Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11695/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2019. Зареєстровано: 25.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 21.05.2019
Результат оскарження 26.04.2019 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		23.01.2019Справа №  910/11695/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"  (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 28, оф. 20)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" Воєнторг ДІ СІ" (02090, м. Київ, вул. Двінська, 1-А)
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ" 
		про  стягнення 36 997,37 грн.
		 
		За участю представників:
		від позивача Боката А.В.        
		від відповідача: Гайдар С.А.
		від третьої особи: не з'явився
		 
		В судовому засіданні 23.01.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" Воєнторг ДІ СІ" про стягнення 36 997,37 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Виробниче об'єднання" Воєнторг ДІ СІ", як власник нежитлового приміщення у будинку №1-А по вул. Двінській у м. Києві, без достатньої правової підстави, а саме без укладеного договору на надання послуг з централізованого опалення (надалі ЦО) та гарячого водопостачання (надалі ГВП), спожив теплову енергію у період з 01.09.2015 по 15.03.2016 на загальну суму 27 324,33 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 701,09 грн. та 3% річних у розмірі 1 971,95 грн. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11695/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
		01.10.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" Воєнторг ДІ СІ", у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що він є неналежним відповідачем у справі. Крім того, відповідач вважає, що Перелік абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014, не доводить факт споживання відповідачем послуг з опалення і ГВП, а також не стосується предмета доказування. За доводами відповідача, позивач також не надав в якості підтвердження погодинних витрат теплоти на опалення приміщення (розрахункового навантаження) ні типового чи індивідуального проекту житлового будинку розташованого за адресою: вул. Двінська, буд. 1-А, та не розрахував витрат теплоти на опалення приміщення (розрахункове навантаження) за формулою вказаною в КТМ 2014 Україна 244-94. У відзиві відповідач також зауважив щодо завищення позивачем розміру заборгованості та недоведеності факту користування відповідачем гарячою водою.
		В додатках до відзиву відповідач подав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, оскільки фактичним споживачем послуг з опалення та гарячого водопостачання у приміщенні загальною площею 225,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Двінська, 1-А, у період з 22.10.2015 по 15.03.2016 є орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ді Сі". Дана обставина підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 30.08.2013 №30/08/13-о, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ді Сі" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Воєнторг Ді Сі" (орендодавець). 
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.10.2018 залишено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Воєнторг ДІ СІ" про заміну первісного відповідача належним відповідачем без розгляду, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/11695/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на  31.10.2018.
		09.10.2018 до господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що відповідачем не надано жодного доказу того, що Перелік абонентів, які знаходяться на обслуговуванні ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014 є недопустимим доказом. Також, позивач зазначає, що посилання відповідача на період з 16.03.2016 по 31.12.2016 є безпідставним, оскільки він охоплює переважно весну, літо та осінь, коли було відсутнє опалення.
		У судовому засіданні, яке призначено на 31.10.2018, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 14.11.2018, у зв'язку з надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив та надання позивачем додаткових доказів по справі.
		09.11.2018 до господарського суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає про відсутність встановленого законом права відповідача надавати послуги з постачання теплової енергії та про те, що позивач немає права стягувати з відповідача кошти за послуги спожиті іншою юридичною особою. 
		13.11.2018 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ"  про залучення товариства  в якості співвідповідача у справі, оскільки позов стосується прав та обов'язків вказаного Товариства, так як останній був орендарем спірного приміщення на підставі договору оренди від 30.08.2013 №30/08/13-о. 
		14.11.2018 до  суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких зазначається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 26.07.2018 у справі №910/4132/17 встановлено факт надання послуг з центрального опалення та гарячого водопостачання за спірним приміщенням  та не потребують доказуванню на підставі ст. 75 ГПК України.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2018 суд відмовив у задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія ДІ СІ" від 13.11.2018 про залучення співвідповідача у справі, продовжив  підготовче засідання на 30 днів, відклав підготовче засідання на 05.12.2018 та залучив до  участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ".
