмірі 177 360, 30 грн., а також штрафні санкції у розмірі 17 736, 03 грн. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за Договором.
		Ухвалою суду від 08.10.2018 позов Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		01.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" подало відзив на позов, у якому заперечує проти позову, вказує, що договір на компенсацію підлягає визнанню недійсним, оскільки укладання даного Договору не передбачено діючим законодавством України та в силу приписів норм Земельного колдексу України, Закону України «Про оренду землі», якими визначені імперативні норми по праву на передачу земельної ділянки в оренду і обов'язку саме орендаря сплачувати орендну плату за цю земельну ділянку, то при наявності діючого Договору оренди від 14.07.2006, укладеного між ВАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», наступником якого є позивач, та Радушненською селищною радою, і перебування даної земельної ділянки в оренді у позивача до 31.07.2018, виключає можливість укладання будь-яких договорів, в тому числі договору з відповідачем на компенсацію, оскільки в даному випадку право на свободу договору, передбачене ст. 627 ЦК України не є абсолютним  і обмежено спеціальними нормами земельного законодавства України. Також, ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" вказує, що ПАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» не здійснював жодних заходів щодо фактичної передачі вищезазначеної земельної ділянки відповідачу, а наявність в матеріалах справ Додаткової угоди від 31.07.2018 р. до цього Договору оренди від 14.07.2006, згідно п. 2 якої даний Договір оренди від 14.07.2006  вважається таким, що припинив свою дію з 31.07.2018 та акту приймання-передачі земельної ділянки від 31.07.2018, з якого вбачається, що відповідач передав Радушненській селищній раді дану земельну ділянку тільки 31.07.2018, додатково підтверджує, що весь час, за який позивач просить суд стягнути з відповідача, дана земельна ділянка перебувала у позивача в оренді. Разом з тим, ТОВ «БІО ЕКСПОРТ»  не визнає позовних вимог про стягнення штрафу, оскільки вони є похідними від основного зобов'язання, яке підлягає визнанню недійсним в судовому порядку. До того ж, ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» зазначає, що ПАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», звертаючись з позовом до суду  03.10.2018, має право на стягнення штрафних санкцій тільки за період, що не перевищував 1 рік до моменту подання позову, тобто за період з 03.10.2017 по 31.07.2018 , оскільки щодо вимог про стягнення штрафних санкцій до 03.10.2017 вже сплинув строк позовної давності. Також, ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» заперечує проти стягнення витрат на правовому допомогу, оскільки на підтвердження вказаних витрат не надано доказів.
		01.11.2018 до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" до Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" про визнання договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" та Приватним акціонерним товариством  "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" недійсним. 
		Ухвалою суду від 01.11.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ"  прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
		Ухвалою суду від 01.11.2018 вирішено здійснювати розгляд справи №904/4507/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.11.2018.
		21.11.2018 від Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" надійшла відповідь на відзив на первісний позов, згідно якої ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" не заперечує проти тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" стосовно часткового спливу позовної давності щодо первісних позовних вимог про стягнення суми штрафу, але наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		21.11.2018 від Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" надійшов відзив на зустрічний позов, згідно якого ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" заперечує проти зустрічного позову, зазначає, що на момент відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" нерухомого майна, яке було розташоване на земельній ділянці, земельна ділянка не була розділена відповідно на ділянки, де були розташовані об'єкти нерухомості позивача та ті, що були продані відповідачу. Ця обставина унеможливлювала укладення між позивачем та відповідачем окремих договорів оренди землі із розпорядником цих земель - Радушненською селищною радою. Для можливості оформлення права подальшого користування земельною ділянкою позивачем та відповідачем виникла необхідність поділу земельної ділянки площею 16,6580 га., що перебувала в оренді ПАТ «Розівський елеватор». Оскільки процес поділу потребував часу, ПАТ «Розівський елеватор» та ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» домовилися укласти договір на компенсацію Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» Приватному акціонерному товариству «Розівський елеватор»  витрат по сплаті останнім орендної плати за частину земельної ділянки, якою фактично користувалось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ», до моменту розподілу земельної ділянки. За викладених обставин, ПАТ «Розівський елеватор» вважає наявними підстави для продовження внесення орендних платежів Радушненській селищній раді за всю площу земельної ділянки, в тому числі й ту, на якій було розташоване нерухоме майно, власником якого став ТОВ «БІО ЕКСПОРТ», в той час як наявні підстави для відшкодування з боку ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» на користь ПАТ «РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» частини орендної плати за частину площі земельної ділянки, на якій було розташоване нерухоме майно, власником якого став ТОВ «БІО ЕКСПОРТ». При цьому, Приватне акціонерне товариство «Розівський елеватор» зазначає, що у Радушненської селищної ради недоотримані доходи у вигляді орендної плати відсутні. 
