Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/5099/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 28.01.2019. Зареєстровано: 29.01.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.01.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/711/21/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016250000000020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		           Справа № 711/5099/16-к
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 січня 2019 року 
		м.Черкаси
		Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
		головуючого судді         ОСОБА_1 , 
		секретаря             ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		обвинувачених         ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		захисника             ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12016250000000020 від 01.02.2016 за обвинуваченням 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Черкаси, громадянки України, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працює, на момент вчинення злочину працюючої завідувачем сектору ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, раніше несудиму, 
		у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Черкаси, з вищою освітою, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , одружену, має на утриманні неповнолітню дитину 2007 року народження, тимчасово не працює, на момент вчинення злочину працюючої головним спеціалістом сектору ринкового нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, раніше несудиму,
		у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 368 КК України,
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_8 ,перебуваючи занаказом начальникаінспекції зпитань захиступрав споживачіву Черкаськійобласті ОСОБА_11 від 30.01.2014№ 10-кна посадізавідувача секторуринкового наглядувищевказаної інспекції,умисно,з корисливихмотивів,з метоюзаволодіння грошовимикоштами фізичнихосіб-підприємців,на протязісічня-лютого2016року викликалау фізичнихосіб-підприємців ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 впевненість увигідності передачіїй коштівз метоюуникнення повноїфактичної оплатиштрафів,накладених стосовноцих підприємцівпостановами,винесеними керівникоморгану ринковогонагляду зарезультатами проведениху нихперевірок, тобто шляхом обману, а саме приховуючи обставини того, що вона не має можливості виконати такі зобов`язання, спонукала їх до добровільних дій при наступних обставинах. 
		Реалізуючи свійкорисливий злочиннийумисел,направлений назаволодіння шляхомобману грошовимикоштами фізичнихосіб-підприємців ОСОБА_8 ,перебуваючи вприміщенні інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській областіза адресою: АДРЕСА_3 ,12.02.2016об 11годині 36хвилин отрималавід ОСОБА_15 грошові коштив сумі3400грн.за можливістьуникнення повноїфактичної оплатиштрафу всумі 4250грн.,накладеного нанеї відповіднодо постановипро накладенняштрафних санкційвід 08.02.2016№16за підписомголови комісіїз реорганізаціїДержспоживінспекції уЧеркаській області ОСОБА_11 ,а такожштрафу усумі 2550грн.,накладеного на ОСОБА_12 відповідно допостанови пронакладення штрафнихсанкцій від08.02.2016№ 17голови комісіїз реорганізаціїДержспоживінспекції уЧеркаській області ОСОБА_11 , при цьому немаючи можливості виконати такі зобов`язання.
		За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_8 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману.
		Крім того, ОСОБА_8 ,досягаючи метузаволодіння грошовимикоштами фізичнихосіб-підприємцівшляхом обману,повторно,умисно 12.02.2016об 11годині 50хвилин,знаходячись усвоєму службовомукабінеті,розташованому вприміщенні інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській областіза адресою: АДРЕСА_3 ,отримала від ОСОБА_16 ,який діяввід іменіфізичної особи-підприємця ОСОБА_13 на підставіусної домовленості,грошові коштив сумі4000грн. за можливість уникнення повної фактичної оплати штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на ОСОБА_13 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 9 голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області ОСОБА_11 , при цьому немаючи можливості виконати такі зобов`язання.
		За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_8 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
		Також, ОСОБА_8 ,досягаючи метузаволодіння грошовимикоштами фізичнихосіб-підприємцівшляхом обману,повторно,умисно 12.02.2016о 12годині 05хвилин,знаходячись усвоєму службовомукабінеті,розташованому вприміщенні інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській областіза адресою:м.Черкаси,бульв.Шевченка,287,отримала від ОСОБА_17 грошові коштив сумі4000грн. за можливістьуникнення повноїфактичної оплатиштрафу всумі 8500грн.,накладеного на ОСОБА_14 відповідно допостанови пронакладення штрафнихсанкцій від08.02.2016№10головою комісіїз реорганізаціїДержспоживінспекції уЧеркаській області ОСОБА_11 , при цьому немаючи можливості виконати такі зобов`язання. Водночас злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, так як була затримана працівниками правоохоронних органів. 
