Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/38916/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 25.01.2019. Зареєстровано: 27.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.01.2019.

Номер судового провадження: 2/761/112/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 761/38916/15-ц
		Провадження № 2/761/112/2019
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       18 січня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді:                                        Піхур О.В.
		за участю :                                                
		секретаря судового засідання -                        Орел П.Ю.,
		представника позивача -                                Дума Ю.М.,
		представника відповідача -                        ОСОБА_2,
		розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
		в с т а н о в и в :
		У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (далі-позивач) звернулося до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач проживає у кімнаті 21/1 в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який на праві власності належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2». Відповідач є споживачем наданих позивачем житлово-комунальних послуг, а саме: центрального водопостачання і водовідведення гарячої та холодної води, електроенергії, з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, газу. Позивач посилався на те, що щомісячно оригінали рахунків на сплату житлово-комунальних послуг передавалися відповідачу за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року. Відповідачем здійснювалися лише часткові проплати за надання житлово-комунальних послуг, за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року сплачено 17135,06 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року становить 16723,36 грн. Позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без задоволення. Зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки відповідач здійснював часткові проплати, що свідчить про переривання строку позовної давності.
		Тому позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 16723,36 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн.
		Ухвалою судді ОСОБА_5. від 04.02.2016 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду на 18.04.2016 рік.
		Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 16.11.2017 року здійснено перерозподіл даної справи у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5. у відставку.
		Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2017 року матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги передано для розгляду судді Малинникову О.Ф. 
		Ухвалою суду від 20.11.2017 року суддею Малинниковим О.Ф. було прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи у судове засідання на 01.03.2018 року.
		У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи на підставі доповідної помічника судді Малинникова О.Ф. від 06.06.2018 року, відповідно до якої суддя Малинников О.Ф. з 02.04.2018 року перебуває на довготривалому лікарняному, строк якого може перевищувати два місяці, що свідчить про неможливість продовження розгляду даної справи раніше визначеним суддею в строки, встановлені законом.
		Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 12 червня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, додатково пояснив, що розмір кімнати становить 17,3 кв.м., коефіцієнт відношення загальної площі в гуртожитку до жилої становить 1,7, а, отже, 17,3 кв.м. * 1,7 = 29,41 кв.м., що відповідає зазначеному в повідомленнях на сплату житлово-комунальних послуг.
		У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, підтримав пояснення надані у відзиві на позовну заяву, додатково пояснив, що між відповідачами та позивачем не укладалися договори про надання житлово-комунальних послуг, тому вважає звернення позивача з даним позовом до суду безпідставним. Крім того, вказав, що позивач на підтвердження заявлених вимог у відсутності укладеного і діючого договору на надання житлово-комунальних послуг між власником помешкання та позивачем, який би міг обґрунтувати законність фінансових вимог, пояснив, що сплачував вартість комунальних послуг: газ, холодну воду та водовідведення, гарячу воду та водовідведення, електроенергію, наданих позивачем, в повному обсязі за 1 особу, оскільки донька навчалася в іншому місті, про, що відповідач попереджував позивача.
		Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
		Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
		Судом встановлено, що гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок серії НОМЕР_1, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на підставі наказу № 558-С/ЖБ від 16 вересня 1998 року.
		Встановлено, що позивач був виконавцем житлово-комунальних послуг, що підтверджується Договором № 08817/4-1-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 29.09.2009, укладеного з ПАТ «АК «Київводоканал» з відповідними додатковими угодами, Договором про постачання електричної енергії № 72317 від 11.12.2009, укладеного з ПАТ «Київенерго», Договором № 130/1 про умови поставки газу Балансоутримувачам від 01.04.2014, укладеного з ПАТ «Київгаз».
		Відповідач є наймачем кімнати АДРЕСА_1, також є зареєстрованим за вказаною адресою, що підтверджується карткою прописки.
		Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що в кімнаті АДРЕСА_1, окрім наймача, проживає також його донька ОСОБА_4.
		Позивач посилався на те, що щомісячно оригінали рахунків на сплату житлово-комунальних послуг передавалися відповідачу за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року. Відповідачем здійснювалися лише часткові проплати за надання житлово-комунальних послуг, за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року сплачено 17135,06 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача за період з червня 2009 року по жовтень 2015 року становить 16723,36 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, однак, відповідачем заборгованість не погашена, він продовжує вносити оплату за житлово-комунальні послуги на власний розсуд.
		Відповідно ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
		Відповідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:  житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.  Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:  утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;  купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;  поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;  комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:  споживачі (індивідуальні та колективні);  управитель;  виконавці комунальних послуг.
		Згідно зі статями 64, 67, 68 ЖК України, ч. 3 ст. 820 ЦК України наймач та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
		Статтею 64 ЖК України передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами та обов'язками, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язанням, що випливають із зазначеного договору.
		Згідно ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		На підставі ст.ст. 66, 67, 68, 162 ЖК України плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.
		Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 р. «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил).
		Згідно з п. 8 "Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
		Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених "Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		Проте, в порушення зазначених норм матеріального права, відповідач не виконує своїх зобов'язань із своєчасного внесення плати за комунальні послуги.
		За таких обставин, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними.
		На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідача, позивач надав суду розрахунок заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг проживаючих в кімнаті АДРЕСА_1, з якого вбачається, що заборгованість відповідача з червня 2009 року по жовтень 2015 року становить 16723,36 грн. та на час розгляду справи не оплачена відповідачем.
		Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.  
		Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 16723,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Судом не приймається до уваги позиція відповідача, з огляду на наступне.
		Так, відповідач, як на одну з підстав необґрунтованості позовних вимог, посилався на те, що між сторонами не укладалися договори про надання житлово-комунальних послуг, на що суд зазначає наступне.
		Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
		Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. 
		Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
		Під час розгляду справи відповідач посилався на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом, на що суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України частиною четвертою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		За частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
		Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з червня 2009 року по листопад 2015 року включно.
		Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку та не заперечувалося сторонами, відповідач частково сплачував комунальні послуги протягом даного періоду, таким чином, перебіг позовної давності переривався.
		Таким чином, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
		Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Отже, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 16723,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, крім того, суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності, оскільки відповідачем заборгованість частково сплачувалася.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1218,00 грн.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. 322, 509, 525, 526, 610 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352, 353-354 ЦПК України, суд, 
		в и р і ш и в:
		Позов Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (м. Київ, вул. Народного Ополчення, 26-А, код ЄДРПОУ 04012661) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 16723,36 грн., судові витрати в розмірі 1218,00 грн.
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Дата складення повного судового рішення 23.01.2018 року.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...