		Ухвалою від 27.11.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Радушненську селищну раду. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів до 06.01.2019, відкладено підготовче засідання на 20.12.2018.
		19.12.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, згідно якої сторони самі по собі в договорі не можуть встановлювати новий вид плати за землю, такий як компенсація витрат по сплаті орендної плати, заміняти права і обов'язки орендаря земельної ділянки і фактично, без згоди власника земельної ділянки, покладати обов'язки орендаря земельної ділянки на третю особу, в даному випадку до серпня 2018 року на ТОВ «БІО ЕКСПОРТ», а тому даний Договір на компенсацію не відповідає вимогам діючого законодавства України і підлягає визнанню недійсним. Разом з тим, ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" наполягає на факті наявності обов'язку ПАТ «Розівський елеватор» щодо сплати орендної плати за період з травня 2017 по липень 2018 без компенсації, проте останній намагається перекласти свої зобов'язання на ТОВ "БІО ЕКСПОРТ".
		Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено підготовче засідання на 27.12.2018.
		27.12.2018 від Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" надійшли письмові заперечення, за змістом яких останній вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" не наведено підстав для визнання недійсним спірного договору. Разом з тим, ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" наполягає на тому, що  ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» з моменту придбання нерухомого майна і до моменту укладення ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» договору оренди користувалося частиною земельної ділянки (кадастровий номер 1221855500:03:001:0217) площею 6.2222 га.
		Ухвалою суду від 30.01.2018 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 15.01.2018.
		15.01.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, за змістом якої                   ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" просить суд стягнути з ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" суму    26  167, 53 грн. витрат на професійну правничу допомогу. 
		15.01.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" надійшли заперечення проти клопотання ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" про відшкодування судових витрат, за змістом яких ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" зазначає, що ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" не надано доказів в обґрунтування вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката. Крім того, ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" вважає безпідставними вимоги                                 ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" щодо стягнення суми 5  000, 00 грн. гонорару, визначеного п.4.2 Договору №4 від 03.01.2018.
		15.01.2019 представник ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" усно заявив про стягнення з ТОВ "БІО ЕКСПОРТ" витрат, пов'язаних з розглядом справи, згідно клопотання, з яким ПАТ "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" має намір звернутись до господарського суду після ухвалення рішення по суті позовних вимог в порядку ст.ст. 221, 244 ГПК України. 
		В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та  відповідача оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
		 
		встановив:
		За первісним позовом
		14.07.2006 між орендарем - Відкритим акціонерним товариством «Розівський елеватор»  та орендодавцем - Радушненською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Радушненської сільської ради №18-6 від 04.07.2006 надає, а орендар приймає у строкове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 16, 658010, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217.
		28.04.2017 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. (зареєстрованого за №563), Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» набуло право власності на частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 16,658 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86120888).
		Як вказує позивач, на момент відчуження відповідачу нерухомого майна, яке було розташоване на земельній ділянці земельній ділянці площею 16,658 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, вказана земельна ділянка не була розділена відповідно на ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомості позивача та об'єкти нерухомості, які відчужені на користь відповідача, що унеможливлювило укладення позивачем та відповідачем окремих договорів оренди землі із розпорядником цих земель - Радушненською селищною радою.
		З метою отримання можливості оформлення права подальшого користування земельною ділянкою позивачем та відповідачем виникла необхідність поділу земельної ділянки площею 16,6580 га., що перебувала в оренді ПАТ «Розівський елеватор». З огляду на тривалий час документального оформлення земельної ділянки, ПАТ «Розівський елеватор» та ТОВ «БЮ ЕКСПОРТ» дійшли згоди щодо укладення договору на компенсацію відповідачем позивачу витрат по сплаті останнім орендної плати за частину земельної ділянки, якою фактично користувався відповідач, до моменту розподілу земельної ділянки.