		За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_8 визнається судом винуватою, її діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.
		Позиція суду щодо зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення та мотиви, з яких суд відкидає докази.
		Суд прийшов до висновку про необхідність вийти за межі висунутого обвинувачення та змінити кваліфікацію обвинувачення ОСОБА_8 , що не суперечить правилам ч. 3 ст. 337 КПК України, так як такі висновки судом прийнято з метою досягнення справедливості під час ухвалення рішення, при цьому покращує становище останньої, зокрема може пом`якшити становище обвинуваченого при призначенні розміру та виду покарання, виходячи з наступного.
		За диспозицією статті 368 КК України кримінальна відповідальність настає тоді, коли одержання неправомірної вигоди особою відбувається в обмін на вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		Стосовно такого трактування цієї норми закону Верховний Суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» роз`яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. 
		За нормативнимиприписами щодозаборони наодержання незаконноївинагороди,визначення якихміститься устатті 368КК,службова особане вправіодержувати будь-якоївинагороди узв`язкузі здійсненнямсвоїх службовихповноважень.Указане законодавчеположення передбачає,що кримінальнавідповідальність запорушення цієїзаборони настаєв томуразі,коли особа,яка даєхабар службовійособі,усвідомлює,що даєйого саметакій особій узв`язкуз можливостямиїї посади,а особа,яка одержуєнезаконну винагороду(хабар),розуміє (неможе нерозуміти)значущість займаноїнею посади,її статусністьта можливості;ураховується такожвагомість цієїпосади уприйнятті хабародавцем,мета,яку переслідуєостанній,та йогопереконаність утому,що цієїмети будедосягнуто завдякиможливостям посади,яку обіймаєхабароодержувач (висновокВерховного СудуУкраїни №5-149кс16).Поняття «звикористанням наданоїїй владичи службовогостановища» зпогляду кваліфікаціїза статтею368КК необмежується діями(бездіяльністю)в межахслужбової компетенціїі включаєв себевикористання службовоюособою можливостей,обумовлених займаноюпосадою (Постанова Верховного Суду у справі № 712/4212/15-к від 06.02.2018).
		Водночас суд не встановив таких ознак, на які наголошували Верховні Суди. 
		Так, обсяг повноважень, якими ОСОБА_8 було наділено, як службову особу, визначалися відповідними нормативно-правовими актами, наказами, положеннями про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, посадовою інструкцією, тощо.
		Як зазначено в посадовій інструкції як головного спеціаліста сектору ринкового нагляду, і на що наголошував прокурор доводивши можливості ОСОБА_8 позитивно вирішувати питання щодо несплати штрафів фізичними особами-підприємцями, зокрема «вживає заходи щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».
		З такими твердженнями прокурора погодитись не можна, так як термін «вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності осіб…» передбачає насамперед дії, які пов`язані з перевірочними діями у сфері ринкового нагляду, та виключає можливості приймати рішення про накладення штрафу, яке приймає керівник чи заступник керівника органу ринкового нагляду відповідно до положень ч. 5 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». 
		Суд встановлює, що прокурором не доведено можливості (дії або бездіяльність) ОСОБА_8 впливати на процес виконання рішень прийнятих за результатами її перевірок, з огляду на наступне. 
		Як встановлено під час судового розгляду, і цей факт не заперечується ані стороною обвинувачення, ані стороною захисту, постанови про накладання штрафних санкцій стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , були вручені останнім, тобто про накладаня таких стягнень всім особам-підприємцям було відомо. 
		Як показала свідок ОСОБА_13 вона просила ОСОБА_8 допомоги щодо уникнення сплати штрафу, але вона їй відмовила. Ніяких грошей ОСОБА_8 не просила, натяків з цього приводу не було. За допомогою вирішення цього питання звернулась до ОСОБА_16 .
