Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/25510/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:; загальнообов’язкового державного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.
Надіслано для оприлюднення: 24.01.2019. Зареєстровано: 27.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		23 січня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 826/25510/15
		адміністративне провадження № К/9901/13352/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
		суддів -  Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
		розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу №    826/25510/15
		за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі її правонаступника - Фонду соціального страхування України про зобов'язання вчинити дії;
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (у складі колегії суддів: Келеберди В. І., Качура І. А., Данилишин В. М.) від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шурка  О. І., Василенка Я. М., Степанюка А.  Г.) від 27 жовтня 2016 року, встановив:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі правонаступника Фонду соціального страхування України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 04 грудня 2015 року /а. с. 16-17/,  просив:
		- зобов'язати  Кабінет Міністрів України внести до Верховної Ради України законопроект щодо призупинення норми п. 11 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) відносно зупинення з 01 січня 2015 року перерахунку сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного 2016 року;
		- зобов'язати Міністерство соціальної політики встановити належний строк Фонду соціального страхування України для прийняття відповідного рішення у формі постанови відносно перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01 березня 2015 у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум з 01 вересня 2015 року по теперішній час; 
		- зобов'язати Фонд соціального страхування України винести відповідне рішення у формі постанови відносно перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01 березня 2015 у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум з 01 вересня 2015 по теперішній час.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 01 вересня 2015 року стабілізувалась фінансово-економічний стан у державі, а тому наявні підстави для перерахунку сум щомісячних страхових виплат з 01 березня 2015 року у зв'язку із зростанням середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними Державної служби статистики України за 2014 рік з виплатою перерахованих страхових сум, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідачів з відповідними зверненнями, проте відповідачами повідомлено позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку. 
		3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року, в задоволені позову відмовлено.
		4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року з прийняттям нового рішення, враховуючи майбутні підвищення мінімальної заробітної плати в три рази в бюджеті України за 2017 рік.
		5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		6. 26 липня 2017 року та 06 листопада 2017 року від позивача надійшли заяви про призначення справи до розгляду.
		7. 10 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшов лист Міністерства соціальної політики України, в якому проінформувало, що Верховною радою України 06 грудня 2016 року прийнято розроблений Урядом проект Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (реєстр № 5130), який передбачає з 01 березня 2017 року відновлення щорічного перерахунку страхових виплат потерпілим на виробництві, який було призупинено з 01 січня 2015 року. Цей перерахунок стосується 220 тисяч потерпілих на виробництві.
		Також вказаним проектом Закону передбачено норму, якою пропонується для 67 тисяч потерпілих на виробництві, розмір страхової виплати яких у перерахунку на 100% втрати працездатності становить менше мінімальної заробітної плати, здійснювати виходячи із мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 грудня 2016 року (1600 грн.) з урахуванням відсотка втрати працездатності.
		8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
		9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
		Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10. 01 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі №   826/25510/15 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		12. Станом на 23 січня 2019 року відзиви від відповідачів до Верховного Суду не надходили.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_3 у вересні 2015 року звернувся до Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України з досудовою адміністративною претензією, в якій просив:
		- Кабінет Міністрів України терміново внести до Верховної Ради України законопроект щодо призупинення норми п. 11 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 28 грудня 2014 року  №  77-VІІІ) відносно зупинення з 01 січня 2015 року перерахунку сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 01 березня наступного 2016 року;
		- Верховну Раду України відповідним законом призупинити до моменту фінансово-економічної нестабільності держави правову норму ч. 1 розділу VІІІ «Прикінцевих і перехідних положень» п. 11 Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) відносно зупинення перерахунку страхових виплат з 01 січня 2015 року і поновити належний перерахунок страхових виплат з 01 вересня 2015 року.
		14. В обґрунтування вказаної претензії позивач зазначав, що згідно Закону від 28 грудня 2014 року №  77-VІІІ про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування і легалізації фонду оплати праці з 1    березня поточного року проводиться перерахунок страхових виплат у випадку росту зарплати за попередній рік по показанням статистики. Як вбачається з офіційних даних державної служби статистики України на її офіційному сайті за 2014 рік по країні був ріст середньомісячної зарплати на 105,9%. Із Закону від 17 вересня 2015 року № 704-VІІІ про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» і офіційних даних на сайті Урядового порталу, в зв'язку з стабілізацією фінансово-економічного положення держави достроково з 1 вересня /а не з 1 грудня/ 2015 року були збільшені соціальні стандарти на 13% і в проекті державного бюджету України на 2016 рік передбачено ще два підвищення мінімальних зарплат, пенсій і соціальних виплат. Тому вважає, що є всі підтрави для відновлення відповідного перерахунку страхових виплат для інвалідів праці з 1 вересня 2015 року, оскільки в країні достроково зафіксований законом від 17 вересня 2015 року №   704-VІІІ факт фінансово-економічної стабільності з даного періоду.