		28.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Розівський елеватор» (орендарем, позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (користувачем, відповідачем за первісним позовом) укладено договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку (далі - Договір).
		Згідно п.1.1 Договору користувач зобов'язався компенсувати орендарю понесені останнім витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6, до моменту припинення у орендаря права оренди цієї земельної ділянки.
		Орендна плата за розрахунковий період (місяць) згідно розрахунку складає                                 9 853,35 грн.    
		6,52 х 604500,00 х 3%/12 = 9853,35, де:
		- 6,52 га. - площа земельної ділянки, якою фактично користується користувач, 
		- 604500,00 грн. - нормативна грошова оцінка 1 га. земельної ділянки, 
		- 3%- розрахунковий відсоток для визначення розміру орендної плати.
		Згідно п.2.2 Договору сума компенсації орендної плати за розрахунковий період (місяць), яку користувач сплачує орендарю, складає 9 853, 35 грн. без ПДВ - 1 970, 67 грн., разом з ПДВ - 11 824, 02 грн.
		Згідно п. 2.3 Договору користувач компенсує орендну плату орендарю на підставі Акту наданих послуг, який сторони підписують щомісяця, та розрахункового документа про сплату орендарем орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006р.
		Відповідно до п.2.4 Договору користувач здійснює розрахунок з орендарем щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг за розрахунковий місяць.
		Договір набирає чинності з 01 травня 2017 та діє до моменту припинення права оренди земельної ділянки, яке виникло у орендаря за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 (п.5.1 Договору)
		Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		На виконання умов Договору ПАТ «Розівський елеватор» нарахував до сплати                 ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» компенсацію орендної плати за користування земельною ділянкою за період з травня 2017 року по липень 2018 року на загальну суму 177  360, 30 грн. згідно підписаних орендарем та користувачем актів надання послуг №61 від 31.05.2017, №75 від 30.06.2017, №91 від 31.07.2017 та актів надання послуг, направлених користувачу та отриманих останнім , що вбачається з наступного:
		- акт надання послуг №109 від 31.08.2017, рахунок на оплату №24 від 31.08.2017, платіжне доручення №080056 від 19.08.2017 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за серпень 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 р.), акт надання послуг №125 від 30.09.2017, рахунок на оплату №27 від 30.09.2017, платіжне доручення №090047 від 21.09.2017 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за вересень 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№170 від 10.10.2017 були направлені  відповідачу 11.10.2017, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 11.10.2017 та чеком Укрпошти №7416 від 11.10.2017;
		- акт надання послуг №145 від 31.10.2017, рахунок на оплату №35 від 31.10.2017, платіжне доручення №100037 від 12.10.2017 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за жовтень 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 р.) разом з листом вих.№195 від 31.10.2017 направлені відповідачу 03.11.2017, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 03.11.2017 та чеком Укрпошти №9145 від 03.11.2017;
		- акт надання послуг №166 від 30.11.2017, рахунок на оплату №40 від 30.11.2017, платіжне доручення №110087 від 16.11.2017 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за листопад 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№215 від 30.11.2017 направлені відповідачу 05.12.2017, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 05.12.2017 та чеком Укрпошти №11442 від 05.12.2017;
		- акти надання послуг №109 від 31.08.2017, акт надання послуг №125 від 30.09.2017, акт надання послуг №145 від 31.10.2017, акт надання послуг №166 від 30.11.2017 разом з розрахунковими документами, що підтверджують сплату позивачем орендної плати за серпень-листопад 2017 за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 (платіжні доручення №080056 від 19.08.2017, №090047 від 21.09.2017, №100037 від 12.10.2017, №110087 від 16.11.2017) разом з листом вих.№298 від 31.12.2017 р. та листом вих.№251 від 22.12.2017 повторно надіслані відповідачу 03.01.2018, що підтверджується описом вкладення до цінного листа від 03.01.2018 та чеком Укрпошти №13566 від 03.01.2018. Цією ж поштовою відправкою надіслано Акт надання послуг №179 від 31.12.2017, рахунок на оплату №41 від 29.12.2017, платіжне доручення №120030 від 13.12.2017 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за грудень 2017 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006р.); 
		- акт надання послуг №16 від 31.01.2018, рахунок на оплату №3 від 31.01.2018, платіжне доручення №010068 від 18.01.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за січень 2018 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№47 від 31.01.2018 були направлені відповідачу 09.02.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №15900 від 09.02.2018. Вказані документи отримані представником відповідача 15.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4903306144957;