		Свідок ОСОБА_14 передачу грошей в сумі в 4000 грн. сприймала як сплата половини штрафу, для того щоб не платити повну суму.
		Свідок ОСОБА_12 передаючи гроші ОСОБА_8 розуміла, що таким чином вирішує питання щодо позитивних результатів перевірки. 
		Зі слів свідка ОСОБА_16 гроші в сумі 4000 грн. необхідно передати для зменшення штрафу. Також він суду показав, що був у керівника інспекції ОСОБА_11 , який підтвердив законність накладання штрафу.
		Таким чином органом досудового розслідування не доведено в якій спосіб ОСОБА_8 , проявляючи бездіяльність мала б вирішити питання «нестягнення штрафів до бюджету» враховуючи значущість займаної нею посади та її статусності. Цього не встановлено й з показань свідків. 
		За таких обставин об`єктивна сторона, яку описав в обвинуваченні прокурор, як то передача грошей була обумовлена «невжиттям заходів, визначених чинним законодавством, щодо фактичного стягнення штрафів до бюджету», накладених постановами відповідно на ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , стороною обвинувачення не доведений.
		Крім того суд, оцінюючи показання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , встановлює, що останні безпосередньо під час судового розгляду не змогли назвати мету, яку вони переслідували передаючи гроші ОСОБА_8 , що зводить нанівець доведеність об`єктивної сторони ст. 368 КК України в розумінні висновків вищих судів у справах №5-149кс16 та №712/4212/15-к.
		Суд не давав оцінку доводам захисника ОСОБА_10 щодо відсутності у ОСОБА_8 в період з 05.02 по 12.02.2016 статусу службової особи, яка займає відповідальне становище, що позбавляло її використовувати надане їй службове становище всупереч інтересам служби, виходячи з висновками суду про недоведеність у діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст. 368 КК України. 
		Крім того, стверджуючи про недопустимість доказів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих дій, захисник в суді вказував на те, що при виконанні вимог ст.290 КПК стороною обвинувачення не було надано для ознайомлення ухвали слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області про дозвіл на проведення негласних слідчих дій  аудіо, відео контроль особи, а саме ухвалу слідчого судді ОСОБА_18 №77т від 02.02.2016, №74т від 02.02.2016, слідчого судді ОСОБА_19 №76т від 02.02.2016, №78т від 02.02.2016 а отже, захист не мав можливості переконатися в законності джерел отримання цих доказів.
		З цього приводу суд робить наступні висновки. Згідно зі ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, установленому цим кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		За змістом п.1 ч.2 ст.87 КПК, недопустимим є доказ, отриманий при проведенні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
		Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор  процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор  процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Таким чином суд визнає недопустимими доказами дані, отримані в ході проведення негласних слідчих розшукових дій аудіо- відео контролю особи в зв`язку з ненаданням стороною обвинувачення стороні захисту ухвал слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області, які надавали дозволи на проведення таких заходів.
		Аналогічна позиція міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №751/7557/15-к від 16.01.2019. 
		Щодо кваліфікації злочину, вчиненому ОСОБА_8 , який за висновками суд є доведеним, суд констатує наступне.
		Шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов`язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
		Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм. Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження. Таким чином два епізоди, за якими ОСОБА_12 та ОСОБА_16 передали гроші ОСОБА_8 суд кваліфікує як закінчений злочин. 
		В той же час, за епізодом передачі грошей ОСОБА_17 . ОСОБА_8 , остання протиправно заволоділа майном, тобто виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки відразу після передачі грошей обвинувачену було затримано на місці, що позбавило можливості розпорядитися зазначеними грошима. 
		Таким чином, нормативне визначення закінченого злочину в поєднанні з фактичними обставинами справи, дають підстави дійти висновку про те, що дії ОСОБА_8 щодо отримання грошей від ОСОБА_17 не утворюють закінченого шахрайства, а мають розцінюватись як закінчений замах на шахрайство.