		26.11.2018 до господарського суду надійшли пояснення відповідача, відповідно до яких останній зазначає що рішення у справі №910/20211/15, у якому відповідач не був стороною, стосувалось періоду з 01.11.2012 по 30.04.2015. При  цьому, починаючи з липня 2013 року по березень 2016 року власником приміщення було ТОВ "Виробниче об'єднання "Воєнторг Ді Сі", а орендарем в період з липня по 30 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ", яке і зобов'язане сплачувати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Крім того, відповідач звертає увагу, що фактичне відключення приміщення від мережі гарячого водопостачання, яке підтверджується Актом від 29.08.2005, унеможливлювало отримання відповідачем послуг з постачання гарячої води. 
		03.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду було подано докази направлення позовної заяви на адресу третьої особи та додаткові пояснення по справі. У поясненнях позивач зазначив, що ТОВ "Виробниче об'єднання "Воєнторг Ді Сі" є належним відповідачем у справі, оскільки саме останній в період з липня 2013 по березень 2016 року був власником групи приміщень № 157 загальною площею 115,6 кв.м. у будинку 1А по вул. Двінській у м. Києві. Щодо нарахування та вартості послуг з опалення позивач зазначає, що для здійснення розрахунку поставленої теплової енергії позивач використовував теплове навантаження передбачене переліком абонентів, які знаходяться на обслуговуванні ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014 (0,0232 Гкал/год). Кількість теплової енергії використаної на опалення приміщення залежить від температури навколишнього середовища. Зазначена температура врахована в температурних коефіцієнтах, що розраховані позивачем на підставі вимог КТМ 204 Україна 244-94. Крім того, позивач звертає увагу, що рішенням у справі №910/20211/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ" було стягнуто заборгованість за період з 01.11.2012 по 30.04.2015 в  тому числі за гаряче водопостачання, яке надавалось за адресою: м. Київ, вул. Двінська, буд. 1-А. 
		04.12.2018 до господарського суду надійшло клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням від позивача позовної заяви.
		У судовому засіданні 05.12.2018 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання третьої особи та відкласти підготовче засідання на 19.12.2018. 
		18.12.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду було подано клопотання третьої особи про залучення пояснень по справі. У наданих поясненнях третя особа зазначає, що дійсно між ним та відповідачем був укладений договір оренди нежитлового приміщення №30/08/13-0 від 30.08.2013, за яким було передано в оренду нежитлові приміщення з №1 по №19 групи приміщень №157 (в літ. А) загальною площею 225,6 кв. м., які розташовані по вулиці Двінська, буд. 1 а в м. Києві. Третя особа також повідомила про відсутність у вказаному приміщенні гарячого водопостачання. Що стосується центрального опалення, то третя особа зазначає наступне, позивач не надав їй рахунків на оплату, а відтак останній не знав ні суми, яку необхідно сплатити, ні безпосередньо рахунку для перерахування коштів. 
		У судовому засіданні, призначеному на 19.12.2018, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 17.01.2019. 
		У судовому засіданні 17.01.2019 суд заслухав представника позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору, та представника відповідача, який проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
		Заслухавши представників сторін, суд на місці ухвали оголосити перерву в судовому засіданні до 23.01.2019. 
		У судове засідання, призначене на 23.01.2019, з'явились представники сторін. 
		Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце  судового засідання був повідомлений належним чином.
		Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників  сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
		З 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького та Дніпровського району у м. Києві, згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, до якого відноситься, серед іншого і будинок № 1-А по вул. Двінській у м. Києві. 
		У період з липня 2013 по березень 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Воєнторг Ді Сі" було власником нежитлових приміщень у будинку № 1-А по вул. Двінській у м. Києві (групи приміщень № 157 загальною площею 225,6 кв м), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
		Відповідно до нарядів №41307 від 07.10.2015 та №440210 від 01.04.2016 було здійснено підключення та відключення подачі теплової енергії на будинок № 1А по вул. Двінській в м. Києві на потреби  опалення протягом опалювального періоду 2015/2016 року.
