Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/15251/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2019. Зареєстровано: 29.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.
Дата набрання законної сили: 22.01.2019
Номер судового провадження: 22-ц/819/308/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		22 січня 2019 року м. Херсон
		справа № 766/15251/16-ц
		провадження №22-ц/819/308/19
		Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
		суддів: Базіль Л.В.,
		Пузанової Л.В., 
		секретар Павловська Ю.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року у складі судді Дорошинської В.Е. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_4 про зобов'язання провести демонтаж металевого гаражу,
		 
		встановив 
		  У листопаді  2016 року Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання провести демонтаж металевого гаражу.
		Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2016 року під час проведення обстеження теплових мереж, що належать ПАТ «Херсонська ТЕЦ» було виявлено, що в дворі будинку АДРЕСА_1 на відстані менше 5 метрів від теплової мережі, яка належить ПАТ «Херсонська ТЕЦ» розташовано металевий гараж. Помічником голови правління ПАТ «Херсонська ТЕЦ» ОСОБА_5 було встановлено, що власником гаражу є ОСОБА_4 Відповідач в ході бесіди з ОСОБА_5 підтвердив належність йому вказаного гаражу, зазначив, що дозвільних документів на гараж не має, переміщувати його в інше місце наміру не має. Зазначає, що гараж розташований в охоронній зоні теплових мереж ПАТ «Херсонська ТЕЦ», що є порушенням Законів України «Про теплопостачання» та «Про трубопровідній транспорт», норм ДБН В.2.5-39:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди Теплові мережі» та рішення №331 Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.08.2004р. «Про погодження Правил охорони інженерних мереж та споруд на них, що забезпечують життєдіяльність міста і розташовані на його території». Позивач не погоджував будівництво або розміщення метолового гаражу в будинку АДРЕСА_1. Встановлення гаражу в охоронній зоні відповідачем, в разі виникнення аварійної ситуації на цій ділянці теплових мереж призведе до неможливості оперативного усунення аварії або значно продовжить термін виконання робіт. У зв'язку з наведеним позивач просить суд зобов'язати ОСОБА_4 провести демонтаж встановленого в охоронній зоні теплових мереж металевого гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 1378,00 грн. 
		Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року позов задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_4 провести демонтаж встановленого в охоронній зоні теплових мереж металевого гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що встановлення відповідачем гаражу в охоронній зоні, в разі виникнення аварійної ситуації на цій ділянці теплових мереж призведе до неможливості оперативного усунення аварії та значно подовжить термін виконання аварійних робіт, тоді як у добровільному порядку ОСОБА_4 провести демонтаж встановленого металевого гаражу відмовляється.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12.06.2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 21.12.2017 року скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2400,00 грн.
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, шо:
		- ОСОБА_3 є власником металевого гаражу за адресою АДРЕСА_1, який належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Зазначений гараж ОСОБА_3 здав в оренду ОСОБА_4 Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, фактично позбавив його власності, що суперечить положенням статті 321 ЦК України; 
		- позивач не є особою, яка має право подавати позов про знесення належного ОСОБА_3 гаражу; вважає, що позивач не має права власності або права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний гараж, а тому не може захищати своє право на землю; - зазначає, що обов'язок погодження розташування гаражу із позивачем випливає із Правил охорони інженерних мереж та споруд на них, які були затверджені рішенням Виконавчого комітету Херсонської міського ради №331 від 17.08.2004 року, проте відповідно до умов зазначених Правил контроль за їх виконанням покладений на управління містобудування та архітектури виконкому міської ради та інспекцію по контролю за станом благоустрою, а отже позивач не є тим органом, який має право вимагати знесення цього гаражу.
		Заслухавши доповідача, представників позивача, відповідача ОСОБА_4 та особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.        
		Відповідно до абз. 3 ст. 27 Закону України «Про теплопостачання» для забезпечення безпеки населення, що мешкає в районі розташування об'єктів теплопостачання, встановлюються охоронні зони, розміри та порядок використання яких визначаються нормативно-правовими актами і проектами цих об'єктів, затвердженими у встановленому законодавством порядку. 
		Згідно ч.4 Закону України «Про трубопроводний транспорт», дія цього Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин 
		з   місць  їх  знаходження,  видобутку  (промислів),  виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.  
		Відповідно до ч.2 ст.11 цього Закону, уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.
		Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1747 від 16 листопада 2002 р. «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів», охоронна зона об'єктів магістрального трубопровідного транспорту - земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубопровідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об'єкту), на якій обмежуються провадження господарської діяльності.
		Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, земельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилучаються у їх власників і користувачів, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами та в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
		Відповідно до абз. 3 пункту 11 Правил, на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється будувати гаражі та автостоянки, садові та дачно-садові споруди, автомобільні дороги І - V категорії та залізниці.
		Відповідно до «додатку Б» ДБН В.2.3-15:2007. «Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» гараж - це будинок (споруда), частина будинку (споруди) або комплекс будинків (споруд) з приміщеннями для постійного або тимчасового зберігання, а також елементами технічного обслуговування легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.
		Згідно п. п. 11.25 ДНБ В.2.5-39:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі», у межах охоронних зон теплової мережі не допускається: - виконувати роботи, які можуть призвести до порушень нормальної роботи теплової мережі, її пошкоджень, садити дерева; - розміщувати автозаправні станції, склади паливно-мастильних матеріалів, гаражі, ринки, стоянки тощо.
		Відповідно до пунктів 1, 2 Правил охорони інженерних мереж та споруд на них, що забезпечують життєдіяльність міста і розташовані на його території, затверджених рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 331 від 17 серпня 2004 року , для охорони інженерних мереж та споруд на них, що забезпечують життєдіяльність міста Херсона і розташовані на його території, встановити охоронні зони: - для підземних і наземних мереж водо -, теплопостачання та водовідведення - не менше 5 метрів від них; заборонити юридичним і фізичним особам будівництво на інженерних мережах постійних або тимчасових споруд (гаражі, малі архітектурні форми, навіси, намети, кіоски, тощо) без погодження з підприємствами - власниками відповідних інженерних конструкцій: МВП «Херсонтеплоенерго», МКП «Херсонтеплокомуненерго», ВАТ «Херсонська ТЕЦ», МКП «ВЦВКГ м. Херсона», ВАТ «Херсонгаз».
		Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
		Власником теплової мережі, яка розташована у м. Херсоні у дворі будинку АДРЕСА_1, згідно паспорту, технічної характеристики, є ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» - правонаступник ПАТ «Херсонська ТЕЦ», ВАТ «Херсонська ТЕЦ» /а.с. 137-148/; 
		Із службової записки посадової особи позивача від 01.02.2016 року вбачається, що під час проведення обстеження теплових мереж, які належать ПАТ «Херсонська ТЕЦ» було виявлено, що у дворі АДРЕСА_1 на відстані менше 5 метрів від теплової мережі, належної позивачу, розташовано металевий гараж /а.с.11/.
		       Матеріалами справи підтверджено та судами встановлено, що відповідач по справі, ОСОБА_4, є користувачем гаражу. Наявність у вказаної особи права власності на гараж позивачем не доводилася, а ОСОБА_4 не визнана.
		ОСОБА_3, як особа, яка вважає себе власником гаражу, до участі у справі не був залучений, обставини щодо його прав та обов'язків судом першої інстанції не встановлювалися та не досліджувалися. 
		Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
		       Обставини, щодо належності на праві власності гаражу, розташованого в охоронній зоні, ОСОБА_3, судом першої інстанції не були встановлені, особа яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_3 не був залучений до участі у справі, проте оскаржуване рішення зачипає його права.
		Оскільки, відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи, в апеляційному порядку суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії апеляційного перегляду неможливо.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не був стороною у справі, проте рішення суду впливає на його права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
		 
		Зазначене не позбавляє права позивача звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів з позовом до відповідачів, коло, яких визначається з урахуванням прав на зазначений гараж.
		Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін/ а.с.155-157/.
		       Відповідно до ч.3 ст. 370 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
		Таким чином, ті обставини, що встановлені за апеляційною скаргою ОСОБА_3 тягнуть за собою скасування постанови Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2017 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.3  ст. 370, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 382 ЦПК України, суд        
		 
		 
		 
		        постановив:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє від імені ОСОБА_3 задовольнити.
		Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_4 про зобов'язання провести демонтаж металевого гаражу, відмовити. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		Головуючий І.В.Склярська 
		 
		Судді Л.В.Базіль 
		 
		Л.В.Пузанова 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 28 січня 2019 року
		 
		Суддя І.В. Склярська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...