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 винуватою себе не визнала та пояснила, що перевірки, які проводились у ФОП ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , проходили за згодами з Держспоживінспекції у Черкаській області на проведення позапланових перевірок. За результатами проведених перевірок були складені акти, в яких були зафіксовані порушення вимог Закону «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , а у ФОП ОСОБА_13 виявлені порушення Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції». На підставі складених актів начальником інспекції ОСОБА_11 стосовно всіх підприємців були винесені Постанови про накладання штрафних санкцій, які вручені відповідно ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . При розмовах з усіма підприємцями вона наголошувала про обов`язковість оплати штрафів, так як така оплата контролююється. Підтвердила отримання нею від ОСОБА_14 в її службовому кабінеті в грошей в сумі 4000 грн., від ОСОБА_12  3400 грн., та від ОСОБА_16 4000 грн., та повідомила, що це була половина суми штрафів, яку вона самостійно мала б оплатити в банківських установах для часткового закриття перевірки з долученням квитанції про сплату.
		Суд не приймає до уваги показання ОСОБА_8 з приводу отримання грошей як частина штрафів, які вона самостійно мала б сплатити замість приватних підприємців, так як вони не узгоджуються з іншими доказами, а саме показаннями ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , а метою таких показань, на думку суду, є засобом уникнення від кримінальної відповідальності. 
		Разом з тим її винуватість доводиться наступними доказами:
		Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка підтвердила передачу грошей в сумі в 4000 грн., а цей факт сприймала як оплату половини штрафу, для того щоб не платити повну суму.
		Свідок ОСОБА_12 також суду підтвердила факт передачі нею грошей ОСОБА_8 в сумі 3400 грн. Однак передачу цих грошей вона не сприймала як оплату половини призначеного штрафу. 
		Зі слів свідка ОСОБА_16 гроші в сумі 4000 грн. він передав в інтересах ОСОБА_13 з метою уникнення оплати повної суми штрафу. 
		Не зважаючи, що сама ОСОБА_8 не заперечувала факт отримання від ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 грошових коштів, такий факт також доводиться: 
		Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 4000 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_16 (т.3 а.с. 53-64).
		Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 4000 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_14 (т.3 а.с. 65-71).
		Відомостями протоколу спеціального слідчого експерименту від 12.02.2016, за якими грошові кошти в сумі 3400 грн. були помічені спеціальною хімічною речовиною та вручені ОСОБА_12 (т.3 а.с. 72-79).
		Вказані докази є належними та допустимими. Вони виконані відповідно до правил, визначених ч. ч. 4, 6 ст. 246 КПК України, тобто за рішенням прокурора у формі постанови (ст. 251 КПК) та за його дорученням (т.6 а.с. 170-172, 175-177, 180-181).
		Відомостями протоколу огляду місця події від 12.02.2016 та відеофіксації цієї слідчої дії. В результаті ОМП у ОСОБА_8 були виявлені і вилучені грошові кошти, які вона отримала від ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_16 (т.3 а.с. 80-85).
		За висновками експерта №2/272 від 07.04.2016 на грошах, які були вилучені у ОСОБА_8 під час огляду місяця події 12.02.2016 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має спільну родову належність зі спеціальною хімічною речовиною, яка надана на експертизу в якості порівняльного зразка (т. 5 а.с. 59-69). 
		Доводи захисника ОСОБА_10 про те, що протокол огляду місця події є неналежним та недопустимим доказом, оскільки не було дозволу суду на огляд приміщення службового кабінету, є неспроможними. Ця слідча дія проведена у відповідності до вимог закону, оскільки проводився огляд місця події, тобто огляд місця вчинення злочину. Такі висновки суду ґрунтується на позиції ВС/ККС від 01.02.2018 № 51-230 км 18. Суд оцінюючи протокол ОМП, встановлює факт виявлення та вилучення у ОСОБА_8 грошових коштів, а її показання, які вона давала при проведенні цієї процесуальної дії під час ухвалення вироку до уваги не брався. 