		Листом № 103/32-3042 від 25.05.2016 КП "Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" підтвердило інформацію про підключення до внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення в будинку 1А по вул. Двінській у м. Києві.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки відповідач був власником нежитлових приміщень, які мали підключення до внутрішньо будинкових мереж опалення і водопостачання, а позивач здійснював надання таких послуг до будинку, де розміщувались належні відповідачеві приміщення, то між сторонами мали місце правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг без наявності укладеного в установленому порядку договору про надання таких послуг. 
		Так, позивач стверджує, що в період з 01.09.2015 по 15.03.2016 відповідачу надавались безперервні послуги з гарячого водопостачання та централізованого опалення (з 22.10.2015 по 15.03.2016) на загальну суму 27     324,33 грн., які були залишені останнім без оплати, що стало наслідком звернення позивача з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми, а також інфляційних втрат у розмірі 7     701,09 грн. та 3 % річних у розмірі 1     971,95 грн. 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
		Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент надання послуг) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. До комунальних послуг віднесено результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.
		Проаналізувавши зміст спірних правовідносин та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов до висновку, що фактично між сторонами виникли правовідносини із надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.
		Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. 
		Споживачем відповідно до названого Закону визнається фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.        
		Разом з тим, відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з оплати фактично спожитих послуг, оскільки у п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.
		Як встановлено судом, у спірний період (з 01.09.2015 до 15.03.2016) власником нежитлових приміщень з №1 по №19 групи приміщень №157 (в літ. А) загальною площею 225,6 кв. м., які розташовані на вулиці Двінська, буд. 1 а в м. Києві було Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Воєнторг ДІ СІ".
		Відповідач у судових засіданнях, у відзиві на позовну заяву та у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи, не заперечував, що у спірний період він був власником вищевказаних нежитлових приміщень, при цьому останній зазначив, що  споживачем житлового-комунальних послуг (послуг з опалення та гарячого водопостачання) у період з 01.09.2015 до 15.03.2016 було Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство  "Компанія  ДІ СІ", оскільки останнє є орендар приміщення відповідача за договором оренди нежитлового приміщення №30/08/13-о від 30.08.2013. 
		За твердженням позивача, відповідач не повідомив ТОВ "Євро-Реконструкція" про існування договору оренди нежитлового приміщення №30/08/13-о від 30.08.2013, жодних доказів сплати орендарем вартості наданих послуг з опалення та гарячого водопостачання за спірний період матеріали справи також не містять. 
		Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином, оскільки у період з 01.09.2015 до 15.03.2016 власником нежитлових приміщень з №1 по №19 групи приміщень №157 (в літ. А) загальною площею 225,6 кв. м., які розташовані по вулиці Двінська, буд. 1А в м. Києві був відповідач, останній повинен здійснити оплату наданих у вказане приміщення послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
		Матеріалами справи підтверджується достовірність тверджень позивача щодо подачі у житловий будинок по вул. Двінській, 1-А теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання в опалювальний період 2015/2016 років, а також обставини підключення належних відповідачеві приміщень до внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (лист Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" від 25.05.2016 № 103/32-3042, наряди на включення/відключення житлового будинку). 
		При цьому, судом встановлено, що у спірний період не існувало приладів обліку теплової енергії, які б обраховували кількість теплової енергії поставленої в приміщення відповідача або будинок 1А по вул. Двінській у м. Києві. 
		Отже, єдиним способом визначення її кількості є розрахунок на підставі інформації про теплове навантаження, що створюється системами опалення приміщень відповідача. 
		Як встановлено судом, для здійснення розрахунку позивач використав теплове навантаження передбачене Переліком абонентів, які знаходяться на обслуговуванні ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014. Відповідно до зазначеного переліку навантаження, що створюється системами опалення приміщень відповідача становить 0,0232 Гкал/год.
		Кількість теплової енергії використаної на опалення приміщень залежить від температури навколишнього середовища. Зазначена температура врахована в температурних коефіцієнтах, що розраховані позивачем на підставі вимог КТМ 204 Україна 244-94.
