Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 477/1210/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2019. Зареєстровано: 29.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/488/128/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018150230000280

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 477/1210/18
		Провадження № 1-кп/488/128/19
		 
		В И Р О К
		іменем України 
		   
		   28.01.2019 року    Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі колегії:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря  ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві кримінальне провадження по обвинуваченню
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народивсяв селіКуцуруб Очаківськогорайону Миколаївськоїобласті,громадянин України,освіта середня,не працює, неодружений, місця реєстрації не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не має судимості,
		утримується під вартою по даному провадженню з 14 березня 2018 року,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 11березня 2018року за № 12018150230000280,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		25 листопада 2017 року близько 19 год. 00 хв.  19 год. 30 хв. ОСОБА_7 знаходився за місцем свого тимчасово мешкання і роботи на тваринницькій фермі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		В цей час на ферму прийшов знайомий ОСОБА_7 ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп?яніння, з яким раніше ОСОБА_7 разом відбував покарання.
		У приміщенні кухні між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 виник конфлікт з приводу довідки про звільнення ОСОБА_10 , яку, як вважав останній, начебто зберігає у себе ОСОБА_7 .
		Під час конфлікту до приміщення кухні зайшла ОСОБА_8 , побачивши яку, ОСОБА_10 схопив ніж для розділки туш скота та направився у її бік.
		Достовірно знаючи репутацію ОСОБА_10 як особи, раніше судимої, у тому числі і за злочин проти життя людини, небезпідставно побоюючись за життя ОСОБА_8 , ОСОБА_11 виштовхав останню з приміщення кухні та підпер двері.
		Тоді ОСОБА_10 , продовжуючи тримати в руках ніж, ринувся на ОСОБА_7 .
		ОСОБА_7 , ухопившись руками за лезо ножа, вивернув його з рук ОСОБА_10 , вдарив останнього ліктем в обличчя, від чого той впав на підлогу обличчям донизу, при цьому продовжуючи викрикувати погрози вбивством на адресу ОСОБА_8 , її малолітньої дитини та спалення будинку ОСОБА_8 .
		Усвідомлюючи, що напад з боку ОСОБА_10 певною мірою придушений, тому що той збитий з ніг, а ніж у нього відібраний, внаслідок чого суспільно небезпечне посягання з боку останнього вщухає, проте продовжуючи побоюватись озвучених погроз, ОСОБА_7 раптово став коліном на спину ОСОБА_10 та, діючи в цей момент з перевищенням меж необхідної оборони, умисно наніс ОСОБА_10 ножем, який він раніше вирвав з рук останнього, одне ножове поранення, перерізавши горло, від чого ОСОБА_10 помер на місці.
		В подальшому, побачивши, що потерпілий ОСОБА_10 не подає ознак життя, і розуміючи, що останній помер, ОСОБА_7 з метою приховання наслідків своїх протиправних дій за допомогою сокири розчленив тіло ОСОБА_10 , відокремивши ноги від тулуба, після чого тулуб, голову та руки спалив у печі, яка знаходилася в приміщенні кухні, а ноги закопав на території господарського двору ферми.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7  під час судового розгляду в інкримінованому йому стороною обвинувачення правопорушенні свою вину визнав частково, не погодившись із встановленими прокурором фактичними обставинами та кваліфікацією своїх дій.
		ОСОБА_7 показав, що на фермі в с.Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, що належить Келлеру Миколаю, він мешкав та працював протягом півтора року до описаних подій. На фермі також мешкали ОСОБА_12 та співмешканка обвинуваченого ОСОБА_13 . 25 листопада 2017 року близько 19 год. 20 хв., коли обвинувачений порався по господарству, до ферми прийшов ОСОБА_14 на прізвисько ОСОБА_15 , який раніше також жив та працював на фермі. ОСОБА_16 був у стані алкогольного сп?яніння і почав вимагати від ОСОБА_17 довідку про звільнення з місць позбавлення волі. Сам обвинувачений до цієї зустрічі спиртні напої не вживав. ОСОБА_17 повідомив ОСОБА_18 , що в нього немає вказаної довідки. Тоді між ними зав?язалась сварка і бійка. Трохи пізніше підійшов ОСОБА_19 . Обвинувачений подзвонив господарю ферми, повідомив, що відбувається, той сказав, аби вони зв?язали ОСОБА_18 на якийсь час. Вони його зв?язали і кинули до свинарнику. Через деякий час, коли ОСОБА_18 заспокоївся, його завели до кухні та розв?язали. Згодом у кухню зайшла ОСОБА_13 . Коли ОСОБА_18 її побачив, він підскочив, схопив один з ножів, які стояли в банці на столі, та кинувся на неї. Ніж був довжиною до 40 см., а власне лезо  біля 30 см. Обвинувачений виштовхав ОСОБА_20 з кімнати за двері, а двері притиснув пнем. Тоді ОСОБА_18 ринувся вже на нього, він схопив ніж за лезо, при цьому до крові порізавши собі пальці, вивернув ніж, вдарив ОСОБА_18 ліктем, і той впав на підлогу. Він придавив потерпілого коліном, проте останній не заспокоївся, а продовжував кричати, що він вб?є ОСОБА_20 та її дочку і спалить їхній будинок. Тоді ОСОБА_17 перерізав йому горло тим же ножем, який перед цим вирвав у потерпілого. Всі ці події відбулися за лічені секунди. Коли він отямився, то побачив, що у ОСОБА_18 бовтається голова, наявна рана на шиї від вуха до вуха. Через побачене він випив майже пляшку горілки. В подальшому, зрозумівши, що відбулося, і побоюючись відповідальності за вчинене, він там же в кухні за допомогою сокири розчленив тіло ОСОБА_18 , відрубавши ноги. Тулуб з руками і головою він спалив у печі, а ноги поклав у мішок та відніс до свинарника, де кинув у яму. Наприкінці січня 2018 року він пішов з ферми. В середині березня 2018 року йому зненацька зателефонувала ОСОБА_20 , яка запропонувала зустрітися. Він зрозумів, що у такий спосіб працівники поліції мають намір затримати його, проте він все одно поїхав на зустріч до ОСОБА_20 , і його затримали. Також додав, що він знав, що потерпілий мав судимість чи за вбивство чи за тяжкі тілесні ушкодження, тому що вони разом відбували покарання.
		Аналогічні пояснення щодо обставин події обвинувачений ОСОБА_7 надав під час слідчого експерименту, що знайшло своє відображення у відповідному протоколі від 19 березня 2018 року та відеозаписі слідчої дії.
		 
		Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду показала, що в травні 2017 року вона познайомилася із ОСОБА_17 , який проживав та працював на фермі в с.Михайло-Ларине. Вона також влаштувалась на вказану ферму кухаркою, і вони почали співмешкати. На фермі ще проживав чоловік на ім?я ОСОБА_16 на прізвисько ОСОБА_15 . На початку вересня 2017 року ОСОБА_16 посварився із ОСОБА_17 та пішов з ферми. В кінці листопада 2017 року близько 19 год. 20 хв. на ферму прийшов ОСОБА_16 , який був у стані алкогольного сп?яніння, та почав вимагати від ОСОБА_17 свою довідку про звільнення з місць позбавлення волі. Між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_17 та ОСОБА_19 зв?язали ОСОБА_21 та посадили його у клітку для свиней. Десь через півгодини-годину вони привели ОСОБА_21 до кухні, поклали його зв?язаного на підлогу у кухні. Всі присутні були у стані алкогольного сп?яніння. Спочатку свідок пояснювала, що коли виходила з кухні, то потерпілий ще був з?язаний. В подальшому показала, що ОСОБА_21 таки розв?язали, і вже після цього він схопив ніж та намагався нанести удар ОСОБА_17 . ОСОБА_17 вибив ніж з рук ОСОБА_21 і наказав їй йти до своєї кімнати. В цей час ОСОБА_16 висловлював погрози на адресу її дитини. Коли вона вийшла, то чула шум у кухні. За вказівкою ОСОБА_17 вона зайшла до спальної кімнати, де знаходилась близько однієї години, за цей час вона чула як 5-7 разів відчинялася піч, та доносився запах горілого м?яса. Десь через годину вона вийшла з кімнати та побачила на підлозі останки розчленованого трупу (ноги), а ОСОБА_17 сказав їй, що перерізав ОСОБА_21 горло, захищаючись від нього. Також свідок пояснила, що на момент дачі показань лікується від алкогольної залежності і знаходиться під дією медикаментів.
		З протоколу слідчого експерименту від 15 березня 2018 року та відеозапису слідчої дії за участю свідка ОСОБА_8 слідує, що безпосередньо під час подій Вєтєрок схопив ніж та кинувся на ОСОБА_17 . ОСОБА_17 вихопив ніж і наніс ОСОБА_15 удар по шиї. Потім між ними почалася бійка. ОСОБА_17 наказав їй зайти до кімнати, де вона знаходилася протягом години. Коли вона повернулася до кухні, вона побачила калюжу крові, відрізану голову ОСОБА_21 і залишки ніг. Цапу і ОСОБА_17 почали змивати кров, і вона зрозуміла, що трапилося вбивство.
		 