		Не заслуговують на увагу доводи захисника про незаконне проведення освідування та особистого обшуку під час затримання ОСОБА_8 особою чоловічої статі, так як суд отримані відомості в результаті таких процесуальних дій не оцінив як докази винуватості останньої. 
		Мотиви призначення покарання.
		За ступеню тяжкості злочини, вчинений ОСОБА_8 є злочинами невеликої та середньої тяжкості. 
		Обставини, передбачені ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання та обставини, передбачені ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченій, суд враховував її особу, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, корисливий характер вчиненого злочину, його повторність, ступінь його тяжкості та наслідки, а тому суд вбачає необхідність засудження обвинуваченої за сукупністю злочинів до покарання у виді обмеження волі. 
		Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_8 на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, дані щодо стану здоров`я, її спосіб життя, суд встановлює готовність ОСОБА_8 до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, а тому суд вбачає можливість її виправлення без відбування покарання, та вважає за доцільне звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст.75 КК України з покладанням на неї обов`язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
		Заходи забезпечення кримінального провадження.
		Запобіжний захід ОСОБА_8 обраний 13.02.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси у вигляді домашнього арешту. Водночас за відсутністю клопотань від прокурора про його продовження, таких запобіжний захід у обвинуваченої ОСОБА_8 на момент проголошення вироку відсутній. 
		Рішення щодо речових доказів та про відшкодування процесуальних витрат.
		Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, а тому копії документів, які визнані речовими доказами за постановою від 10.05.2016 (т. 5 а.с. 47-48) необхідно залишити в кримінальному провадженні. 
		Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України із обвинуваченої ОСОБА_8 на користь держави необхідно стягнути витрати на залучення експерта на загальну суму 1850,86 грн. (т. 5 а.с. 58, т. 6 а.с. 114). 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_9 і визнане судом недоведеним.
		Органом досудового розсування також пред`явлено обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь - якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.
		Так ОСОБА_9 обвинувачується втому,що вона,перебуваючи напосаді головногоспеціаліста секторуринкового наглядуінспекції зпитань захиступрав споживачіву Черкаськійобласті відповіднодо наказуначальника Інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській області ОСОБА_11 від 30.01.2014за №11-к,будучи службовоюособою,яка займаєвідповідальне становище,всупереч інтересамслужби,з корисливихмотивів,перебуваючи взлочинній змовііз завідувачемсектору ринковогонагляду інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській області ОСОБА_8 ,12.02.2016об 11годині 50хвилин,знаходячись усвоєму службовомукабінеті,розташованому вприміщенні інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській областіза адресою:м.Черкаси,бульв.Шевченка,287,отримала від ОСОБА_16 неправомірну вигодуу виглядігрошових коштівна сумі4000грн. за невжиття заходів, визначених чинним законодавством України, щодо фактичного стягнення до бюджету штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на ОСОБА_13 відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 9.
		Окрім того, ОСОБА_9 обвинувачується втому,що вона,перебуваючи взлочинній змовіз завідувачемсектору ринковогонагляду інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській області ОСОБА_8 ,12.02.2016о 12годині 05хвилин,знаходячись усвоєму службовомукабінеті,розташованому вприміщенні Інспекціїз питаньзахисту правспоживачів уЧеркаській областіза адресою:м.Черкаси,бульв.Шевченка,287,отримала від ОСОБА_14 неправомірну вигодуу виглядігрошових коштівна сумі4000грн. за невжиття заходів щодо фактичного стягнення до бюджету штрафу в сумі 8500 грн., накладеного на останню відповідно до постанови про накладення штрафних санкцій від 08.02.2016 № 10.
		Мотиви суду.
		Обвинувачена ОСОБА_9 вину не визнала, суду пояснила, що в розмовах між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 участі не приймала. Ніяких документів не підписувала.