		Тарифи на послуги з опалення, що застосовувались до теплової енергії наданої відповідачу визначались постановами НКРЕКП №1977 від 30.06.2015, №3237 від 29.12.2015 та становили відповідно до 01.01.2016 498,33 грн/Гкал, а після 01.01.2016 - 517,74 грн/Гкал.
		Перевіривши здійснені позивачем розрахунки обсягів спожитої відповідачем теплової енергії у спірному періоді, суд визнає їх обґрунтованими, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 21    569,60 грн. такими, що підлягають задоволенню. 
		Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача вартість наданих у спірний період послуг з гарячого водопостачання у розмірі 5    754,73 грн. 
		Як встановлено судом, у період з 01.09.2015 до 15.03.2016 приміщення відповідача не були обладнані приладами обліку гарячої води. Для здійснення розрахунку позивач використав теплове навантаження передбачене Переліком абонентів, які знаходяться на обслуговуванні ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014, відповідно до якого навантаження, що створюється системами ГВП приміщень відповідача становить 0,0066 Гкал/год, або в середньому 0,066 Гкал/добу.
		Відповідно до розрахунку фактичного споживання кількість теплової енергії спожитої відповідачем на потреби послуг з гарячого водопостачання становить 9,0420 Гкал., обсяг спожитої гарячої води - 167,44 м. куб. 
		Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент надання послуг) розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
		Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.06.2015 №1978 (що діяла у відповідний період) тариф на послуги з ГВП становив 28,64 грн/м.куб.
		Здійснивши перевірку розрахунку фактичного споживання послуг з постачання гарячої води, суд встановив, що вартість теплової енергії спожитої відповідачем на гаряче водопостачання у спірний період склала 5     754,73 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню. 
		При цьому, доводи відповідача про неможливість користування послугами гарячого водопостачання у спірний період, з посиланням на Акт про відключення нежитлового приміщення від мережі ГВП (гарячого водопостачання) від 29.08.2005, визнаються судом безпідставними, оскільки спростовуються Переліком абонентів, які знаходяться на обслуговуванні ЖРЕО-404 станом на 01.05.2014 та нарядами №41307 від 07.10.2015,  №440210 від 01.04.2016 про підключення та відключення подачі теплової енергії на будинок № 1А по вул. Двінській в м. Києві.
		Крім того, листом КП "Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" №103/32-3042 від 25.05.2016 було підтверджено  інформацію про підключення відповідного приміщення до мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
		Таким чином, наданий відповідачем Акт про відключення нежитлового приміщення від мережі ГВП (гарячого водопостачання) від 29.08.2005 жодним чином не спростовує факт надання позивачем в спірний період з 01.09.2015 по 15.03.2016 послуг гарячого водопостачання у приміщення відповідача. 
		Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 701,09 грн. та 3% річних у розмірі 1 971,95 грн. 
		Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, що були нараховані за загальний період прострочення з 21.10.2015 по 30.06.2018, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 701,09 грн. та 3% річних у розмірі 1 971,95 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. 
		Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести    ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України     суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		При цьому, суд зауважує, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
		З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України    витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
		Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Враховуючи, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 36 997,37 грн. становила 1 762,00 грн., при цьому позивачем було сплачено 3200,00 грн. (платіжне доручення №7598 від 03.04.2017, №7588 від 03.04.2017), суд беручи до уваги заявлене позивачем клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору дійшов висновку повернути позивачу зайво сплачений судовий збір у розмірі 1     438,00 грн. 
		Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2.    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" Воєнторг ДІ СІ" (02090, м. Київ, вул. Двінська, 1-А; ідентифікаційний код 38729888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"  (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 28, оф. 20; ідентифікаційний код 37739041) суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 27     324 (двадцять сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 7     701 (сім тисяч сімсот одну) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 1     971 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1     762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. 
		3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"  (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного 28, оф. 20; ідентифікаційний код 37739041) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1     438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп., що був сплачений згідно платіжного доручення №7598 від 03.04.2017, оригінал якого знаходиться в матеріалів даної справи.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення складено 25.01.2019   
		         
		          Суддя                                                                                                         Пукшин Л.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...