		- акт надання послуг №42 від 28.02.2018, рахунок на оплату №7 від 28.02.2018, платіжне доручення №020055 від 15.02.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за лютий 2018 за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№55.1 від 28.02.2018 направлені відповідачу 13.03.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №5941 від 13.03.2018;
		- акт надання послуг №58 від 31.03.2018, рахунок на оплату №13 від 31.03.2018, платіжне доручення №030049 від 15.03.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату позивачем орендної плати за березень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№83.1 від 31.03.2018 направлені відповідачу 06.04.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №19819 від 06.04.2018;
		- акт надання послуг №77 від 30.04.2018, рахунок на оплату №16 від 30.04.2018, платіжне доручення №040060 від 13.04.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за квітень 2018 року за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№111.1 від 30.04.2018 направлені відповідачу 11.05.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №22485 від 11.05.2018;
		- акт надання послуг №116 від 31.05.2018, рахунок на оплату №21 від 31.05.2018, платіжне доручення №050066 від 21.05.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за травень 2018 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 р.) разом з листом вих.№124 від 31.05.2018 були направлені Відповідачу 12.06.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №24746 від 12.06.2018;
		- акт надання послуг №141 від 30.06.2018, рахунок на оплату №29 від 30.06.2018, платіжне доручення №060048 від 14.06.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за червень 2018 р. за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№137 від 30.06.2018 направлені відповідачу 10.07.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №5941 від 10.07.2018.;
		- акт надання послуг №148 від 31.07.2018, рахунок на оплату №33 від 31.07.2018, платіжне доручення №070055 від 13.07.2018 (розрахунковий документ, що підтверджує сплату Позивачем орендної плати за липень 2018 за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006) разом з листом вих.№159 від 31.07.2018 направлені відповідачу 07.08.2018, що підтверджується чеком Укрпошти №29143 від 07.08.2018.
		За результатом розділу земельної ділянки площею 16,658 га (кадастровий номер 1221855500:03:001:0217) утворились наступні земельні ділянки:
		- земельна ділянка площею 10,4358 га., кадастровий номер 1221855500:01:001:0877 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135542018 від 15.05.2018), на якій розташовані об'єкти нерухомості ПАТ «Розівський елеватор»; 
		- земельна ділянка площею 6,2222 га., кадастровий номер 1221855500:01:001:0878 (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1206135472018 від 15.05.2018), на якій розташовані об'єкти нерухомості ТОВ «БІО ЕКСПОРТ».
		31.07.2018 припинено дію договору оренди земельної ділянки від 14.07.2006, укладеного між позивачем з Радушненською селищною радою згідно додаткової угоди. 
		Листом за вих.№171 від 17.08.2018 ПАТ «Розівський елеватор» повідомило ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» про припинення дії Договору оренди земельної ділянки від 14.07.2006, укладеного між позивачем з Радушненською селищною радою, з 31 липня 2018, у зв'язку з розподілом земельної ділянки.
		За викладених обставин, позивачем нараховано до сплати відповідачу компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку за період з 01.05.25017 по 31.07.2018 у розмірі 177  360, 30 грн.
		З огляду на те, що відповідачем не сплачено вказаної суми компенсації витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, позивач звернувся з даним позовом до суду. 
		На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати решти спірної суми заборгованості.
		Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав. 
		Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір. 
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.      
		Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не  допускається,  якщо  інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Факт належного виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки від 14.07.2006, на якій розташовано об'єкти нерухомості відповідача, в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів підтверджується матеріалами справи, проте відповідачем, всупереч умов Договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017, не компенсовано понесених позивачем витрат щодо внесення орендних платежів за оренду земельної ділянки, якою фактично користується відповідач. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Відповідно до ст. 377 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 
		Частинами 1 та 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
		Разом з тим, ст. 141 ЗК України передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, однією з яких є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
		Однак, слід зазначити, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності або укладання договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України. 
		У зв'язку з переходом права власності на будинок до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком. 
		До того ж, суд, підсумовуючи вищевикладене, зауважує, що відповідач, підписавши договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до переукладання покупцем об'єкту нерухомості договору оренди на себе. 
		Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання. 
		Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості  вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177  360, 30 грн. за період з 01.05.2017 по 31.07.2018.
		Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
		Відповідно до п.4.2 Договору в разі порушення користувачем строку розрахунків за цим Договором більш ніж на десять днів користувач сплачує орендарю штраф у розмірі 10% орендної плати, яка повинна бути сплачена користувачем орендарю за розрахунковий період.
		Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% орендної плати, яка повинна бути сплачена відповідачем на користь позивача за розрахунковий період, що становить суму 17  736, 03 грн. 
		З матеріалів справи вбачається, що акти надання послуг від 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017 (а.с32, 34, 36) підписані відповідачем 31.05.2017, 30.06.2017 та 31.07.2017 відповідно. 
		За змістом пункту 2.4 Договору користувач здійснює розрахунок з орендарем щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг за розрахунковий місяць.
		Між тим, суд зазначає, що у відповідності до приспів ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 258 ЦК України)
		Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		За викладених обставин, строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов'язань за розрахунками по актах надання послуг (а.с.32, 34, 36), станом на час звернення позивача з даним позовом до суду 05.10.2018 сплинув, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань за надані послуги у період з травня 2017 по липень 2017 року задоволенню не підлягають.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що починаючи з 11.10.2017 року позивач направляв на адресу відповідача акти виконаних робіт, які відповідач безпідставно відмовився підписувати, при цьому не довівши належними та допустимим доказами свого права на вчинення таких дій. 
		Таким чином, з урахуванням приписів п.п 2.3, 2.4 Договору, строк позовної давності розпочався з моменту, коли позивач достеменно дізнався про порушене право, а саме з 18.10.2017 (а.с.46), коли відповідачем було отримано поштове відправлення від 11.10.2017. 
		За викладених обставин, решта позовних вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язань за розрахунками по актах надання послуг за період з серпня 2017 року по липень 2018 року на суму 14  188, 82 грн. підлягають задоволенню. 
		Заперечення відповідача відхиляються судом, з огляду на встановлені судом обставини справи. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 74, 77  ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які  відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
		В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
		Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За   зустрічним позовом 
		28.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Розівський елеватор» (орендарем, відповідачем за зуістрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (користувачем, позивачем за зустрічним позовом) укладено договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку (далі - Договір).
		Згідно п.1.1 Договору користувач зобов'язався компенсувати орендарю понесені останнім витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6, до моменту припинення у орендаря права оренди цієї земельної ділянки.
		Орендна плата за розрахунковий період (місяць) згідно розрахунку складає                                 9 853,35 грн.    
		6,52 х 604500,00 х 3%/12 = 9853,35, де:
		- 6,52 га. - площа земельної ділянки, якою фактично користується користувач, 
		- 604500,00 грн. - нормативна грошова оцінка 1 га. земельної ділянки, 
		- 3%- розрахунковий відсоток для визначення розміру орендної плати.
		Згідно п.2.2 Договору сума компенсації орендної плати за розрахунковий період (місяць), яку користувач сплачує орендарю, складає 9 853, 35 грн. без ПДВ - 1 970, 67 грн., разом з ПДВ - 11 824, 02 грн.
		Згідно п. 2.3 Договору користувач компенсує орендну плату орендарю на підставі Акту наданих послуг, який сторони підписують щомісяця, та розрахункового документа про сплату орендарем орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006р.
		Відповідно до п.2.4 Договору користувач здійснює розрахунок з орендарем щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на рахунок орендаря протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг за розрахунковий місяць.
		Договір набирає чинності з 01 травня 2017 та діє до моменту припинення права оренди земельної ділянки, яке виникло у орендаря за договором оренди земельної ділянки від 14.07.2006 (п.5.1 Договору).
		Звертаючись до господарського суду із зустрічними позовними вимогами в рамках справи №904/4507/18, Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» просить суд визнати недійсним вказаний договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017.
		В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» зазначає, що ним отримано  в  оренду земельну ділянку тільки після укладання та державної реєстрації Договору оренди земельної від 01.08.2018, який укладено між ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» та Територіально громадою в особі Радушненської селищної ради, а тому, до цього часу не мало жодних прав та зобов'язань по оплаті орендної плати за дану земельну ділянку або компенсацію Публічним акціонерним товариством «Розівський елеватор»  частини сплаченої ним орендної плати за дану земельну ділянку.
		ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» вказує, що до 01.08.2018 земельна ділянка не перебувала у його користуванні, оскільки знаходилась в оренді Публічного акціонерного товариства «Розівський елеватор».
		ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» зазначає, що діючим законодавством України чітко встановлені підстави для виникнення права на землі, його припинення та обов'язки орендаря, в тому числі передбачені Податковим кодексом України для державної і комунальної власності, по сплаті орендної плати, та дані положення норм діючого законодавства України не можуть бути покладені на іншу особу, ніж орендар, та іншим договором, в тому числі Договором про компенсацію.
		За викладених обставин, ТОВ «БІО ЕКСПОРТ» вважає спірний договір таким, що суперечить приписам частини 1 статті 203 ЦК України, а тому  підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з огляду на положення ч.ч.1, 2 статті 215 ЦК України.  
		Суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог з наступних підстав.
		Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема шляхом визнання правочину недійсним.
		За змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
		Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Приписами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада     2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
		В процесі розгляду зустрічних позовних вимог між сторонами постало спірне питання щодо обґрунтованості тверджень позивача за зустрічним позовом в частині наявності суперечностей положень спірного договору та приписів частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України. 
		З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2006 між орендарем - Відкритим акціонерним товариством «Розівський елеватор» та орендодавцем - Радушненською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Радушненської сільської ради №18-6 від 04.07.2006 надає, а орендар приймає у строкове тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 16, 658010, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217.
		28.04.2017 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. (зареєстрованого за №563), Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» набуло право власності на частину нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці площею 16,658 га, кадастровий номер 1221855500:03:001:0217, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №86120888).
		В подальшому 28.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Розівський елеватор» (орендарем, позивачем за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» (користувачем, відповідачем за первісним позовом) укладено договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 Договору якого користувач зобов'язався компенсувати орендарю понесені останнім витрати зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою загальною площею 6,52 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район, смт. Радушне, вул. Заводська, буд.6, до моменту припинення у орендаря права оренди цієї земельної ділянки.
		Між тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 377 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). 
		За викладених обставин, суд не вбачає суперечностей між положеннями чинного законодавства, приписами якого визначено право користування особою земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що належать їй на праві власності, та умовами спірного договору, положеннями якого визначено компенсацію Товариством  з обмеженою відповідальністю «БІО ЕКСПОРТ» витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщені об'єкти нерухомості, що перебувають у його власності.
		При цьому, підписавши договір на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку, фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до переукладання покупцем об'єкту нерухомості договору оренди на себе, що відповідає принципу розумності та справлделивості. 
		Згідно вимогам ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Отже, умови недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України, наведені позивачем за зустрічним позовом підстав не відповідають вимогам зазначеної статті, а тому суд вбачає відсутніми підстави для задоволення зустрічних позовних вимог. 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
		     Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Первісний позов Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 00954337) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" (50091, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27ж, ідентифікаційний код юридичної особи 40122718) про стягнення заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 177  360, 30 грн., штрафу у розмірі 17  736, 03 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2  962, 45 грн. задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ"  (50091, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27ж, ідентифікаційний код юридичної особи 40122718) на користь Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 00954337) суму заборгованості за договором на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку у розмірі 141  888, 24 грн., штрафу у розмірі 14  188, 82, витрат по сплаті судового збору у розмірі 1  729, 96 грн. 
		В решті первісних позовних вимог Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 00954337) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" (50091, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27ж, ідентифікаційний код юридичної особи 40122718) про стягнення штрафу у розмірі 3  547, 21 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1  232, 49 грн. - відмовити.
		     У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" (50091, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Центральна, буд. 27ж, ідентифікаційний код юридичної особи 40122718) до Приватного акціонерного товариства "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР" (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 00954337) про визнання договору на компенсацію витрат по сплаті орендної плати за земельну ділянку від 28.04.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ЕКСПОРТ" та Приватним акціонерним товариством "РОЗІВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР", недійсним - відмовити у повному обсязі. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК  України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України  
		 
		Повне рішення складено 25.11.2018 
		 
		Суддя                                                                                                          А.В. Суховаров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...