		15. Кабінет міністрів України вказане звернення надіслав до Міністерства соціальної політики України, яке листом від 27 жовтня 2015 року №    598/18/153-15 повідомило позивача, що відповідно до п.  11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зупинено з 1 березня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, кий проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Відновлення такого перерахунку визначається законом. Також зазначено, що на сьогодні в умовах законодавчої бази, визначеної на 2016 рік (застосування понижуючого коефіцієнту 0,6 до єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) система загальнообов'язкового державного соціального страхування в тому числі від нещасних випадку на виробництві є дефіцитом. Питання відновлення перерахунку сум щомісячних страхових виплат застрахованим особам доцільно розглянути після стабілізації фінансово-економічного становища держави та фінансових можливостей бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
		16. Верховна Рада України листом від 22 жовтня 2015 року № 04-34/16-260302 проінформувало позивача, що пропозиції, наведені у звернені, доведені до відома народних депутатів України - членів Комітету та будуть використані у подальшій роботі. Також зазначено, що Комітет звернувся до Кабінету Міністрів України для розгляду даного звернення та надання відповідних пропозицій щодо можливості врегулювання порушених у ньому питань.   
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що доводи позивача про наявність підстав для внесення змін до законодавчої бази з метою проведення перерахування розміру щомісячної страхової виплати є необґрунтованим.
		18. В своїй оцінці суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин:  
		18.1. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування)  - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
		18.2. Статтею 36 та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
		18.3. Правлінням Фонду 27 квітня 2007 року прийнято постанову № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (із змінами і доповненнями зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2007 року № 715/13982) (далі - Порядок), якою також передбачено, що підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.
		18.4. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року внесено зміни до положень Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та, зокрема, зупинено з 1 січня 2015 року до стабілізації фінансово-економічного становища держави перерахунок сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Також, визначено, що відновлення такого перерахунку визначається законом.
		18.5. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01 вересня 2015 року підвищено соціальні стандарти для населення на 13%.                                
		18.6. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
		18.7. Відповідно до ч.  3 ст. 3. ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Уряд є колегіальним органом і уповноважений на спрямування і координацію роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.
		18.8. Згідно п. 1 § 66 Регламенту Кабінету Міністрів України розроблення законопроектів, що подаються до Верховної Ради Кабінетом Міністрів у порядку законодавчої ініціативи, здійснюється відповідно до перспективних і поточних планів законопроектних робіт, завдань, визначених законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів та дорученнями Прем'єр-міністра.
		18.9. Відповідно до п. 1 § 70 Регламенту Кабінету Міністрів України законопроекти, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, готуються Мін'юстом, іншими центральними органами виконавчої влади з дотриманням вимог, передбачених Регламентом Верховної Ради України, главами 2-5 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, та з урахуванням особливостей, передбачених главою 2.
		18.10. Отже, законопроекти вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради готуються відповідним центральними органами виконавчої влади.
		18.11. Відповідно до п. 1, 3, 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом президента України від 06 квітня 2011 року № 389/2011 Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. 
		18.12. Мінсоцполітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
		18.13. Основними завданнями Мінсоцполітики України є, зокрема: формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій для населення, координація розроблення проектів прогнозів і державних програм з питань соціальної та демографічної політики; формування основних напрямів державної політики та здійснення відповідно до закону державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведення соціального діалогу з питань формування та реалізації державної соціальної політики, регулювання соціально-трудових відносин; формування та реалізація державної політики у сфері соціального захисту ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, жертв нацистських переслідувань, жертв політичних репресій, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
		18.14. Мінсоцполітики України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; 2) розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та подає їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; 3) готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, які внесені на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
		19. Отже, центральними органами виконавчої влади наділеним компетенцією щодо підготовки проектів законів України з питання загальнообов'язкового державного соціального страхування є Міністерство соціальної політики України.
