Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 530/1865/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.01.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2019
Номер судового провадження: 14-583цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		         
		23 січня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 530/1865/16-ц
		Провадження № 14-583цс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача ЛященкоН.П., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року в складі судді Дем'янченка С. М. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року в складі колегії суддів Чумак О. В., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз збут» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
		ВСТАНОВИЛА:
		У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз збут» (далі - ТОВ «Полтавагаз збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
		ТОВ «Полтавагаз збут» зазначало, що ОСОБА_3 є споживачем природного газу, перебуває у договірних відносинах із ТОВ «Полтавагаз збут», має особистий рахунок № 321125.
		У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості споживчого газу та послуг з його постачання станом на 28 грудня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 6 тис. 598 грн 20 коп., яку ТОВ «Полтавагаз збут» просило суд стягнути з відповідача на свою користь.
		Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року, позов ТОВ «Полтавагаз збут» задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Полтавагаз збут» 6 тис. 598 грн 20 коп. заборгованості за спожитий природний газ. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Полтавагаз збут», суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач надавав відповідачу послуги з газопостачання, проте відповідач належним чином їх не оплачував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
		У жовтні 2017 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на розгляд до господарського суду.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 6 червня 2003 року Відкрите акціонерне товариство «Полтавагаз» було зобов'язане надавати послуги з газопостачання відповідачу безкоштовно. Крім того, позивач не надав щомісячного розрахунку заборгованості.
		Відповідач зазначав, що суди порушили пункт 4 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розглянувши в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в господарському суді, оскільки позивач, на думку ОСОБА_3, має право звернутися з позовом виключно до відповідних органів про відшкодування витрат (компенсації пільг, на які має право відповідач).
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ«Перехідні положення» ЦПК України вредакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У травні 2018 року справу отримав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2018 року призначено справу до судового розгляду.
		Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 7 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		ТОВ «Полтавагаз збут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, яка утворилася унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості споживчого газу та послуг з його постачання.
		У межах доводів касаційної скарги щодо предметної юрисдикції спору слід зазначити таке.
		Відповідач ОСОБА_3 стверджував, що ТОВ «Полтавагаз Збут» звернулося до суду до неналежного відповідача, оскільки товариство має право звернутися з позовом виключно до відповідних органів про відшкодування витрат (компенсації пільг, на які має право відповідач) та в порядку господарського судочинства.
		Разом з цим при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
		Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України у відповідній редакції).
		Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
		Позивач - ТОВ «Полтавагаз збут» (юридична особа), звернулося до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_3, споживача послуг з газопостачання, про стягнення заборгованості.
		Отже за суб'єктним складом, суттю та змістом заявлених позовних вимог спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Щодо решти доводів касаційної скарги слід зазначити таке.
		З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером МВС України та відповідно до частини шостої статті 22 Закону України «Про міліцію» має право на пільги, зокрема на безоплатне житло з опаленням.
		25 березня та 11 липня 2016 року ТОВ «Полтавагаз збут» направило відповідачу повідомлення, в якому, посилаючись на пункти 1, 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію», роз'яснило, що із 7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», яким було встановлено пільги працівникам міліції, звільнених зі служби за віком, хворобою, вислугою років тощо.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що із 7 листопада 2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію», згідно з яким відповідач мав право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, а новий Закон України «Про національну поліцію» такі пільги не передбачає.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 № 758 було затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), відповідно до якого ТОВ «Полтавагаз збут» визначено постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям.
		Відповідно до пункту 32 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор - це національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		До компетенції регулятора на ринку природного газу належить, зокрема затвердження правил постачання природного газу.
		27 листопада 2015 року набрали чинності Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетичних та комунальних послуг від 30 вересня 2015 р. № 2496 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року (далі - Правила).
		На виконання вимог статей 12 та 40 Закону України «Про ринок природного газу» регулятор затвердив типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.
		На вимогу пункту 24 розділу ІІІ Правил, ТОВ «Полтавагаз збут» як постачальник зі спеціальними обов'язками опублікувало на сайті poltavagazzbut.com.ua та у спецвипуску газети «Зоря Полтавщини» від 25 грудня 2015 року чинну редакцію Правил і типового договору постачання.
		Відповідно до пункту 1.3 типового договору постачання цей договір є договором приєднання, який укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Цей договір вважається укладеним з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу.
		Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Правил побутовий споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
		Пунктом 2.1 типового договору передбачено, що постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
		За положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Суди встановили, що ОСОБА_3 є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах з ТОВ «Полтавагаз збут» згідно з типовим договором, укладеним відповідно до статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання.
		Отже, наведені в касаційній скарзі доводи про те, що правовідносини між сторонами регулюються договором від 18 березня 2010 року, укладеним між відповідачем і ПАТ «Полтавагаз», на увагу не заслуговують.
		Установлено, що до листопада 2015 року відповідачу нараховувалася 100 % пільга за спожитий газ як колишньому працівнику МВС України, після чого йому нараховувалася лише 50 % пільга як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
		З грудня 2015 року по червень 2016 року включно відповідач за спожиті послуги з газопостачання не сплачував, заборгованість станом на 1 грудня 2016  року становила 6 тис. 598 грн 21 коп.
		З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв'язку з несплатою відповідачем послуг з газопостачання утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.
		Доводи касаційної скарги в цій частині висновків судів не спростовують.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Ураховуючи викладене, ВеликаПалата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Ураховуючи викладене та керуючись статтями 141, 258, 259, 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  Н.П. Лященко     Судді:     Н.О. Антонюк        О.Б. Прокопенко      С.В. Бакуліна       Л.І. Рогач       В.В. Британчук       І.В. Саприкіна      Д.А. Гудима       О.М. Ситнік       О.С. Золотніков       О. С. Ткачук        О.Р. Кібенко     В.Ю. Уркевич      В.С. Князєв       О.Г. Яновська      Л.М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...