Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5545/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 24.01.2019
Номер судового провадження: 61-16286ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України    
		 
		24 січня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 758/5545/16-ц
		провадження № 61-16286св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», яка підписана представником ЯстребТетяною Ігорівною, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року у складі судді: Неганової Н. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ «СК «Країна») про стягнення коштів.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що 18 березня 2015 року в м. Дніпропетровську на вул. Пастера біля будинку № 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, під керуванням водія ОСОБА_6 та транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, в результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
		 
		07 квітня 2015 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська по справі №201/4709/15-п була винесена постанова, якою ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/5385138 в ПАТ «СК «Країна».
		 
		19 березня 2015 року ОСОБА_6 письмово повідомила відповідача про настання страхового випадку та надала всі передбачені законом документи. 23 березня 2015 року позивачкою до страхової компанії була подана заява на виплату страхового відшкодування та наданий пошкоджений транспортний засіб для огляду.
		 
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 0504/15/СК від 07 квітня 2015 року, проведеним судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_8, розмір майнової шкоди, завданої транспортному засобу «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, складає 79 722,06 грн. Цей висновок було надано відповідачу. Відповідач зобов'язаний був здійснити виплату страхового відшкодування позивачці в розмірі 50 000 грн до 21 червня 2015 року. 20 травня 2015 року відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивачки страхове відшкодування у сумі 37 203,51 грн.
		 
		28 вересня 2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 203/3939/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «СК «Країна» та МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» було винесено рішення, яким стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на корить ОСОБА_4 суму несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796,49 грн, пеню в розмірі 946,58 грн, 3% річних в розмірі 47,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 281,52 грн, судовий збір в розмірі 140,72 грн, а всього 14 212,63 грн. Також стягнуто з МКП «Дніпропетровський Електротранспорт» на корить ОСОБА_4 різницю між розміром майнової шкоди і сумою страхового відшкодування в сумі 29 722,06 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 800 грн та судовий збір в розмірі 305,22 грн, а всього - 30 827,28 грн.
		 
		Позивач вважала, що відповідач в строк до 21 червня 2015 року включно зобов'язаний був здійснити їй виплату несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796,49 грн. Однак, відповідач здійснив виплату 06 квітня 2016 року, прострочивши строк виконання на 289 днів. 
		 
		Оскільки страхова компанія, прострочила виконання грошового зобов'язання, позивач просила стягнути з ПАТ «СК «Країна»: пеню за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 4 892,10 грн; 3 % річних за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 303,96 грн; інфляційні втрати за період з 22 червня 2015 року по 06 квітня 2016 року в розмірі 934,10 грн; судові витрати.
		 
		Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_4 пеню в розмірі 4 616,56 грн, 3 % річних в розмірі 289,23 грн, інфляційні втрати в розмірі 478,44 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі є грошовим зобов'язанням. Отже, зважаючи на юридичну сутність правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України. Оскільки рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року стягнуто пеню та три проценти річних за період з 22 травня 2015 року по 06 липня 2015 року, то стягненню з відповідача підлягають пеня та три проценти річних за період з 07 липня 2015 року по 05 квітня 2016 року. Інфляційні втрати за рішенням суду стягнуто за травень 2015 року, а тому інфляційні втрати підлягають стягненню за період з червня 2015 року по березень 2016 року.
		 
		У вересні 2017 року ПАТ «СК «Країна» через представника Ястреб Т. І. подало касаційну скаргу, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що обидва рішення про виплату страхового відшкодування позивачу були прийняті відповідачем вчасно, з повним дотриманням строків та процедур. Приписи статті 625 ЦК України щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат не поширюються на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1. 
		 
		18 березня 2015 року в м. Дніпропетровську на вул. Пастера біля будинку № 10 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6 та транспортного засобу «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, в результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
		 
		Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2015 року ОСОБА_7 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Цивільно-правова відповідальність водія «МАН», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 застрахована згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів серії АІ № 5385138 в ПАТ «СК «Країна».
		 
		23 березня 2015 року ОСОБА_4 подала до ПАТ «СК «Країна» заяву на виплату страхового відшкодування.
		 
		Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 0504/15/СК від 07 квітня 2015 року, проведеним судовим експертом автотоварознавцем ОСОБА_8, розмір майнової шкоди, завданої транспортному засобу «Тойота Прадо» д.н. НОМЕР_1, складає 79 722,06 грн.
		 
		20 травня 2015 року ПАТ «Страхова компанія «Країна» перерахувало позивачу страхове відшкодування в розмірі 37 203,51 грн.
		 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року у справі № 203/3939/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2016 року, з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_4 стягнуто суму несплаченої частки страхового відшкодування в розмірі 12 796,49 грн, пеню в розмірі 946,58 грн, 3% річних в розмірі 47,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 281,52 грн, судовий збір в розмірі 140,72 грн, а всього 14 212,63 грн.
		 
		06 квітня 2016 року відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2015 року відповідачем було сплачено ОСОБА_4 несплачену частку страхового відшкодування в розмірі 12 796,49 грн.
		 
		Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення».
		 
		Встановивши, що між сторонами виникло грошове зобов'язання, суди зробили правильний висновок, що дія частини другої статті 625 ЦК України поширюється на ці відносини.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», яка підписана представником Ястреб Тетяною Ігорівною, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                         В. І. Крат 
		 
		В. І. Журавель 
		 
		В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...