		На обґрунтування висунутого ОСОБА_9 обвинувачення прокурор посилався на наступні докази, сукупність яких є недостатніми для прийняття обвинувального вироку, зокрема:
		- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_14 (т.3. а.с. 28-30), але такий доказ суд відхиляє, так як інформація, яка зазначена в даному документів має бути підтверджена сукупністю інших доказів, які мають бути отримані у спосіб, визначений процесуальним законом;
		- протокол огляду місця поді від 12.02.2016 також не може бути доказом винуватості ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 80-84), так як він проводився безпосередньо на робочому місці ОСОБА_8 . При цьому гроші були вилучені у ОСОБА_8 , інші документи вилучені також з робочого місця останньої. Сам факт присутності ОСОБА_9 при передаванні грошей ОСОБА_8 не доводить факт змови з останньою без надання інших доказів, які у їх взаємозв`язку переконають суд у можливості прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК);
		- показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не можуть бути взяті до уваги, так як вони допитані як свідки проведення відповідної слідчої дії  огляду місця події, а не обставин інкримінованого ОСОБА_9 злочину;
		- висновки судово-хімічної експертизи №2/272 від 07.04.2016 (т.5 а.с. 59-69), а також судово-технічної експертизи №1/562 від 26.04.2016 (т. 6 а.с. 115-123) також не є доказом винуватості ОСОБА_9 , так як ці висновки стосуються дослідження грошей, які були вилучені у ТкалічЛ.Г.
		При цьому в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 лише вказувала на те, що ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 була у неї на перевірці. 
		Свідок ОСОБА_14 також підтвердила присутність ОСОБА_9 на перевірці. При цьому розмова про необхідність оплати половину штрафу вела ОСОБА_8 .
		Свідок ОСОБА_12 в суді зазначила, що всі розмови вона вела з ОСОБА_8 , а з ОСОБА_9 вона взагалі не розмовляла. 
		Лише свідок ОСОБА_16 в суді зазначив, що при розмові з ОСОБА_9 , остання повідомила, що можна зменшити суму штрафу, при цьому зауважила, щоб про це ніхто не знав. Але при умові, що відомості, отримані під час проведення НСРД, судом визнані недопустимими доказами, показання свідка ОСОБА_16 , про те, що нібито ОСОБА_9 разом із ОСОБА_8 обіцяли йому скасувати штраф накладений на ОСОБА_13 , а також про те, що після розмови з ОСОБА_9 від дійшов до висновку про необхідність передачі грошей, для суду є недостатніми для висновків про достовірність таких показань, так як вони не підтверджуються іншими доказами. 
		Суд також зауважує, що спеціальний слідчий експеримент планувався і проводився виключно з ОСОБА_8 , що підтверджують відомостями протоколів від 12.02.2016 (т.3 а.с. 53-64, а.с. 65-71, а.с. 72-79), а тому також не може бути доказом винуватості ОСОБА_9 .
		Інших доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованого їй злочину, сторона обвинувачення не надала. 
		Суд при цьому керується висновком Верховного Суду, за яким будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вимушений констатувати про недоведеність наявності у діях ОСОБА_9 складу інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, та приходить до переконання, що її необхідно визнати невинуватою та виправдати.
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		Визнати ОСОБА_8 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 190 КК України і призначити їй покарання 
		за ч.1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;
		за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік;
		за ч.2 ст. 15 і ч.2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк один рік.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком два роки.
		У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		Згідно з положеннями ч.1 ст. 76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_8 наступні обов`язки: 
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Речові докази у виді копій документів, які визнані речовими доказами за постановою від 10.05.2016 (т. 5 а.с. 47-48) залишити в кримінальному провадженні.
		Стягнути із ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1850,86 грн.
		Визнати невинуватою ОСОБА_9 у пред`явленому їй обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдати її у зв`язку з недоведеністю наявності в її діях складу вказаного злочину. 
		На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
		 
		Головуючий: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...