		Допитаний в суді свідок ОСОБА_22 показав, що більше року тому назад він запропонував ОСОБА_17 працювати на своїй фермі. Обвинувачений добре справлявся по господарству, в цілому, характеризувався позитивно. До появи на фермі ОСОБА_13 , обвинувачений поводив себе добре, спиртними напоями не зловживав. Після появи ОСОБА_20 між нею та ОСОБА_17 почалися конфлікти з того приводу, що ОСОБА_23 зловживала спиртними напоями. Між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 інколи бували сварки з-за того, що потерпілий був ледачий. Свідок намагався приїжджати на ферму кожного дня. В один з днів в кінці осені 2017 року йому зателефонував ОСОБА_17 та повідомив, що прийшов п?яний Вєтєрок і влаштував сварку через свою довідку про звільнення, тому обвинувачений та Цапу його зв?язали. Він їм сказав, щоб відпустили його, коли той заспокоїться. Десь через два дні він приїхав на ферму, побачив землю в приміщенні кухні. Знову хтось з чоловіків йому сказав, що Цапу розбив банку зі смальцем, а Вєтєрка вони в той же вечір відпустили. Через якийсь час від працівників поліції йому стало відомо, що на фермі відбулося вбивство.
		 
		З протоколу огляду місця події від 14 березня 2018 року та фототаблиці до нього вбачається, що в ході огляду ферми, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в ямі знайдений полімерний мішок, в якому знаходились нижні кінцівки людини, а також виявлені: кофта з довгим рукавом і капюшоном, частина футболки, речовина бурого кольору, схожа на кров, металева сокира.
		Згідно з висновком судово-медичного експерта від 10 квітня 2018 року № 217 надані на дослідження залишки у виді двох нижніх кінцівок з фрагментами тазу належать одній і тій же людині. Враховуючи стан м?яких тканин і шкіряного покрову представлених залишків, вони були відділені від тіла не менше, ніж за 25-30 діб до моменту дослідження. Враховуючи характер поділу кісткових тканин та м?яких тканин, розділ міг проводитися за допомогою будь-якого рублячого предмета.
		З висновку медико-криміналістичної експертизи від 16 травня 2018 року № 76 слідує, що кожен з наданих фрагментів кісток (з лівої та правої ноги трупу ОСОБА_10 ) має ознаки рублячої дії предмета, який має значну масу та гостру кромку. Конструктивні особливості наданої на експертизу сокири, що вилучена в ході огляду місця події 14 березня 2018 року, відповідають характеристикам предмета, який може спричинити рублені пошкодження.
		З копії вироку Ленінського районного суду м.Миколаєва від 21 липня 2011 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 був засуджений за хуліганство, вчинене у стані алкогольного сп?яніння із застосуванням ножа (ст.296 ч.4 КК України); на час ухвалення вироку він вже мав кілька непогашений судимостей, у тому числі і за умисне вбивство. З приводу характеристики особи потерпілого у вироку також зазначається, що останній характеризувався негативно, з 1998 року перебував на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом синдром залежності від алкоголю та на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні з діагнозом патохарактерологічний розвиток особистості по афективному типу.
		 
		Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності суд приходить до переконання про винність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, та кваліфікує його дії як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
		Суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, тобто в умисному вбивстві (умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині), не знайшло свого підтвердження.
		Як слідує з обвинувального акту, за тих же обставин, що викладені раніше у вироку, в ході сварки ОСОБА_7 , після вживання спиртних напоїв, маючи намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10 , взяв на кухні ніж та, реалізуючи свій злочинний умисел, наніс один удар ОСОБА_18 в життєво важливий орган  в область шиї. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці.
		Проте фактичні обставини, як вони встановлені прокурором, не підтверджені доказами, що досліджені судом.
		Так, оскільки внаслідок розчленування і спалення тіла встановити дійсну причину смерті ОСОБА_10 шляхом проведення судово-медичної експертизи не представилося можливим, суд головним чином спиратиметься на показання обвинуваченого, які, до речі, з часу проведення з ним слідчого експерименту і протягом всього періоду розгляду справи залишалися виваженими, стабільними і послідовними. Не довіряти свідченням ОСОБА_7 за відсутності інших, більш переконливих доказів, суд не вбачає підстав.
		При цьому, пояснення свідка ОСОБА_8 навпаки є доволі суперечливими, непослідовними і плутаними, та надавалися свідком, як повідомила остання, під час дії лікарських засобів. До того ж, у судовому засіданні свідок пояснила, що вона не була очевидцем конфлікту і безпосереднього спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не бачила.
		Пояснення свідка ОСОБА_9  щодо обставин події, які останній надавав під час слідчого експерименту, що знайшло своє відображення у відповідному протоколі від 15 березня 2018 року та відеозаписі слідчої дії, хоча і досліджувалися у судовому засіданні за клопотанням прокурора, проте не можуть бути взяті судом до уваги в силу вимог ч.4 ст.95 КПК України. За змістом цієї норми суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Оскільки сторона обвинувачення не змогла забезпечити допит вказаного свідка у судовому засіданні, суд вважає неможливим посилатися лише на свідчення, які були дані свідком працівникам поліції в ході слідчого експерименту під час досудового розслідування.
		Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.п.4, 5 постанови від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судовупрактику усправах пронеобхідну оборону»,згідно зч.3ст.36КК перевищенняммеж необхідноїоборони визнаєтьсяумисне заподіяннятому,хто посягає,тяжкої шкоди,яка явноне відповідаєнебезпечності посяганняабо обстановцізахисту. Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров?я) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме воно полягає.
		З обставин справи вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 піддався протиправному агресивному нападу з боку бувшого у стані алкогольного сп?яніння потерпілого ОСОБА_10 . Посягання здійснювалося із застосуванням ножа. В той же час обвинувачений зміг вихопити ніж та збити потерпілого з ніг, і тому суд вважає, що в цей момент найгарячіша фаза посягання вже минула, хоча потерпілий і продовжував викрикувати погрози вбивством на адресу співмешканки обвинуваченого та її дитини. Як зазначав ОСОБА_7 , особисто він вважав ці погрози реальними і боявся, що в разі звільнення потерпілий, знаючи про місце проживання ОСОБА_8 , їх реалізує, хоча ці твердження обвинуваченого суд сприймає критично. Тому, якби ОСОБА_7 більш ефективно контролював власні дії і оцінював обстановку, що склалася, він мав змогу покликати на допомогу свідка ОСОБА_9 з тим, аби повторно зв?язати потерпілого та/або прогнати останнього з ферми, проте обвинувачений обрав для остаточного припинення протиправного посягання спосіб, який вже перестав відповідати обстановці захисту, а саме  заподіяння тілесних ушкоджень шляхом нанесення нехай і одного удару, але у життєво важливий орган людини  шию.
		 
		Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії невеликої тяжкості. Хоча наслідком діяння ОСОБА_7 і стала смерть людини, проте вчинене ним кримінальне правопорушення має «привілейований» склад.
		Суд також відмічає, що обвинувачений в силу ст.89 КК України не має судимості. Так, ОСОБА_7 раніше засуджувався виключно за тяжкі злочини, проте з часу його звільнення 20 вересня 2011 року за відбуттям строку покарання, призначеного останнім вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 29 червня 2011 року, та до часу вчинення даного злочину  25 листопада 2017 року  минуло більше шести років.
		В той же час суд враховує, що обвинувачений під час судового розгляду фактично повністю визнав вину у тому обсязі обвинувачення, яке визнано судом доведеним, та щиро розкаявся у вчиненому.
		Суд не може оминути увагою і вкрай негативну характеристику особи потерпілого ОСОБА_10 , який вів антисоціальний спосіб життя.
		Обставин, які б згідно зі ст.67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_7 , не встановлено. Твердження в обвинувальному акті про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення у стані алкогольного сп?яніння суд вважає недоведеним, тому що з показань обвинуваченого слідує, що він вжив спиртні напої вже після вбивства, а показанням свідка ОСОБА_8 про інше суд не схильний довіряти з підстав, викладених раніше.
		Розчленування трупа з метою приховати сліди злочину суд визнає як обставину, що лише певним чином характеризує особу обвинуваченого, проте не може визнати це як обставину, що обтяжує покарання, оскільки вона не зазначена в переліку ч.1 ст.67 КК України, а такий перелік у відповідності до ч.3 тієї ж статті є вичерпним.
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 28 травня 2018 року № 156 ОСОБА_7 на даний час страждає розладом психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності на резидуально-органічному фоні. На момент інкримінованого йому діяння останній міг визнавати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_7 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
		Втім, суд вважає сумнівним доказом довідку з Миколаївського обласного наркологічного диспансеру від 02 квітня 2018 року (на яку, до речі, є посилання і у згаданому висновку) про перебування ОСОБА_7 на обліку у лікаря-нарколога, оскільки в ній не міститься інформація, з якого часу останній поставлений на облік і з яким діагнозом.
		Долучену до матеріалів провадження негативну характеристику ОСОБА_7 , складену дільничним офіцером поліції за останнім місцем проживання, суд також не може взяти до уваги внаслідок її виключної внутрішньої суперечливості та відсутності додаткових документальних даних, що можуть підтвердити викладені в ній відомості (зокрема, про неодноразові приводи обвинуваченого до органів поліції). Власник ферми  свідок ОСОБА_22  навпаки характеризував обвинуваченого з позитивного боку.
		За сукупності викладених обставин суд приходить до висновку, що досягти мети виправлення обвинуваченого та запобігти вчиненню ним нового кримінального правопорушення можливо саме в умовах ізоляції від суспільства, відтак, йому має бути призначене покарання у виді позбавлення волі, проте у мінімальному розмірі, встановленому санкцією відповідної норми.
		 
		Питання про речові докази суд вирішує за правилами п.п.1, 4 ч.9 ст.100 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд 
		 
		з а с у д и в : 
		 
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
		Початок відбування ОСОБА_7 строку покарання обраховувати з дати затримання  з 14 березня 2018 року.
		До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
		 
		Речові докази: сокиру з металевою рукояткою, кофту з капюшоном, речовину бурого кольору в сухому вигляді в двох паперових пакунках, два шкіряних лоскути та два фрагмента кістки, що зберігаються в камері схову речових доказів Вітовського відділення поліції Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,  знищити.
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення, а особою, яка перебуває під вартою,  у той же строк з моменту вручення їй копії вироку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		Головуючий суддя                              ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді                                      ОСОБА_2 
		 
		                                            
		                                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...