		20. Судами встановлено, що на виконання доручень Прем'єр-міністра України від 02 вересня 2015 року за результатами наради від 29 серпня 2015 року щодо підвищення державних стандартів та від 04 вересня 2015 до листа Голови Верховної Ради України від 28 серпня 2015 року Міністерством фінансів України розроблено та подано на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», який розроблено з метою підвищення соціальних стандартів з відповідним збільшенням видатків у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», яким запропоновано збільшити видатки на оплату праці. Пенсійне забезпечення, допомогу сім'ям з дітьми та одноразові допомоги, стипендії.
		21. Відповідно до п. 29, 31 Постанови «Про затвердження Статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 18 квітня 2000 року № 4 Фонд провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. 
		Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
		Отже, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
		22. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №    909-УІІІ, яким встановлено єдиний для всіх платників розмір єдиного соціального внеску на рівні 22% (середній розмір єдиного внеску у 2015 році - 41,2%). Метою цього Закону є створення передумов та економічних стимулів для підприємств, установ, організацій усіх форм власності.
		23. Встановлення з 01 січня 2016 року пониженого майже вдвічі розміру єдиного внеску (22%) зумовило дефіцит бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України у 2016 році у розмірі 2,7 млрд гривень. Наявність такого дефіциту несе ризики виконання Фондом усіх зобов'язань, зокрема надавати матеріальне забезпечення, страхові виплати та соціальні послуги в установлених чинним законодавством розмірах майже для 300 тис. потерпілих на виробництві вже у січні поточного року. Відновлення такого перерахунку створить додаткове фінансове навантаження на бюджет Фонду.
		24. З огляду на викладене, суди визнали обґрунтованими доводи Мінсоцполітики щодо відсутності можливості щодо поновлення перерахунку сум щомісячних страхових виплат та прийняття відповідного закону, оскільки система загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві є дефіцитною. 
		25. На підставі викладеного, суди зазначили, що підвищення соціальних стандартів для населення Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не вказує на наявність підстав для перерахування сум щомісячних страхових виплат, оскільки кошти для проведення такого перерахування не є коштами Державного бюджету України, оскільки відповідачі вказують на наявність дефіциту бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України, отже доводи позивача про наявність підстав для внесення змін до законодавчої бази з метою проведення перерахування розміру щомісячної страхової виплати є необґрунтованим, а відтак позов не підлягає задоволенню. 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		26. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
		- Мінсоцполітики України та Фонд соціального страхування України зобов'язані були прийняти відповідні дії /рішення/ по перерахунку страхових сум з 1 березня 2015 року у зв'язку із збільшенням середньої зарплати за 2014 року, оскільки п. 11 Прикінцевих і Перехідних положень даного закону не був зупинений з 1 березня 2015 року перерахунок страхових сум, а бав зупинений з 1 січня 2015 року перерахунок страхових сум, який проводиться з 1 березня наступного /а не з 1 березня 2015 року/ у випадку зросту в наступному році середньої заробітної плати;
		- суди неправомірно відмовили у задоволенні позову, зазначивши про тяжке фінансове становища Фонду соціального страхування України, тоді як законом передбачено тяжке фінансове становище держави;
		- наявні правові підстави для перерахунку страхових сум з 1 березня 2015 року у зв'язку з тим, що законом не був зупинений даний перерахунок і для відновлення перерахунку страхових сум з 1 березня 2016 року з врахуванням фінансового становища держави за 2015 рік, а не фінансового становища Фонду соціального страхування в 2016 році. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для внесення змін до законодавчої бази з метою проведення перерахування розміру щомісячної страхової виплати.
		28. Станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також на час звернення позивача з позовом  та на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»  був чинним. 
		Відновлення перерахунку сум щомісячних страхових виплат визначається законом, який на момент виникнення спірних правовідносин не був прийнятий.
		29. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підвищення соціальних стандартів для населення Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не вказує на наявність підстав для перерахування сум щомісячних страхових виплат, оскільки кошти для проведення такого перерахування не є коштами Державного бюджету України, а відповідачі вказують на наявність дефіциту бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
		30. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року з прийняттям нового рішення, враховуючи майбутні підвищення мінімальної заробітної плати в три рази в бюджеті України за 2017 рік.
		31. Проте, Суд звертає увагу, що така вимога касаційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах закону та заявлена на майбутнє.
		32. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, колегія суддів виходить з того, що аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
		33. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		34. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		35. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		37. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		38. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		39. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року у справі № 826/25510/15  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
		Суддя                                                                                                              В. М. Кравчук
		Суддя                                                                                                              О. П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...